Постанова

від 27.04.2023 по справі 512/593/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3266/23

Справа № 512/593/19

Головуючий у першій інстанції Бростовська Н. О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 512/593/19

Номер провадження: 22-ц/813/3266/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,

- відповідач Приватне підприємство «Добробут»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Добробут» про дострокове розірвання договорів оренди землі і стягнення заборгованості за договорами оренди землі, зустрічнимпозовом Приватного підприємства «Добробут» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Савранського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Бростовської Н.О. о 13 годині 22 хвилині 28 квітня 2022 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст первісних позовних вимог

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просять: 1) достроково розірвати договір оренди землі від 04.06.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «ДОБРОБУТ» щодо оренди земельної ділянки, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0156; 2) стягнути з ПП «ДОБРОБУТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати у розмірі 34 192,20 грн.; 3) достроково розірвати договір оренди землі від 04.06.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПП «ДОБРОБУТ» щодо оренди земельної ділянки, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0155; 3) стягнути з ПП «ДОБРОБУТ» на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати у розмірі 34 192,20грн.. Позивачі також просять стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обґрунтовують позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5124383200:01:006:0156, площею - 3,8457 га..

04.06.2007 року між ОСОБА_1 і приватним підприємством «Добробут» було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 15 років.

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 5124383200:01:006:0155, площею - 3,8457 га..

04.06.2007 року між ОСОБА_2 і приватним підприємством «Добробут» було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 15 років.

Авансом в рахунок наступних платежів орендної плати за п`ять наступних років ПП «Добробут» сплатило позивачам по 20 000 грн. кожному.

Позивачі зазначають, що дійсно підписали договори оренди та надали ПП ОСОБА_3 необхідні для реєстрації документи.

На кінці 2013 року позивачі звернулися до ПП «Добробут» з проханням виплатити орендну плату за 2013 рік, на що отримали відмову.

Позивачі вважають, що оскільки ПП «Добробут» відмовляється виплачувати орендну плату за сім років, здійснити її перерахунок відповідно до умов договору, тому існують усі правові підстави для розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Розмір ставки орендної плати за землі сільськогосподарського призначення повинен бути не менше трьох відсотків від вартості земельної ділянки, у відповідності до статті 1 Указу Президента України від 02.02.2002 р. № 92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Нормативна грошова оцінка землі по Одеській області складає 31 017 грн. за гектар. Тобто вартість земельних ділянок складає 119 282,07 грн. кожна. Мінімальний розмір орендної плати за рік складає відповідно 3 578,46 грн. за кожний пай. Таким чином заборгованість за 7 років перед кожним з орендодавців складає 25 049,23 грн.. Неустойка у вигляді пені в розмірі 0,1% за кожен день простроченого зобов`язання складає за останні 365 днів 9 142,97 грн. (а. с. 5 8, 35 38).

Позиція відповідача в суді першої інстанції

В березні 2020 року ПП «Добробут» звернулось до суду з вищезазначеною зустрічною позовною заявою, в якій просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП «Добробут» кошти у сумі - 10172 грн.; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ПП «Добробут» кошти у сумі - 10172 грн..

ПП «Добробут» обґрунтовує зустрічні позовні вимоги тим, що Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" не встановлює залежність розміру орендної плати від нормативної грошової оцінки землі.

Указом Президента від 19 серпня 2008 року № 725/2008 було внесено зміни до Указу Президента України від 2 лютого 2002 року N 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" та змінено редакцію п. 1 Указу № 92/2002.

В Указі № 92/2002 не говориться про «нормативну грошову оцінку землі». В Указі № 92/2002 встановлено, що вартість земельної ділянки визначається відповідно до законодавства.

Указ Президента № 725/2008 не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер. Тому розмір орендної плати має визначатись виключно відповідно до умов, встановлених у договорах оренди.

ПП «Добробут» сплатило зайві - 20 344,00 грн. за оренду, а тому ці гроші мають бути повернуті.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ПП «Добробут» орендну плату авансом у розмірі - 20 000,00 грн..

Між тим, як встановлено п. 9 договору оренди землі, що був укладений між ПП «Добробут» та ОСОБА_1 , розмір орендної плати за один рік становить - 655,20 грн., строк оренди - 15 років (п. 8 договору оренди землі). Таким чином, орендна плата за 15 років користування належної ОСОБА_1 земельної ділянки дорівнює - 9 828,00 грн. = 15 років х 655,20 грн/рік. Тобто, переплата за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_1 , становить - 10 172,00 грн. = 20 000,00 грн. - 9 828,00грн..

Аналогічно, як встановлено п. 9 договору оренди землі, що був укладений між ПП «Добробут» та ОСОБА_2 , розмір орендної плати за один рік становить - 655,20 грн., строк оренди - 15 років (п. 8 договору оренди землі). Таким чином, орендна плата за 15 років користування належної ОСОБА_2 земельної ділянки дорівнює - 9 828,00 грн. - 15 років х 655,20 грн/рік. Тобто, переплата за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_2 , становить - 10 172,00 грн. - 20 000,00 грн. - 9 828,00 грн..

Враховуючи, що ОСОБА_1 безпідставно набув кошти у сумі - 10 172,00 грн, а ОСОБА_2 безпідставно набула кошти у сумі - 10 172,00 грн., кожен з них зобов`язаний повернути безпідставно набуті гроші ПП «Добробут» (а. с. 62 66).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Савранського районного суду Одеської області від 28 квітня 2022 року відмовлено повністю у задоволенні вищевказаного первісного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Задоволено повністю вимоги за зустрічним позовомПП «ДОБРОБУТ» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «ДОБРОБУТ» - 10 172,00 грн., як грошову суму, отриману без передбачених законом підстав.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «ДОБРОБУТ» - 10 172,00 грн., як грошову суму, отриману без передбачених законом підстав.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства «ДОБРОБУТ» судовий збір в сумі 2 102,00 грн. тавитрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., авсього 22 102,00 грн..

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства «ДОБРОБУТ» судовий збір в сумі 2 102,00 грн. тавитрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., авсього 22 102,00 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 25.06.2011р. у справі №6-17цс11, Указ Президента №725/2008, яким внесено зміни до Указу Президента України №92/2002 та збільшено мінімальний розмір орендної плати до 3 відсотків, має рекомендаційний характер.

Таким чином, Указ Президента №725/2008 не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер, тому розмір орендної плати має визначатись виключно відповідно до умов, встановлених у договорах оренди.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не надали суду доказів на підтвердження того, що до договорів оренди, які вони уклали з ПП «ДОБРОБУТ», були внесені зміни щодо розміру орендної плати, а тому у суду не має підстав застосовувати до спірних правовідносин іншу орендну плату, ніж та, яка була узгоджена сторонами у сумі - 655,20 грн. на рік.

Сторонами не заперечувався факт, що ПП «ДОБРОБУТ» сплатило ОСОБА_1 і ОСОБА_2 авансом в рахунок наступних платежів орендної плати по 20 000,00 грн. кожному.

Згідно п. 9 договорів оренди землі, що були укладені між ПП «ДОБРОБУТ» та ОСОБА_1 , між ПП «ДОБРОБУТ» та ОСОБА_2 , розмір орендної плати за один рік становить - 655,20 грн., строк оренди 15 років (п. 8 договорів оренди землі) (а. с.125, 128).

Таким чином, орендна плата за 15 років користування належної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки дорівнює 9 828,00грн. -15 років х 655,20 грн./рік. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали, що отримали від ПП «ДОБРОБУТ» авансом в рахунок наступних платежів з орендної плати 20 000,00 грн. кожен, то ПП «ДОБРОБУТ» не має заборгованості з оплати орендної плати перед ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Напроти, переплата ПП «ДОБРОБУТ» за договорами оренди землі, укладеними з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , становить 10 172,00 грн. кожному (20 000,00 грн. 9 828,00грн.). Отже, сума переплати є безпідставно набутим майном.

Посилання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на нормативно-грошову оцінку вартості належних їм земельних ділянок, як на базу для розрахунку суми орендної плати, є безпідставним та хибним. Належні ОСОБА_1 і ОСОБА_4 земельні ділянки є земельними ділянками приватної власності, то для визначення розміру орендної плати застосувати нормативну грошову оцінку неможливо. Отже, твердження ОСОБА_1 і ОСОБА_4 щодо обов`язковості застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки до відносин оренди земельної ділянки приватної власності суперечать положенням ст. 5 Закону України «Про оцінку земель». ОСОБА_1 і ОСОБА_4 не надали суду витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки належних їм земельних ділянок (а. с. 148 150 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просять рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 квітня 2022 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення їх первісних позовних вимог та відмовити в задоволенні зустрічного позову ПП «Добробут».

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що: 1) помилковими є висновки суду щодо не застосування положень Указу Президента України №92/202, яким встановлено мінімальний розмір орендної плати в розмірі не менше двох відсотків від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Крім того відповідно до положень п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку; 2) оскільки відповідач відмовляється виплачувати орендну плату за сім років та здійснити її перерахунок відповідно до умов договору, існують всі підстави для розірвання договору та стягнення заборгованості (а. с. 154 156).

Узагальнені доводи ПП «Добробут» в апеляційному суді

Адвокат Юдін О.Ю., діючий від імені ПП «Добробут», у поясненнях по справі, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ПП «Добробут» зазначає, що апелянтами не було спростовано висновків суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати має визначатись виключно відповідно до умов, встановлених у договорах оренди, а не відповідно до Указу Президента №92/2002, з урахуванням змін внесених Указом Президента №725/2008.

Положення ст. 288 Податкового кодексу України застосовуються виключно до земель державної та комунальної власності, а тому не регулюють спірні правовідносини.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.07.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків (а. с. 164 - 164 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.08.2022 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 171 - 171 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.08.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 квітня 2022 року (а. с. 177 - 178).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.08.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 179).

Адвокат Пілюк Руслан Валерійович, діючий від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити, у задоволення зустрічного позову відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляду апеляційного суду, неодноразове призначення справи до розгляду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення сторонами своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

01.01.2006р. між ОСОБА_1 та ПП «ДОБРОБУТ» було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_1 надав в оренду ПП «ДОБРОБУТ», а ПП «ДОБРОБУТ» прийняло земельну ділянку, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0156 (п. п.1, 2 договору оренди землі від 01.01.2006р.) (а. с.125 12). Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №553170, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0156, розташовану на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22.09.2005 р. за №01.05.532.0009 (а. с. 22).

На виконання вимог ст. 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на дату підписання договору оренди землі від 01.01.2006 р., цей договір пройшов державну реєстрацію у Савранському районному відділі ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007р. за №04.07.532.00025, що підтверджується відміткою на договорі оренди землі від 01.01.2006 р. (а. с.126 зворотна сторона).

Також, сторонами було складено Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки в оренду від 01.04.2006 р. (а. с.127).

Додатково факт укладення між ОСОБА_1 та ПП «ДОБРОБУТ» договору оренди землі та його реєстрації підтверджується листом Відділу №5 Управління у Подільському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2021р. №19-15-0265-216/44-21 (а. с. 124).

01.01.2006 р. між ОСОБА_2 та ПП «ДОБРОБУТ» було укладено договір оренди землі, за яким ОСОБА_2 надала в оренду ПП «ДОБРОБУТ», а ПП «ДОБРОБУТ» прийняло земельну ділянку, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0155 (п. п.1, 2 договору оренди землі від 01.01.2006р. (а. с. 128 - 129). Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №553171, площею - 3,8457 га., кадастровий номер 5124383200:01:006:0155, розташовану на території Полянецької сільської ради Савранського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , ділянка НОМЕР_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 22.09.2005 р. за №01.05.532.00095 (а. с. 24).

На виконання вимог ст.20 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на дату підписання договору оренди землі від 01.01.2006 р., цей договір пройшов державну реєстрацію у Савранському районному відділі ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007 р. за №04.07.532.00026, що підтверджується відміткою на договорі оренди землі від 01.01.2006 р. (а. с. 129 зворотна сторона).

Також, сторонами було складено Акт приймання-передачі цієї земельної ділянки в оренду (а. с. 130).

Додатково факт укладення між ОСОБА_2 і ПП «ДОБРОБУТ» договору оренди землі та його реєстрації підтверджується листом Відділу №5 Управління у Подільському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2021р. №19-15-0265-216/44-21 (а. с. 124).

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не заперечували та визнали факт укладання договорів оренди землі з ПП «ДОБРОБУТ».

На момент укладення обох договорів кожен з них містив умову щодо розміру орендної плати та порядку її сплати. Ці умови були викладені у п .9 кожного з договорів оренди землі (а. с. 125, 128).

Відповідно до узгоджених сторонами умов договорів ПП «ДОБРОБУТ» зобов`язалося сплачувати кожному з орендодавців по - 655,20 грн. на рік. Орендна плата вноситься з 1 серпня по 1 жовтня кожного року (п.11 кожного з договорів оренди землі) (а. с. 125 зворотна сторона, 128 зворотна сторона).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечували факт отримання від ПП «Добробут» в якості сплати орендної плати коштів у сумі по 20 000 грн. кожний.

Однак зазначають, що з моменту укладення оспорюваних договорів оренди землі відповідачем жодного разу не проводився розрахунок нормативної грошової оцінки вказаних земельних ділянок, під час обрахунку орендної плати не враховувався коефіцієнт індексації та індекси інфляції. Вказано, що орендна плата відповідачем не сплачується вже понад сім років, що грубо порушує умови вказаних договорів оренди землі, вимоги законодавства про оренду землі та права позивачів.

По справі виникли правовідносини щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, стягнення безпідставно отриманих коштів.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржується апелянтом лише в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, його законність та обґрунтованість перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши спір, який виник між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні первісного позову. Однак дійшов помилкового висновку про задоволення зустрічного позову.

Мотиви частково прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та відхилення доводів відзиву на апеляційну скаргу

Щодо доводів апеляційної скарги про розірвання договору оренди, колегія суддів зазначає наступне.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення договорів оренди) оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом статті 15Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендарвносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Встановлено матеріалами справи, що 01.06.2006 року між ОСОБА_1 та ПП «Добробут» було укладено договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, площею - 3,8457 га..

01.06.2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Добробут» також було укладено договір оренди земельної ділянки, належної позивачці на праві приватної власності, площею - 3,8457 га..

Відповідно до п. 5 вищезазначених договорів нормативно грошова оцінка земельних ділянок становить 43 680 грн..

Відповідно до п. 8 вищевказаних договорів, останні були укладені терміном на 15 років.

Орендна плата вноситься орендарем, в строки з 1 серпня по 1 жовтня в розмірі - 655,20 грн., отже 1,5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 10 Договорів оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

В прикінцевих положеннях договорів в п. 43 зазначено, що договори набувають чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації (а. с. 125 - 126, 128 - 129).

На виконання вимог ст. 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на дату підписання договору оренди землі від 01.01.2006 р., договір між ОСОБА_1 та ПП «ДОБРОБУТ» пройшов державну реєстрацію у Савранському районному відділі ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007р. за №04.07.532.00025, що підтверджується відміткою на договорі оренди землі від 01.01.2006 р. (а. с.126 зворотна сторона).

Також, сторонами було складено Акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки в оренду від 01.04.2006 р. (а. с. 127).

Факт укладення між ОСОБА_1 та ПП «ДОБРОБУТ» договору оренди землі та його реєстрації підтверджується листом Відділу №5 Управління у Подільському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2021р. №19-15-0265-216/44-21 (а. с. 124).

На виконання вимог ст. 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції станом на дату підписання договору оренди землі від 01.01.2006 р., договір між ОСОБА_2 і ПП «ДОБРОБУТ» пройшов державну реєстрацію у Савранському районному відділі ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007р. за №04.07.532.00026, що підтверджується відміткою на договорі оренди землі від 01.01.2006 р. (а. с.129 зворотна сторона).

Також, сторонами було складено Акт приймання-передачі цієї земельної ділянки в оренду (а. с. 130).

Факт укладення між ОСОБА_2 і ПП «ДОБРОБУТ» договору оренди землі та його реєстрації підтверджується листом Відділу №5 Управління у Подільському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 04.11.2021р. №19-15-0265-216/44-21 (а. с. 124).

Факти стосовно добровільності укладення договорів, їх підписання та їх реєстрації сторонами не оспорювались.

Сторонами не заперечується факт отримання позивачами орендної плати за земельні ділянки від ПП «Добробут» у розмірі по 20 000 грн. кожним.

Таким чином, орендна плата за 15 років користування належної ОСОБА_1 , ОСОБА_2 земельної ділянки дорівнює 9 828,00 грн. -15 років х 655,20 грн./рік.Тому з огляду на вказане доводи апелянта про наявність заборгованості по сплаті орендної плати, спростовуються вищевказаними доказами.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України «Про оренду землі».

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17 (провадження № 61-32303св18).

Отже, доводи апеляційної скарги, що відповідач має заборгованість по орендній платі не знайшли свого підтвердження.

Надані позивачами розрахунки на підтвердження заборгованості по орендній платі не відповідають умовам спірних договорів оренди таУказу Президента України № 92 (92/2002) «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)».

Указом Президента України від 19.08.2008р. №725/2008 було внесено зміни до Указу Президента України від 02.02.2002р. №92/2002 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» та змінено редакцію п.1 Указу №92/2002 (далі Указ Президента №92/2002).

Після внесених змін згідно п. 1 Указу Президента №92/2002 було передбачено визнати одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Указ Президента №725/2008 не є обов`язковим, а має рекомендаційний характер, а тому розмір орендної плати має визначатись виключно відповідно до умов, встановлених у договорах оренди.

Щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначається за визначеними і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У ч. ч .4, 5, 7 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, у той час як експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Тобто, закон прямо встановлює, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки виключно державної та комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу за користування землями державної й комунальної власності не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Однак, цей мінімальний розмір орендної плати не застосовуються при оренді земель приватної власності.

Відповідно до частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 13 договорів оренди від 01.01.2006 року сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається один раз на 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Нормативна грошова оцінка земель визначена сторонами договорів оренди основою для визначення розміру щорічної орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (подібна позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19).

Орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

При наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Відповідно до пунктів 9 договорів оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі - 655,20 грн., тобто 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу індексації.

Розмір орендної плати встановлений сторонами відповідно до діючого законодавства на момент укладення договорів.

Зміни до договоріворенди земельних ділянок від 01.01.2006 року щодо розміру орендної плати не вносилися.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги зустрічного позову ПП «Добробут» не підлягають задоволенню, з огляду на те, що наведений ними розрахунок переплати за орендну плату був здійснений без врахування індексів інфляції, що передбачено п. 10 Договорів оренди.

При наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір маєвизначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Таким чином, розмір орендної плати є змінною величиною у зв`язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією, що прямо передбаченоПодатковим кодексом України.

Отже перевіривши наданий позивачами розрахунок заборгованості з орендної плати із застосуванням ставки орендної плати у розмірі 3% (при тому, що договорами передбачена ставка у розмірі 1,5%) нормативної грошової оцінки земельних ділянок, колегія суддів вважає, що позивачі отримали у 2006 році грошові кошти (орендну плату) у розмірі по 20 000 грн. кожний, заборгованість орендаря перед орендодавцями на момент подання позову відсутня.

З визначеним ПП «Добробут» розрахунком орендної плати за 15 років, колегія суддів не погоджується, з огляду на не врахування індексу інфляції. Інших доказів сторонами суду не було надано.

Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення первісного позову та зустрічного позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення зустрічного позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні зустрічного позову за вищевказаного обґрунтування.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Пілюка Руслана Валерійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Савранського районного суду Одеської області від 28 квітня 2022 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог Приватного підприємства «Добробут» скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні зустрічногопозову Приватного підприємства «Добробут» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підстави, відмовити.

В решті рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 02 травня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе