Рішення

від 25.04.2023 по справі 134/1591/22

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 134/1591/22

2/134/27/2023

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року смт. Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

у складі: головуючої судді Кантонистої О.О.

за участю секретаря судового засідання Азарян М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Крижопіль питання про судові витрати у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотрона Степанівна,

встановив:

В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С.

У позовній заяві вказано, що витрати кожного з позивачів на правничу допомогу становлять 10000 грн. (загалом 20000 грн.) і що докази понесених витрат будуть надані протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення суду по справі.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 10 квітня 2023 року даний позов задоволено та ухвалено визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Тульчинського (раніше Крижопільського) районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотроною Степанівною 14 червня 2021 року за р.№ 1009, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5351 га з кадастровим номером 0521986200:04:001:0248.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 992,40 грн. на кожного.

Під час ухвалення рішення у справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат на правничу професійну допомогу, натомість у судовому рішенні вказано про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати на 25 квітня 2023 року на 09 год. 30 хв.

19 квітня 2023 року до суду від представника позивачів - адвоката Пинзара І.В. надійшла заява про постановлення додаткового рішення, у якій він просить постановити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 10000 грн. витрат на надання правничої допомоги кожному.

В обґрунтування заяви вказує, що в позовній заяві позивачі наводили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема зазначалося, що розмір судових витрат на правничу допомогу становить по 10000 грн. у кожного.

Договорами про надання правничої допомоги визначено сплату гонорару в твердій грошовій сумі (незалежно від затраченого часу та кількості судових засідань) в розмірі 10000 грн. за представництво в суді першої інстанції.

Гонорар адвокату має бути сплачений протягом 30 днів з дня ухвалення рішення суду, тобто до 10 травня 2023 року, тому наразі платіжні доручення не надаються.

В судове засідання позивачі та їхніх представник - адвокат Пинзар І.В. не з`явилися, однак від останнього на електронну адресу суду надійшло клопотання, у якому він просить провести судове засідання, призначене на 25 квітня 2023 року, у його відсутності та у відсутності позивачів.

Від представника відповідача - адвоката Кугутюка О.В. на електронну адресу суду надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу та проведення судового засідання у відсутності сторони відповідача.

У даній заяві вказано, що відповідач заперечує проти заявленого позивачами розміру витрат за надання правничої допомоги.

Так, адвокат Пинзар І.В., надавши два ідентичні звіти, штучно створив умови, які збільшують розмір гонорару. Кожен звіт містить пункт щодо підготовки заяви про забезпечення позову, однак дана заява була оплачена судовим збором лише одним позивачем, а тому вона не має жодного відношення до іншого позивача.

Також недоцільним є включення для обрахування гонорару подання адвокатського запиту нотаріусу щодо надання копій спадкової справи та свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки ст. 8 Закону України «Про нотаріат» містить виключний суб`єктний перелік та підстави надання інформації, а тому адвокат позбавлений можливості особисто отримати інформацію на такий запит.

У постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/12876/19 вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Окрім того, представник відповідача просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, згідно яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду в справах № 905/1798/18 та № 922/2685/19 зроблено висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідач у даній справі є пенсіонером та отримує мінімальний розмір пенсії, дана справа не є занадто складною та під час розгляду справи встановлено, що саме дії позивачів (надання правовстановлюючих документів для оформлення спадкових прав) стали причиною судового провадження.

З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити в стягнені з відповідача на користь позивачів витрат за отриману ними правничу допомогу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С. в судове засідання не викликалася.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши заяву з додатками, матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини 1, частин 2, 3, 5 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження заявлених вимог щодо винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат представник позивачів - адвокат Пинзар І.В. надав: копію договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 , копію договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , копії звітів від 10 квітня 2023 року з описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договорами про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року та рахунки від 17 квітня 2023 року до договорів про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року.

Так, судом встановлено, що 23 грудня 2021 року між адвокатом Пинзаром І.В. та Паляницею М.В. було укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання правової допомоги та захист в справі щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_3 приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотроною Степанівною 14 червня 2021 року за р.№ 1009 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,5351 га з кадастровим номером 0521986200:04:001:0248, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Сторони погодили, що гонорар за надання правової допомоги встановлений в твердій грошовій сумі (незалежно від затраченого часу та кількості судових засідань) - 10000 грн. за представництво в суді першої інстанції (п. 3.1. Договору).

Гонорар має бути сплачений протягом 30 днів з дня ухвалення судового рішення у відповідній інстанції (п. 3.2. Договору).

Правова допомога вважається наданою та такою, що підлягає оплаті, після постановлення судом відповідної інстанції судового рішення, яким закінчується розгляд справи (рішення, постанови тощо) та надання адвокатом звіту з описом робіт (п. 4.1. Договору).

Адвокат надає клієнту звіт з описом робіт, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару, якщо такі мали місце (п. 4.2. Договору).

Договір укладено строком на 3 роки (п. 5.1. Договору).

Аналогічний договір 23 грудня 2021 року було укладено між адвокатом Пинзаром І.В. та Паляницею О.М.

Як вбачається зі звіту від 10 квітня 2023 року з описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договорами про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, адвокатом Пинзаром І.В. було надано ОСОБА_1 наступну правову допомогу в даній справі, а саме: вивчення наданих клієнтом документів та юридичний аналіз правової ситуації - 1 година; складання та надсилання адвокатського запиту приватному нотаріусу Питель М.С. щодо спадкової справи та свідоцтва; підготовка позовної заяви з додатками - 2 години; підготовка заяви про забезпечення позову - 30 хвилин; телефонні переговори, електронне листування з клієнтом щодо подачі позову, заяв, повідомлення результатів розгляду справи - 1 година; участь в судових засіданнях - 1 підготовче засідання орієнтовною тривалістю 1 година, 2 засідання по суті справи орієнтовною тривалістю 3 години.

Таку ж правову допомогу в даній справі адвокатом Пинзаром І.В. було надано ОСОБА_2 , що підтверджується ідентичним звітом від 10 квітня 2023 року.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У відповідності до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на зазначене, положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Проте, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

За висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Представник позивачів просить стягнути з відповідача на користь позивачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 10000 грн. кожному.

Дослідивши додані представником позивачів до заяви про постановлення додаткового рішення у даній справі копію договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, укладеного між адвокатом Пинзаром І.В. та Паляницею М.В., копію договору про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, укладеного між адвокатом Пинзаром І.В. та Паляницею О.М., копії звітів від 10 квітня 2023 року з описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги за договорами про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року та рахунки від 17 квітня 2023 року до договорів про надання правової допомоги від 23 грудня 2021 року, суд вважає, що зазначені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зазначає, що вказані у звітах послуги, такі як: вивчення наданих клієнтом документів та юридичний аналіз правової ситуації, телефонні переговори, електронне листування з клієнтом щодо подачі позову, заяв, повідомлення результатів розгляду не є видами адвокатських послуг, перелік яких визначений у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вказані послуги носять не правовий, а організаційно-технічний характер та не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а тому на підставі положень статей 137, 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, суд приймає до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в заявленому представником позивачів розмірі є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом, який представляв інтереси двох позивачів, на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом, значенням справи для сторони, у зв`язку із чим з урахуванням принципу розумності та справедливості, підлягають відшкодуванню частково в розмірі по 5000 грн. кожному позивачу, що складає загальну суму 10000 грн. для відповідача.

Таким чином, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивачів та ухвалити у даній справі додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. на користь позивача ОСОБА_1 та 5000 грн. на користь позивача ОСОБА_2 .

Окрім того, судом встановлено, що рішенням у даній справі від 10 квітня 2023 року стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі по 992,40 грн. кожному, однак не було вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496 грн 20 коп.

Як убачається з матеріалів справи, представник позивача - адвокат Пинзар І.В. разом із позовною заявою подав заяву про забезпечення позову, яка ухвалою судді від 04 листопада 2022 року була задоволена. За подання заяви про забезпечення позову позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 496,20 грн.

Враховуючи, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю, позивач ОСОБА_1 сплатив також 496,20 грн. судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову, однак при ухваленні рішення дана сума не була стягнута на користь позивача, тому суд з власної ініціативи вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 141, 263, 270 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Пинзара І.В. про винесення додаткового рішення, яким стягнути витрати на надання правничої допомоги задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотрона Степанівна.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині заяви відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 496,20 грн. (чотириста дев`яносто шість гривень, 20 копійок).

Додаткове рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: Приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотрона Степанівна, місцезнаходження: вул. Героїв України, 67, смт. Крижопіль Тульчинського району Вінницької області.

Суддя