Постанова

від 11.04.2023 по справі 532/1315/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1315/21 Номер провадження 22-ц/814/1938/23Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Тимохіної Л.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 та апеляційнускаргу відповідача ОСОБА_3 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

У червні 2021 року позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохав стягнути з відповідача борг у сумі 100 000,00 доларів США та 3 % річних у сумі 830,14 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення; проценти за договором позики в розмірі 500 000,00 грн; судовий збір у розмірі 11 350,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 20 листопада 2019 року між ними укладено договір позики, що підтверджується розпискою, яку відповідач написав власноручно. Відповідно до розписки від 20.11.2019 відповідач зобов`язується повернути позику в розмірі 100 000,00 доларів США своєчасно. В контексті статей 1046-1050 ЦК України дана розписка є договором позики, оскільки в ній зазначені всі умови, в тому числі істотні, а саме: сторони(позикодавець та позичальник); предмет договору(грошові кошти); сума договору- 100 000,00 доларів США; обов`язок позичальника повернути грошові кошти своєчасно. В розписці від 20.11.2019 не вказано строк повернення коштів, тому, керуючись ч. 1 ст. 1049 ЦК України, боржник зобов`язаний повернути борг протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги. З метою повернення боргу 29.11.2020 позивач надіславнаадресувідповідачавимогу щодо повернення боргу в розмірі 100 000,00 доларів США, однак відповідачем борг не повернуто. 18.01.2021 на адресу відповідача повторно надіслано лист-вимогу щодо повернення боргу. Зазначене відправлення відповідачем отримано 22.01.2021. Зобов`язаннямалобутивиконане до 21.02.2021 включно, проте відповідач борг не повернув.

20.11.2019 грошове зобов` язання між відповідачем та позивачем виникло в іноземній валютідоларах США. Посилаючись на статтю 533 ЦК України представник позивача вважає, що сума в розмірі 100 000,00 доларів США підлягає стягненню з відповідача в гривнях за офіційним курсом НБУ на день ухвалення судового рішення.

24.11.2019 сторони досягли згоди щодо процентів за договором позики від 20.11.2019 року. В розписці від 24.11.2019 зазначається: «Я ОСОБА_3 должен проценти ОСОБА_2 сумма 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень). Зобов`язуюсь віддати.».

Зобов`язання щодо повернення коштів у розмірі 100 000,00 доларів США відповідач мав виконати до 21.02.2021 (включно), враховуючи положення ч. 1 ст. 1049 ЦК України, 3 % річних слід розраховувати з урахуванням боргу в розмірі 100 000,00 доларів США, помноженого на кількість днів прострочення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Розмір 3 % річних становить - 830,14 доларів США.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року позов задоволено частково:

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20.11.2019 в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США, що еквівалентно 3 656 860,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за договором позики від 20.11.2019 за період з 22.02.2021 по 02.06.2021 в розмірі 830 (вісімсот тридцять) доларів США 14 центи, що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 9 648,00 гривень.

В іншій частині позовних вимогвідмовлено.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохав рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у стягненні відсотків та в цій частині позовні вимоги задовольнити. Вказував, що висновки місцевого суду про те, що домовленість про стягнення відсотків суперечить вимогам закону, зокрема ст. ст. 6, 204, 1046-1048 ЦК України.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 прохав рішеннясуду першоїінстанції вчастині задоволенихпозовних вимогскасувати таухвалити нове-про відмовуу задоволенніпозову вповному обсязі.Вказував, щомісцевим судомневірно встановленообставини справи танадана невірнаправова оцінкадоказів,суд невірнооцінив змістрозписок,дату їхнаписання,вказував,що боргвідсутній,а написана розписка засвоєю суттю безгрошова.

Зазначив, що відповідачем з листопада 2019 року було забрано в нього сільськогосподарську техніку на загальну суму 2 мільйони гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

При вирішенні спору судом не було враховано правову позицію Верховного Суду у справі № 752/11729/19.

Вказував, що позивачем не було доведено факту передачі грошових коштів 20.11.2019.

Суд не врахував пояснення ОСОБА_2 про те, що між сторонами існували господарські правовідносини, та що, згідно з цими поясненнями, грошові кошти надавалися в період з літа 2018 року до осені 2019 року. Написана розписка була за підрахунками ОСОБА_2 , згідно з якими борг становив 100000 доларів США.

Зазначав, що місцевий суд невірно оцінив покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які пояснили суду, що бачили передачу грошових коштів у гривневому еквіваленті, а не в доларах США.

Не враховано судом покази ОСОБА_2 , надані у кримінальному провадженні № 1202010000000067, де він підтвердив те, що забрав сільськогосподарську техніку та посівний матеріал в рахунок боргу, тому сума боргу становить 30 тисяч доларів США, а також підтвердив, що борг надавався частинами.

Безпідставно місцевий суд не приєднав до матеріалів справи копії доказів з матеріалів вказаного кримінального провадження.

Вказував, що місцевий суд безпідставно не вирішив питання про зупинення провадження до вирішення кримінального провадження № 1202010000000067.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відзиви на апеляційні скарги від сторін не надходили.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Судом першої інстанції установлено, що 20 листопада 2019 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_2 100 000,00 доларів США, які зобов`язався повернути своєчасно. Вказаний факт посвідчений розпискою від 20 листопада 2019 року, яка написана власноручно ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 10)

29 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 з вимогою щодо повернення боргу в розмірі 100 000,00 доларів США в семиденний строк відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України. (т.1 а.с.12)

18 січня 2021 року ОСОБА_2 надіслано ОСОБА_3 лист-вимогу про повернення боргу в семиденний строк. (т.1 а.с. 13-14)

Станом на день звернення до суду з позовом грошові кошти позивачу відповідачем не були повернуті.

Встановивши вказані обставини, місцевий суд дійшов висновку, що між сторонами в належній формі укладено договір позики, оформлений розпискою від 20.11.2019, власноручно написаною та підписаною відповідачем із зазначенням про отримання грошових коштів у борг у розмірі 100 000,00 доларів США.

Своїм підписом ОСОБА_3 засвідчив, що його волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає його внутрішній волі, умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості сторін.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики від 20.11.2019 саме в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення.

Також, місцевий суд, у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних від суми боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання, які, за розрахунком позивача становлять 830,14 доларів США (сума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С- сума заборгованості, Д- кількість днів прострочення, за період з 22.02.2021 до 02.06.2021; період прострочення грошового зобов`язання - 101 день; 100 000 х 3% х 101 : 365 : 100 = 830,14 доларів США), що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на день ухвалення судового рішення (830,14 х 36,5686).

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів у розмірі 500 000,00 гривень, місцевий суд дійшов висновку, що зміст розписки від 24.11.2019 «Я ОСОБА_3 должен проценти ОСОБА_2 сумма 500 000 грн. (п`ятсот тисяч гривень). Зобов`язуюсь віддати.», не мають ніякого відношення до розписки від 20.11.2019 та вони були нараховані на боргові зобов`язання, що виникли раніше (до 20.11.2019), тобто на неіснуючий борг, який будь якими доказами у справі не підтверджений.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Щодо суті спору

Як вбачається зі змісту судового рішення при вирішенні спору місцевим судом було вірно застосовано норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, висловлені при розгляді справ про стягнення позики за розписками.

Тлумачення статей 1046 та 1047ЦК Українисвідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналіз частини другоїстатті 1047 ЦК Українидозволяє зробити висновок, що розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики. По своїй суті розписка позичальника є тільки замінником письмової форми договору позики, оскільки вона підписується тільки позичальником.

При вирішенні спору місцевим судом враховано правова позиція Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11 листопада 2015 року (справа № 6-1967цс15), у постанові від 08 квітня 2021 року (справа № 500/1755/17).

У постановіВеликої ПалатиВерховного Судувід 16січня 2019року всправі №464/3790/16-ц(провадження№ 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Місцевий суд оцінив зміст розписки від 20.11.2019, в якій відповідач ОСОБА_3 чітко власноручно здійснив запис, що він взяв в борг 100 тисяч доларів США у ОСОБА_2 та зобов`язується повернути своєчасно.

Написання розписки сторонами у справі не заперечується.

Щодо доводів відповідача про безгрошовість розписки

У відповідності з вимогами ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Заперечуючи проти позову, відповідач, ОСОБА_3 , зазначав про те, що розписка по своїй суті є безгрошовою.

Цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін.Сторони таінші особи,які берутьучасть усправі,мають рівніправа щодоподання доказів,їх дослідженнята доведенняперед судомїх переконливості.Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених ЦПКУкраїни. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

В ході розгляду справи у місцевому суді (у відзиві на позовну заяву) та в доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначав про те, що між сторонами існували господарські правовідносини, та що спірна сума боргу - це заборгованість, яка виникла внаслідок цієї діяльності, обрахована самим позикодавцем, та що в рахунок погашення боргу у нього була відібрана та реалізована сільськогосподарська техніка.

На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи в місцевому суді було долучено копію протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 10 березня 2020 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за матеріалами кримінального провадження № 12020170000000067, постанова про закриття кримінального провадження від 13 серпня 2021 року та ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2021 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження. (а.с. 48-58 т.1)

Апеляційний суд зазначає, що зазначені докази не є належними та достатніми доказами для висновку про безгрошовість боргової розписки, чи факту, що вказана розписка написана під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

26.05.2022 до місцевого суду було подано заяву ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи протокол допиту свідка ОСОБА_2 , рапорт ст. о/у відділу УКР ГУНП в Полтавській області Мартьянова від 07.09.2020 та від 18.11.2020, протокол про результати проведення негласної слідчої дії від 04.12.2020, протокол зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20 травня 2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 06 жовтня 2021 року. (а.с. 226-227 т. 1)

Протокольною ухвалою місцевим судом в задоволенні даного клопотання було відмовлено. (а.с. 230 т. 1)

В ході апеляційного розгляду справи було заявлено клопотання про дослідження вказаних доказів в суді апеляційної інстанції. (а.с. 120-157)

У відповідності із вимогами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Долучені до апеляційної скарги копії цих протоколів, враховуючи їх зміст, не можуть бути використані в якості доказів у цивільній справі.

Апеляційний суд зазначає, що кримінальне провадження № 12020170000000067 порушене за заявою ОСОБА_3 та протягом декількох років підозра у скоєнні злочину та обвинувачення жодній особі не було пред`явлено.

Протокольною ухвалою апеляційного суду в задоволенні цього клопотання також було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 виклав зміст цих доказів, записаних розмов між ним та ОСОБА_2 , в тому числі, щодо повернення боргових сум. Апеляційний суд зазначає, що зазначені доводи апеляційної скарги не підтверджують факт відсутності боргу, чи безгрошовості розписки, чи написання її під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Апеляційний судзазначає,що доводи ОСОБА_3 про те,що ОСОБА_2 надавав йому паливно-мастильніматеріали,у зв`язкуіз чимвиник унього борг,належними доказами у справі не підтверджені.

Дійсно, у своїх поясненнях, в тому числі і в апеляційній скарзі, ОСОБА_3 підтверджує факт наявності між ним та ОСОБА_2 спільної господарської діяльності, але не підтверджує факт, що ОСОБА_3 у нього грошові кошти в розмірі 100000 доларів США в позику не брав.

Належними доказами не підтверджено і факт повернення ОСОБА_3 грошових сум за рахунок реалізації сільськогосподарської техніки.

У відповідності з листом головного управління Держспоживслужби в Полтавській області за ОСОБА_3 сільськогосподарська техніка (згідно з додатком) не зареєстрована.

(а.с. 128 т. 1)

Покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в тій частині, що передача коштів здійснювалася у гривневому еквіваленті, не підтверджують факт безгрошовості договору позики.

Апеляційний суд вважає, що наявність оригіналу грошової розписки у позивача у справі підтверджує наявність боргу, та що відповідач належними та достатніми доказами у справі не спростував факт отримання у борг грошових котів та безгрошовість розписки.

Надаючи розписку про отримання грошових сум, ОСОБА_3 повинен був усвідомлювати ризики та наслідки вчинення цієї дії.

Презумпцію правомірності укладеного між сторонами правочину у встановленому порядку відповідач не спростував.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи місцевим судом не було враховано правові висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 28.04.2021 у справі № 752/11729/19 є також безпідставними, оскільки місцевий суд при розгляді справи застосував правові висновки Верховного суду у справі №464/3790/16-ц, які за своїм змістом (щодо застосування норм ст. ст. 204, 1046-1049 ЦК України) є ідентичними.

Щодо доводів відповідача про порушення норм процесуального права

Не є підставою для скасування судового рішення і доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення місцевим судом питання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінальної справи № 1202010000000067, вирішення питання про відвід судді та клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи 22.07.2022 ОСОБА_3 до місцевого суду було подане клопотання про зупинення розгляду справи та заяву про відвід судді Омельченко І.І.

З протоколу судового засідання від 22.07.2022 вбачається, що вказані клопотання були приєднані до матеріалів справи, але належним чином вирішені не були.

В зазначеній частині доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Апеляційний суд також не вбачає підстав для зупинення провадження в даній цивільній справі до розгляду кримінального провадження № 1202010000000067, яке розслідується з 2020 року.

Щодо порядку розгляду справи місцевим судом.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є стягнення грошової позики у сумі 100 000 доларів США, а також 830,14 доларів США - 3 % річних, та 500000 грн - процентів за договором позики, що становлять ціну позову, яка за своєю сумою в гривневому еквіваленті перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня року, в якому подано позов.

Ухвалою судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2021 року постановлено розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження. (т. 1 а.с. 34)

Місцевий суд ухвал про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не ухвалював та справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

У відповідностіз положеннямип.5,6ч.4 ст.274 ЦПКУкраїни в порядку спрощеного позовного провадження не можутьбути розглянуті справи у спорах ,в якихціна позовуперевищує двістіп`ятдесят розмірівпрожиткового мінімумудля працездатнихосіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Зазначена обставина є підставою для скасування судового рішення та ухвалення у справі нового рішення.

З журналу судового засідання від 22.07.2022 вбачається, що у справі проводилися судові дебати, однак ця обставина не спростовує висновки щодо порушення судом першої інстанції порядку розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 .

У відповідності з вимогами ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається зі змісту розписки від 24.11.2019, в якій зазначено, що « ОСОБА_3 должен проценти ОСОБА_2 сумма 500000 грн.», в ній чітко не визначено, за яким основним грошовим зобов`язанням сторони обумовили розмір процентів.

Місцевий суд вірно оцінив міст даної розписки та дійшов вірного висновку, що вказана розписка не має відношення до грошового зобов`язання, яке виникло між сторонами згідно з розпискою від 20.11.2019, якою не було визначено розміру відсотків за користування позикою.

Доводи апеляційної скарги в тому числі і застосування вимог ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності договору є безпідставними.

Позивачем не доведено факт, що розписка про узгодження процентів має відношення до договору позики від 20.11.2019 та є невід`ємною частиною саме даного договору.

За формою та змістом дана розписка не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України, не містить інформації щодо основного зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є , зокрема, порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зп.7ч.3ст.376ЦПК Українипорушення нормпроцесуального праває обов`язковоюпідставою дляскасування судовогорішення судупершої інстанціїта ухваленнянового судовогорішення,якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що хоча апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню, однак за результатом апеляційного перегляду справи фактично пропорційність задоволених позовних вимог не змінена, витрати сторін, понесених ними у вигляді судового зору за подачу апеляційних скарг відшкодуванню не підлягають.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги позивача, ОСОБА_2 , та відповідача, ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 липня 2022 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20.11.2019 в розмірі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США (що еквівалентно 3 656 860,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 три проценти річних за договором позики від 20.11.2019 за період з 22.02.2021 по 02.06.2021 в розмірі 830 (вісімсот тридцять) доларів США 14 центи (що еквівалентно 30 357,00 грн за курсом НБУ станом на 22 липня 2022 року).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 9 648,00 грн.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У звязку із тим, що складання повного тексту судового рішення припадає на час перебування суддів-членів колегії А.І. Дорош та В.М. Триголова у відпустці з 17.04.2023 по 01.05.2023 включно, повний текст постанови складено 02 травня 2023 року.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді А.І. Дорош

В.М. Триголов