Постанова

від 02.05.2023 по справі 753/11614/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року м. Київ

Унікальний номер справи № 753/11614/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/7216/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Котвицького В.Л., у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПОЕТИЧНЕ» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні спільним майном та захист права власності, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2022 року ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило усунути перешкоди в користуванні спільним майном багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ; заборонити відповідачу проведення будівельних робіт щодо облаштування до власного нежитлового приміщення № НОМЕР_1 у вказаному будинку окремої вхідної групи та/або окремого входу до нежитлового приміщення № НОМЕР_1 без отримання згоди співвласників будинку АДРЕСА_1 ; заборонити відповідачу проведення будівельних робіт та будь-яких інших дій та/або робіт щодо облаштування та/або будівництва окремої вхідної групи та/або окремого входу до нежитлового приміщення № НОМЕР_1 на земельній ділянці прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути судові витрати (т. 1 а.с. 1-7).

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСББ «ПОЕТИЧНЕ», в якому просила визнати недійсним результат голосування, оформлений Протоколом № 8 Загальних зборів співвласників ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» (відкриті 01 липня 2021 року, закриті 16 липня 2021 року) за третім питанням порядку денного 3 розділу «розгляд питань порядку денного зборів» щодо розгляду питання надання згоди ОСОБА_1 на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в межах нежитлового приміщення № НОМЕР_1 із облаштуванням вхідних груп у відповідності до наданого правлінню проекту, в частині зазначення - «рішення не прийнято»; встановити факт, що за результатами голосування за третім питанням порядку денного 3 розділу «розгляд питань порядку денного зборів» Протоколу № 8 Загальних зборів співвласників ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» (відкриті 01 липня 2021 року, закриті 16 липня 2021 року) в частині надання згоди ОСОБА_1 на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 із облаштуванням вхідних груп у відповідності до наданого правлінню проекту - «рішення прийнято».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що результат голосування, оформлений Протоколом № 8 Загальних зборів співвласників ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» (відкриті 01 липня 2021 року, закриті 16 липня 2021 року) щодо розгляду питання надання згоди ОСОБА_1 на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в межах нежитлового приміщення № НОМЕР_1 є незаконним, оскільки ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» не враховано волевиявлення власників 44 квартир, які висловили згоду щодо цього питання. Таким чином, по вказаному питання проголосувало «за» 190 співвласників, а не як вказано в оскаржуваному протоколі 146 співвласників, а тому рішення щодо надання згоди ОСОБА_1 на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 у межах приміщення № НОМЕР_1 із облаштуванням вхідних груп у відповідності до наданих правлінню проектів набрало достатню кількість голосів і є прийнятим. Вважає, що спотворення ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» результатів голосування оформлених Протоколом № 8 не відповідає меті створення та діяльності об`єднання, перешкоджає їй реалізувати право власності на належне їй нежитлове приміщення (т. 2 а.с. 13-20).

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» про визнання недійсним результату голосування, оформленого протоколом Загальних зборів співвласників ОСББ «ПОЕТИЧНЕ», встановлення факту результатів голосування - відмовлено та повернуто позов позивачеві (т. 1 а.с. 129-132).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 03 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Санамян О.О. звернулася до суду з апеляційною скаргою, у якій просила ухвалу суду скасувати, справу направити до Дарницького районного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження (т. 2 а.с. 1-3).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що даний спір за зустрічним позовом підлягає розгляду судом загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства. Вказувала, що подання зустрічного позову було пов`язано саме з порушенням прав ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, співвласником якого є ОСОБА_1 , яка має право на реалізацію наданих їй законом прав.

Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 зазначала, що спори, що стосуються реалізації прав та виконання обов`язків особи у межах здійснення ним як співвласником володіння, користування і розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, учасника правовідносин з надання житлово-комунальних послуг підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративними. Відповідно, спір між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку не є корпоративним та враховуючи положення статті 20 ГПК України, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Зокрема, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, а також коли належність справ до юрисдикції господарських судів прямо передбачено положеннями законодавства.

За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб`єктів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб`єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов`язаних з управлінням такою особою, між суб`єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції) (позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).

Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-ІІІ. Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Статтею 10 Закону № 2866-ІІІ передбачено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону № 2866-ІІІ, стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).

В цій же постанові, з огляду на викладені вище висновки щодо юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц про розгляд за правилами цивільного судочинства спору, ініційованого співвласником багатоквартирного будинку, щодо затвердження кошторису ОСББ, переліку та розміру внесків на утримання будинку як такого, що зроблений без застосування до правовідносин у цій справі положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України про підвідомчість господарським судам спорів про створення, діяльність, управління або припинення юридичної особи. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір про дійсність рішення установчих (загальних) зборів ОСББ, зокрема про затвердження кошторису ОСББ та розміру внесків його членів, що виник між членом ОСББ та самим ОСББ, охоплюється поняттям «управління юридичною особою» як такий, що є спором про компетенцію найвищого органу управління ОСББ приймати рішення, віднесені до його виключної компетенції, а відтак й має розглядатись за правилами ГПК України.

Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 звертаючись із зустрічним позовом до ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» зазначала, що є власником нежитлового приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у цьому ж будинку де був створений та здійснює діяльність позивач ОСББ «ПОЕТИЧНЕ», на підтвердження цього додала копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач ОСОБА_1 в зустрічному позові просила визнати недійсним результат голосування, оформлений Протоколом № 8 Загальних зборів співвласників ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» (відкриті 01 липня 2021 року, закриті 16 липня 2021 року), яким не прийнято рішення про надання їй згоди на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в межах належного їй нежитлового приміщення № НОМЕР_1 із облаштуванням вхідних груп у відповідності до наданого правлінню проекту. Підставою позову є неврахування Загальними зборами ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» частини голосів співвласників багатоквартирного будинку (т. 2 а.с. 1-247).

Тобто спір за зустрічним позовом виник між ОСОБА_1 та ОСББ «ПОЕТИЧНЕ» щодо управління об`єднанням, до виключної компетенції якого належить приймати рішення, передбачені статтею 10 Закону № 2866-ІІІ, в тому числі рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку.

Правовідносини у справах № 466/8748/16-ц, № 910/5179/20 та у цій справі №753/11614/22, яка переглядається апеляційним судом, є подібними, оскільки ці справи мають схожий характер правовідносин (стосуються визнання недійсними рішення зборів ОСББ, яким не прийнято рішення про надання співвласнику згоди на реконструкцію фасаду багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 в межах належного їй нежитлового приміщення № НОМЕР_1 із облаштуванням вхідних груп у відповідності до наданого правлінню проекту, що належить до виключної компетенції повноважень найвищого органу управління ОСББ - його загальних зборів) і суб`єктний склад (позивачем є фізична особа - співвласник багатоквартирного будинку, а відповідачем - ОСББ).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Відтак суд першої інстанцій правильно визначив підвідомчість такого спору господарським судам.

З цих підстав апеляційний суд відхилив посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 Велика Палата Верховного Суду не відступала від висновку Верховного Суду у справі № 466/8748/16-цзазначивши, що правовідносини у цих справах не є релевантними. Натомість у постанові Великої Палати Верховного Суду від01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 зазначено про відступ від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постанові від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки висновок районного суду про відмову у прийнятті та повернення зустрічного позову є правильним, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу районного суду - без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова