Рішення

від 18.04.2023 по справі 530/1767/21

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/1767/21

2/530/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

18.04.2023 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., представника позивача адвоката Рябоконь О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 , місце проживання: с.Попівка, Полтавського району, Полтавської області до Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт.Опішня, вул.Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області; Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава, вул.Уютна, 23; Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул. Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул. Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області; Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Уютна, 23; Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул. Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 25.11.2021 року відкрито провадження в цивільній справі позовного провадження. Сторонам по справі направлено ухвалу про відкриття провадження, відповідачу разом з копіями позовної заяви та доданими до неї документами та судові повістки про час дату та місце судового засідання, отримані відповідачами.

09.12.2021 року представником відповідача головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано відзив на позов, у якому зазначено, що стосовно позовної заяви про скасування наказу від 26.11.2020 року № 5-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власноcті у комунальну власність зазначив, що на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 року № 449 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, постанови КМУ від 16.11.2020 року № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 року № 45 Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної власності, відповідно до ст.117,122, Земельного кодексу України, відповідачем було прийнято наказ від 26.11.2020 року № 5- ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність, згідно з яким земельні ділянки площею 1500,4302 га, які знаходяться на території Опішнянської селищної ради за межами населених пунктів Зіньківського району Полтавської області, передано у комунальну власність Опішнянської селищної ради. Отже головним управлінням Держгеокадастру Полтавської області наказ від 26.11.2020 № 5-ОТГ було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України є правомірним, а правові підстави для його скасування відсутні. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку. Відповідно до листа від 08.12.2021 за № 538/0/399-21 відділу №8 Управління у Полтавському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повідомлено, що станом на 07.12.2021 року в державному земельному кадастрі інформація про земельну ділянку кадастровий номер 5321384800:00:060:0002 відсутня. Державним кадастровим реєстратором відділу у Зіньківському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 14.08.2019 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, кадастровий номер 5321384800:00:060:0009, площею 3,8000 га, категорія земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення 16.00 землі запасу ( земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам та юридичним особам) на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ,яка розроблена Полтавською регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру в 2019 році. На час розгляду заяви у державного кадастрового реєстратора були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації земельних ділянок з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009, розташованої на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області. Враховуючи зазначене представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю ( а.с.42-44).

Всудове засіданняпозивач ОСОБА_2 нез`явився, з`явивсяйого представникадвокат Рябоконь О.В.,позовні вимогипідтримав,просив йогозадовільнити, відповідач,представникОпішнянської селищноїради Полтавськоїобласті усудове засіданняне з`явився,належним чиномповідомлений,представник відповідача Головногоуправління Держгеокадаструу Полтавськійобласті нез`явився,надіслав досуду відзив,представник відповідача виконавчого комітету Опішнянської селищної ради Полтавської області у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений.

Суд, зачитавши позовну заяву позивача, заслухавши думку представника позивача, який підтримав позовні вимоги, та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.

Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.

Рада суддів Українивирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Відповідно до вимогст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 41 Конституції України: кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, визнання права є одним із способів захисту порушеного майнового права.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України: Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини, враховуючи місцезнаходження, позов пред`являється за правилами виключної підсудності до Зіньківського районного суду Полтавської області за місцем знаходження земельної ділянки.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою... .

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як передбаченост. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно дост. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згіднозіст. 10-13 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцієюта законами України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов"язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов"язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов"язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об"єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз"яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов"язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов"язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов"язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України, встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов"язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов"язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов"язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов"язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об"єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 82 цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено нормоюст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу таЗакону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина першастатті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно достатті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно достатті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертоїстатті 8 ЦПКнорми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться впостанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Уст. 8 Конституції Українизазначено, щоКонституція Українимає найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Статтями15,16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 124 Конституції Україниправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1ст. 2 Закону «Про судоустрій і статус суддів»визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно дост. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядження Зіньківської районної державної адміністрації від 02.07.2004 року № 287 є власником земельної ділянки площею 4,39 га.,розташованої на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області ,що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321384800:00:060:0002, серії ПЛ № 060705, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 390( а.с. 7).

27.04.2021 року позивач звернувся до ПП Форс-Ленд з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відведення) меж земельної ділянки в натурі( на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Попівської сільської ради, Зіньківського району Полтавської області. Під час виготовлення технічної документації виявлено помилки у координатах поворотних точок меж земельної ділянки та направлено повідомлення від 12.05.2021 року про внесення виправлених відомостей до Державного земельного кадастру про координати поворотних точок меж земельної ділянки.

Проте державним кадастровим реєстратором Цьова Н.М. надано відмову у виправленні помилок № РВ-5302159232021 від 31.05.2021 з огляду на те, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей, та не потребують виправлення у зв`язку з не виявленням відповідних технічних помилок у таких документах.

При здійсненні виїзду на земельну ділянку 20.05.2021 року ОСОБА_1 виявив, що дана земельна ділянка оброблена та засіяна, жодних договорів які б надавали право користування цією ділянкою позивач не укладав, внаслідок чого викликав працівників поліції.

Відповідно до Публічної кадастрової карти України ОСОБА_1 стало відомо, що суб`єктом права власності фактичної території належної йому земельної ділянки є територіальна громада в особі Опішнянської селищної ради ( кадастровий номер накладеної земельної ділянки 5321384800:00:060:0009).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речового права на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на належну ОСОБА_1 земельну ділянку 13.04.2021 року зареєстровано право власності. Підставою державної реєстрації є наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність серія та номер: 5-ОТГ від 26.11.2020 року, акт приймання- передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Опішнянською селищною радою, рішення органу місцевого самоврядування ( Опішнянської селищної ради) другої ( позачергової) сесії першого скликання від 19.11.2020 року, рішення органу місцевого самоврядування Про затвердження акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020 року ( третя сесія восьмого скликання).

