Рішення

від 18.04.2023 по справі 463/753/18

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/753/18

2/465/1281/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року місто Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Мигаль Г.П.,

при секретарі судового засідання Лозинському Т.,

за участю:

представника позивача Сирка Й.Й.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди,

встановив:

Підприємство «Готельно-навчальнийкомплекс «Гетьман»Об`єднання профспілокЛьвівщинизвернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини 272 698,12 грн. неустойки за неповернення об`єкта оренди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що 31.12.2015 між Підприємством «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини та приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірником Ігорем Андрійовичем було укладено договір №84 оренди нежитлових приміщень площею 35.5 кв. м у буд. АДРЕСА_1 . Угодою від 30.12.2016 строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31.12.2017 року включно. Передача приміщення в оренду доводиться підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 31.12.2015. Закінчення строку дії договору визначено сторонами як самостійну підставу припинення цього правочину (п «а» п.7.7. договору). 09.11.2017 листом орендодавець попереджав орендаря про те, що з 01.01.2018 договірні відносини між сторонами продовжуватись не будуть. Переважним правом на укладення нового договору оренди відповідач скористатися також не бажав. Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, неправомірно користувався нежитловим приміщенням після 31.12.2017, позивач просить стягнути з відповідача, у порядку визначеному ч.2 ст.785 ЦК України, неустойку за період з 08.01.2018 до 01.04.2021, яка згідно поданого розрахунку становить 272698,12 грн.

Представником відповідачаподано відзивна позовнузаяву таписьмові пояснення,відповідно дояких відповідачприступив довиконання зобов`язання,за якепозивачем нараховананеустойка,а самедо звільненняприміщення тайого поверненняОрендодавцю тавживав подальшідії дляповернення приміщення.Вказує,що ОСОБА_1 не мігповернути приміщеннявнаслідок недопущенняорендодавцем дозвільнення приміщеннята неприйняття нимприміщення.Окрім цього,вимога Орендодавцяпровести повнийрозрахунок,яку ставивОрендодавець якумову дляприйняття приміщеннясуперечила умовамдоговору тачинного законодавства.Орендодавець ненадав данідля оплатиорендної платиза грудень2017року такомпенсацію комунальнихпослуг,як цепередбачено умовамидоговору тазаконодавством України.Це дає підстави стверджувати, що в діях ОСОБА_1 відсутня вина щодо повернення майна, як підстава для відповідальності. У заяві про збільшення позовних вимог від 19 квітня 2021 року позивач відкорегував обчислення розміру неустойки як базової величини за місяць, а саме на 7032,98 грн. (3316,49 грн х 2), та з урахуванням позовної заяви за період з 08.01.2018 по 28.08.2018 розмір неустойки має становити 53995,08 грн. що = 7032,98 грн х 6 міс. + 5444,88 грн. (за січень 2018 р.) + 6352,37 грн. (за 28 днів серпня 2018 р.). Також, сторона відповідача подала до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки та просила відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити, з підстав наведених у ньому.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов заперечили, з підстав зазначених у відзиві та письмових поясненнях.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02 серпня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Суд дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ізст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у виді припинення чи продовження договору є пов`язаним із дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, за змістом наведених положень статті 785 Цивільного кодексу України, яка визначає обов`язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна зобов`язаний встановити як факт припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.

Суд вказав, що виходячи зі змісту частини 1 статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Так, зі змісту статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у постанові від 07.06.2022 у справі №907/585/20.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані із невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Судом встановлено, що 31.12.2015 між Підприємством «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини та приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу відповідачем по справі ОСОБА_1 укладено договір №84 оренди нежитлових приміщень площею 35.5 кв. м у буд. АДРЕСА_1 .

Угодою від 30.12.2016 строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31.12.2017 включно.

Передача приміщення в оренду доводиться підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 31.12.2015.

Згідно з вимогами п.п.2.2.,2.4 договору оренди щомісячний розмір орендної плати складає 2550,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі 425,00 грн. В орендну плату не входить оплата за комунальні послуги та користування лініями міського телефонного зв`язку. Розмір орендної плати за кожен місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і доводиться до орендаря. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до 10 числа кожного поточного місяця, компенсація комунальних послуг до 25 числа місяця наступного за звітним.

