Рішення

від 18.04.2023 по справі 910/14950/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

18.04.2023Справа № 910/14950/20Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/14950/20

за позовом приватного підприємства "Фінн 9" (ідентифікаційний код 37887047; 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 7-а; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (ідентифікаційний код: 40982829; 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 57)

2) ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

3) ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; представник ОСОБА_3: АДРЕСА_2 )

про стягнення 2 937 987,15 грн,

за участю представників:

позивача: Ярук А.І. (адвокат); Прушинський В.В. (адвокат);

відповідача-1: Фомін А.А. (довіреність від 03.01.2023 №б/н);

відповідачів-2 та 3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Фінн 9" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (далі - відповідач-1, Товариство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) заборгованості в сумі 2 937 987,15 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Товариством обов`язків за укладеними ним і позивачем договорами поставки від 24.02.2017 №4600042553 та від 27.11.2017 №4600044043, а також неналежним виконанням відповідачем-2 та відповідачем-3 зобов`язань за договорами поруки, укладеними ними та позивачем, 24.02.2017 № б/н та 27.11.2017 № б/н відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.01.2021 до господарського суду міста Києва від ТОВ "Фудком" надійшов відзив на позовну заяву, а також заява про поновлення строку на подання вказаного відзиву.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2021 р. у справі № 910/14950/20 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Фудком" про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву від 20.01.2021.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" на ухвалу господарського суду міста Києва від 11.02.2021 р. у справі № 910/14950/20 залишити без задоволення. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.02.2021 р. у справі № 910/14950/20 залишити без змін.

28.01.2021 до суду надійшла заява Товариства від 25.01.2021, в якій останнє, у зв`язку із погашенням ним суми заборгованості в розмірі 2 474 564,80 грн на підставі підписаної з позивачем угоди про припинення зобов`язання виконанням від 16.10.2020 за спірними договорами поставки, просило закрити провадження у справі. На підтвердження даної обставини відповідачем-1 додано належним чином засвідчені копії таких платіжних доручень: від 06.11.2020 №3021353 на суму 692 578,40 грн; від 06.1.2020, №3021352 на суму 781 986,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста від 01.04.2021 закрито провадження у справі №910/14950/20 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 апеляційну скаргу Підприємства задоволено; скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі №910/14950/20 та справу № 910/14950/20 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

За результатами автоматизованого розподілу справу передано судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2021 прийнято справу №910/14950/20 до свого провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 клопотання позивача про призначення комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи у справі №910/14950/20 задоволено, призначено у господарській справі комплексну судову технічну та почеркознавчу експертизу, зупинено провадження у справі.

11.11.2021 від позивача надійшло клопотання з оригіналами документів.

Крім того, 11.11.2021 матеріали справи повернулись до Господарського суду міста Києва разом з клопотанням експертів щодо надання оригіналу документа та додаткових матеріалів для проведення комплексної судової технічної експертизи документів та судової почеркознавчої експертизи у справі №910/14950/20.

15.11.2021 на виконання ухвали Верховного Суду від 09.11.2021 №910/14950/20 справу направлено до суду касаційної інстанції.

Постановою Верховного Суду від 07.12.2021 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/14950/20 - без змін.

Матеріали справи повернулись до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 поновлено провадження у справі для вирішення клопотання експертів.

До суду 08.12.2022 надійшов лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком експертів від 29.11.2022 №2516/22-33/2517/2518/22-32 (далі - Висновок) та матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.01.2023.

Не погоджуючись з постановленою 08.09.2021 ухвалою відповідач 17.01.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про призначення судової експертизи від 08.09.2021 року у справі №910/14950/20.

На виконання Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 про витребування з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14950/20 було надіслано до суду апеляційної інстанції та провадження у справі зупинено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 910/14950/20 від 26.01.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження, матеріали справи повернуті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.03.2023.

Суд протокольною ухвалою від 14.03.2023 залишив клопотання відповідача-1, подане до суду 19.01.2023 про призначення повторної експертизи, без розгляду відповідно до приписів частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України як таке, що подане в порушення строків.

У підготовчому засіданні 14.03.2023 суд протокольною ухвалою постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.04.2023.

13.04.2023 відповідач-2,3 подали суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.

17.04.2023 позивач подав суду письмові пояснення.

На вирішення господарського суду передано спір за вимогами про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (далі - відповідач-1, Товариство), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - відповідач-3) заборгованості в сумі 2937987,15 грн - з яких основний борг - 2797660,52 грн; інфляційні - 286703,82 грн; три проценти річних 176718,53 грн.

Водночас, подані з посиланням на ст.46 ГПК України заяви з позовними вимогами: основний борг - 552547,95 грн; інфляційні - 286703,82 грн; три проценти річних 176718,53 грн. не відповідають приписам власне самої ст.46 та ст.191 ГПК України, оскільки не містять волевиявлення позивача щодо решти первісно заявлених вимог основного боргу.

У судове засідання 18.04.2023 представники відповідачів-2,3 не з`явилися, водночас подали заяву про розгляд справи без участі їх повноважних представників.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Суд, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача-1, з`ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

У судовому засіданні 18.04.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позовну заяву, пояснення, тощо, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.02.2017 Підприємством (постачальник) і Товариством (покупець) було укладено договір поставки №4600042553, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами і в асортименті, що вказуються у специфікаціях, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх.

27.11.2017 Підприємством (постачальник) і Товариством (покупець) було укладено договір поставки №4600044043, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами і в асортименті, що вказуються у специфікаціях, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладені позивачем і відповідачем-1 договори є договорами поставки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов договорів поставки позивачем було поставлено товар, який прийнято відповідачем-1.

Разом з тим, обов`язок з оплати товару не було виконано в повній мірі, внаслідок чого виникла заборгованість у такому розмірі:

- 1 692 860,80 грн за договором поставки від 24.02.2017 №4600042553;

- 781 704 грн за договором поставки від 27.11.2017 №4600044043.

Слід зазначити, що відповідачем-1 не заперечувався факт поставки товару та наявність заборгованості за вказаними вище договорами.

Після звернення з даною позовною заявою відповідач-1 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 2 474 564,80 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 06.11.2020 №3021353 на суму 692 578,40 грн;

- від 06.1.2020, №3021352 на суму 781 986,40 грн.

Таким чином, відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 2 474 564,80 грн основного боргу слід закрити.

Що ж до стягнення основного боргу у розмірі 323 095,75 грн, то слід зазначити таке.

Так, позивачем у прохальній частині позову вказано, що сума основного боргу складає 2 797 660,52 грн, однак документально підтверджено, визнано відповідачем-1 та сплачено Товариством є сума заборгованості у розмірі 2 474 564,80 грн.

Також, слід зазначити, що з описової частини позову вбачається, що Підприємство заявляє про наявність боргу загальний розмір, якої складає саме 2 474 564,80 грн (1 692 860,80 грн + 781 704 грн).

Таким чином, відсутні підстави для стягнення 323 095,75 грн.

Що ж до решти позовних вимог, то слід зазначити таке.

Позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 286 703,82 грн втрат від інфляції та 176 718,53 грн 3 % річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що він правильний.

Слід зазначити, що відповідачем-1 було подано суду угоду про припинення зобов`язання виконанням за договорами поставки від 24 лютого 2017 року № 4600042553 та від 27 листопада 2017 року № 4600044043 на суму 2 474 564,80 грн, яка укладена Підприємством і Товариством 16.10.2020.

Так, зі змісту вказаного правочину вбачалося, зокрема, таке:

- сторони домовилися про погашення заборгованості за договорами поставки від 24 лютого 2017 року № 4600042553 та від 27 листопада 2017 року № 4600044043 на суму 2 474 564,80 грн;

- згідно з пунктом 1.1 цієї угоди відповідач-1 визнає вказану суму заборгованості, а позивач приймає нові строки оплати заборгованості. Сторони домовилися переглянути строки оплати вартості поставленого товару за договором поставки від 24 лютого 2017 року №4600042553, за яким сума боргу - 1 781 986,40 грн з ПДВ, за договором поставки від 27 листопада 2017 року №4600044043, за яким сума боргу - 692 578,40 грн, та встановили новий строк оплати - до 30 жовтня 2020 року включно. Загальна сума боргу, що підлягає сплаті складає 2 474 564,80 грн. з ПДВ, що є повним та належним виконанням зобов`язання по оплаті вартості поставленого товару, що складається разом із суми боргу за вищевказаними договорами поставки, які є предметом цієї угоди;

- відповідно до пункту 1.2 цього правочину сторони домовилися, що позивач не застосовує до боржника будь-які штрафні санкції, зокрема, не нараховує інфляційні втрати та три проценти річних, що нараховані чи можуть бути нараховані кредитором до моменту укладення цієї угоди та підлягають сплаті/стягненню боржником від сум простроченого зобов`язання за договорами поставки, шляхом прощення кредитором боржнику штрафних санкцій, трьох процентів річних та інфляційних втрат;

- у випадку порушення своїх зобов`язань за цим правочином сторони несуть відповідальність, визначену даною угодою та чинним в Україні законодавством (пункт 2 угоди);

- пунктом 4 цієї угоди встановлено, що вона набирає чинності з моменту її підписання і діє повного виконання сторонами своїх зобов`язань;

- зміни та доповнення до даного правочину можуть бути внесені тільки за взаємною домовленістю сторін, про що ними складається додаткова письмова угода (пункт 5 даної угоди).

Підприємство категорично заперечило проти укладення вказаного вище правочину.

За результатами, призначеної судом експертизи, було складено Висновок, в якому судові експерти вказали, зокрема, про таке:

- підпис, який міститься в угоді про припинення зобов`язання виконання від 16.10.2020 за Договором поставки №4600042553 від 24.02.2017 та за Договором поставки №4600044043 від 27.11.2017, у розділі « 8. Реквізити і підписи сторін» у графі «Кредитор ___П.В.Шевцов», - виконаний не Шевцовим Петром Валерійовичем, а іншою особою;

- відтиск печатки в угоді про припинення зобов`язання виконання від 16.10.2020 за Договором поставки №4600042553 від 24.02.2017 та за Договором поставки №4600044043 від 27.11.2017, у графі «КРЕДИТОР» нанесений не печаткою ПП «ФІНН 9», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.

Висновок відповідає вимогам, які визначені у статті 98 ГПК України; доказів протилежного суду не подано.

Таким чином, оскільки належним, допустимим і достовірним доказом (Висновок) підтверджено те, що позивачем не укладено вказану вище угоду, то вона не несе для Підприємства жодних наслідків.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до солідарного стягнення з відповідачів, то слід зазначити таке.

Виконання зобов`язань за договорами поставки було забезпечене договорами поруки (від 24.02.2017, від 27.11.2017, з додатковими угодами до них), які укладені позивачем і відповідачами-2-3.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини перша та друга статті 543 ЦК України).

Оскільки, відповідачем-1 не виконано належним чином умови договорів поставки, що мало своїм наслідком нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, то позовні вимоги щодо солідарного стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з відповідачів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача врегулювання спору укладенням 16.10.2020 угоди і її виконанням спростоване позивачем та висновком судової екрпертизи щодо неукладення правочину.

Що ж до решти доводів і тверджень сторін, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 44 069,81 грн та 24 368,62 грн витрат на проведення судової експертизи, слід покласти на відповідача-1.

Стосовно заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000 грн, то судом враховано таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 6 000 грн, що є фіксованою сумою гонорару.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- копія договору про надання юридичних послуг від 14.08.2020 №14/08-20;

- копії додатків від 01.09.2020 №1 та від 14.08.2020 №1 до вказаного вище договору;

- копії рахунків на оплату від 03.09.2020 №1 на суму 30 000 грн і від 06.11.2020 №02 на суму 30 000 грн;

- копія платіжного доручення від 30.11.2020 №2175 на суму 60 000 грн;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4370;

- копія ордеру від 29.09.2020 №736648 серія КС.

З вказаних вище документів вбачається, що розмір фіксованого гонорару за ведення справи у суді першої інстанції складає 60 000 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачами не було заявлено обґрунтованого та мотивованого клопотання про зменшення витрат.

Слід зазначити, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідачі фактично не надали.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, відсутність обґрунтованих заперечень відповідачів щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне покласти на відповідача-1 витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/14950/20 в частині стягнення 2 474 564,80 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов приватного підприємства "Фінн 9" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 2 937 987,15 грн задовольнити частково.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (ідентифікаційний код: 40982829; 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 57), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3; представник ОСОБА_3: АДРЕСА_2 ) на користь приватного підприємства "Фінн 9" (ідентифікаційний код 37887047; 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 7-а; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) 286 703 (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот три) грн 82 коп. інфляційних втрат, 176 718 (сто сімдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн 53 коп. 3 % річних.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудком" (ідентифікаційний код: 40982829; 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, буд. 57) на користь приватного підприємства "Фінн 9" (ідентифікаційний код 37887047; 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 7-а; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) 44 069 (сорок чотири тисячі шістдесят дев`ять) грн 81 коп. судового збору, 60 000 (шістдесят тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу та 24 368 (двадцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн 62 коп. витрат на проведення судової експертизи.

5. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.04.2023.

Суддя Ігор Курдельчук