Рішення

від 26.04.2023 по справі 903/289/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

26 квітня 2023 року Справа № 903/289/18

за заявою підприємця Мальцевої Алли Володимирівни

про ухвалення додаткового рішення

по справі №903/289/18

за первісним позовом: Приватного підприємства Волиньагропромбуд

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни

про стягнення 691400,69 грн

за зустрічним позовом: Фізичної особи підприємця Мальцевої Алли Володимирівни

до відповідача: Приватного підприємства Волиньагропромбуд

про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014,

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульска Л.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом: Терлецький О.М., ордер від 25.04.2020

від відповідача за первісним позовом: н/з

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 20.06.2019, залишеним без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2019, Верховного Суду від 03.12.2019, відмовлено у задоволенні позовів за первісним позовом Приватного підприємства Волиньагропромбуд до підприємця Мальцевої Алли Володимирівни про стягнення 691 400,69 грн., та за зустрічним позовом підприємця Мальцевої Алли Володимирівни до Приватного підприємства Волиньагропромбуд про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014.

Ухвалою суду від 25.01.2021, залишеною без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, Верховного Суду від 12.08.2021, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Волиньагропромбуд за вх.№01-63/2/20 від 16.12.2020 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019 у справі № 903/289/18.

Ухвалою суду від 21.12.2021, залишеною без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022, Верховного Суду від 23.01.2023, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Волиньагропромбуд (вх.№01-63/2/21) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019 у справі № 903/289/18.

Ухвалою суду від 30.08.2022, залишеною без змін постановами Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2022, Верховного Суду від 19.12.2022, відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Волиньагропромбуд про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019 у справі № 903/289/18.

08.09.2022 на адресу суду надійшла заява підприємця Мальцевої А.В. (надіслана засобом поштового зв`язку 05.09.2022) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 50 000 грн. 00 коп. Розгляд справи просить проводити без участі її представника (том 5, а.с. 75-84).

У зв`язку з перебуванням судді Вороняка А.С. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2022 заяву розподілено судді Кравчук А.М.

Ухвалою суду від 09.09.2022 заяву підприємця Мальцевої Алли Володимирівни від 05.09.2022 про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 19.09.2022 о 12 год. 00 хв. Запропоновано подати суду: заявнику - належним чином засвідчену копію акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2022; ПП Волиньагропромбуд - пояснення по суті заяви.

19.09.2022 на адресу суду надійшли заперечення ПП «Волиньагропромбуд» від 17.09.2023 №981 (том 5, а.с. 95-101), згідно яких просить залишити без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у зв`язку з пропуском 5-денного строку її подання. Зазначає, що договір про надання правової допомоги підписаний Мальцевою А.В. не в статусі підприємця, а фізичної особи. Долучення до заяви оригіналів прибуткових касових ордерів свідчить про відсутність готівкових операцій, так як вони належним чином не зафіксовані та не підшиті в касовій книзі. Пункти 1, 2, 5 акту приймання-передачі виконаних робіт по суті дублюють одну і ту ж саму дію, а саме вивчення справи. Пункт 3 щодо вивчення судової практики не є належним доказом у справі, оскільки практика не формує предмет доказування, а є лише правовим висновком суду щодо застосування норм права і має бути відома кожному спеціалісту, який береться за справу. Сума, заявлена на написання відзиву, завищена та не є співмірною в порівнянні із об`ємом самого відзиву та вартості години роботи, яка складає майже 1/3 мінімальної заробітної плати за місяць. Зазначає, що у разі якщо суд знайде правові підстави для задоволення заяви про розподіл судових витрат, висловлює свої заперечення щодо заявленої суми 50 000 грн. 00 коп., як надмірно нарахованої та безпідставної.

Супровідним листом Господарського суду Волинської області від 19.09.2022 матеріали справи направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Приватного підприємства Волиньагропромбуд на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.08.2022.

Матеріали справи повернуті Господарському суду Волинської області.

Ухвалою суду від 18.04.2023 розгляд заяви призначено у судовому засіданні 26.04.2023 об 11 год. 30 хв.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ухвала суду, якою відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства Волиньагропромбуд про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019 у справі № 903/289/18, постановлена у судовому засіданні 30.08.2022 за відсутності підприємця Мальцевої А.В.

