Рішення

від 19.04.2023 по справі 940/1124/22

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.04.2023 Провадження по справі № 2/940/69/23

Справа № 940/1124/22

РІШЕННЯ

Іменем України

19 квітня 2023 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.

з участю адвоката: Неживка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, комунального некомерційного підприємства «Тетіївська центральна лікарня» про відшкодування шкоди,

встановив:

11.11.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на його користь 50000 гривень моральної шкоди, 18064 гривні збитків та 5000 гривень судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а також просить стягнути з КНП «Тетіївська центральна лікарня» на його користь 10000 гривень моральної шкоди та 7481 гривень понесених судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.05.2022 року о 11 годині в м. Тетієві Київської області він, рухаючись автомобілем AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, які припустили його стан наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан такого сп`яніння в медичному закладі - КНП «Тетіївська центральна лікарня». Під час проведення огляду лікарем було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України , МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, не дотримано інструкції до тест планшету SNIPER 10 та не було проведено лабораторних досліджень.

За результатами проведення огляду лікарем КНП «Тетіївська центральна лікарня» було надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в п. 10 якого вказано «наркотичне сп`яніння».

На підставі даного висновку 26 травня 2022 року поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Крім того, працівниками поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області всупереч вимогам ст. 265-4 КУпАП було затримано транспортний засіб AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та доставлено на штраф майданчик, в результаті чого він вимушений був сплатити 8064 гривні за його евакуацію та збереження.

Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позивач зазначає, що в результаті протиправних дій працівників поліції та медичних працівників йому завдано моральних страждань та переживань, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, носить кримінальний характер, адже його санкція є суворішою за велику кількість кримінальних правопорушень, йому тривалий час доводилося доводити свою невинуватість, затрачати грошові кошти на правничу допомогу, на евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику.

Враховуючи присутність психологічного травмуючого фактору (неправомірних дій), позивач просить стягнути з Державного бюджету України 50000 гривень моральної шкоди, 18064 гривні заподіяних збитків, які включають в себе 8064 гривні за евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику та 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, надану в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та 5000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу, а також стягнути з КНП «Тетіївська центральна лікарня» 10000 гривень моральної шкоди та 7481 гривень понесених судових витрат, які включають в себе 2481 гривню сплаченого судового збору та 5000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу (позовна заява а.с. 2-13).

08.12.2022 року державою Україна в особі Державної казначейської служби України надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, так як належним відповідачем є саме держава Україна і у спорах з нею залучення чи не залучення Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі; моральна шкода, заподіяна позивачу є необґрунтованою та не доведеною; витрати на професійну правничу допомогу, надану в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України; витрати за евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику не підлягають відшкодуванню, так як транспортний засіб було затримано правомірно, а витрати на професійну правничу допомогу є такими, що не відповідають принципу розумності та співмірності (а.с. 61-65).

08.12.2022 року Головним управлінням Національної поліції України в Київській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлення судом факту протиправних дій або бездіяльності працівниками поліції відносно позивача не зазначено, а заподіяння останньому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральної шкоди та протиправністю дій не підтверджено належними та допустимими доказами (а.с. 71-74).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області в судове засідання не прибув, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, що дає підстави суду у відповідності ст. 223 ЦПК України слухати справу у його відсутності.

Представник відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, що дає підстави суду у відповідності ст. 223 ЦПК України слухати справу у його відсутності.

Представник відповідача комунального некомерційного підприємства «Тетіївська центральна лікарня» в судове засідання не прибув, до суду надано заяву про розгляд справи без участі представника КНП «Тетіївська центральна лікарня» та не визнання позовних вимог (а.с. 116).

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що є батьком позивача та 26.05.2022 року хотів забрати автомобіль сина AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , оскільки має посвідчення водія, проте поліцейській йому автомобіль не віддали, оскільки вже був викликаний евакуатор.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідка, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 26 травня 2022 року поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області сержантом поліції Гулаком Є.А. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за те, що він 26.05.2022 року о 10 годині 24 хвилини в м. Тетієві, по вул. Володимирській керував автомобілем AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння (а.с. 17).

Даний протокол складений на підставі висновку лікаря КНП «Тетіївська ЦЛ» Кобець О.Ю. щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.05.2022 року, в п. 10 якого «висновок» вказано, що гр. ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (а.с. 21).

Крім цього, було затримано транспортний засіб AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та доставлено на штраф майданчик в м. Біла Церква, що підтверджується копією акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26.05.2022 року (а.с.34).

Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 29-31).

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції Україникожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомоюстатті 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, визначений Законом України«Про порядоквідшкодування шкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» (далі Закон).

Так, ст. 1 Закону передбачає, що підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України«Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства.

Статтями2,4 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Устатті 3 Закону визначено, що в наведених устатті 1 цього Законувипадках громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органамидосудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шостастатті 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви: протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких відноситьсянаявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

За змістомстатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначається уПостанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95, N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1-4 ст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України моральної шкоди, позивач посилається на те, що дії поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області сержанта поліції Гулака Є.А. щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, були протиправними, адже постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно якого підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного накладення штрафу, та положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 даного Закону, згідно якого право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Проте,як встановленов судовомузасіданні,жодного штрафуна ОСОБА_1 накладено небуло,більше того,жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, так як відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом.

Протокол про адміністративне правопорушення -це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Так, згідно з положеннями ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.

Тобто, саме складання протоколу- це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов`язків.

Із викладеного вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням до адміністративної відповідальності та не є достатньою підставою для відшкодування шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає, що винесення суддею Тетіївського районного суду Київської області постанови від 22 серпня 2022 року про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є доказом протиправності дій поліцейського СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області сержанта поліції Гулака Є.А. щодо складання адміністративного протоколу серії ДПР18 № 182749 від 26.05.2022 року, оскільки предметом судового розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення було виключно з`ясування обставин наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а не правомірність дій уповноваженої особи відповідача.

Сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно- правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіялипозивачу моральної шкоди.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Другоїсудової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21.10.2020року по справі №312/262/18,провадження №61-14401 св 19.

Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 953/6561/20 від 26 січня 2022 року, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Проте суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ч. 6 ст.13 Закону України « Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду,враховуютьсяіншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, ні норми ЦПК України, ні Закону України « Про судоустрій і статус суддів» не встановлюютьобов`язкусудів застосовувати ті чи інші правові позиції Верховного Суду.

При вирішенні спору суд враховує позиції Верховного суду в справах №307/3754/21 від 27 липня 2022 року та № 712/7385/17 від 13 березня 2019 року щодо того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень і навіть не підлягає оскарженню в суді окремо від постанови суду.

З урахуванням цього, підстави для висновку про те, що незаконне складання адмінпротоколів є притягненням до адмінвідповідальності, а отже і підставою для стягнення моральної шкоди, відсутні.

Крім того, суд вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами у відповідності ст. 81 ЦПК України факту заподіяння йому моральної шкоди, зокрема того, чи досягли його негативні емоції рівня страждання або приниження, не доведений і причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями посадової особи відповідача та заподіяною шкодою. Суд вважає, що позивач не довів того факту, що його страждання у зв`язку зі складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, до того, що в межах життєвих та ділових зв`язків позивача відбулися зміни, пов`язані зі зміною щодо нього усталеної суспільної, соціальної та ділової оцінки, зниження ділової активності та зменшення соціальних контактів, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивач мав можливість і скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього за 130 ч. 1 КУпАП. Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення та встановлення відсутності складу правопорушення в діях позивача, на думку суду, є достатньою моральною сатисфакцією у даній ситуації. Ніякі заходи примусу зі сторони держави до позивача не застосовувались.

Таким чином, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування з Державного бюджету України моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому в їх задоволенні відмовляє.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування йому 8064 гривень за евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику, то суд в їх задоволенні також відмовляє з огляду на таке.

Так, згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26.05.2022 року транспортний засіб AUDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було тимчасово затримано та доставлено на спеціальний майданчик в м. Біла Церква, вул. Матросова, 48А. Відповідно до копії товарного чеку ФОП ОСОБА_4 від 31.05.2022 року вартість евакуації автомобіля та його зберігання склала 8064 гривні.

Відповідно до ч.ч. 1, 7ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.

Позивач ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги в частині відшкодування коштів за евакуацію та збереження транспортного засобу, посилається на те, що він після відсторонення його від керування автомобілем мав намір передати право керування ним іншій особі, а саме своєму батькові ОСОБА_3 , який має посвідчення водія, проте своїх доводів належними та допустимими доказами не довів, зокрема того, що відповідна особа була на місці події та мала посвідчення водія відповідної категорії, в зв`язку з чим могла бути допущена до керування транспортним засобом.

При цьому до пояснення свідка ОСОБА_3 суд відноситься критично, так як він як батько позивача є заінтересованою особою в розгляді справи.

Будь яких інших доказів на підтвердження своєї позиції позивачем надано не було, зокрема будь якого відеозапису, пояснень свідків тощо, і відповідних клопотань про виклик незалежних свідків (в даному випадку міг бути водій евакуатора) заявлено не було.

За вказаних обставин суд вважає доводи позивача в цій частині необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами по справі

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача про стягнення витрат, пов`язаних із евакуацією та збереженням транспортного засобу, оскільки під час тимчасового затримання транспортного засобу працівники поліції діяли в межах своїх повноважень.

Що стосується стягнення витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується укладення позивачем договору про надання правової допомоги з адвокатом Неживокм І.В. від 02.06.2022 року на представництво його інтересів про розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 36). Зі змісту додатку до даного договору вбачається, що вартість юридичних послуг адвоката склала 10000 гривень (а.с. 37).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

-втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З точки зору закону для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібно довести наявність елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявність протиправної поведінки; факт понесення збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Як зазначено вище, позивач при зверненні до суду збитками вважає матеріальні витрати, понесені на оплату вартості правової допомоги при розгляді судом справи адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Тобто, позивач при зверненні до суду ототожнює поняття збитків з витратами на оплату правової допомоги.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах Великої Палати від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18, від 21 листопада 2018 року в справі № 462/6473/16-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 688/2479/16-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 489/5045/18, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката, є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи у суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної вимоги позивача.

Щодо позовної вимоги про стягнення з КНП «Тетіївська центральна лікарня» 10000 гривень моральної шкоди на підставі ст. 1172 ЦК України суд вважає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Звертаючись з даною вимогою до суду, позивач посилається на те, що під час проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння лікарем КНП «Тетіївська центральна лікарня» ОСОБА_5 було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України , МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735, не дотримано інструкції до тест планшету SNIPER 10 та не було проведено лабораторних досліджень, чим було заподіяно йому душевних страждань.

Проте, факту самого заподіяння шкоди позивачем не доведено належними доказами у відповідності ст. 81 ЦПК України, не конкретизовано навіть в чому саме проявилися його страждання, який негативний вплив та які психологічні наслідки на нього вони спричинили, а також не доведений причино-наслідковий зв`язок між діями лікаря та душевними стражданнями позивача.

Як встановлено в судовому засіданні, постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року відповідну оцінку діям лікаря КНП «Тетіївська ЦЛ» Кобець О.Ю. щодо встановлення у позивача ознак наркотичного сп`яніння надано, в зв`язку з чим його права було захищено та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проте даною постановою дії лікаря незаконними не визнано, що не має наслідку порушення прав позивача та спричинення моральної шкоди.

З огляду на викладене суд в задоволенні вимог позивача про стягнення з КНП «Тетіївська центральна лікарня» 10000 гривень моральної шкоди відмовляє.

За відсутності підстав для задоволення позову заявлені до стягнення судові витрати стягненню не підлягають і відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, комунального некомерційного підприємства «Тетіївська центральна лікарня» про відшкодування шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 28 квітня 2023 року.

Суддя: Т.П.Косович