26.11.2020 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 5-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Опішнянській селищній раді Полтавського району (Зіньківський район) Полтавської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 1500,4302 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом прийняття- передачі. Право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження ( а.с.45).

Згідно з ч.ч.1-3ст.78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У відповідності до ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності . Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зі змісту ст.210 ЦК України вбачається, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Державна реєстрація прав є обов`язковою, оскільки відповідно до ст.331, 334 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З наведених положень Закону вбачається, що в разі ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Частиною 3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.б ст.37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 12.12.2011 за № 1429/20167, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.

Відповідно до пп.б ,д, ч.3 ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою в судовому порядку ,зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи ( власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку ( невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства- без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача, тощо).

Відповідна правова позиція наведена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 року у справі № 910/1016/17,від 17.04.2018 року у справі № 914/1521/17,від 29.05.2018 року у справі № 915/101/15.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ( майно),яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права -володіння користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України ). Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 78 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками: право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. «г», ч. З, ст. 152 ЗК України).

Статтею 153 ЗК України гарантовано право власності на земельну ділянку, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втручанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою (ст. 154 ЗК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 5321384800:00:060:0002, загальною площею 4,39 га, що розташована на території Попівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області (а.с.7),що підтверджується належним правовстановлюючим документомДержавним актом на право власності на земельну ділянку Серії ПЛ №060705, який не був скасований чи визнаний недійсним. Так само не було припинено право власності позивача на вказану земельну ділянку з підстав, передбаченихст.140 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.152та ч.1 ст.153 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч.1ст.154 ЗК Україниоргани виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Частиною 1ст.155 ЗК Українивизначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч.1ст.21 ЦК Українисуд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, прийняття відповідачами оскаржуваних актів у формі рішення та наказу призвело до протиправного позбавлення позивача ОСОБА_1 права власності на належну йому земельну ділянку, яку безпідставно було передано з державної в комунальну власність.

Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання оскаржуваних актів протиправними та їх скасування в частині, що стосуються належної позивачу земельної ділянкиє належним способом захисту прав позивача.

У той же час,визнання судом протиправними і скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії обох відповідачів не забезпечить поновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки належна йому земельна ділянка була безпідставно включена до складу іншої земельної ділянки, площею 3.8000 га, з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009.

Крім цього суд бере до уваги висновк експерта № 28 від 17.05.2022 року з якого вбачається ,що земельна ділянка, яка передана Опішнянській селищній раді та наразі знаходиться у фактичному користуванні територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009 накладена на земельну ділянку, площею 4,39 га, яка належить ОСОБА_1 , згідно державного акту серія ПЛ № 060705 від 30.07.2004 року, кадастровий номер 5321384800:00:060:0002 та земельна ділянка ,яка передана Опішнянській селищній раді та наразі знаходиться у фактичному користуванні територіальної громади в особі Опішнянської селищної ради з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009 повністю знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер 5321384800:00:060:0002 площею 4,39 га, яка належить ОСОБА_1 згідно державного акту Серія ПЛ № 060705 від 30.07.2004 року, тобто відсоток накладення 100%,суд приходить до висновку про права позивача порушені та підлягають захисту.

Згідно п.10ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Такі ж положення містить ч.13ст.79-1 ЗК України.

Таким чином, суд вважає необхідним скасувати державну реєстрацію права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5448 грн. 00 коп. (а.с.1). Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, Земельним кодексом України, ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19,30,81,133,137,141,210, 217-246, 263-268, 354,430 ЦПК України, Законом України Про судовий збір, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: с.Попівка, Полтавського району, Полтавської області до Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт.Опішня, вул.Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області; Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м.Полтава, вул.Уютна, 23; Виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт.Опішня, вул.Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області про визнання протиправними та скасування рішень задоволити.

Визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 57756312 від 20.04.2021 року виконавчого комітету Опішнянської селищної ради та зобов`язати виконавчий комітет Опішнянської селищної ради внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна шляхом виключення інформації про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області внести зміни до інформації Публічної кадастрової карти України шляхом виключення інформації про право власності Опішнянської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5321384800:00:060:0009.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 5-ОТГ від 26.11.2020 року в частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0002.

Визнати протиправним та скасувати акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 26.11.2020 року виданий головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Опішнянською селищною радою в частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0002.

Визнати протиправним та скасувати рішення другої ( позачергової) сесії першого скликання Опішнянської селищної ради від 19.11.2020 року в частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0002.

Визнати протиправним та скасувати акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 03.12.2020 року Опішнянської селищної ради в частині належної ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5321384800:00:060:0002.

Стягнутисолідарно з Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул. Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 13955864, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, місце знаходження: м. Полтава, вул. Уютна, 23,код ЄДРПОУ 39767930, виконавчого комітету Опішнянської селищної ради, місце знаходження: смт. Опішня, вул.Перемоги, 3, Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 42748063 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,ІПН НОМЕР_1 ,місцепроживання:с.Попівка,Полтавського району,Полтавської області понесені судові витрати в сумі 5448 (пять тисяч чотириста сорок вісім) грн.00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за на слідками апеляційного перегляду.

Написано власноручно.

Повний текст рішення виготовлено 25.04.2023 року.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області С.Р. Должко