Ухвала

від 17.08.2023 по справі 463/753/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 463/753/18

провадження № 61-11876ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини на постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за позовом підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди,

В с т а н о в и в:

У лютому 2018 року підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини звернулось в суд із вказаним позовом, у якому, після уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 272 698,12 грн неустойки за неповернення об`єкта оренди.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 31 грудня 2015 року між підприємством «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини та приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірником І. А. було укладено договір № 84 оренди нежитлових приміщень площею 35,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 . Угодою від 30 грудня 2016 року строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31 грудня 2017 року включно. Передача приміщення в оренду доводиться підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 31 грудня 2015 року. Закінчення строку дії договору визначено сторонами як самостійну підставу припинення цього правочину (п. «а» п. 7.7. договору). 09 листопада 2017 року листом орендодавець попереджав орендаря про те, що з 01 січня 2018 року договірні відносини між сторонами продовжуватись не будуть. Переважним правом на укладення нового договору оренди відповідач скористатися також не бажав. Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, неправомірно користувався нежитловим приміщенням після 31 грудня 2017 року, позивач просив стягнути з відповідача, у порядку визначеному частиною другою статті 785 ЦК України, неустойку за період з 08 січня 2018 року до 01 квітня 2021 року в сумі 272 698,12 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року позов підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди на загальну суму 272 698,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини судові витрати в розмірі 13 053,79 грн, з яких - 4 637, 00 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 4 690,09 грн - судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог, 3 726,70 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року змінено, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди у сумі 6 108,10 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини 4 090,47 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3 726,70 грн витрат на професійну правничу допомогу».

04 серпня 2023 року підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини (далі - заявник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2023 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2023 року і залишити в силі рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року.

Дослідивши касаційну скаргу заявника, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані

з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн.

Предметом позову у справі є майнові вимоги про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Ціна позову складає 272 698,12 грн, яка на 01 січня 2023 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 250 = 671 000,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З урахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не заявлені та не обґрунтовані, судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.

Крім того, посилання заявника на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду є підставою касаційного оскарження судових рішень, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, але не є доводом, який в розумінні підпунктів а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення

у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом

(пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції», «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).

З урахуванням указаного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини на постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2023 року у справі за позовом підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук