Рішення

від 20.04.2023 по справі 922/3204/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023м. ХарківСправа № 922/3204/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків , 2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград , 3. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянкуза участю представників сторін:

прокурора - Клейн Л.В., посв. № 051089 від 02.10.2018 року

відповідачів - 1. не з`явився, 2. не з`явився, 3. не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград, 3. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка, Красноградського району, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30 квітня 2015 року № 1061-СГ; визнати недійсним, укладений 07 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9735631 від 19 травня 2015 року; визнати недійсним, укладений 01 червня 2018 року між фізичною особою- підприємцем Томко Андрієм Івановичем та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162651 від 17 липня 2018 року; зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 22,0047 га., що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0098 вартістю 568254,11 грн. Також у позовній заяві Керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області просить витребувати у другого відповідача договір суборенди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 04 листопада 2019 року на 11:00 годин.

23 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано відзив (вхідний № 25459) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

23 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 25460) про закриття провадження у справі або залишенні позову без розгляду.

28 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" подано клопотання (вхідний № 25808) про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград, 3. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка, Красноградського району про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 626/1055/17-ц (провадження № 61-47694 св 18).

28 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" подано клопотання (вхідний № 25809) про закриття провадження у справі.

28 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем подано відзив (вхідний № 25806) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

28 жовтня 2019 року через канцелярію суду, Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" подано відзив (вхідний № 25807) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи

Протокольною ухвалою суду від 04 листопада 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 11 листопада 2019 року на 12:40 годин.

Протокольною ухвалою суду від 11 листопада 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 02 грудня 2019 року на 12:00 годин.

02 грудня 2019 року через канцелярію суду, Прокуратурою Харківської області подано письмові пояснення (вхідний № 29147), які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

02 грудня 2019 року через канцелярію суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 29156) про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Протокольною ухвалою суду від 02 грудня 2019 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 04 грудня 2019 року на 15:00 годин.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04 грудня 2019 року клопотання (вхідний № 25808 від 28 жовтня 2019 року) Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, м. Первомайський до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, 2. Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича, м. Красноград, 3. Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", с. Петрівка, Красноградського району про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсним договору оренди землі; визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 626/1055/17-ц (провадження № 61-47694 св 18) задоволено; провадження у справі 922/3204/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 626/1055/17-ц (провадження № 61-47694 св 18) та зобов`язано Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 626/1055/17-ц (провадження № 61-47694 св 18).

16 грудня 2020 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано клопотання (вхідний № 29419) про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що справа № 626/1055/17-ц (провадження № 61-47694 св 18) розглянута Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 грудня 2020 року провадження у справі № 922/3204/19 поновлено; призначено у справі підготовче засідання на 14 січня 2021 року на 11:40 годин та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 29 січня 2021 року.

13 січня 2021 року через канцелярію суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 620) про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Протокольною ухвалою суду від 14 січня 2021 року на підставі статтей 177, 161, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 21 січня 2021 року на 11:30 годин.

Протокольною ухвалою суду від 21 січня 2021 року на підставі статтей 177, 161, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 26 січня 2021 року на 14:40 годин.

21 січня 2021 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано письмові заперечення (вхідний № 1448) на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

21 січня 2021 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано письмові заперечення (вхідний № 1448) на клопотання про закриття провадження у справі, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання (вхідний № 25460 від 23 жовтня 2019 року) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про закриття провадження по справі або залишенні позову без розгляду та відмовлено у задоволенні клопотання (вхідний № 29156 від 02 грудня 2019 року) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та оприлюднення повного тексту постанови.

Протокольною ухвалою суду від 26 січня 2021 року на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08 лютого 2021 року на 12:30 годин.

08 лютого 2021 року електронною поштою, Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем подано клопотання (вхідний № 659) про застосування строку позовної давності, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

08 лютого 2021 року електронною поштою, Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" подано клопотання (вхідний № 660) про застосування строку позовної давності, яке суд приймає та долучає до матеріалів справи.

08 лютого 2021 року через канцелярію суду, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 2937) про відкладення розгляду справи.

08 лютого 2021 року через канцелярію суду, Прокуратурою Харківської області подано клопотання (вхідний № 3073) про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 лютого 2021 року клопотання (вхідний № 3073 від 08 лютого 20219 року) Прокуратури Харківської області про зупинення провадження у справі № 922/3204/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19 задоволено; провадження у справі 922/3204/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.

07 лютого 2023 року через канцелярію суду, Красноградской окружной прокуратурой подано клопотання (вхідний № 2891) про поновлення провадження у справі, оскільки 14 квітня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 922/3014/19 та прийнято рішення, яким касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури закрито.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 лютого 2023 року провадження у справі № 922/3204/19 поновлено та призначено у справі судове засідання по суті на 15 березня 2023 року о 12 годин.

06 березня 2023 року електронною поштою, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано заяву (вхідний № 5459) про застосування строків позовної давності, яку суд приймає та долучає до матеріалів справи.

15 березня 2023 року через канцелярію суду, Харківською обласною прокуратурою подано заперечення (вхідний № 6301) на заяву про застосування строків позовної давності, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 15 березня 2023 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 06 квітня 2023 року о 12 годин.

30 березня 2023 року електронною поштою Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано заяву (вхідний № 7846) про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яку суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 06 квітня 2023 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 11 квітня 2023 року о 10 годин.

10 квітня 2023 року електронною поштою, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 8567) про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 11 квітня 2023 року на підставі частини 2 статті 216, статті 232 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву у судовому засіданні до 20 квітня 2023 року о 10 годин.

17 квітня 2023 року електронною поштою, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано клопотання (вхідний № 9403) про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні та у відповіді на відзив наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник першого відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. У наданій заяві просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. У наданому клопотанні просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третього відповідача у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог. Також у наданому клопотанні просить застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статтей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Згідно частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В Рішенні Конституційного Суду України №4-р(ІІ)/2019 у справі №3-234-2018 зокрема зазначено, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, в т.ч. представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що встановлені законом, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, виключно на прокурора покладено функцію представництва інтересів держави як одного з дієвих механізмів захисту від порушення її інтересів.

Для представництва у суді інтересів держави, прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й відокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що впиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18.

Разом із тим із наведених положень законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган.

В даному випадку, на думку прокурора, порушення інтересів держави полягає в тому, що Головним управлінням Держземагенства у Харківської області протиправно передано в довгострокову оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянину ОСОБА_1 , а останній отримавши її передав в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія". Внаслідок зазначених обставин Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" отримало в користування земельну ділянку без обов`язкової процедури проведення земельних торгів (аукціону). Прокурор вказує, що вводячи державу в оману, ОСОБА_1 розширює земельний банк Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", тим самим ухиляючись від процедури земельних торгів, що в свою чергу призводить до ненадходження у відповідних розмірах грошових коштів до бюджету.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14 січня 2015 року. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області неналежним чином виконує покладені на нього функції, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , а останнім в подальшому Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія".

У зв`язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача, даний позов заявлено прокурором самостійно.

Правомірність таких дій прокурора також підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17 та від 22 травня 2019 року у справі № 366/2648/16 від 22 травня 2019 року.

Таким чином прокурор виконав вимоги статті 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

Як свідчать матеріали справи, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області з заявою від 18 листопада 2013 року в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 22,0047 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Згідно з заявою до неї заявник додав наступні документи: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01 січня 2013 року); копію паспорту громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві (копія трудової книжки) або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплому); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № ХА/6323381000:04:000/00000527 від 22 листопада 2013 року громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду, зокрема, земельної ділянки, орієнтовною площею 22,0047 га, розташованої за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

В подальшому, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку, розташовану за межами населеного пункту с. Червоне Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, з кадастровим номером 6323381000:04:000:0096, площею 22,0047 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів, між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , 07 травня 2015 року укладено договір оренди вищевказаної змеленої ділянки, загальною площею 22,0047 га, кадастровий номер 6323381000:04:000:0096, строком на 49 років, який 19 травня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Згідно пункту 14 вищевказаного договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Відповідно до вказаного договору, орендар за письмовим погодженням з орендодавцем має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду.

В подальшому між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" 01 липня 2015 року , тобто зі спливом трохи більше місяця, укладено договір суборенди цієї земельної ділянки, який 13 липня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що передача спірної земельної ділянки відбулася із порушенням норм діючого законодавства, первомайською місцевою прокуратурою 11 липня 2017 року подано позовну заяву до Красноградського районного суду Харківської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізичної особи - підприємця Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок.

Однак, ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27 листопада 2018 року у справі № 626/1054/17 провадження у справі закрито з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам.

Разом з тим, в процесі розгляду Красноградським районним судом Харківської області вказаного позову ОСОБА_1 07 грудня 2017 року здійснено реєстрацію Фізичної - особи підприємця Томко Андрія Івановича.

В подальшому, 11 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" укладена угода про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01 липня 2015 року, яку 11 грудня 2017 року зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01 червня 2018 року між Фізичною особою - підприємцем Томко Андрієм Івановичем та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6323381000:04:000:0096 площею 22,0047 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, який 17 липня 2018 року зареєстровано державним реєстратором Красноградського районної державної адміністрації Харківської області.

Згідно листа ГУ ДФС у Харківській області № 940/10/20-16-08-21 від 06 квітня 2017 року інформація про перебування ОСОБА_1 як засновника юридичної особи чи члена фермерського господарства не надходила.

Дії Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо надання ОСОБА_1 земельної ділянки згідно з наказом № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року прокурор вважає незаконними, оскільки останнє на його думку, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Вказані дії Томка Андрія Івановича, на думку прокурора, свідчать про грубе порушення та ігнорування останнім норм діючого законодавства, оскільки, навіть після слухання справи по суті та обізнаністю з положеннями Закону України "Про фермерське господарство", зокрема, щодо необхідності самостійного обробітку земель, переданих для створення фермерського господарства за спрощеною процедурою, Томко Андрій Іванович зареєструвався як фізична особа підприємець, розірвав раніше укладений з Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" договір суборенди від 01 липня 2015 року, та вже як фізична особа підприємець згідно з договором суборенди від 01 червня 2018 року повторно передав Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" в суборенду земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії Томко Андрія Івановича свідчить про єдину мету - розширення земельного банку вже раніше створеного Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", що прямо суперечить Закону України "Про фермерське господарство".

За таких обставин, прокурор вважає, що наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року підлягає скасуванню як незаконний, а укладені договори оренди та суборенди визнанню недійсними зі скасуванням їх державної реєстрації та поверненням Фізичною особою - підприємцем Томком Андрієм Івановичем земельної ділянки. Зазначені обставини стали підставами для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статтей 13-14 Закону України "Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування зокрема громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин 1-2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2-3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до статтей 125-126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, Земельний кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Однак відносини пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього закону) У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2902цс15.

Згідно преамбули Закону України Про фермерське господарство цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до частин 1-2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство (станом на момент прийняття 1-м відповідачем оскаржуваного наказу), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно статті 8 Закону України Про фермерське господарство (станом на момент прийняття 1-им відповідачем оскаржуваного наказу) встановлювалось, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства

За умовами статтей 5, 7 Закону України Про фермерське господарство (станом на момент прийняття першим відповідачем оскаржуваного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна чи міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Аналізуючи вказане законодавство, можна дійти висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, створення; державну реєстрацію фермерського господарства.

Отже, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Враховуючи наведене, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статтей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6 цс 19).

Однак, при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області ОСОБА_1 заяви від 18 листопада 2013 року, останній не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18 листопада 2013 року обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них ОСОБА_1 лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Зокрема, відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 11 квітня 2017 року № 3.1/2751, що свідчить про те, що на момент отримання земель, останній не мав техніки для її обробітку. Відповідно до інформації техніка відсутні і на теперішній час.

Окрім цього, ОСОБА_1 в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, ОСОБА_1 до заяви від 18 листопада 2013 року не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. Надані суду виписка з семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому не надавалась під час подання заяви про надання земельних ділянок в оренду.

ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому серії НОМЕР_2 від 29 червня 1982 року, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Тимошенка, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація".

Однак, освіта ОСОБА_1 у галузі "електрифікації" немає жодного відношення до ведення сільського (фермерського) господарства, що залишено поза увагою ГУ Держземагенствтва в області при розгляді заяви та документів заявника.

Крім того, Головним управлінням Держземагенства у Харківській області під час розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 без урахування відповідності її розміру трудовим та виробничим ресурсам безпідставно використало спрощений режим отримання земель для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України "Про фермерське господарство", не перевірено можливість самостійно ним та працею найманих працівників вести фермерську діяльність, чи мав (має) він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи мав ОСОБА_1 потенційних контрагентів, ресурси яких він може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Розмір земельної ділянки має відповідати трудовим та виробничим ресурсам, які має особа, що отримує землю для подальшого створення фермерського господарства. Разом з тим, за ОСОБА_1 , як вже було зазначено вище, не зареєстровано жодної сільськогосподарської техніки, а реєстрація ним себе як фізичної особи - підприємця відбулася більше ніж через два року після отримання в оренду земельної ділянки і лише після пред`явлення прокурором позову у порядку цивільного судочинства. Матеріали даної справи не містять будь-яких доказів безпосереднього використання ОСОБА_1 орендованої земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, а цю ділянку останній двічі передавав в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія". Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 явно не в змозі самостійно обробити орендовану земельну ділянку розміром 22,0047 га на території Красноградського району.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звертаючись Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки та отримуючи її від останнього згідно з наказом № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року мав на меті не створити нове фермерське господарство, а для іншої діяльності, а саме, розширення земельного банку іншого суб`єкта господарювання Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" поза процедурою проведення земельних торгів, оскільки отримана в оренду згідно з оскаржуваним наказом земельна ділянка ОСОБА_1 безпосередньо з метою ведення фермерського господарства не використовувалася, а була передана в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія".

Суд зазначає, що маючи достатній час для створення фермерського господарства, протягом більше ніж 3 років з часу отримання у користування земельної ділянки, ОСОБА_1 не створював фермерське господарство, а зареєструвався як фізична особа-підприємець лише після звернення прокурора в липні 2017 до Красноградського районного суду Харківської області з відповідним позовом, що також свідчить про відсутність у нього дійсного волевиявлення на створення фермерського господарства, відсутність спроможності вести фермерське господарство, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на створення та ведення фермерського господарства додатково підтверджується фактом повторної передачі земельної ділянки в суборенду Сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" на підставі договору суборенди від 01 червня 2018 року, але вже як фізичною особою-підприємцем Томком Андрієм Івановичем.

Зазначені обставини в їх сукупності свідчить про те, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 22,0047 га, кадастровий номер: 6323381000:04:000:0096 також були фактично спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Однак, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство).

Зазначені обставини Головним управлінням Держземагенства у Харківській області не були враховані. Останнє розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірної земельної ділянки, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

За таких обставин, наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства прийнятий з порушенням вимог статтей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, статтей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство.

Крім того, у випадку скасування наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області № 1061-СГ від 30 квітня 2015 року, зазначене може мати наслідком визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 07 травня 2015 року та договору суборенди земельної ділянки від 01 червня 2018 року, з подальшим скасуванням всіх реєстраційних дій стосовно земельної ділянки, яка є предметом оренди та суборенди і її повернення у державну власність.

Отже, суд констатує правомірність вимог прокурора при зверненні до господарського суду з позовною заявою в межах даної справи.

Однак, як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом у даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що наказ № 1061-СГ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", який прокурор просить визнати незаконним та скасувати був прийнятий 30 квітня 2015 року.

27 листопада 2018 року ухвалою Красноградського районного суду Харківської області по справі № 626/1054/17 було закрито провадження по цивільній справі за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, прокурор був обізнаний про порушення прав та прийняття оскаржуваного наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" у 2018 році, коли звертався до захисту своїх прав до Красноградського районного суду Харківської області.

Потім, прокурор звернувся з позовом до господарського суду Харківської області восени 2019 року

Не вірно визначена прокурором підсудність не може бути поважною причиною пропуску строку позовної давності.

Крім того, подання позову до суду без врахування норм процесуального права про розмежування предметної юрисдикції не перериває перебігу позовної давності, адже суд, якому справа не підсудна, не може вважатися судом, визначеним законним в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у пункті 17.1. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2023 року у справі 922/3589/21 (у справі за позовом керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Великобурлуцької селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фермерського господарства "Агрбтємп 2015"; Фізичної особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу; визнання недійсними договорів оренди землі, визнання недійсними договорів суборенди землі та повернення земельних ділянок) зазначено, що застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

У пунктах 18-20 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 лютого 2023 року у справі 922/3589/21 зазначено про наступне.

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: І) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 17 березня 2021 року у справі №922/1017/20, від 30 червня 2021 року у справі №922/3274/19, від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17, від 22 травня .2018 року у справі №469/1203/15-ц, від 05 липня 2018 року у справі №915/826/16, від 23 жовтня 2019 року у справі №359/6456/15, від 07 листопада 2018 року у справі №372/1036/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/ 16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №372/2592/15, від 06 червня 2018 року у справі №>372/1387/13-ц, від 19 квітня 2017 року у справі №405/4999/15-ц, на які посилався скаржник у касаційній скарзі (пункт 6 постанови).

У застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту довільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада .2018 року у справі № 907/50/16).

Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Фізична особа - підприємець Томко Андрія Івановича та Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", подали до суду заяву та клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог вказаних положень Закону, є підставами для прийняття судом рішення про відмову прокурору у задоволенні вимог про визнання недійсним, укладений 07 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9735631 від 19 травня 2015 року; визнання недійсним, укладений 01 червня 2018 року між фізичною особою- підприємцем Томко Андрієм Івановичем та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 22,0047 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162651 від 17 липня 2018 року; зобов`язання фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) прийняти земельну ділянку загальною площею 22,0047 га., що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер 6323381000:04:000:0098 вартістю 568254,11 грн, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір покладається на прокурора.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як відзначив Суд у справі Pretto v. Italy (1983) розумність тривалості судового розгляду необхідно оцінювати в кожному випадку відповідно до конкретних обставин даної справи та з урахуванням критеріїв, що склалися в практиці Суду.

Так, відповідно до статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд, має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Проте, 24 лютого 2022 року Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено і який діє і по теперішній час.

Згідно статті 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 195 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" квітня 2023 р.

СуддяП.В. Хотенець