За умовами договору оренди (п.4.9) наймач взяв на себе зобов`язання повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі в семиденний термін після закінчення строку дії договору.

Закінчення строку дії договору визначено сторонами як самостійну підставу припинення цього правочину (п «а» п.7.7. договору).

Отже, строк дії договору оренди закінчився з 01.01.2018.

Як видно з листів Підприємства "Готельно-навчальний комплекс "Гетьман" від 09.11.2017, 11.01.2018, 17.01.2018, адресованих ОСОБА_1 , позивач повідомив приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гірника І.А. про те, договір №84 від 31.12.2015 оренди нежитлових приміщень та окремих інвентарних об`єктів з ОСОБА_1 з 01.01.2018 продовженим не буде. За змістом листів, відповідачу роз`яснено п.п. 7.5, п. 2.3., 4.9., 6.8 вищевказаного договору.

Факт надсилання таких листа орендарю підтверджується відповідними описами вкладення, поштовими накладними та квитанціями про оплату послуг поштового зв`язку, які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені обставини підтверджують обізнаність відповідача про необхідність повернення об`єкту оренди з 01.01.2018, тобто після завершення дії договору №84 від 31.12.2015.

Згідно з вимогами п.4.9 Договору оренди №84 від 31.12.2015, наймач зобов`язаний у семиденний термін після закінчення строку дії договору повернути об`єкт оренди за актом приймання передачі орендодавцю.

Тобто, з 07.01.2018 орендовані нежитлові приміщення відповідач повинен був повернути Підприємству «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» за відповідним Актом передачі майна.

Незважаючи на зазначене, відповідач після закінчення договору №84 від 31.12.2015, тобто після 01.01.2018 не повернув об`єкт оренди позивачу.

Доказів протилежного, а саме : акту приймання-передачі, ообов`язок щодо оформлення якого покладено на орендаря відповідно до п.4.9 Договору №84 оренди нежитлових приміщень та окремих інвентарних об`єктів від 31.12.2015р., відповідачем суду не надано.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2019 Підприємством «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» отримано лист від ОСОБА_3 № 123/01-16 від 12.12.2019, з проханням, висловленим у черговий раз, надати йому можливість вивести із раніше займаних приміщень сейф, металеві шафи та інше майно з метою передачі приміщення за актом приймання-передачі підприємствуя. Крім того, відповідач висловив у листі прохання повторно сформувати раніше триманий ним рахунок-фактуру №СФ-0000838 від 29.12.2017 про оплату орендних та компенсаційних платежів за грудень 2017 року.

Згідно з листом Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» № 86 від 18.12.2019, відповідача проінформовано про необхідність погашення заборгованості з орендних та компенсаційних платежів за грудень 2017 року та можливість в будь-який час, щоденно, в робочі дні підприємства безперешкодно вивезти залишені в орендованих приміщеннях об`єкти рухомого майна. У цьому ж листі також наголошено, що відповідно до п. 6.8. договору оренди орендодавець вправі тримати підписання зі своєї сторони акта приймання-передачі об`єкта з оренди (цілком очевидно, що відповідна затримка стосується винятково отриманого від орендаря та вже підписаного ним акта) до повного погашення заборгованих платежів наймачем. Після отримання відповідачем під розписку 24.12.2019 зазначеного листа, жодних дій з його боку вчинено не було, а приміщення й надалі залишилися у користуванні останнього.

Аналогічне прохання про необхідність виставлення ОСОБА_1 нового рахунку на оплату орендних та компенсаційних платежів, і потребу у вивезенні власного майна висловлено відповідачем ОСОБА_3 у листі від 26.06.20 № 09/01-16, який адресовано позивачу. За змістом листа відповідач також підтверджує, що ключі від орендованих приміщень зберігаються в нього, а між сторонами залишається не врегульованим питання підписання акту приймання-передачі об`єкта з оренди.

Підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» листом від 03.07.2020 №33 повідомило відповідача ОСОБА_1 про попереднє надання вичерпних відповідей на ті ж самі питання. Вказаний лист вручено ОСОБА_1 03.07.2020, що стверджується його особистим підписом.

При цьому, як вказав сам відповідач ОСОБА_1 , ключі від орендованого приміщення знаходились у нього, оскільки у приміщенні знаходились його речі, необхідні для використання у нотаріальній діяльності.

Окрім того, судом в судовому засіданні допитано в якості cвідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні показав, що працює завгоспом-комірником з 2017 року та веде облік цінностей Підприємства «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини. Конкретно не пам`ятає, що відбулось у грудні 2017 року, тому що пройшло багато років.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що вона працює головним бухгалтером Підприємства «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини з 2006 року. Станом на 29.12.2017р.у Підприємства «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» були всі необхідні докусменти, щоб виписати рахунок. За грудень місяць інфляція не нараховувалась. ОСОБА_1 запитував в неї чи можна зробити взаємозалік у зв`язку з проведеними ним поліпшеннями. Оренду відповідач платив вчасно. В серпні був виписаний інший рахунок по орендній платі. ОСОБА_3 попросив виписати такий тою датою, коли покидав кабінет. Про непорозуміння підприємства з ОСОБА_3 їй нічого відомо не було.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що працював директором Підприємства «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини. З договорами свідок ОСОБА_6 знайомився з технічної точки зору. 29 грудня 2017 року свідок не виконував обов`язки генерального директора. Свідок був в курсі що ОСОБА_3 мав вивозити майно. Були спірні моменти по майну та спірні питання щодо виставленого рахунку ОСОБА_3 . Щодо робочого дня, то він фіксується у правилах внутрішнього трудового розпорядку. В цей день поліцію викликав ОСОБА_1 .

Він приходив до ОСОБА_3 після робочого дня, відповідач ОСОБА_1 вивозив майно, на що дозволу не було. Він хотів врегулювати спірні питання мирним шляхом, однак це йому не вдалось.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що працював охоронцем в Підприємства «Готельно-навчального комплексу «Гетьман». Він не дозволяв ОСОБА_1 виносити майно з кабінету, оскільки він не знав чи це його речі чи власність готелю. Це все було уже не в робочий час. Знав, що майно можна виносити в робочий час з дозволу власників або керівника. Через це був конфлікт, і тому він і викликав поліцію. Приїхала оперативна група разом із охоронною фірмою, що було далі не знає.

Показання свідків повністю узгоджуються з матеріалами судової справи, а відтак беруться до уваги судом.

Разом з тим, суд встановив, що між сторонами підписано Акт приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди до Договору №84 від 31.12.2015, згідно з яким відповідач повернув позивачу об`єкт оренди за договором №84 від 31.12.2015 09.08.2021.

Отже, з часу припинення дії договору 01.01.2018 до 09.08.2021 відповідач користувався нежитловим приміщенням, що було об`єктом оренди за Договором, тобто наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки за користування майном, після закінчення визначеного договором оренди строку.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, загальна сума неустойки за період з 08.01.2018 по 01.04.2021 складає 272 698,12 грн. (5 444,88 + 267 253,24):

(3516,49 х 24)/31 = 2 722,44 грн, де 3 516,49 грн. - виставлена до сплати орендна плата за грудень 2017 року без урахування податку на додану вартість; 24 - кількість днів неповернення об`єкта з оренди у січні 2018 року; 31 - загальна кількість календарних днів у січні 2018 року.

2 722,44 х 2 = 5 444,88 грн, де 2 - подвійний розмір орендної плати за неповернення об`єкта з оренди у січні 2018 року.

Сума неустойки за лютий 2018 року - березень 2021 року сукупно складає 267 253,24 грн (3 516,49 х 2 ) х 38, де 38 - кількість повних місяців періоду розрахунку до 01.04.2021.

Вказана сума, яка заявлена до стягнення є обґрунтованою та не спростована відповідачем в ході судового розгляду.

Зі змістуст.12 ЦПК Українивбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимогст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, встановивши, що строк дії договору оренди закінчився 31.12.2017, проте відповідач не виконав свого обов`язку, передбаченого договором оренди, щодо повернення позивачу об`єкта оренди, виходячи з того, що відповідно до умов договору оренди приміщення вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання акта приймання-передачі, суд вважає позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди на загальну суму 272 698,12 грн., на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України обґрунтованими.

Суд відхиляє агрументи відповідача щодо чинення йому перешкод у поверненні об`єкта оренди, оскільки відповідач мав можливість оформити зазначений акт та повернути приміщення позивачу в належному стані за актом приймання-передачі в семиденний строк після закінчення договору оренли, тобто до 08.01.2018р., яе це передбачено п.4.9 Договору оренди, укладеного між сторонами. При вивезенні майна Гірником 29.12.2017р. та 2.01.2018р. виникли суперечності щодо часу вивезення майна - в межах робочого часу та щодо оплати виставленого йому рахунку, однак зазначені обставини, на думку суду, не перешкоджали ОСОБА_1 оформити належним чином відповідно до п.4.9 Договору оренди акт приймання-передачі та повернути орендовані приміщення Орендодавцеві (позивачу) до 08.01.2018р., в тому числі вивезти своє майно в межах робочого часу. Доказів про те, що ОСОБА_1 вчиняв зазначені дії після 2.01.2018р. в матеріалах справи відсутні. Фактично приміщення повернуто відповідачем за актом прийому-передачі 09.08.2021р.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану, зокрема у справах «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58). Принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У той час, відповідачем було заявлено про застосування наслідків пропуску позивачем позовної давності в частині стягнення неустойки.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч.1 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позивач за позовом просить стягнути з ОСОБА_3 неустойку, починаючи з 08.01.2018 по 01.04.2021.

Порушення прав позивача за позовом виникло з 07.01.2018, оскільки саме з цього часу відповідач повинен був повернути Підприємству «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» орендовані нежитлові приміщення за відповідним Актом передачі майна.

Підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» звернулось з даним позовом 14.02.2018.

З огляду на зазначене, посилання відповідача про сплив строку позовної давності щодо стягнення неустойки, як на підставу для відмови у позові, судом визнаються необґрунтованими.

При цьому, cуд також зазначає, що відповідно до п.п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки в разі невиконання останнім обов`язку щодо повернення речі. Початок перебігу позовної давності за відповідною вимогою визначається за загальним правилом частини першої статті 261 названого Кодексу (з дня, наступного за тим днем, коли мало бути виконано зобов`язання щодо повернення речі), а не згідно з положенням частини другої статті 786 ЦК України (з моменту повернення речі наймачем), оскільки це положення стосується вимог, зазначених у частині першій тієї ж статті 786 ЦК України, а не вимоги про стягнення згаданої неустойки.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.07.2012 № 14-рп/2012 зі справи № 1-20/2012 також зазначено, що положення статті 786 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності в один рік застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

У пункті 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012 по справі № 3-13гс12.

Відтак, неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК, є самостійною формою майнових відповідальності, і на неї не поширюється спеціальна позовна давність, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Виходячи з наведеного, позов Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно дост.141ЦПК України,судові витрати покладаються насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Відтак,необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь Підприємства «Готельно-навчальнийкомплекс «Гетьман»Об`єднання профспілокЛьвівщинисудові витрати в розмірі 13053,79грн., з яких - 4637, 00грн. - судовий збір за подання позовної заяви, 4690,09грн. - судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог, 3726,70грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди на загальну суму 272698 (двісті сімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Підприємства«Готельно-навчальнийкомплекс «Гетьман»Об`єднання профспілокЛьвівщинисудові витрати в розмірі 13053,79грн., з яких - 4637, 00грн. - судовий збір за подання позовної заяви, 4690,09грн. - судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог, 3726,70грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини, юридична адреса: місто Львів, вулиця В.Великого, 50, код ЄДРПОУ 02595718.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текс рішення складено 28 квітня 2023 року.

Суддя Мигаль Г.П.