Ухвала

від 25.04.2023 по справі 953/3123/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3123/22 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/512/23 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27 липня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №12022220000000205 від 18 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, про арешт майн, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

25 липня 2022 року прокурор подав до суду клопотання про арешт майна, в якому просив накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_7 , громадянина РФ у розмірі 10,5 % в статутному капіталі ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398), зареєстрованого за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, 81, співзасновником якого він є, в сумі 525 000 грн., шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», окрім Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Також, передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, 10,5% частки в статутному капіталі ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398), що належать ОСОБА_7 , громадянину російської федерації, зареєстрованому АДРЕСА_1 , вартістю 525 000 грн., на які ухвалою слідчого судді накладено арешт, для здійснення управління в порядку, передбаченому Законом України Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних злочинів та інших злочинів».

В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000205 від 18.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за фактом колабораційної діяльності.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження проводиться за фактом здійснення фінансової діяльності на території м. Харкова низкою суб`єктів господарської діяльності, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни Російської Федерації і Республіки Білорусь, та службові особи яких, вступивши у попередню змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Постановою керівника Харківської обласної прокуратури від 05.05.2022 року, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження №12022220000000205 від 18.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, доручено слідчим СУ ГУНП в Харківській області.

Також, прокурор вказував, що в ході виконання доручення слідчого УСР в Харківській області ДСР НПУ встановлено, що до вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні службові особи ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398) зареєстровано за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Сумська, 81. Статутний капітал - 5 000 000, 00 грн. Основний вид діяльності - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Засновниками є: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , громадянин РФ, зареєстрований АДРЕСА_1 , частка в статутному капіталі 10,5% - 525 000,00 грн.

Зазначав, що враховуючи те, що серед власників ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398) є фізична особа - громадянин країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398) щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

З урахуванням викладеного, зважаючи на можливе вчинення дій службовими особами вищевказаного суб`єкта господарської діяльності на шкоду України, у органу досудового розслідування виникла необхідність у забороні здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398).

Зазначав, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості відчуження майна і попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_7 у розмірі 10,5 % в статутному капіталі ТОВ «Траск». Також, враховуючи, що грошові кошти статутного капіталу, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КК України, шляхом заборони здійснювати його відчуження та розпорядження ними.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27.07.2022 року клопотання прокурора про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт на корпоративні права ОСОБА_7 , громадянина РФ, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , у розмірі 10,5 % в статутному капіталі ТОВ «Траск» (код ЄДРПОУ: 32870398), зареєстрованого за адресою: м. Харків, вулиця Сумська, 81, в сумі 525 000 грн., шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», окрім Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та передати майно національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 30.08.2022 року виправлено описку в ухвалі від 27.07.2022 року та зазначено організаційно-правову форму юридичної особи ПП «Траск» замість помилково зазначеного ТОВ «Траск»

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зобов`язати Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути ОСОБА_7 його корпоративні права.

Також, в апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що 27.07.2022 року було розглянуто клопотання прокурора про арешт майна без виклику ОСОБА_7 та ухвалу слідчого судді було отримано лише 31.03.2023 року.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_7 не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а тому статусу підозрюваного він не набув, що виключає можливість накладення арешту із підстав, передбачених п.п.3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України, на що посилався прокурор у клопотанні про арешт майна.Таким чином, обґрунтування необхідності конфіскації майна є передчасним.

Крім того, ОСОБА_7 не є керівником чи службовою особою у ПП «Траск», а є засновником. Посилання прокурора зводяться до того, що ОСОБА_7 може бути причетним до здійснення протиправної діяльності як службова особа ПП «Траск», оскільки він є громадянином РФ , однак ОСОБА_7 є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 27.08.2018 року. Сам ОСОБА_7 народився у місті Харкові, надалі в дитинстві родина переїхала до РФ, де ОСОБА_7 набув російське громадянство. У той же час, у 2014 році після початку війни ОСОБА_7 прийняв рішення покинути РФ та повернувся до Харкова, де спочатку здобув посвідку на постійне місце проживання, а потім громадянство України, позбавившись таким чином громадянства країни- агресора. Крім того, у ОСОБА_7 відсутні будь-які корпоративні права в РФ, і після початку активної фази російсько-української війни ОСОБА_7 жодного разу не їздив до РФ.

Позбавлення права власності на корпоративні права у розмірі 10,5 % в статутному капіталі ПП «Траск» виключно за ознакою громадянства, без наявності належних, допустимих та достатніх доказів того, що вони є об`єктом кримінального правопорушення - є прямим порушенням статті ст. 1 Протоколу Першого протоколу до Конвенції до неї та проявом дискримінації.

Слідством не зазначено по суті, яка саме (із викладенням конкретних фактів) господарська діяльність-протиправна, хто діяв і приймав рішення від імені такого суб`єкта господарювання.

Крім того, за поточним банківським рахунком ПП «Траск» в рублях, відповідно до якої з 24.02.2022 року по 25.03.2023 року немає жодних транзакцій на користь держави-агресора.

Прокурор не надає жодного посилання на докази пересилання грошових коштів державі агресору, чи провадження господарської діяльності у взаємодії з державою- агресором. Сама по собі підприємницька діяльність, її результати, знаряддя, завдяки яким підприємець реалізує себе не є протиправною.

Починаючи із 24.02.2022 року діяльність підприємства повністю зупинена, жодної господарської операції не вчинялося.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання підлягає задоволенню.

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000205 від 18.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за фактом колабораційної діяльності.

Відповідно до копії витягу з ЄРДР №12022220000000205 від 18.04.2022 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені на підставі матеріалів ДСР НП України відносно юридичних осіб, кінцевими беніфіціарами, яких є громадяни РФ та Республіки Білорусь, та які на протязі 2022 року здійснюють господарську діяльність на території Харківської області у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Однак, у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12022220000000205 від 18.04.2022 року не зазначено найменувань суб`єктів господарської діяльності, у тому числі ПП «Тарск», а також не зазначено фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_7 .

Відповідно до долучених прокурором документів до клопотання про арешт майна вбачається, що відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого УСР в Харківській області ДСР НПУ ОСОБА_11 ним в ході виконання доручення старшого слідчого в ОСВ СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_12 було відпрацьовано підприємства засновниками, яких є громадяни РФ та встановлено ПП «Траск», одним із власників якого є ОСОБА_7 (а.с.8-9)

Разом з цим, у зазначеному рапорті не наведено будь-яких відомостей про встановлення здійснення господарської діяльності та передачі матеріальних ресурсів на потреби органів влади, збройних чи воєнізованих формувань держави-агресора .

За приписами п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п.3 ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Частиною другою статті 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов`язковими умовами є наявність обґрунтованої підозри, а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підставою для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України (п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19).

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що на час розгляду судом першої інстанції клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження № №12022220000000205 від 18.04.2022 року за ч.4 ст.111-1 КК України прокурором не було доведено, що ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

Однак, органом досудового розслідування на даному етапі не надано доказів внесення відповідних відомостей щодо ОСОБА_7 чи ПП «Траск» до ЄРДР, а також відсутнє повідомлення про підозру самому ОСОБА_7 або іншій уповноваженій особі зазначеної юридичної особи.

Тому втручання у власність шляхом накладення арешту на корпоративні права, які належать ОСОБА_7 у кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки на час подання клопотання про арешт майна, стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість такого арешту та наявності для цього правової підстави.

Стосовно рішення слідчого судді в частині задоволення клопотання прокурора про арешт майна з підстав забезпечення збереження речових доказів, то воно також є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Прокурором, у порушення вимог ч.3 ст.170 КПК України, не доведено наявність достатніх підстав вважати, що корпоративні права, на які він просить накласти арешт в межах цього кримінального провадження, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Так, у клопотанні прокурора лише зазначено, що корпоративні права відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, а саме об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання та приймаючи рішення, залишив поза увагою, що на обґрунтування вищевказаних доводів прокурор ніяких матеріалів не надав та даних не навів.

В ухвалі слідчий суддя лише констатував, що корпоративні права мають доказове значення у справі, однак не обґрунтував з яких підстав він дійшов до такого висновку.

Крім того, як встановлено з клопотання прокурора про арешт майна та доданих до нього документів не вбачається, що органом досудового розслідування корпоративні права були визнані речовими доказами у справі.

За таких обставин, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до ЄРДР у кримінальному провадженні, не містять відомостей, які б давали розумні підстави вважати, що корпоративні права ПП «Тарст», які не є матеріальними об`єктами, можуть бути предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 111-1 КК України, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Без зазначення та конкретизації майна, яке використовувалось у злочинній діяльності, та зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом з зазначенням проміжку часу, коли воно було набуто, на переконання колегії суддів неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.

Крім того, прокурором не було надано відомостей про будь-яку господарську діяльність ПП «Траск» на користь РФ, чи рух коштів за рахунками ПП «Траск» чи особисто ОСОБА_7 , який би підтверджувалось провадження господарської діяльності у взаємодії з державою- агресором.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи клопотання прокурора, оскільки ним не наведено достатніх відомостей, які б свідчили, що корпоративні права ОСОБА_7 у ПП «Траск» були набуті кримінально-протиправним шляхом з зазначенням проміжку часу, та те, що вони підпадають під вимоги ст.98 КПК України.

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_7 є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 27.08.2018 року.

За наслідками отримання прокурором в подальшому відомостей про протиправну діяльність та вручення повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні, прокурор не позбавлений можливості повторно звернутись з клопотанням про арешт майна.

За таких обставин, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Беручи до уваги те, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно має до розслідування кримінального правопорушення, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні орган досудового розслідування не довів необхідності у накладенні арешту на майно, що відповідно до вимог ч.1 ст.173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з тим, що вимога апелянта про зобов`язання Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повернути ОСОБА_7 його корпоративні права задоволенню не підлягає, оскільки, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, з постановлення нової ухвали, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна ОСОБА_7 в повному обсязі

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Клопотання представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задвольнити, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 27 липня 2022 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 у кримінальному провадженню №12022220000000205 від 18 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, про арешт майна ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4