Ухвала

від 27.04.2023 по справі 357/11212/22

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11212/22

Провадження № 2/357/379/23

У Х В А Л А

іменем України

27 квітня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участю секретаря Сокур О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2022 року позивач ОСОБА_4 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с. 1-8).

Згідно ч. 2 ст. 14 ЦПК України, подана позовна заява була зареєстрована в Єдиній автоматизованій системі документообігу Білоцерківського міськрайонного суду, як справа позовного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2022 року головуючим суддею по справі було визначено суддю Орєхова О.І. (а.с. 36) та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 17 січня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін на 07лютого 2023 року ( а. с. 36-37)

07 лютого 2023 року судове засідання, за клопотанням представника відповідача адвоката Циби Д.М. про відкладення розгляду справи та надання часу для можливості укладення мирової угоди між сторонами (а.с.62), було відкладено до 01 березня 2023 року (а.с.66).

01 березня 2023 року судове засідання по справі, за клопотаннями представника позивача - адвоката Рашкової В.В. (а.с.70) і представника відповідача адвоката Циби Д.М. (а.с. 71) про відкладення розгляду справи та надання додаткового часу для укладення мирової угоди між сторонами, було відкладено до 30 березня 2023 року (а.с. 72).

30 березня 2023 року за вх. № 13672 судом отримано зустрічну позовну заяву адвоката Циби Д.М. в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення частки спільно набутого майна зі сплатою компенсації.

В судовому засіданні 30 березня 2023 року, судом протокольно ухвалено визнати не явку позивача та її представника без поважних причин та відкладено розгляд справи на 27.04.2023 року (а.с 74-75).

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Циба Д.М. просив суд поновити строк для звернення до суду із зустрічним позовом та об`єднати зустрічну позовну заяву разом із первісним позовом позивача. В обґрунтування пропуску строку зазначив, що такий строк було пропущено у зв`язку з намаганням укласти мирову угоду.

Відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи свого представника та просив поновити строк для звернення до суду із зустрічним позовом та об`єднати зустрічну позовну заяву разом із первісним позовом позивача.

Представник позивача адвокат Рашкова В.В. в судовому засіданні заперечувала проти об`єднання зустрічної позовної заяви відповідача з первісним позовом ОСОБА_4 , так як остання подана з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 193 ЦПК України., а також не оплачена судовим збором, що не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зустрічну позовну заяву, приходить до наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

За приписами ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі від 17 січня 2023 року особисто 31 січня 2023 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Статтею 123 ЦПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.

Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків.

Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.

Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах «Стаббігс та інші протии Великобританії», «Девеер про Бельгії» виходить з того, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Ухвалою судді про відкриття провадження у справі від 17 січня 2023 року відповідачу ОСОБА_2 будо встановлено строк для подачі відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії ухвали про відкриття провадження, тобто строк для подання відзиву/зустрічної позовної заяви сплив 15 лютого 2023 року.

Всупереч зазначеному, представник відповідача подав суду зустрічний позов лише 30 березня 2023 року, тобто пропустив встановлений чинним законодавством процесуальний строк.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з зустрічним позовом, представник відповідача послався на те, що сторони по справі неодноразово просили суд відкласти слухання справи для вирішення питання щодо примирення, шляхом укладення мирової угоди. Розгляд справи із зазначених причин по суті не розпочинався. Враховуючи, що сторони намагались вирішити спір у добровільному порядку, відповідач не вважав за необхідне звертатись до суду із зустрічним позовом, та відповідно і пропустив строк для подання зустрічного позову зазначений в ухвалі суду.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Питання щодо поновлення процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`активних процесуальних прав (обов`язків).

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

У справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Таким чином, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

З цього приводу у ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої відступлення від принципу правової визначеності через відновлення строку звернення до суду виправдано лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (справа «Салов протиУкраїни»), зокрема, з метою виправлення помилки, що має фундаментальнее значення для судовоїсистеми (справа «Сутяжник протиРосії», п. 38).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків, при цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права відповідача на звернення до суду з зустрічним позовом, на які представник відповідача посилається як на поважні, суд дійшов висновку, що вони не характеризують об`єктивну неможливість відповідача ОСОБА_2 вчасно реалізувати своє право на звернення до суду з зустрічною позовною заявою. Відповідач ОСОБА_2 копію ухвали судді від 17 січня 2023 року отримав особисто, про розгляд справи був обізнаний, скористався своїм правом на правову допомогу, його представник, який є фахівцем в галузі права, неодноразово направляв до суду заяви про відкладення судового розгляду, а окрім того, обізнаний з тим, що сторони, згідно чинного законодавста, не позбавлені можливості укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів з зустрічним позовом, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, зустрічна позовна ОСОБА_5 подана у порушення вимог ст. 193 ЦПК України, а тому не може бути прийнята до розгляду з первісним позовом.

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).

Згідно з ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

При цьому, повернення зустрічного позову не обмежує право ОСОБА_2 звернутись до суду з позовною заявою на загальних підставах.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 126, 127, 178, 193, 194, 260, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про припинення частини спільно набутого майна зі сплатою компенсації, -повернути ОСОБА_2 .

Роз`яснити ОСОБА_2 право звернутися з вказаним позовом в загальному порядку.

Зустрічну позовну заяву разом із додатками повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О. І. Орєхов