Повний текст ухвали суду від 30.08.2022 складений 01.09.2022.

Ухвалу суду від 30.08.2022 підприємець Мальцева А.В. отримала 02.09.2022, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 02.09.2022 (том 5, а.с. 70).

В той же час, судом встановлено, що п`ятий день на подання доказів на понесення судових витрат припадає на вихідний день - неділю 04.09.2022, у зв`язку з чим останнім днем для подання доказів є 05.09.2022.

Заява підприємця Мальцевої А.В. надіслана засобом поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 05.09.2022, у зв`язку з чим строк для подання доказів на понесення судових витрат нею не пропущений, а правові підстави для його поновлення відсутні.

Доводи підприємства про відсутність клопотання заявниці у відзиві про розподіл судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, у зв`язку з чим подання заяви про розподіл судових витрат у вказаний строк без відповідної заяви не передбачено процесуальним правом, є необґрунтованими, оскільки заява підприємця Мальцевої А.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу містить вказівку про те, що заявницею у відзиві заявлявся попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи, що цілком відповідає положенням статті 124 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/6360/20 від 27.01.2022.

У судовому засіданні представник підприємства заперечення щодо заяви про розподіл судових витрат підтримав.

Підприємець Мальцева А.В. правом участі у судовому засіданні не скористалася, повноважного представника не направила, хоч була належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 6, а.с. 118). У заяві про ухвалення додаткового рішення просить суд здійснювати розгляд заяви у відсутності її представника.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Судом встановлено, що підприємцем Мальцевою А.В. у відзиві від 17.08.2022 на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (том 5, а.с. 42-47) заявлено попередній розрахунок судових витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 60 000 грн. 00 коп., у зв`язку з чим заперечення щодо відсутності у відзиві посилання на розподіл судових витрат не приймається судом.

У заяві від 05.09.2022 підприємець Мальцева А.В. просить стягнути з ПП «Волиньагропромбуд» 50 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

15.08.2022 між Мальцевою А.В. та АО «Дженерал Лігал Груп» (GLG) укладено договір №09-04/01 про надання правової допомоги по справі №903/289/18 (том 5, а.с. 79-81), згідно умов якого GLG приймає на себе доручення клієнта по наданню правової допомоги по справі №903/289/18 Господарського суду Волинської області в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт - сплачує гонорар за дії GLG по наданню правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору (п. 1.1). За надану правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого встановлюється у величині 60 000 грн. 00 коп. Авансовий платіж в сумі 30 000 грн. 00 коп. за надані послуги здійснюється клієнтом протягом 3-х днів з моменту укладення договору шляхом сплати готівкою за надані послуги та 30 000 грн. 00 коп. після закінчення розгляду господарським судом справи №903/289/18 (п. 5.1). Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним, про що після повного виконання зобов`язань сторонами складається акт, у випадку якщо хоча б одна із сторін наполягає на цьому (п. 7.1).

05.09.2022 сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 50 000 грн. 00 коп. (1 година роботи 2 000 грн. 00 коп.):

- ознайомлення з матеріалами справи №903/289/18, які надав клієнт за позовом ПП «Волиньагропромбуд» до підприємця Мальцевої А.В. 6 год. вартістю 12 000 грн. 00 коп.;

- вивчення судових рішень по даній справі рішення від 20.06.2019, постанови апеляційної та касаційної інстанцій від 23.09.2019, 03.12.2019, ухвали суду першої інстанції від 25.01.2020, постанови апеляційної та касаційної інстанцій від 26.04.2021, 12.08.2021, ухвали суду першої інстанції від 11.12.2021, постанови апеляційної інстанцій від 29.03.2022, ухвали суду першої інстанції від 28.06.2022 4 год. вартістю 8 000 грн. 00 коп.;

- вивчення судової практики по даній категорії справ у вигляді постанов Верховного Суду 5 год. вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- складання та подання до Господарського суду Волинської області відзиву на заяву ПП «Волиньагропромбуд» про перегляд рішення суду від 20.06.2019 за нововиявленими обставинами 5 год вартістю 10 000 грн. 00 коп.;

- ознайомлення з ухвалою суду від 30.08.2022 по справі №903/289/18 про відмову у задоволенні заяви за нововиявленими обставинами 0,5 год вартістю 1 000 грн. 00 коп.;

- складання та подання до суду заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу 4,5 год. вартістю 9 000 грн. 00 коп.

