Постанова

від 02.08.2023 по справі 910/14950/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. Справа№ 910/14950/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ярук А.І.;

від відповідачів: 1) не з`явились;

2) не з`явились;

3) не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (повне рішення складено 28.04.2023)

у справі №910/14950/20 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного підприємства «Фінн 9»

до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком»

2) ОСОБА_1

3) ОСОБА_2

про стягнення 2 937 987, 15 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фінн 9» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованості у сумі 2 937 987,15 грн, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком» обов`язків за укладеними ним і позивачем договорами поставки від 24.02.2017 №4600042553 та від 27.11.2017 №4600044043, а також неналежним виконанням відповідачем-2 та відповідачем-3 зобов`язань за договорами поруки, укладеними ними та позивачем, 24.02.2017 № б/н та 27.11.2017 № б/н відповідно.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 закрито провадження у справі №910/14950/20 в частині стягнення 2 474 564,80 грн основного боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Позов Приватного підприємства «Фінн 9» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення 2 937 987,15 грн задовольнити частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Фінн 9» 286 703,82 грн. інфляційних втрат, 176 718,53 грн 3 % річних. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на користь Приватного підприємства «Фінн 9» 44 069,81 грн 81 коп. судового збору, 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 24 368,62 грн витрат на проведення судової експертизи. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудком» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 в частині задоволених позовних вимог Приватного підприємства «Фінн 9» та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Фінн 9» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 286 703,82 інфляційних втрат, 176 718,53 грн 3% річних, а також, стягнення з ТОВ «Фудком» 44 069,81 судового збору, 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 24 368,62 грн витрат на проведення судової експертизи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є не обгрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначив, що в суді першої інстанції ним було заявлено клопотання про проведення експертизи, для з`ясування обставин чи навмисно директор Приватного підприємства «Фінн 9» здійснив підпис на угоді від 16.10.2020 про припинення зобов`язання виконанням за договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017 та за договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017 в такий спосіб, щоб ввести іншу сторону правочину в оману. Однак, місцевим господарським судом було відмовлено в проведенні даної експертизи, що позбавило відповідача належним чином захистити свої права.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В. судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 у справі №910/14950/20 залишено без руху. Надано скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, 12.06.2023 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, подана засобами поштового зв`язку 08.06.2023. До заяви додано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 10 427,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи. Отже, скаржником належним чином виконано вимоги ухвали суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» та призначено до розгляду на 02.08.2023.

05.07.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зокрема, позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, є законним та обґрунтованим. Належними та допустимими доказами підтверджено те, що позивачем не було укладено угоду від 16.10.2020 про припинення зобов`язання виконанням за договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017 та за договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017, а тому вона не несе для останнього жодних правових наслідків.

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2023 заперечував доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача 2 та відповідача 3 у судове засідання 02.08.2023 не з`явилися, хоча через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 02.08.2023 не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 910/14950/20.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 1 у судовому засіданні 02.08.2023.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, заявленого в тексті апеляційної скарги колегія суддів відмовляє у його задоволенні враховуючи наступне.

Так, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. При цьому, апелянт не зазначає ні про неясність висновку, ні про його повноту. Також і не заявляє про виклик судового експерта у судове засідання.

Крім того, ставлячи на розгляд додаткової експертизи питання чи виконано підпис, який міститься в угоді про припинення зобов`язання виконанням від 16.10.2020 ОСОБА_4 навмисно зміненим почерком, апелянт безпідставно не бере до уваги висновок експерта за результатами проведення комплексної судово-технічної та судово-почекознавчої експертизи № 2516/22-33/2517/2518/22-32 від 29.11.2022 щодо недійсності печатки Приватного підприємства «Фінн 9».

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 24.02.2017 між Приватним підприємством «Фінн 9» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком» (покупець) було укладено договір поставки №4600042553, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами і в асортименті, що вказуються у специфікаціях, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх.

Також, 24.02.2017 між Приватним підприємством «Фінн 9» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором - договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017.

Крім того, 24.02.2017 Приватним підприємством «Фінн 9» (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором - договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017.

27.11.2017 між Приватним підприємством «Фінн 9» (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком» (покупець) було укладено договір поставки №4600044043, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставляти товари за цінами і в асортименті, що вказуються у специфікаціях, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язується приймати такі товари та оплачувати їх.

Також, 27.11.2017 між Приватним підприємством «Фінн 9» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором - договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017.

Крім того, між Приватним підприємством «Фінн 9» (кредитор) та ОСОБА_5 (поручитель) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником своїх зобов`язань за основним договором - договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017.

На виконання умов договору поставки № 4600042553 позивач поставив відповідачу 1 з березня 2017 по березень 2018 товар на загальну суму 16 693 905, 60 грн.

Згідно із п. 6.1 договору поставки № 4600042553 підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні постачальником «податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «накладної» завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується встановленням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами додатку № 1.

Відповідно до п. 6.2 договору поставки № 4600042553 при наданні постачальником «податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «накладної» завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) в строк більше, ніж 5 календарних днів, з дати поставки товару, покупець оплачує поставлений товарв терміни, узгоджені сторонами в додатку № 1, з дати реєстрації в ЄРПН, але в будь-якому випадку не раніше, ніж з дати отримання «накладної» завіреної ЄЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства).

Додатком № 1 до договору поставки № 4600042553 сторони передбачили, що строк оплати становить 1 (один) календарний день.

В порушення умов договору поставки поставки № 4600042553 відповідач 1 розрахувався з позивачем частково на суму 15 001 044, 80 грн, з урахуванням недоліків поставок на суму 653, 20 грн.

Отже, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за договором поставки № 4600042553 становить 1 692 860, 80 грн.

Крім того, на виконання умов договору поставки № 4600044043 позивач поставив відповідачу 1 з січня 2018 по лютий 2018 товар на загальну суму 781 704, 00 грн.

Згідно із п. 6.1 договору поставки № 4600044043 підставою для здійснення покупцем оплати поставленого товару, є повне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором. При наданні постачальником «податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «накладної» завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) протягом 5 календарних днів з дати поставки товару, вказаної в транспортній накладній, що підтверджується встановленням штампу «товар отриманий», покупець оплачує поставлений товар на умовах відстрочення платежу з дати, вказаної в транспортній накладній, по платіжних днях в терміни, узгоджені сторонами додатку № 1.

Відповідно до п. 6.2 договору поставки № 4600044043 при наданні постачальником «податкової накладної», яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «успішно зареєстрована в ЄРПН і відправлена покупцеві» та «накладної» завіреної ЕЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства) в строк більше, ніж 5 календарних днів, з дати поставки товару, покупець оплачує поставлений товарв терміни, узгоджені сторонами в додатку № 1, з дати реєстрації в ЄРПН, але в будь-якому випадку не раніше, ніж з дати отримання «накладної» завіреної ЄЦП постачальника (підпис відповідальної за передачу особи печатку підприємства).

Додатком № 1 до договору поставки № 4600044043 сторони передбачили, що строк оплати становить 1 (один) календарний день.

В порушення умов договору поставки № 4600044043 відповідач 1 за поставлений згідно договору поставки № 4600044043 не розрахувався.

Беручи до уваги зазначене, Приватне підприємство «Фінн 9» звернулося до суду із позовом про солідарне стягнення з відповідачів 2 797 660, 52 грн основної суми заборгованості.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, за своєю правовою природою укладені між позивачем і відповідачем-1 договори є договорами поставки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, на виконання умов договорів поставки позивачем було поставлено товар, який прийнято відповідачем 1.

Разом з тим, обов`язок з оплати товару не було виконано в повній мірі, внаслідок чого виникла заборгованість у такому розмірі:

- 1 692 860,80 грн за договором поставки від 24.02.2017 №4600042553;

- 781 704 грн за договором поставки від 27.11.2017 №4600044043.

Після звернення з даною позовною заявою відповідач 1 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 2 474 564,80 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями:

- від 06.11.2020 №3021353 на суму 692 578,40 грн;

- від 06.1.2020, №3021352 на суму 1 781 986,40 грн.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення 2 474 564, 80 грн на підставі приписів пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Що ж до стягнення основного боргу у розмірі 323 095,75 грн, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, позивачем у прохальній частині позову вказано, що сума основного боргу складає 2 797 660,52 грн, однак документально підтверджено, визнано відповідачем 1 та зазначено позивачем в описовій чатні позовної заяви сума заборгованості у розмірі 2 474 564,80 грн (1 692 860,80 грн + 781 704 грн).

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення 323 095,75 грн основної суми боргу.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 286 703,82 грн втрат від інфляції та 176 718,53 грн 3 % річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що він є арифметично вірним.

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першою та другою статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини перша та друга статті 543 ЦК України).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апелянт зазначає, що 16.10.2020 між Приватним підприємством «Фінн 9» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудком» (боржник) укладено угоду про припинення зобов`язання виконанням.

Згідно із п. 1.1 угоди про припинення зобов`язання, боржник визнає суму боргу, а кредитор приймає нові строки оплати заборгованості, відповідно сторони домовились переглянути строки оплати вартості поставленого товару (заборгованості) за договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017, за яким сума боргу 1 781 986, 40 грн та договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017, за яким сума боргу 692 578, 40 грн, та встановили новий строк оплати до 30.10.2020 включно.

Відповідно до п. 1.2 угоди про припинення зобов`язання, сторони домовились, що кредитор не застосовує (не нараховує) до боржника будь-які штрафні санкції, зокрема не нараховує інфляційні втрати та 3% річних, які передбачені ст. 625 ЦК України, що нараховані чи можуть бути нараховані кредитором до моменту укладення цієї угоди та підлягають сплаті/стягненню боржником від сум простроченого зобов`язання за договором поставки № 4600042553 від 24.02.2017, за яким сума боргу 1 781 986, 40 грн та договором поставки № 4600044043 від 27.11.2017, за яким сума боргу 692 578, 40 грн, шляхом прощення кредитором боргу боржнику, а саме прощення сум штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, і це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, Приватним підприємством «Фінн 9» заперечувалося укладення вищевказаної угоди про припинення зобов`язання.

Враховуючи зазначене, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 призначено комплексну судову технічну та почеркознавчу експертизи.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної та судово-почекознавчої експертизи № 2516/22-33/2517/2518/22-32 від 29.11.2022 встановлено, що:

- підпис, який міститься в угоді про припинення зобов`язання виконання від 16.10.2020 за договором поставки №4600042553 від 24.02.2017 та за договором поставки №4600044043 від 27.11.2017, у розділі « 8. Реквізити і підписи сторін» у графі «Кредитор ___П.В.Шевцов», - виконаний не Шевцовим Петром Валерійовичем, а іншою особою;

- відтиск печатки в угоді про припинення зобов`язання виконання від 16.10.2020 за договором поставки №4600042553 від 24.02.2017 та за договором поставки №4600044043 від 27.11.2017, у графі «Кредитор» нанесений не печаткою Приватного підприємства «Фінн 9», вільні й експериментальні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту.

Звертаючись із апеляційною скаргою скаржник зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів не погоджується із вказаними твердженнями апелянта враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 107 ГПК України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

За наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Згідно з пунктом 1.2.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08.10.1998 № 53/5 експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи. Додатковою, зокрема, є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що у справі може бути призначена додаткова експертиза - у випадку, якщо висновок експерта є неповним або неясним.

Таким чином, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об`єкта або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Водночас в ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Якщо необхідно здійснити дослідження нових об`єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 920/639/17.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 у справі № 910/14950/20 поновлено провадження у справі, призначено розгляд справи на 24.01.2023 та повідомлено про надходження висновку експерта № 2516/22-33/2517/2518/22-32 від 29.11.2022. Встановлено строк учасникам справи для надання письмових пояснень з урахуванням висновку експертів від 29.11.2022 № 2516/22-33/2517/2518/22-3 до 23.01.2023.

Однак колегією суддів встановлено, що відповідач 1 у встановлений строк своїх заперечень не надав, клопотань/заяв про виклик у судове засідання експерта не подавав.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення додаткової експертизи у даній справі.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегією суддів встановлено, що вищевказаний висновок № 2516/22-33/2517/2518/22-32 від 29.11.2022 було підготовлено експертом у відповідності до частини 7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Таким чином, оскільки належними, допустимими та достовірними доказами підтверджено те, що позивачем не було укладено угоду про припинення зобов`язання від 16.10.2020, то вона не породжує жодних наслідків.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 286 703, 82 грн втрат від інфляції та 176.718, 53 грн 3% річних.

Стосовно судових витрат, в тому числі заявлених витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частин першої та третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем заявлено до стягнення судові витрати у розмірі 6 000 грн, що є фіксованою сумою гонорару.

На підтвердження факту понесення вказаних витрат позивачем до матеріалів справи додані такі документи:

- копія договору про надання юридичних послуг від 14.08.2020 №14/08-20;

- копії додатків від 01.09.2020 №1 та від 14.08.2020 №1 до вказаного вище договору;

- копії рахунків на оплату від 03.09.2020 №1 на суму 30 000 грн і від 06.11.2020 №02 на суму 30 000 грн;

- копія платіжного доручення від 30.11.2020 №2175 на суму 60 000 грн;

- копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4370;

- копія ордеру від 29.09.2020 №736648 серія КС.

З вказаних вище документів вбачається, що розмір фіксованого гонорару за ведення справи у суді першої інстанції складає 60 000 грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не було заявлено обґрунтованого та мотивованого клопотання про зменшення витрат.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідачі фактично не надали.

Враховуючи предмет та підстави позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги розгляд цієї справи в порядку загального позовного провадження, відсутність обґрунтованих заперечень відповідачів щодо співрозмірності заявленої суми компенсації, а також зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано було покладено судові витрати лише на відповідача 1.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги те, що спір виник у зв`язку із неоплатою відповідачем 1 поставленого позивачем товару, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн, 44 069, 81 грн судового збору за подання позову та 24 368, 62 грн витрат на проведення судової експертизи на відповідача 1.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудком» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі № 910/14950/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі № 910/14950/20 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/14950/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 03.08.2023