Постанова

від 04.09.2023 по справі 940/1124/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 940/1124/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10654/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні)апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Косович Т.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Комунального некомерційного підприємства «Тетіївська центральна лікарня» про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 50 000,00 грн. моральної шкоди, 18 064,00 грн. збитків та 5 000,00 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а також просив стягнути з КНП «Тетіївська центральна лікарня» на його користь 10 000,00 грн. моральної шкоди та 7 481,00 грн. понесених судових витрат.

На обґрунтування позову зазначав, що 26 травня 2022 року об 11 годині в м. Тетієві Київської області рухаючись автомобілем AUDI, р.н. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції відділення № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області, які припустили його стан наркотичного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан такого сп`яніння в медичному закладі - КНП «Тетіївська центральна лікарня». Під час проведення огляду лікарем було грубо порушено вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопад 2015 року № 1452/735, не дотримано інструкції до тест планшету SNIPER 10 та не було проведено лабораторних досліджень.

За результатами проведення огляду лікарем КНП «Тетіївська центральна лікарня» було надано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в п. 10 якого вказано «наркотичне сп`яніння».

На підставі даного висновку 26 травня 2022 року поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, працівниками поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області всупереч вимогам ст. 265-4 КУпАП було затримано транспортний засіб AUDI, р.н. НОМЕР_1 , та доставлено на штраф майданчик, в результаті чого він вимушений був сплатити 8064,00 грн. за його евакуацію та збереження.

Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позивач зазначав, що в результаті протиправних дій працівників поліції та медичних працівників йому завдано моральних страждань та переживань, оскільки адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, носить кримінальний характер, адже його санкція є суворішою за велику кількість кримінальних правопорушень, йому тривалий час доводилося доводити свою невинуватість, витрачати грошові кошти на правничу допомогу, на евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику (а.с. 2-13).

У грудні 2022 року Державною казначейською службою України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем у справі, так як належним відповідачем є саме держава Україна і у спорах з нею залучення чи не залучення Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі. Вважає, що моральна шкода, заподіяна позивачу є необґрунтованою та не доведеною; витрати на професійну правничу допомогу, надану в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України; витрати за евакуацію та збереження транспортного засобу на штраф майданчику не підлягають відшкодуванню, так як транспортний засіб було затримано правомірно, а витрати на професійну правничу допомогу є такими, що не відповідають принципу розумності та співмірності (а.с. 61-65).

Також у грудні 2022 року Головним управлінням Національної поліції України в Київській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю, посилаючись на те, що постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлення судом факту протиправних дій або бездіяльності працівниками поліції відносно позивача не зазначено, а заподіяння останньому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральної шкоди та протиправністю дій не підтверджено належними та допустимими доказами (а.с. 71-74).

Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю (а.с. 146-156).

Не погодившись з рішенням районного суду, 23 травня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. направив до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні з Державного бюджету України на його користь 50 000,00 грн. моральної шкоди та 18 064,00 грн. збитків, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с. 164-176).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що судом першої інстанції не було в повній мірі досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, та не прийнято до уваги жодного доводу позивача. Суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду, висловлену постанові від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Вважає, що підставою для відшкодування шкоди є закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року. Отже, до стягнення підлягають понесені позивачем матеріальні витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн. та 8 064,00 грн. сплачених за евакуацію та зберігання транспортного засобу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Національної поліції України в Київській області Срібна А.Р. просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення суду залишити без змін (а.с. 194-197).

За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено незаконність (протиправність) рішень, дій чи бездіяльності органу поліції при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, як обов`язкової умови для відшкодування державою моральної шкоди.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26 травня 2022 року поліцейським СРПП відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області сержантом поліції Гулаком Є.А. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що він 26 травня 2022 року о 10 годині 24 хвилини в м. Тетієві, по вул. Володимирській керував автомобілем AUDI, р.н. НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння (а.с. 17).

Даний протокол складений на підставі висновку лікаря КНП «Тетіївська ЦЛ» ОСОБА_3 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 травня 2022 року, в п. 10 якого вказано, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (а.с. 21).

Крім цього, згідно протоколу АА № 109255 про адміністративне затримання за ч. 1 ст. 130 КУпАП було затримано транспортний засіб AUDI, р.н. НОМЕР_1 , та доставлено на штраф майданчик в м. Біла Церква, що підтверджується копією акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26 травня 2022 року (а.с. 19, 34).

Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 29-31).

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).

Згідно зі статтями 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставі статті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон №266/94-ВР) визначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2, ст. 4 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди у розмірах і у порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), викладений правовий висновок про те, що на підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 640/16169/17 (провадження №61-15393св18), зазначено, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій не врахували, що дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання щодо нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР, є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини. Зважаючи на наведене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про відсутність вини у діях працівників поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173, 185 КУпАП, є помилковими.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що:

«У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Вказані правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18)».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21) зазначено, що «у справі, яка переглядається, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у вищезгаданій постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 19000сво18), апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом».

Відповідні правові висновки щодо застосування норм права містяться і в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 провадження 61-922св21.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними посилання районного суду на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18.

Посилання суду першої інстанції на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду 27 липня 2022 року у справі № 307/3754/21 (адміністративне провадження № К/990/11524/22) суд апеляційної інстанції визнав помилковими, оскільки предмет спору і обставини у адміністративній справі, яку переглядав суд касаційної інстанції, та обставини цієї цивільної справи не є подібними.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії працівника поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування якої здійснюється незалежно від вини.

Доводи представників Головного управління Національної поліції України в суді першої інстанції та в відзиві на апеляційну скаргу про те, що у задоволенні позову слід відмовити, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).

У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. (пункт 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, пункт 33 постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16).

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не ДКСУ чи її територіальний орган.

Порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з державного органу визначений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI, яким встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, у постановах Верховного Суду: від 24 березня 2020 року в справі № 818/607/17, від 12 серпня 2020 року в справі № 761/7165/17, від 12 січня 2022 року в справі № 953/2593/20 (провадження № 61-7954св21).

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Головне управління поліції є органом Національної поліції, що має статус юридичної особи.

Аналіз наведених вище положень чинного законодавства свідчить про те, що у справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, держава може брати участь через орган, діями посадової особи якого завдано шкоду.

Таким органом державної влади у спірних правовідносинах є Головне управління Національної поліції України.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову знайшли своє підтвердження під часапеляційного перегляду справи.

Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів виходить із наступного.

В апеляційній скарзі позивач просив стягнути зДержавного бюджету України на його користь 50 000,00 грн. моральної шкоди та 18 064,00 грн. збитків, куди включено витрати за надання правової допомоги в розмірі 10 000,00 грн. та 8 064,00 грн. сплачених за евакуацію та зберігання транспортного засобу.

Підставою для відшкодування шкоди у зазначеній справі є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц , від 26 лютого 2020 року в справі № 142/143/17.

Визначаючи розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду апеляційний суд враховує характер спричиненої шкоди, а саме, що вона спричинена складанням працівником поліції протоколу про адміністративне правопорушення, затриманням ОСОБА_1 працівниками поліції із складанням протоколу про адміністративне затримання серії АА № 109255 від 26 травня 2022 року, затриманням належного позивачу автомобіля із доставленням транспортного засобу до місця тимчасового зберігання, що підтверджується Актом від 26 травня 2022 року та квитанцією ФОП ОСОБА_2 , та передачу адміністративних матеріалів до суду, де було встановлено відсутність складу та події правопорушення в діях позивача та закрито провадження; значення справи для сторони, а саме, що було порушено його право користування належним йому транспортним засобом та вимушене понесення матеріальних витрат (а.с. 17-20, 34-35).

Відтак, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд приходить до висновку про визначення компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду в розмірі - 2 000,00 грн. Зазначений розмір відшкодування цілком буде відповідати характеру спричиненої шкоди, глибині душевних страждань позивача та наслідкам, які настали для позивача, в результаті складення протоколу про адміністративне правопорушення, викладений склад правопорушення в якому не підтвердився в суді та справу про адміністративне правопорушення було закрито.

Щодо вимог про стягнення з Держаного бюджету України на користь позивача витрат за надання правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення в розмірі 10 000,00 грн. та 8 064,00 грн. сплачених за евакуацію та зберігання транспортного засобу колегія суддів зазначила наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26 травня 2022 року транспортний засіб AUDI, р.н. НОМЕР_1 , було тимчасово затримано та доставлено на спеціальний майданчик в м. Біла Церква, вул. Матросова, 48А. Відповідно до копії товарного чеку ФОП ОСОБА_2 від 31 травня 2022 року вартість евакуації автомобіля та його зберігання склала 8064,00 грн. (а.с. 34-35).

Оскільки витрати у розмірі 8064,00 грн. на евакуацію та зберігання автомобіля позивача було понесено у зв`язку зі складення протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що такі витрати є збитками та підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підтвердження витрат за надання правової допомоги в справі про адміністративне правопорушення в розмірі 10 000,00 грн. позивач надав договір про надання правової допомоги з адвокатом Неживок І.В. від 02 червня 2022 року на представництво його інтересів при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 23 серпня 2022 року (а.с. 36, 38). Зі змісту додатку до даного договору вбачається, що вартість юридичних послуг адвоката визначена сторонами в розмірі 10 000 грн. (а.с. 37).

Разом з тим, позивачем не надано доказів сплати адвокату гонорару 10 000 грн. за надання правової допомогу у справі про адміністративне правопорушення, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Врахувавши вищевказане, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не ґрунтується на вимогах закону, а висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

У зв`язку з зазначеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи, з прийняттям постанови по суті позовних вимог.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року в іншій частині не оскаржувалось.

При цьому, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» на підставі ст. 141 ЦПК України з Головного управління Національної поліції України в Київській області на користь держави слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (12,89 %) - 127,92 грн. (992,40 грн. : 100 х 12,89 %) судового збору за розгляд справи районним судом та 191,88 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 19 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) задовольнити частково і стягнути на його користь з Державного бюджету України - 2 000,00 гривень грошової компенсації моральної шкоди та 8 064,00 гривень майнової шкоди.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області (ЄДРПОУ - 40108616) в дохід держави - 127,92 грн. судового збору за розгляд справи районним судом та 191,88 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає,крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова