Рішення

від 21.04.2023 по справі 922/1344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2023м. ХарківСправа № 922/1344/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр безтраншейних технологій та комунікацій", м.Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вилком-Електро", м.Харків про стягнення 1 019 892,00грн. за участю представників:

від позивача: Лялін В.Ю.

від відповідача: Сузанський І.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр безтраншейних технологій та комунікацій" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вилком-Електро" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1019892,00грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав своє зобов`язання та не здійснив поставку товару, який був оплачений позивачем, та не повернув суму попередньої оплати.

Ухвалою від 22.08.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

22 вересня 2022 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість. Зокрема, зазначив, що позивач помилково зазначає про те, що між сторонами не укладено договору у формі єдиного документу. Так, 15.09.2021 сторонами було укладено договір поставки №25/15-09, відповідно до якого сторони прийняли на себе зобов`язання відносно поставки та відповідно сплати обладнання, яке є предметом поставки (виробництва) відповідача. Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками сторін, факт його підписання уповноваженими представниками сторін жодним чином не оспорений. Із будь-якими заявами про оспорювання чинності вказаного договору позивач до судових або правоохоронних органів не звертався, тому на думку відповідача умови вказаного договору є чинними для сторін. Судових рішень про розірвання або визнання вказаного договору недійсним не має. Так само є чинними умови додаткових угод до вказаного договору, які узгоджені та підписані сторонами вказаного Договору. Так, згідно із платіжним дорученням №338 від 24.09.2021 позивачем сплачено грошові кошти у сумі 775550,00грн. та платіжним дорученням №340 від 28.09.2021 грошові кошти у сумі 182338,00грн., а всього 957888,00грн. Оплата вище вказаних грошових коштів була проведена у якості передоплати за товарно-матеріальні цінності, номенклатуру та кількість яких визначено сторонами в узгодженій, підписаній уповноваженими представниками сторін та скріпленій відтисками печаток Специфікації №2 від 23.09.2021 до укладеного сторонами 15.09.2021 договору поставки №25/15-09. При цьому, позивачем не виконані вимоги п.2.3.1 договору поставки №25/15-09 від 15.09.2021 про необхідність сплати грошових коштів у якості передоплати у розмірі 60%. Під час досудового врегулювання спірних питань відповідач наполягав на тому, щоб позивач провів передоплату у повному обсязі та доплатив недостаючи грошові кошті у розмірі 191577,60грн. Натомість вказані грошові кошти сплачені не були, що є правовою підставою відмови відповідача відвантажити продукцію, зазначену у Специфікації №2 до вказаного договору. Згідно із платіжним дорученням від 30.11.2021 позивачем сплачено грошові кошти у сумі 62004,00грн. Дана оплата проведена у якості оплати за товарно-матеріальні цінності, номенклатуру та кількість яких визначено сторонами в узгодженій, підписаній та скріпленій відтиском печатки відповідача Специфікації №4 від 30.11.2021 до укладеного сторонами 15.09.2021 договору поставки №25/15-09. 31 січня 2022 року відповідачем проінформовано керівництво позивача про готовність відвантаження замовленого та сплаченого електрообладнання. Після вказаного повідомлення позивачем з метою отримання вказаного вище електрообладнання направлено на адресу відповідача довіреність №12 від 23.02.2022 на отримання вище вказаних товарно-матеріальних цінностей на ім`я Чумаченко Л.О. Проте, під час оформлення видаткових документів, які супроводжують відвантаження товару, було виявлено, що вказана довіреність видається позивачем, про що вказано в її тексті, а в тому її місці де повинний бути відбиток печатки позивача, наявний відбиток печатки іншої юридичної особи (ТОВ "СТС-ОРГ" код ЄДРПОУ 43143332). Після цього позивачем на адресу відповідача належних бухгалтерських документів на отримання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму специфікації №4 від 30.11.2021 до договору поставки №25/15-09 від 15.09.2021, яку складено на підставі рахунку №128 від 30.11.2021 - 62004,00грн., не надавалось. Так само і не направлялися до відповідача транспортні засоби задля отримання вище вказаного обладнання. Невиконаними вказані обов`язки позивачем і на теперішній час.

Даний відзив був прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою від 23.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 17.02.2023.

У підготовчому засіданні 17.02.2023 судом оголошено перерву до 08.03.2023.

07 березня 2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він з доводами відповідача не погодився та наполягав на необхідності задоволення позовних вимог.

Дана відповідь на відзив була подана позивачем з пропуском встановленого процесуального строку без клопотання про його поновлення, а тому ухвалою від 08.03.2023 відповідь на відзив була залишена без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Також ухвалою від 08.03.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 29.03.2023.

У судовому засіданні 29.03.2023 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення судового засідання на 21.04.2023.

У судовому засіданні 21.04.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у даному судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив позов залишити без задоволення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

23 вересня 2021 року відповідачем було виставлено позивачу №95 від 23.09.2021, яким передбачено поставку товару на загальну суму 1596480,00грн.

Будь-які умови поставки, окрім номенклатури товару та вартості товару в рахунку №95 від 23.09.2021 не передбачені. Натомість визначено, що поставка здійснюється на підставі "Основного договору".

24 вересня 2021 року позивачем за платіжним дорученням №338 здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 775550,00грн. з призначенням платежу "оплата авансу по рах.№95 від 23.09.2021 за електрообладнання у т.ч. ПДВ 20% - 129258,33грн."

28 вересня 2021 року позивачем за платіжним дорученням №340 здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 182338,00грн. з призначенням платежу "оплата авансу по рах.№95 від 23.09.2021 за електрообладнання у т.ч. ПДВ 20% - 30389,67грн."

Також, у справі наявні примірники рахунку з №128 від 30.11.2021. При цьому, з наданого позивачем разом із позовом примірнику даного рахунку вбачається, що ним передбачено поставку товару на суму 68228,00грн., а з примірника, наданого відповідачем разом із відзивом, - на суму 62004,00грн.

Будь-які умови поставки, окрім номенклатури товару та вартості товару в наданих сторонами примірниках рахунку №128 від 30.11.2022 також не передбачені. Натомість визначено, що поставка здійснюється на підставі "Основного договору".

30 листопада 2021 року позивачем за платіжним дорученням №430 здійснено перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 62004,00грн. з призначенням платежу "оплата по рах.№128 від 30.11.2021 за електрообладнання (ЩО-90, Тп ЩО) у т.ч. ПДВ 20% - 10334,00грн."

Загальна сума перерахованих коштів на рахунок відповідача становить 1019892,00грн.

Судом встановлено, що між сторонами існували переддоговірні правовідносини щодо укладення договору поставки електрообладнання за №25/15-09 від 15.09.2021.

Зокрема, з матеріалів справи та наданих представниками сторін пояснень вбачається, що вказаний договір підписувався кожної стороною окремо (спочатку позивачем, а потім договір було направлено для підписання відповідачу). При цьому, позиції сторін мають розбіжності як в датах фактичного обміну примірниками цього договору так і в тому, які саме умови були цим договором обумовлені.

В результаті спроб сторін укласти договір за №25/15-09 від 15.09.2021, кожна з них має в своєму розпорядженні примірники, які містять різні умови щодо порядку оплати товару.

Так, наданий позивачем разом із позовом примірник договору містить умови щодо здійснення оплати шляхом внесення 50% попередньої оплати та 50% оплати протягом 25 робочих днів після відвантаження товару (п.2.3). В той час, як з примірника даного договору, який надано відповідачем разом із відзивом, вбачається, що товар оплачується шляхом внесення 60% попередньої оплати та 50% оплати протягом 25 робочих днів після відвантаження товару (п.2.3).

При цьому, слід зауважити, що в розпорядженні позивача відсутній примірник з оригіналами підписів та печаток сторін. Однак на ньому не лише містять різні умови п.2.3, але й відсутня відмітка відповідача про те, що договір підписано з протоколом розбіжностей до специфікації №2.

В той же час, наявний у відповідача примірник, який містить підписи обох сторін та їх печатки лише на останньому (третьому) аркуші, що містить умови пунктів 8.9 та 8.10 та реквізити сторін, та має застереження про підписання договору з протоколом розбіжностей до специфікації №2.

Слід зазначити, що будь-які протоколи розбіжностей як до договору так і до специфікації №2 в матеріалах справи відсутні.

Вищенаведене свідчить, що сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору №25/15-09 від 15.09.2021 в формі єдиного документа, який би містив чіткі та однозначні умови щодо порядку оплати товару.

Крім того, суд також враховує, що з наданих позивачем доказів вбачається, що вперше примірник договору було направлено на адресу відповідача лише 19.12.2021, що підтверджується доданою до позову копією експрес-накладної 59000771175987.

Тобто станом на момент виставлення рахунків №95 від 23.09.2021 та №128 від 30.11.2021 та здійснення позивачем оплат за платіжними дорученнями №338 від 24.09.2021, №340 від 28.09.2021 та №430 від 30.11.2021 - підписаного обома сторонам примірнику договору №25/15-09 від 15.09.2021 у будь-якому випадку ще не моголо існувати. Тому сторони не могли керуватися умовами такого договору.

Відповідачем також надано суду:

- специфікацію №2 від 23.09.2021, яка складена на виконання умов вищевказаного договору №25/15-09 від 15.09.2021, та передбачає поставку товару на суму 1915776,00грн. Однак дана специфікація також містить застереження відповідача про її підписання з протоколом розбіжностей, який в матеріалах справи також відсутній. Отже, суд не має можливості достеменно встановити остаточну редакцію узгоджених сторонами умов поставки;

- специфікацію №4 від 30.11.2021, яка складена також на виконання умов договору №25/15-09 від 15.09.2021, та передбачає поставку товару на суму 62004,00грн. Проте, дана специфікація підписана лише з боку відповідача.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне листування сторін з приводу здійснення поставки товару за здійсненими позивачем оплатами, з якого також вбачається різне розуміння сторін щодо умов оплати товару.

Так, позивач у своїх листах наполягав на недотриманні відповідачем строків поставки товару, натомість відповідач у своїх відповідях посилався на невнесення позивачем повної (в розмірі 60%) попередньої оплати за рахунком №95 від 23.09.2021.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони фактично не досягли згоди щодо договору поставки ані у формі укладення договору в формі єдиного документа, ані у спрощений спосіб, оскільки питання порядку оплати залишилися ними неврегульованими належним чином.

Фактично сторонами було погоджено лише предмет договору (номенклатуру та кількість товару).

Щодо вартості товару суд зазначає, що загальна вартість товару згідно наявних у сторін примірників рахунку №95 від 23.09.2021 є однаковою і складає 1596480,00грн. А вартість товару згідно примірників рахунків №128 від 30.11.2021 має розбіжності, а саме: 64004,00грн. згідно примірника даного рахунку, що наданий відповідачем, та 68228,00грн. згідно примірника даного рахунку, що наданий позивачем. При цьому така різниця має місце лише в одній позиції товару - ЩО 90-1413. Решта товару має однакову вартість в обох наданих сторонами примірниках.

Позивачем неодноразово направлялися відповідачу листи з вимогою поставити оплачений ним товар. Так, позивач направляв відповідачу листи від 11.01.2022 №11/01/22/05, від 15.04.2022 №15/04/22/01, від 28.04.2022 №28/04/22/01, від 16.05.2022 №16/05/22/02. А своїм листом від 01.06.2022 №01/06/22/01 позивач, з огляду на нездійснення відповідачем поставки товару, відмовився від його прийняття та вимагав повернення суми внесеної попередньої оплати до 08.06.2022.

В свою чергу, відповідач у своєму листі від 11.01.2022 №1101, від 17.05.2022 №1705ВУ, відмовлявся поставити товару до моменту внесення попередньої оплати в розмірі 60%.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначає, що він як покупець за договором укладеним в спрощений спосіб здійснив попередню оплату товару, однак відповідач, як постачальник, своє зобов`язання не виконав та не поставив товар на вимогу позивача та не повернув суму попередньої оплати. У зв`язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача 1019892,00грн. заборгованості в розмірі фактично внесеної попередньої оплати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що між сторонами фактично укладено договір поставки шляхом виставлення відповідачем рахунків №95 від 23.09.2021 та №128 від 30.11.2021 та здійснення позивачем їх часткової оплати за платіжними дорученнями №338 від 24.09.2021, №340 від 28.09.2021 та №430 від 30.11.2021.

При цьому сторонами не було узгоджено належним чином чіткий розмір попередньої оплати, який має внести позивач, а також конкретний строк поставки товару.

Так, рахунки №95 ві23.09.2021 та №128 від 30.11.2021 не передбачають чіткої умови ані щодо їх повної, ані щодо часткової (з визначенням конкретної частини) оплати. В той же час, вказані рахунки мають перелік товару, вартість якого є меншою за суми здійснених позивачем оплат.

Відповідно, відповідач в порядку статті 530 ЦК України був зобов`язаний поставити на вимогу позивача ту частину товару, вартість якого була сплачена в повному обсязі, проте відповідач взагалі відмовився від поставки товару на вимогу позивача, яка містилася у його листах від 11.01.2022 №11/01/22/05, від 15.04.2022 №15/04/22/01, від 28.04.2022 №28/04/22/01, від 16.05.2022 №16/05/22/02.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідач правомірно заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати в листі від 01.06.2022 №01/06/22/01.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав доказів поставки товару, який був оплачений позивачем, або доказів повернення суми попередньої оплати. Натомість послався на умови договору поставки №25/15-09 від 25.09.2021, який фактично сторонами остаточно узгоджений не був, а тому не може застосовуватися до даних правовідносин.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення 1019892,00грн. заборгованості у вигляді внесеної позивачем попередньої оплати законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вилком-Електро" (61080, м.Харків, пр.Гагаріна, буд.201, код 32236309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вилком-Електро" (65048, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, буд.2А, офіс 310, код 39420922) 1019892,00грн. заборгованості, 15298,38грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

СуддяМ.В. Калантай