Постанова

від 24.04.2023 по справі 163/2878/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 163/2878/21

провадження № 61-7970св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Запільська гімназія Любомльської міської ради Волинської області, Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, у якому просила визнати незаконним і скасувати наказ № 120-аг «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 » від 05 листопада 2021 року та поновити її у виконанні трудових обов`язків за посадою вчителя англійської мови у Запільській гімназії з 08 листопада 2021 року; та стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року до дати ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, щоз 1987 року працює вчителем англійської мови в Запільській гімназії. Наказом директора гімназії від 05 листопада 2021 року її відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року з підстави відсутності щеплення проти COVID-19. Вважала відсторонення незаконним та таким, що порушує її права.

Зокрема зазначала, що постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року № 1236, на підставі якоївиданий наказ про її відсторонення, не може встановлювати обмеження прав і свобод громадян, тому цей наказ, яким обмежено її трудові права, суперечить вимогам Конституції України.

Крім того, відсторонення суперечить Законам України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», оскільки професія, до якої вона належить, не зазначена у Переліку професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням і щеплення проти COVID-19 не внесене до Календаря профілактичних щеплень в Україні, відтак не може бути обов`язковим. Рішення головного державного санітарного лікаря України та інших відповідних санітарних лікарів на місцях про встановлення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відсутні й відповідне подання санітарно-епідеміологічної служби про її відсторонення не вносилось.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області № 120-аг від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вчителя англійської мови ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Запільську гімназію Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді вчителя англійської мови. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині нарахування і виплати середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи за один місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року стягнено із Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 05 листопада 2021 року у Запільської гімназії не існувало законних підстав для видачі наказу про відсторонення позивача від роботи, оскільки підзаконні нормативно-правові акти, які визначають право роботодавцям приймати рішення про відсторонення від роботи працівників, які відмовляються від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, набрали чинності лише 08 листопада 2021 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 24 травня 2022 року рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року та додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 24 травня 2022 року й залишити в силі рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року в справі № 537/5837/14-а та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року в справі № 273/212/16-ц, від 02 серпня 2018 року в справі № 465/2454/16-ц, від 12 березня 2019 року в справі № 913/204/18, від 06 лютого 2020 року в справі № 334/4230/16-ц, від 10 березня 2020 року в справі № 160/1088/19, від 13 січня 2021 року в справі № 440/2722/20, від 14 грудня 2021 року в справі № 2610/27695/2012; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки її доводам, зокрема про те, що Конституція України прямо забороняє обмежувати права людини і громадянина підзаконними актами, а отже постанова Кабінету Міністрів України № 1236 не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи.

До того ж редакція цієї постанови станом на 05 листопада 2021 року не передбачала наявності обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 у працівників закладів освіти, тому у відповідача не було жодних правових підстав приймати рішення про відсторонення її від роботи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

31 жовтня 2022 року справа № 163/2878/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ОСОБА_1 працює вчителем англійської мови у Запільській гімназії.

05 листопада 2021 року позивачу вручено письмове повідомлення директора Запільської гімназії № 112 про обов`язкове щеплення проти COVID-19.

У повідомленні зазначено, що оскільки з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників гімназії, як закладу освіти, позивачу необхідно в термін до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання для такого щеплення.

Одночасно позивач попереджена, що у випадку ненадання одного із наведених документів з 08 листопада 2021 року її буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

05 листопада 2021 року директор Запільської гімназії видав наказ № 120-аг про відсторонення ОСОБА_1 , вчителя англійської мови, від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності документа про обов`язкове медичне щеплення або іншого документа, що дає йому підстави продовжити трудову діяльність в закладі в умовах карантину у зв`язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, без збереження заробітної плати.

Наказ виданий на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 07 жовтня 2021 року № 2153; пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236; статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; статей 46, 94 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин.

Згідно з пунктами «б», «г» статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону праці» громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

У статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). До цього Переліку увійшли, зокрема працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 доповнено постанову Кабінету Міністрів України № 1236 новим пунктом 41-6, пунктами 2, 3 якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Питання правомірності відсторонення від роботи працівника, який не пройшов обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19, на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1236, було на розгляді Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 14 грудня 2022 року в справі № 130/3548/21 зробила висновок, що відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що загальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивача від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

У цій справі встановлено, що позивач працює на посаді вчителя у Запільській гімназії.

Враховуючи характер виконуваних обов`язків вчителя, які пов`язані з об`єктивною необхідністю під час їхнього виконання особисто контактувати з дітьми, позивач підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти COVID-19.

Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самих дітей.

Відтак, втручання у право позивача на працю у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

Установивши, що ОСОБА_1 не надала відповідачу документа, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або документа щодо наявності в неї протипоказань до такого щеплення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відсторонення позивача від роботи проведено відповідачем з дотриманням вимог закону, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що наказ про відсторонення позивача від роботи є незаконним у зв`язку із тим, що станом на 05 листопада 2021 року наказ Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року, яким затверджено перелік осіб, які підлягають обов`язковому щепленню від COVID-19, не був чинним, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки оспорюваним наказом позивач відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року, тобто з дати набрання чинності наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року.

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до неправильного тлумачення заявником норм законодавства України.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріально і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов