Постанова

від 13.02.2024 по справі 532/2118/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/2118/22 Номер провадження 22-ц/814/365/24Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Шапар Р.Ю.,

представника відповідача за первісним позовом - адвоката Парчевського В.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», директора С. Пономаренка, на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року

у справі за первіснимпозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про зобов`язання надати направлення на проходження медико-соціальної експертизи

та зазустрічнимпозовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» до ОСОБА_1 про визнання недійсним акту про нещасний випадок

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

01 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого прохав зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» надати йому направлення на медико-соціальну експертизу у Полтавському ЦМСЕ Полтавської обласної ради для визначення відсотків втрати професійної працездатності в результаті отриманої ним травми 31 травня 1987 року; стягнути з ТОВ «Зоря» судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що він перебував у трудових відносинах з Кобеляцьким промкомбінатом, який у подальшому наказом від 21 жовтня 1988 року за № 147 був перейменований на Кобеляцьку фабрику «Зоря», що в подальшому було реорганізовано в Кобеляцьку фабрика «Зоря» та яке було реорганізовано в орендне підприємство кобеляцької фабрики «Зоря». До Кобеляцької фабрики «Зоря» позивач був прийнятий на роботу по переводу формовщиком-заливщиком металу 3 розряду літейного цеху відповідно до наказу № 101-К від 03 грудня 1991 року. Відповідно до наказу № 30-К від 27 липня 1994 року Кобеляцька орендна фабрика «Зоря» була реорганізована в Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», звідки ОСОБА_1 був звільнений за ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Під час перебування у трудових відносинах із Кобеляцьким промкомбінатом 31 травня 1987 року позивачем була отримана виробнича травма у виді пошкодження ліктьової кістки правої руки, в результаті чого ОСОБА_1 довелося перебувати на лікарняному.

У зв`язку з нещасним випадком підприємством, з яким позивач перебував у трудових відносинах, було складено Акт про нещасний випадок на виробництві № 1 від 02 червня 1987 року.

Після нещасного випадку на підприємстві і протягом тривалого часу позивач, як він стверджує у позовній заяві, постійно відчуває болі в місці отриманої травми. Відповідно до встановленого йому лікарем-неврологом Кобеляцької міської лікарні від 10 лютого 2022 року діагнозу, позивач страждає на нейропатію правого ліктьового нерву внаслідок травми передпліччя 1987 року.

Відповідно до висновку Лікарсько-лікувальної комісії від 06 червня 2022 року позивачеві рекомендовано оформлювати документи на МСЕК.

У подальшому позивач був змушений звернутися до КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради для визначення ступеню втрати професійної працездатності.

Листом КП «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради від 21 вересня 2022 року за вих. № 828 йому було повідомлено, що ступінь втрати професійної працездатності працівників (у відсотках), ушкодження здоров`я яких пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків, та потреба у медичній соціальній допомозі визначаються на підставі направлення лікувально-профілактичного закладу, роботодавця або уповноваженого ним органу чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, суду чи прокуратури. У разі отримання відмови в наданні направлення для визначення ступеня працездатності позивачеві рекомендовано звернутися до суду.

Він звернувся до відповідача для видачі такого направлення, однак йому було відмовлено.

10 січня 2023 року відповідачем ТОВ «Зоря» подано зустрічний позов, у якому відповідач прохав визнати недійсним Акт № 1 про нещасний випадок від 02 червня 1987 року; вирішити питання судових витрат.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що наданий позивачем у копії Акт №1 (форма Н-1) про нещасний випадок від 02.06.1987 не відповідає актам законодавства, які діяли на той час.

Відповідач вказує, що процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, станом на 31.05.1987 - 02.06.1987, було визначено Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6 (далі Положення). Акт про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) є додатком до Положення.

Форма Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, копія якого надана позивачем, відповідає формі, яка була додатком до Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 20.05.1966. Постановою Президії ВЦСПС "Про затвердження положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві" від 13.08.1982 № 11-6 визнано таким, що втратило чинності Постанова Президії ВЦСПС від 20.05.1966 "Про затвердження Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві", та не відповідає формі Н-1, яка міститься у якості додатку до Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 № 11-6.

Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 оформлений на бланку, виконаний типографським способом на Кобеляцькому виробничому поліграфоб`єднанні та містить номер, який має наступні цифри 91-500-17-11-81г. Тобто форма Н-1, використана для оформлення акту, було надруковано у 1981 році - за рік до прийняття постанови Президії ВЦСПС від 13.08.1982 № 11-6.

Відповідач зазначає, що в акті про нещасний випадок (форма Н-1) поряд з підписом посадової особи, яка підписує акт, повинна стояти розшифровка підпису вказаної особи. Наданий Позивачем Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 містить тільки невідомі підписи без розшифровки прізвищ, отже невідомо, хто саме та на якій підставі поставив зазначені підписи.

На Акті №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 міститься відбиток печатки ПРОМКОМБІНАТ м. Кобеляки, але ТОВ «ЗОРЯ» не передавалися печатки ПРОМКОМБІНАТ м. Кобеляки, тому, на думку відповідача, можливо відбиток відрізняється від печатки ПРОМКОМБІНАТ м. Кобеляки, яка використовувалась у 1987 році на зазначеному підприємстві.

Відповідач також вказував, що акт про нещасний випадок повинен бути оформлений у чотирьох примірниках, які повинні знаходитись у начальника цеха, начальника відділу (інженера) охорони праці та техніки безпеки, профспілкового комітету, технічного інспектора праці, та зберігатись 45 років. У ТОВ «ЗОРЯ» (правонаступник Кобеляцького промкомбінату Полтавської області) відсутній оригінал Акту форми Н-1 з матеріалами розслідування відносно нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 31.05.1987, хоча зазначені матеріали повинні були передаватись ТОВ «ЗОРЯ» для зберігання протягом 45 років.

Також відповідач зауважує, що ОСОБА_1 у первісному позові зазначає, що в нього знаходиться саме оригінал Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, що протирічить вимогам п. 1.4 Положення, а ОСОБА_1 за своєю вимогою міг отримати тільки належним чином засвідчену копію акту про нещасний випадок, а не оригінал.

Згідно з Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за п. 6 - під час заповнення графи "Вік" необхідно вказувати кількість повних років, які виповнилися постраждалому на момент нещасного випадку, що ставився з ним. У п. 6 Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 відсутній вік постраждалого, а стоїть тільки рік народження.

Згідно з Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за пунктом 16 - вказується окремо кожний захід. Накладення стягнення не є заходом, передбаченим п. 16 акту форми Н-1, відомості про це наводити не слід. Відмітка про виконання заходів має вноситися не пізніше місяця від дня складання акту. Для заходів, пов`язаних з капіталовкладеннями і які вимагають тривалого терміну, слідує щомісяця робити відмітку про хід їх виконання.

У п. 16 Акту №1 про нещасний випадок від 02.06.1987, відсутні відмітки про виконання заходів.

Згідно з Пояснень по заповненню акту форми Н-1, за пунктом 17 - результат травми повинен вказуватися строго по листку непрацездатності чи довідці лікувального закладу. Матеріальний збитки визначається за довідкою бухгалтерії. В наданому позивачем Акті №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 не містить інформації про отримання Позивачем лікарняного листа та медичного діагнозу, відсутня інформація про наслідки нещасного випадку, відсутня інформація про виплати за лікарняним листом.

Отже, на думку відповідача, наданий ОСОБА_1 . Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 не відповідає формі Н-1, встановленій Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затверджене постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6 (діяла станом на 02.06.1987), містить підписи невідомих осіб без зазначення прізвищ, не має відомостей про перебування ОСОБА_1 на лікарняному, про відповідні виплати по лікарняному листу та даних про встановлений діагноз, а тому Акт №1 про нещасний випадок від 02.06.1987 може бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить нормам законодавства, яке діяло на той час.

Рішенням Кобеляцькогорайонного судуПолтавської областівід 13квітня 2023року первісний позов ОСОБА_1 про зобов`язання надати направлення на проходження медико-соціальної експертизи- задоволено повністю.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» надати ОСОБА_1 направлення на медико-соціальну експертизу на предмет визначення відсотків втрати професійної працездатності у Комунальному підприємстві «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» про визнання недійсним акту про нещасний випадок- відмовлено.

Судові витрати, пов`язані із поданням зустрічного позову, покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря».

коротко змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

Із вказаним рішенням не погодилось ТОВ «Зоря» та оскаржило рішення в апеляційному порядку через уповноваженого представника.

В апеляційній скарзі прохали рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову позивача та задоволення їх зустрічного позову.

Вказували, що рішення місцевого суду ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначили, що місцевий суд не дав належної оцінки їх доводам, що заяву від 07.02.2022 про видачу направлення на МСЕК не отримували, до заяви не долучено документів, що підтверджують факт травми.

Бланк Акту форми Н-1, долучений до матеріалів справи, не відповідає формі Н-1, затвердженій постановою Президії ВЦСПС від 13.08.1982 №11-6, та що сам акт складений з порушенням вимог постанови та не містить усіх необхідних відомостей, підписаний невідомими особами.

Суд не надав оцінки тому факту, що оригінал акту знаходиться у позивача, хоча позивач повинен був мати лише належним чином засвідчену копію акту, що протягом 36 років ОСОБА_1 жодних претензій не пред`являв, що свідчить про відсутність втрати працездатності в 1987 році.

При розгляді справи суд не врахував правові висновки Верховного Суду, висловлені у справі № 910/2535/18 та безпідставно переклав тягар доведення на відповідача у справі.

Безпідставно суд першої інстанції відмовив в задоволенні зустрічного позову та не надав належної оцінки їх доводам щодо недійсності акту форми Н-1 вимогам норм матеріального права, чинним на час його складання, та наявність оригіналу акту у позивача.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи;

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

встановлені судомпершої інстанціїта неоспореніобставини,а такожобставини,встановлені судомапеляційної інстанції,і визначенівідповідно доних правовідносини;доводи,з якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_1 з 20.11.1973 по 09.03.2001 перебував у трудових відносинах з Кобеляцьким промкомбінатом, який у подальшому наказом від 21 жовтня 1988 року за № 147 був перейменований на Кобеляцьку фабрику «Зоря», що в подальшому було реорганізовано в Кобеляцьку фабрика «Зоря» та яке було реорганізовано в орендне підприємство Кобеляцької фабрики «Зоря», яке було реорганізоване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», звідки ОСОБА_1 був звільнений за ч. 1ст. 40 КЗпПУкраїни, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 28-30)

31 травня 1987 року під час виконання ним трудових обов`язків ОСОБА_1 отримав травму у виді пошкодження ліктьової кістки правої руки, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві № 1 від 02 червня 1987 року (а.с. 14), відомості про яку також містяться у медичній картці ОСОБА_1 , копії аркушів з якої долучені позивачем до позову. (а.с. 20, 22, 25)

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області про надання направлення на МСЕК для встановлення відсотка втрати працездатності, як потерпілому внаслідок нещасного випадку на виробництві. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було надано відповідь від 22.09.2022 за вих. №9-59/04-1652 про необхідність звернутися за отриманням направлення до роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому отримано травму, або до робочого органу Фонду. Оскільки правонаступник роботодавця ТОВ «Зоря» проводить свою діяльність та у відповідності до Положення № 11-6 акт форми Н-1 з матеріалами розслідування підлягає зберіганню 45 підприємстві, де повинен перебувати на обліку нещасний випадок, Управлінням було рекомендовано позивачу звернутися до роботодавця ТОВ «Зоря». (а.с. 16-17, 44-45)

Позивачем як доказ надано копію заяви, адресованої ТОВ «Зоря» з проханням надати направлення на МСЕК від 07.07.2022 (а.с. 14), яка містить відмітку з підписом та датою 07.07.2022, яка за твердженнями позивача свідчить про подання її відповідачеві. Інших даних про подання цієї заяві відповідачеві позивачем не надано.

Водночас, із відповіді на адвокатський запит від 30.09.2022, вих. № 25 від 12.10.2022, наданої ТОВ «Зоря» адвокату Бокатюк Ю.В., надання якої підтверджено представником позивача у судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звертався до відповідача із заявою про направлення на МСЕК. Водночас із відповіді вбачається, що ТОВ «Зоря», посилаючись на те, що ОСОБА_1 мав отримати виключно належним чином завірену копію акту, а додана до заяви ОСОБА_1 копія Акту не містить позначення, що це є належним чином засвідчена копія акту, а також що на наданій копії акту міститься відбиток печатки КНП «Кобеляцька міська лікарня», якої не існувало у 1987 році, ТОВ «Зоря» не має можливості надати ОСОБА_1 направлення на МСЕК через ненадання останнім належних та допустимих доказів, що підтверджують отримання останнім каліцтва на виробництві, що сталося на Кобеляцькому промкомбінаті 31 травня 1987 року. (а.с. 11-13)

Задовольняючи позовнівимоги ОСОБА_1 та відмовляючи взадоволенні зустрічного позовуТОВ «Зоря», місцевий суд зазначив, що допитана в ході судового засідання свідки лікар ОСОБА_2 підтвердила факт внесення нею записів до медичної картки позивача у зв`язку з перебуванням його на лікарняному із діагнозом рвана рана правого передпліччя, які датовані 06 червня 1987 року, та вказувала, що оглядала пацієнта десь через 10 днів після отримання ним травми. Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 повідомляв, що він був очевидцем події, яка мала місце у травні 1987 року, оскільки разом із позивачем здійснював погрузку-вигрузку вагонів, під час якої ОСОБА_1 отримав травму, після чого був доставлений у лікарню. Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 , який у 1987 році обіймав посаду директора Кобеляцького промкомбінату, пояснював, що ОСОБА_1 дійсно відправлявся на залізницю для проведення вантажних робіт, де отримав травму й був доставлений у лікарню. Також пояснював, що ОСОБА_1 отримав лікарняний і після виходу з лікарняного був переведений на легку працю, підприємством було зроблено запит до лікарні та складено акт про нещасний випадок на виробництві у трьох примірниках, один з яких було передано потерпілому від нещасного випадку, а два - здано в архів. Також свідок вказував, що на підприємстві дійсно використовували типографський бланк акту, та зауважував, що, на його думку, цей бланк був дійсним. Водночас свідок вказував, що печатка промкомбінату була знищена при отриманні нової печатки при реорганізації підприємства.

Місцевий суд зауважив, що досліджений у судовому засіданні примірник акту, копія якого долучена до матеріалів справи, не містить відбитку печатки КНП «Кобеляцька міська лікарня», на який відповідач посилався у відповіді на адвокатський запит. Будь-яких письмових доказів, у тому числі, які б стосувалися надання вказаної вище відповіді, відповідачем не надавалося.

Враховуючи, що роботодавець зазначений в переліку організацій, які повинні видавати направлення на МСЕК, а позивач, який є потерпілим від професійного захворювання на виробництві, звернувся з такою вимогою саме до роботодавця через відмову лікувального закладу та Фонду надати таке направлення, місцевий суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідача, оскільки саме підприємство зобов`язано було видати ОСОБА_1 направлення на проходження МСЕК.

