Ухвала

від 27.04.2023 по справі 712/199/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 712/199/23

Провадження № 1-кс/712/1260/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2023 року слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , заявника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси, заяву ОСОБА_4 про скасування арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на майно, накладеного ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2023 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.01.2023 року задоволено клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури про арешт майна, і накладено арешт на належне ОСОБА_6 рухоме і нерухоме майно, а також на належне їй на праві власності нерухоме майно у вигляді житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1

Зазначила, що дана квартира була придбана нею 05.10.2016 року на підставі договору купівлі-продажу від цієї ж дати. Для придбання даної квартири вона брала у позику у ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 200000,00 доларів США.

В забезпечення вищезазначеної позики вона уклала із ОСОБА_6 договір іпотеки від 05.10.2016 року.

Обидва договори є реальними, ніким не оспореними і діючими. Тобто, вони підтверджують той факт, що вона дійсно 05.10.2016 року придбала у власність вищезазначене нерухоме майно і уклала договір іпотеки щодо нього із ОСОБА_6 , який передав їй у позику грошові кошти для придбання цієї нерухомості.

На даний час вона повністю розрахувалася із вищезазначеним громадянином і він видав їй нотаріальний акт про виконання нею своїх зобов`язань за договором позики від 05.10.2016 року і звільнення належної їй квартири від іпотечного обтяження.

Просить врахувати, що вона не має жодного відношення до кримінального правопорушення, яке розслідується в кримінальному провадженні № 62022100140000110, в рамках якого накладено арешт на належне їй майно.

Указане, на думку заявника, є підставою для скасування арешту, накладеного ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 січня 2023 року у справі № 712/199/23.

У судовому засіданні заявник та її адвокат підтримали клопотання у повному обсязі та просили скасувати накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти скасування арешту на майно, зазначив, що постановою слідчого від 06.01.2023 відповідний об`єкт нерухомого майна визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, досудове розслідування триває, арешт на вказане майно накладено з метою збереження речового доказу, оскільки відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, існує ризик втрати чи відчуження указаного майна.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Статтею 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкасах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022100140000110 від 18 листопада 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

За даними матеріалів досудового розслідування, на території Черкаської області здійснює господарську діяльність ТОВ «Кліщинський консервний завод». Засновником ТОВ «Кліщинський консервний завод» є громадянин України ОСОБА_6 , який також є засновником ряду підприємств, зареєстрованих в Україні. Він являється організатором пособництва державі-агресору та координує господарську діяльність сільськогосподарських підприємств як на підконтрольній Україні території, так і на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим.

ОСОБА_6 отримав громадянство росії, не вийшовши з громадянства України, та зареєструвався як «индивидуальный предприниматель» в податкових органах «Республики Крым» (ИНН: 910218208600), в реєстраційних даних якого підтверджується наявність громадянства рф у ОСОБА_6 . Він є переселенцем з тимчасово окупованої території АР Крим, та до 2014 року здійснював на території півострову підприємницьку діяльність із вирощення сільськогосподарської продукції (рис, пшениця, соняшник) та був засновником ряду господарських товариств. Після анексії півострову, перереєстрував підконтрольні йому підприємства на території тимчасово окупованої АР Крим відповідно до законодавства рф, утворивши «дзеркальні» підприємства, які стали правонаступниками українських, та продовжив ведення господарської діяльності.

Звертаючись до суду з клопотанням про накладення арешту, в тому числі на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , орган досудового розслідування посилався на ту обставину, що ОСОБА_6 для приховування володіння нерухомим майном, здійснив реєстрацію права власності на указану вище квартиру за громадянкою України ОСОБА_4 , проте ОСОБА_6 є іпотекодержателем вказаної квартири за договором позики на суму еквівалентну 200 тис. доларів США за курсом НБУ на дату вчинення правочину 05.10.2016.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.01.2023 у справі № 712/199/23 накладено арешт на об`єкти рухомого та нерухомого майна, що належать ОСОБА_7 , в тому числі на квартиру АДРЕСА_1 , іпотеко держатель ОСОБА_7 , іпотекодавець ОСОБА_4 .

Підставою арешту означеного майна став той факт, що постановою старшого слідчого Четвертого слідчого відділу ( з дислокацією у м. Черкасах) ОСОБА_8 від 06.01.2023 визнано речовим доказом, оскільки відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.

Метою арешту майна, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України, є забезпечення збереження речового доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна, із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, доведеності перед слідчим суддею їх переконливості.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже, прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

В даному випадку, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про об`єктивні підстави для продовження накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_9 від 05.10.2016, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Того ж дня між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та ОСОБА_6 (Іпотекодержатель) укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки. Відповідно до п.1.1. Договору Іпотекодавець з метою забезпечення належного зобов`язання, що випливає з Договору позики, укладено між Сторонами 05.10.2016 передає в іпотеку, а Іпотекодержатель цим приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених у цьому Договорі, Предмет іпотеки, який належить Іпотекодавця на праві приватної власності. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що згідно договору позики Іпотекодержатель надав Іпотекодавцю грошові кошти в сумі 5 172 880 гривень, що еквівалентно 200 000 доларів США.

У підтвердження виконання свого зобов`язання перед ОСОБА_6 , заявником надано суду нотаріальний акт, посвідченого нотаріальної конторою у місті Варшава, Республіка Польща, відповідно до якого ОСОБА_6 заявляє про дострокове виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за укладеним між ними Договором позики від 05.10.2016 у повному обсязі, що свідчить про звільнення належної квартири ОСОБА_4 від іпотечного обтяження.

Крім того, при вирішенні указаного клопотання, слідчий суддя звертає увагу, що жодній особі у кримінальному провадженні підозра не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, заподіяних державі.

Стороною обвинувачення станом на момент розгляду клопотання, не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів, що ОСОБА_4 має будь-яке відношення до кримінального правопорушення.

Відтак, враховуючи те, що орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у праві на вільне користування ОСОБА_4 указаною квартирою, у зв`язку з чим арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.01.2023 (справа № 712/199/23) у кримінальному провадженні 62022100140000110 підлягає до скасування.

З огляду на викладене, клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 100, 174 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.01.2023 (справа № 712/199/23) у кримінальному провадженні 62022100140000110.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали слідчого судді виготовлений 01 травня 2023 року.

Слідчий суддя : ОСОБА_1