На підтвердження оплати наданих послуг клієнтом подано прибуткові касові ордери №6 від 19.08.2022, №12 від 05.09.2022 на загальну суму 50 000 грн. 00 коп. (том 5, а.с. 83-84).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

ПП «Волиньагропромбуд» у запереченнях від 17.09.2023 №981 (том 5, а.с. 95-101) не погоджується з заявленими 50 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу у зв`язку із не співмірністю з об`ємом самого відзиву підприємця Мальцевої А.В., дублюванням у акті виконаних робіт однієї дії, а саме вивчення справи, так як рішення суду є частиною справи.

Проаналізувавши наведений у заві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат, суд вважає за можливе не присуджувати на користь позивача заявлену суму в повному обсязі.

В межах даної справи господарським судом здійснено розгляд трьох заяв ПП «Волиньагропромбуд» про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Підприємцем Мальцевою А.В. заявлено до стягнення витрати на правову допомогу щодо розгляду третьої заяви ПП «Волиньагропромбуд» від 20.06.2019 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, за наявності усталеної судової практики, неордноразовий розгляд заяви про перегляд рішення за новоиявленими обставинами, такий спір для представників заявника у цій справі не є спором з високим рівнем складності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №903/357/21 від 25.08.2022.

Ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судових рішень в межах даної справи, вивчення судової практики по даній категорії справи включає в себе складання відзиву.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/1929/19 від 01.06.2022.

Враховуючи вищевикладене, наявність заперечень відповідача щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність будь яких розрахунків в поданій заяві; оцінивши витрати заявниці з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку відзиву як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі, неодноразований розгляд заяв про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, виконані адвокатом роботи, керуючись критеріями розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності з заявлених підприємцем Мальцевою А.В. 50 000 грн. 00 коп. витрат підставними та підлягають до стягнення з підприємства 10 000 грн. 00 коп. за складання та подання відзиву на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (9 000 грн. 00 коп.), складання та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (1 000 грн. 00 коп.).

Судом враховано неспівмірність заявленої суми за надану правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн., що заявником не доведено, що такі витрати є не лише фактичними, але й неминучими, а також подібність за двома заявами підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, встановленими висновками експертів, складеними після ухвалення рішення у справі.

Судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №910/13595/20 від 21.10.2022, що складання заяв та клопотань стосовно судових витрат є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

При цьому судом враховано, що складання заяви про ухвалення додаткового рішення включає в себе ознайомлення з ухвалою суду від 30.08.2022 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, за результатами якої подано заяву про ухвалення додаткового рішення.

Суд відхиляє доводи ПП «Волиньагропромбуд» про необхідність відмовити у задоволенні вимог підприємця Мальцевої А.В. через те, що надання оригіналів прибуткових касових ордерів свідчить про відсутність готівкових операцій по оплаті послуг на правову допомогу, оскільки вони не зафіксовані та не підшиті в касовій книзі, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Подання суду прибуткового касового ордеру не спростовує оплату.

Заперечення в частині укладення заявницею договору з адвокатським об`єднанням не в статусі підприємця також відхиляється судом, оскільки по тексту договору про надання правової допомоги, акті приймання-передачі виконаних робіт наявне неодноразове посилання саме на справу №903/289/18, яка розглядається в Господарському суді Волинської області, що виключає можливість надання такої правової допомоги в межах іншої справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву підприємця Мальцевої Алли Володимирівни від 05.09.2022 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Волиньагпромбуд (с.Зубильне, Локачинський р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 35873522) на користь підприємця Мальцевої Алли Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) 10 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 28.04.2023.

Суддя А. М. Кравчук