Місцевим судом зазначено, що в цьому провадженні не встановлюється наявність обставин, які можуть бути підставами для визначення ступеню втрати працездатності, встановлення чи зміни підстав інвалідності. Суд не досліджує обставини отримання позивачем виробничої травми, подальшого оформлення інвалідності чи лікування та не робить висновок про наявність підстав для встановлення відсотка втрати працездатності. Вказане питання має досліджуватися та встановлюватися під час проходження медико-соціальної експертизи (МСЕК) на підставі поданих особою документів.

Відповідачем не подано до суду жодного доказу на підтвердження вимог зустрічного позову, а доведення заявленої вимоги щодо визнання Акту № 1 недійсним ґрунтується виключно на припущеннях та констатації фактів допущення помилок при його складенні.

Долучена відповідачем до відзиву на позов архівна довідка про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за 1987 рік (а.с. 67 - єдиний наданий відповідачем доказ по суті позовних вимог), дійсно не містить відомостей про нарахування виплат ОСОБА_1 за лікарняним листом у червні 1987 року. Разом з тим, за вказаний місяць розмір нарахованої заробітної плати позивача удвічі менший, аніж за попередні місяці, що опосередковано може вказувати на його відсутність на роботі.

Водночас, на думку суду, вказана обставина не може слугувати доказом недійсності акту про нещасний випадок чи відсутність самого нещасного випадку.

Разом з тим, місцевий суд зауважив, що внесення відомостей до акту про нещасний випадок здійснювалося посадовими особами відповідача (підприємства, правонаступником якого є відповідач) і потерпіла від нещасного випадку особа не повинна нести тягар наслідків неправильного, неповного чи помилкового внесення до відповідного документу відомостей цими посадовими особами за відсутності умисних дій з її боку.

Наданий позивачем акт містить підписи посадових осіб Кобеляцького промкомбінату та відбиток печатки вказаного підприємства, обставини події та висновки за результатами розслідування нещасного випадку.

Відповідач не навів жодних доказів, які б вказували на відсутність вказаних у акті обставин, а наведені відповідачем невідповідності акту не є настільки істотними, що могли б вказувати про його недійсність.

Відповідачем не зазначалися та не доводилися, а судом під час судового розгляду не було встановлено обставин, які б свідчили вчинення посадовою особою (посадовими особами попередника відповідача, лікарями чи іншими особами) неправомірних дій щодо видачі такого акту та вказівку в ньому про травму виробничого характеру. Тобто, відповідачем не наведено і судом не встановлено обставин та доказів, які могли б свідчити про підробку оспорюваного акту, умисне внесення до нього неправдивої чи викривленої інформації тощо.

Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у відповідача відсутні відомості про нещасний випадок на виробництві, постраждалим від якого є ОСОБА_1 , позаяк відповідачем не було надано суду будь-яких об`єктивних даних чи доказів (зокрема, реєстрів чи журналів передачі матеріалів, довідок чи актів про наявність/відсутність матеріалів, матеріалів особової справи тощо), які б підтверджували висловлену у запереченнях на позов позицію ТОВ «Зоря» щодо відсутності нещасного акту на виробництві. Натомість факт перебування ОСОБА_1 у червні 1987 року на лікарняному із діагнозом, який зазначено у оспорюваному акті, підтверджується медичною карткою на ім`я позивача.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов висновку, що зважаючи на відмову відповідача надати направлення, заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

На час отримання травми, травень 1987 року, правовідносини між сторонами у справі регулювались статтею 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), главою 40 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) у редакції 1963 року, Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаних з їх роботою, затвердженими постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦСПС від 22 грудня 1961 року, постановою президії ВЦРПР від 16 листопада 1976 року "Про затвердження положення про порядок розслідування нещасних випадків, які відбулися у побуті, по дорозі на роботу або з роботи" та постановою президії ВЦРПР від 13 серпня 1982 року № 11-6 "Про затвердження положення про розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві".

Відповідно до пункту 1 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 1994 року № 221(далі - Порядок № 221) експертиза тривалої або стійкої втрати працездатності проводиться медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) МОЗ.

