Постанова

від 06.07.2023 по справі 463/753/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/753/18 Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.

Провадження № 22-ц/811/1348/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С.М.,

суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар судового засідання - Юзефович Ю.І.,

з участю - апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта - адвоката Лебідко Ю.І., представника позивача - адвоката Сирка Й.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року (повний текст рішення складено 28 квітня 2023 року), у справі за позовом підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2018 року підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини звернулось в суд з вказаним позовом, у якому, після уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 272698 грн 12 коп. неустойки за неповернення об`єкта оренди.

Позов мотивовано тим, що 31 грудня 2015 року між підприємством «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини та приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірником Ігорем Андрійовичем було укладено договір № 84 оренди нежитлових приміщень площею 35,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 . Угодою від 30 грудня 2016 року строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31 грудня 2017 року включно. Передача приміщення в оренду доводиться підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 31 грудня 2015 року. Закінчення строку дії договору визначено сторонами як самостійну підставу припинення цього правочину (п. «а» п. 7.7. договору). 09 листопада 2017 року листом орендодавець попереджав орендаря про те, що з 01 січня 2018 року договірні відносини між сторонами продовжуватись не будуть. Переважним правом на укладення нового договору оренди відповідач скористатися також не бажав. Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору оренди не повернув об`єкт оренди за актом приймання-передачі, неправомірно користувався нежитловим приміщенням після 31 грудня 2017 року, позивач просив стягнути з відповідача, у порядку визначеному частиною другою статті 785 ЦК України, неустойку за період з 08 січня 2018 року до 01 квітня 2021 року в сумі 272698 грн 12 коп..

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року позов підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди на загальну суму 272 698 грн 12 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини судові витрати в розмірі 13053 грн 79 коп., з яких 4 637,00 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 4690 грн 09 коп. - судовий збір за подання заяви про збільшення позовних вимог, 3726 грн 70 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

В травні 2023 року ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року, ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував того, що неповернення приміщення з оренди за актом приймання-передачі мало місце не з вини орендаря ( ОСОБА_1 ), а з підстав його неприйняття орендодавцем (позивачем) через несплату орендарем рахунку (орендної плати) за грудень 2017 року, який не був, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, належним чином оформленим. Належним чином оформлений рахунок було надано орендарю у липні 2021 року, після чого його було одразу оплачено останнім, та підписано 09 серпня 2021 року акт приймання передачі приміщення з оренди. Судом залишено поза увагою, що відповідач є приватним нотаріусом, який, починаючи з 01 січня 2018 року, на підставі одержаного реєстраційного посвідчення від 25 грудня 2017 року, здійснює свою професійну діяльність (має робоче місце) за новою адресою: АДРЕСА_2 . А предметом договору оренди від 31 грудня 2015 року було приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та строк дії якого закінчився 31 грудня 2017 року, яке і було робочим місцем відповідача до цієї дати. Щодо неповернення ключів від орендованого приміщення, то оскільки відповідача не допускали до цього приміщення, а в приміщенні знаходились сейфи, належні відповідачу, в яких зберігалися архіви приватного нотаріуса, в останнього були відсутні підстави для передачі ключів. Наведені обставини підтверджуються зібраними по справі доказами, які неповно оцінені судом першої інстанції. Місцевим судом безпідставно не застосовано строк позовної давності, про наслідки спливу якого просив відповідач, а також положення частини третьої статті 551 ЦК України, згідно з якою суд має право зменшити розмір неустойки.

В травні 2023 року від підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини надійшов відзив на апеляційну скаргу, який мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 31 грудня 2015 року між підприємством «Готельно-навчального комплексу «Гетьман» об`єднання профспілок Львівщини та приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, відповідачем по справі, ОСОБА_1 укладено договір № 84 оренди нежитлових приміщень площею 35,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 .

Угодою від 30 грудня 2016 року строк дії вказаного договору оренди продовжено до 31 грудня 2017 року включно.

Передача приміщення в оренду сторонами не заперечується та доводиться підписаним між сторонами актом приймання-передачі від 31 грудня 2015 року.

Згідно з вимогами пунктів 2.2, 2.4 договору оренди щомісячний розмір орендної плати складає 2 550,00 грн, в тому числі податок на додану вартість у сумі 425,00 грн. В орендну плату не входить оплата за комунальні послуги та користування лініями міського телефонного зв`язку. Розмір орендної плати за кожен місяць визначається орендодавцем шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і доводиться до орендаря. Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату до 10 числа кожного поточного місяця, компенсація комунальних послуг до 25 числа місяця наступного за звітним.

За умовами договору оренди (пункт 4.9) наймач взяв на себе зобов`язання повернути орендовані приміщення за актом приймання-передачі в семиденний термін після закінчення строку дії договору.

Закінчення строку дії договору визначено сторонами як самостійну підставу припинення цього правочину (підпункт «а» пункту 7.7 договору).

Отже, строк дії договору оренди закінчився з 01 січня 2018 року, що сторонами визнається.

Як убачається з листів підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» від 09 листопада 2017 року, 11 січня 2018 року, 17 січня 2018 року, адресованих ОСОБА_1 , позивач повідомив приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гірника І.А. про те, договір № 84 від 31 грудня 2015 року оренди нежитлових приміщень та окремих інвентарних об`єктів з ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року продовженим не буде. За змістом листів, відповідачу роз`яснено пункти 7.5, 2.3, 4.9, 6.8 вищевказаного договору.

Факт надсилання таких листа орендарю підтверджується відповідними описами вкладення, поштовими накладними та квитанціями про оплату послуг поштового зв`язку, які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені обставини підтверджують обізнаність відповідача про необхідність повернення об`єкту оренди з 01 січня 2018 року, тобто після завершення дії договору № 84 від 31 грудня 2015 року.

Згідно з вимогами пункту 4.9 Договору оренди № 84 від 31 грудня 2015 року, наймач зобов`язаний у семиденний термін після закінчення строку дії договору повернути об`єкт оренди за актом приймання передачі орендодавцю.

Тобто, з 07 січня 2018 року орендовані нежитлові приміщення відповідач повинен був повернути Підприємству «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» за відповідним актом передачі майна.

Незважаючи на зазначене, після закінчення договору № 84 від 31 грудня 2015 року, тобто після 01 січня 2018 року, акт про повернення об`єкту оренди не складено. Обов`язок щодо оформлення якого покладено на орендаря відповідно до пункту 4.9 договору № 84 оренди нежитлових приміщень та окремих інвентарних об`єктів від 31 грудня 2015 року.

Також 16 грудня 2019 року підприємством «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» отримано лист від ОСОБА_3 № 123/01-16 від 12 грудня 2019 року, з проханням, висловленим у черговий раз, надати йому можливість вивести із раніше займаних приміщень сейф, металеві шафи та інше майно з метою передачі приміщення за актом приймання-передачі підприємству. Крім того, відповідач висловив у листі прохання повторно сформувати раніше отриманий ним рахунок-фактуру №СФ-0000838 від 29 грудня 2017 року про оплату орендних та компенсаційних платежів за грудень 2017 року.

Згідно з листом підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» № 86 від 18 грудня 2019 року, відповідача проінформовано про необхідність погашення заборгованості з орендних та компенсаційних платежів за грудень 2017 року та можливість в будь-який час, щоденно, в робочі дні підприємства безперешкодно вивезти залишені в орендованих приміщеннях об`єкти рухомого майна. У цьому ж листі також зазначено, що відповідно до пункту 6.8. договору оренди орендодавець вправі затримати підписання зі своєї сторони акта приймання-передачі об`єкта з оренди (відповідна затримка стосується винятково отриманого від орендаря та вже підписаного ним акта) до повного погашення заборгованих платежів наймачем.

Аналогічне прохання про необхідність виставлення ОСОБА_1 нового рахунку на оплату орендних та компенсаційних платежів, і потребу у вивезенні власного майна висловлено відповідачем ОСОБА_3 у листі від 26 червня 2020 року № 09/01-16, який адресовано позивачу. За змістом листа відповідач також підтверджує, що ключі від орендованих приміщень зберігаються в нього, а між сторонами залишається не врегульованим питання підписання акту приймання-передачі об`єкта з оренди.

Підприємство «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» листом від 03 липня 2020 року № 33 повідомило відповідача ОСОБА_1 про попереднє надання вичерпних відповідей на ті ж самі питання. Вказаний лист вручено ОСОБА_1 03 липня 2020 року, що стверджується його особистим підписом.

При цьому, як вказав сам відповідач ОСОБА_1 , ключі від орендованого приміщення знаходились у нього, оскільки у приміщенні знаходились його речі, необхідні для використання у нотаріальній діяльності.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно до статті 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі № 3-85гс14, а також у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 914/4238/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/14032/17 та від 09 вересня 2019 року у справі № 910/16362/18.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

При цьому, право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути зокрема підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Задовольняючи позовнівимоги,місцевий судвиходив зтого, що між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення з оренди до договору № 84 від 31 грудня 2015 року, згідно з яким відповідач повернув позивачу об`єкт оренди за договором № 84 від 31 грудня 2015 року - 09 серпня 2021 року. Вважав, що з часу припинення дії договору 01 січня 2018 року до 09 серпня 2021 року відповідач користувався нежитловим приміщенням, що було об`єктом оренди за договором, відтак наявні підстави для стягнення з відповідача неустойки за користування майном, після закінчення визначеного договором оренди строку в розмірі 272 698 грн 12 коп.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись із вказаними висновками з огляду на таке.

Розмір неустойкиможе бутизменшений зарішенням суду,якщо вінзначно перевищуєрозмір збитків,та занаявності іншихобставин,які маютьістотне значення(частинатретя статті551ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/20776/14 (провадження № 61-9259св21) зазначено, що «тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення».

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

При цьому, колегія суддів враховує, що пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Під час розгляду позовних вимог у вказаній частині суд першої інстанції не врахував, що позивач не надав доказів на підтвердження неможливості повернення у своє володіння орендованим майном (кімнатою в готелі) після 07 січня 2018 року, адже в матеріалах справи відсутні докази про виконання позивачем до липня 2021 року вимог відповідача щодо належного оформлення рахунку на сплату заборгованості та намір виконати вимоги відповідача щодо повернення йому з приміщення рухомого майна. В той же час, коли така вимога відповідача позивачем була виконана, відповідач ОСОБА_1 , отримавши від позивача новий рахунок від липня 2021 року одразу ж його сплатив, а позивач, у свою чергу, надав можливість відповідачу забрати з орендованого приміщення рухоме майна, про що було складено та підписано обома сторонами акт приймання-передачі і що сторонами визнається. Це стало підставою для відмови позивача від частини позовних вимог, зокрема, про стягнення орендної плати та витрат на комунальні послуги в сумі 6108 грн 10 коп. та зобов`язання звільнити нежитлове приміщення.

Суд першої інстанції вказував, що відповідач після розірвання договору оренди протиправно не повертав орендоване майно позивачу. При цьому не врахував, що звертаючись із вказаним позовом у лютому 2018 року позивач не ставив вимог про звільнення орендованого приміщення та його повернення. В той же час ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про зобов`язання не чинити йому перешкод у звільненні приміщення, стягнення з відповідача вартості невід» ємних покращень приміщення, які були ним зроблені в силу вимог закону для атестації робочого місця нотаріуса. Як пояснили сторони в суді апеляційної інстанції у цій частині вони виконали взаємні вимоги, внаслідок чого досягли примирення і в частині позовних вимог кожен з них відмовився.

Ухвалою суду від 19 липня 2022 року провадження в частині позовних вимог позивача до ОСОБА_4 зокрема, про стягнення орендної плати та витрат на комунальні послуги в сумі 6108 грн 10 коп. та зобов`язання звільнити нежитлове приміщення, та в частині позовних вимог ОСОБА_4 до підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини про зобов`язання не чинити перешкод у звільненні приміщення та спонукання до підписання Акту приймання-передачі про повернення нежитлового приміщення, у зв`язку з відмовою позивачів від цих позовних вимог, закрито.

Колегія суддів враховує, що пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суд першої інстанції наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення неустойки у визначеному позивачем розмірі.

Враховуючи сукупність обставин даної справи, а також те, що заявлений позивачем розмір неустойки (272 698 грн 12 коп.) значно перевищує розмір заборгованості за орендною платою та комунальними платежами (6108 грн 10 коп.), яка у липні 2021 року була добровільно сплачена відповідачем ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а саме з 272 698 грн 12 коп. до 6108 грн 10 коп.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то з ОСОБА_1 на користь відповідача слід стягнути пропорційно до задоволених позовних вимог 4090 (чотири тисячі дев`яносто) грн 47 коп. судового збору за подання позовної заяви та 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено в частині четвертій статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги шляхом зменшення суми стягуваної неустойки, перерозподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, а відтак, викладення резолютивної частини рішення в новій редакції.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 квітня 2023 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за невиконання обов`язку щодо повернення об`єкта оренди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини неустойку у розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди у сумі 6108 (шість тисяч сто вісім) грн 10 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства «Готельно-навчальний комплекс «Гетьман» Об`єднання профспілок Львівщини 4090 (чотири тисячі дев`яносто) грн 47 коп. судового збору за подання позовної заяви та 3726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2023 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В.Ніткевич