Згідно з підпунктами а, б пункту 8 Порядку № 221 МСЕК установлює ступінь обмеження життєдіяльності людини, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання; ступінь втрати працездатності (у відсотках).

Пунктом 9 Порядку № 221 передбачено, що інвалідність внаслідок трудового каліцтва встановлюється на підставі акта про нещасний випадок, складеного за місцем роботи, чи рішенням суду про факт травмування на виробництві. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо нещасний випадок, який спричинив інвалідність, стався (крім випадків протиправного діяння):

а) під час виконання трудових обов`язків (у тому числі під час відрядження), а також здійснення будь-яких дій в інтересах підприємства, установи, організації (навіть без спеціального доручення);

б) по дорозі на роботу або з роботи;

в) на території підприємства, установи, організації або в іншому місці роботи протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви);

г) поблизу підприємства, установи, організації або іншого місця роботи протягом робочого часу (включаючи встановлені перерви), якщо перебування там не суперечило правилам внутрішнього трудового розпорядку;

д) у разі виконання державних або громадських обов`язків;

е) у разі виконання дій для рятування людського життя, охорони державної, колективної та індивідуальної власності, а також для охорони правопорядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 ступінь втрати професійної працездатності працівників, ушкодження здоров`я яких пов`язано з виконанням ними трудових обов`язків, установлюється у відсотках на підставі направлення власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи рішення суду, постанови прокурора, висновку органів дізнання або попереднього слідства.

Правові висновки Верховного Суду при розгляді даної категорії справ висловлені у справах: № 492/1296/15, № 592/7677/17, № 348/821/18, № 211/798/19 та в інших справах, у тому числі, і в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року № 293/415/15-ц, на який послався місцевий суд.

Місцевий суд вірно оцінив наявні у справі докази та дійшов вірного висновку про те, що 31.05.1987 під час роботи позивача з ним стався нещасний випадок на виробництві, про що був складений Акт за формою Н-1 від 02.06.1987.

Сам по собі факт нещасного випадку відповідач у справі не оспорює.

Відмовляючи у визнанні недійсним акту форми Н-1 місцевий суд вірно дійшов висновку, що недоліки акту, про які зазначав апелянт, не є підставою для визнання цього акту недійсним.

В постанові Верховного Суду від 23.11.2018 року у справі №592/7677/17 зазначено, що: «Суди установили, що розслідування нещасного випадку проводилось саме НВО «Насосенергомаш», правонаступником якого єПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш». Цим же підприємством був складений акт про нещасний випадок на виробництві № 26 від 10 березня 1988 року за формою Н-1, який не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки спір у цій справі стосується саме усунення допущених недоліків у вже існуючому акті за формою Н-1, який був складений саме відповідачем, такі недоліки мають бути усунуті ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш», як правонаступником НВО «Насосенергомаш».

Апеляційний суд зазначає, що у разі наявності недоліків у складанні акту форми Н-1 відповідач у справі може самостійнопровести відповіднерозслідування та усунути недоліки даного акту, в тому числі і щодо отримання позивачем лікарняного листа, медичного діагнозу, щодо наслідків даного нещасного випадку та інші обставини, які підлягають з`ясуванню саме комісією з розслідування нещасних випадків.

Не є істотними доводи апеляційної скарги і в частині знаходження оригіналу Акту форми Н-1 у позивача у справі. Саме відповідач у справі повинен провести розслідування та з`ясувати, чому оригінал акту форми № 1 знаходиться у позивача у справі.

Належними доказами у справі підтверджується і факт звернення позивача до відповідача із заявою про надання направлення на МСЕК.

Місцевий суд вірно оцінив відповідь ТОВ «Зоря» на адвокатський запит адвоката Бокатюк Ю.В. № 25 від 12.10.2022, в якій зазначається про неможливість видачі ОСОБА_1 направлення на МСЕК.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності звернення ОСОБА_1 є безпідставними.

За таких обставин висновки місцевого суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного розгляду справи, - відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря», - залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко