Постанова

від 02.05.2023 по справі 902/1385/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року Справа №902/1385/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 у справі №902/1385/22 (суддя Матвійчук В.В., повний текст рішення складено 16.03.2023)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Немирівська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області

до Немирівської міської ради Вінницької області

про визнання недійсним та скасування розпорядження

за участю представників:

позивача - Шиманського В.М.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 у справі №902/1385/22 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження міського голови Немирівської міської ради Вінницької області від 21.12.2022 року № 425-рк-о "Про призначення тимчасово виконуючою обов`язки головного лікаря (генерального директора) комунального некомерційного підприємства "Немиріська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області Верлан-Кульшенко Олену Олександрівну" з 22.12.2022". Стягнуто з Немирівської міської ради Вінницької області на користь Комунального некомерційного підприємства "Немирівська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області 2 481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції, посилаючись на п.7.1-7.2, 7.5.1, 7.9 статуту КНП "Немиріська міська лікарня", вказав, що питання виконання обов`язків головного лікаря на час його тимчасової непрацездатності визначено статутом підприємства, з огляду на що позивач скористався своїм правом на оперативне управління та відповідно наказом головного лікаря від 20.12.2022 №1082-к, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю останнього, покладено виконання функціональних обов`язків головного лікаря на заступника головного лікаря з медичної частини Оцупка Ю.П.

При цьому, суд, враховуючи положення п.6 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я, затв. постановою КМУ №1094 від 27.12.2017 року, зазначив, що орган управління наділений повноваженнями тимчасово покладати виконання обов`язків головного лікаря (генерального директора) на особу з числа штатних працівників закладу або призначати виконуючого обов`язки з числа інших осіб на строк, що не перевищує два місяці, виключно у випадку виникнення вакантної посади головного лікаря, але не наділений правом на призначення тимчасово виконуючого обов`язки головного лікаря у випадку його тимчасової непрацездатності.

Разом з тим, посада головного лікаря головного лікаря КНП "Немирівська міська лікарня" на момент прийняття спірного розпорядження не була вакантною, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для прийняття спірного розпорядження та вважає його прийняття втручанням в поточне управління підприємством.

Враховуючи невідповідність оспорюваного розпорядження вимогам закону та доведеність факту порушення таким розпорядженням законних прав та інтересів позивача, а також приймаючи до уваги п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.1 ст.21 ЦК України, господарський суд задоволив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Апелянт, зокрема, вказує, що при винесенні розпорядження №425-рк-о від 21.12.2022 міський голова керувався, крім інших, і ч. 2 ст. 2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", згідно якої з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець може укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Крім того, скаржник звертає увагу на право міського голови призначати на посади та звільняти з посад керівників підприємств комунальної власності, яке передбачене п.10 ч.4 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також на п.5 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану", який, зокрема, передбачає, що у період дії воєнного стану особи призначаються на посади комунальних підприємств міським головою без конкурсного відбору.

Враховуючи, що норми закону мають вищу юридичну силу, ніж статут підприємства, апелянт вважає, що п.7.9 статуту щодо тимчасового покладення виконання обов`язків на заступника головного лікаря (медичний директор) чи іншу особа згідно з функціональними (посадовими) у разі відсутності головного лікаря або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, в даному випадку не застосовується.

Також відповідач зауважує, що в порушення п.1 ч.1 ст.164 ГПК України копія позовної заяви з доданими документами від позивача не надходила, а відтак судом першої інстанції безпідставно не винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч.11 ст.176 ГПК України.

У відповідності до ст.263 ГПК України позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що орган управління наділений повноваженнями тимчасово покладати виконання обов`язків головного лікаря (генерального директора) на особу з числа штатних працівників закладу або призначати виконуючого обов`язки з числа інших осіб на строк, що не перевищує два місяці, виключно у випадку виникнення вакантної посади головного лікаря.

Позивач також вказує, що оскільки посада головного лікаря не була вакантною, тому застосуванню підлягає п.7.9 статуту, на виконання якого і був виданий головним лікарем наказ №1082 від 20.12.2022 про покладення функціональних обов`язків на заступника головного лікаря з медичної частини. Відтак, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, з огляду на що просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судове засідання, призначене на 02.05.2023 року, відповідач, Немирівська міська рада, не забезпечив явку повноважного представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с.168), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, а також приймаючи до уваги, що правова позиція відповідача викладена в апеляційній скарзі і про її зміну апелянт будь-яких заяв або клопотань не подавав, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Згіднно з ч.1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, комунальне некомерційне підприємство "Немирівська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області згідно з п.1.2 свого статуту, затв. рішенням 56 сесії Немирівської міської ради від 07.07.2020 №1465 (а.с.15-28) є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної спеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам.

За умовами п.3.1 статуту, підприємство є юридичною особою публічного права з часу його державної реєстрації у встановленому порядку, наділене цивільною правоздатністю та дієздатністю, користується правом оперативного управління щодо закріпленого за ним майна, веде бухгалтерський облік, статистичну звітність у порядку, встановленому законодавством України, укладає угоди (договори, контракти) з юридичними та фізичними особами, виступає позивачем та відповідачем у судах, набуває майнових і немайнових прав та несе обов`язки, займається діяльністю, яка відповідає напрямам, передбаченим цим статутом.

Управління підприємством здійснює Немирівська міська рада (засновник) (п. 7.1. статуту).

Згідно з п. 7.2. статуту, поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - головний лікар (генеральний директор), який призначається на посаду і звільняється з посади керівником органу Управління відповідно до законодавства. Призначення на посаду відбувається на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.

За змістом п.7.5 статуту, головний лікар (генеральний директор) підприємства здійснює керівництво діяльністю підприємства на основі єдиноначальності, несе персональну відповідальність за лікувально-профілактичну, організаційно-методичну, адміністративно-управлінську, господарсько-обслуговуючу та фінансову діяльність підприємства. У своїй роботі головний лікар підприємства керується чинним законодавством та цим статутом.

У разі відсутності головного лікаря або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, обов`язки виконує заступник головного лікаря (медичний директор) чи інша особа згідно з функціональними (посадовими) обов`язками. (п. 7.9. Статуту)

Відповідно до контракту з головним лікарем КНП "Немирівська центральна районна лікарня" Немирівської районної ради Вінницької області від 26.12.2018 Ткачук Павло В`ячеславович призначений на посаду головного лікаря КНП "Немирівська центральна районна лікарня" Немирівської районної ради Вінницької області на термін з 26.12.2018 до 26.12.2023 (а.с.6-10).

Згідно з п.1 контракту, керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати оперативне керівництво підприємством, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а орган управління зобов`язується створювати належні умови для організації праці керівника.

Керівник є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків, визначених статутом підприємства, іншими нормативними актами. Керівник діє на засадах єдиноначальності (п.3, 4 контракту).

Додатковими угодами №1 від 23.07.2020 (а.с.11), №2 від 31.12.2021 (а.с.12) внесено зміни до контракту у зв`язку зі зміною засновника та затвердження статуту в новій редакції, а також щодо оплати праці відповідно.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головного лікаря Ткачука П.В., наказом від 20.12.2022 №1082-к (а.с.14) покладено виконання функціональних обов`язків головного лікаря на заступника головного лікаря з медичної частини Оцупка Ю.П., з наданням тимчасового права першого підпису з 20.12.2022.

При цьому, розпорядженням міського голови Немирівської міської голови № 425-рк-о від 21.12.2022 (а.с.5) призначено на посаду тимчасово виконуючою обов`язки головного лікаря (генерального директора) КНП "Немирівська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області Верлан-Кульшенко Олену Олександрівну з 22.12.2022 року.

Позивач, вважаючи, що вказаним розпорядженням порушені його права на самостійне планування, організацію та здійснення статутної діяльності, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

За змістом ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20.

Згідно зі ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.2 ст.169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Частиною 1 ст.78 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що комунальне унітарне підприємство створюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Таким чином, засновником та власником корпоративних прав підприємства комунальної форми власності є територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з п.п. 1 п. "а" ст. 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління закладами охорони здоров`я, які належать територіальним громадам або передані їм відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Як вбачається з п.1.3 статуту КНП "Немирівська міська лікарня", засновником, власником та органом управління майном підприємства є Немирівська міська об`єднана територіальна громада в особі Немирівської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику.

Управління підприємством здійснює Немирівська міська рада (засновник) (п. 7.1. статуту).

Відповідно до ч.9, 10 ст.16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.

За приписами ч.7 ст.78 ГК України, керівник комунального унітарного підприємства призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її створення) і є підзвітним органу, який його призначив.

Відповідно до п.10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільського, селищного, міського голови належить призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".

Враховуючи вищевикладене, міський голова Немирівської міської ради наділений повноваженнями щодо призначення та звільнення з посад, зокрема, керівників комунальних підприємств, що належать до комунальної власності Немирівської територіальної громади.

Відповідач, правовими підставами для видання спірного розпорядження, вказував п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч.2 ст.2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", п.7.9. статуту КНП "Немирівська міська лікарня", у зв`язку з виробничою необхідністю.

При цьому, абзацом 2 ч.2 ст.2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", визначено, що з метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавець можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Аналізуючи зміст спірного розпорядження та оцінюючи вказані правові підстави для його прийняття, колегія суддів вважає, що спірне розпорядження не відповідає вимогам абз.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", оскільки не містить вказівки про призначення головного лікаря на період заміщення тимчасово відсутнього працівника, а також не є строковим трудовим договором, право на укладення яких роботодавця наділяє дана норма.

Окрім того, вказана норма може бути застосована лише за умови усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, а оскільки відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявності таких умов, посилання в спірному розпорядженні на абз.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" є безпідставним та необґрунтованим, що спростовує відповідні доводи скаржника в апеляційній скарзі.

Також варто звернути увагу, що пунктом 6 Порядку проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я (далі Порядок), затв. постановою КМУ №1094 від 27.12.2017 року, передбачено, що орган управління тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покладає виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу або призначає виконуючого обов`язки з числа інших осіб на строк, що не перевищує два місяці.

Особа, на яку покладається виконання обов`язків керівника закладу або яка призначається виконуючим обов`язки керівника закладу, повинна відповідати єдиним кваліфікаційним вимогам для керівника закладу охорони здоров`я.

Отже, із аналізу вказаного пункту вбачається, що орган управління наділений правом покладення виконання обов`язків керівника закладу або призначення виконуючого обов`язки у разі виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, посада головного лікаря КНП "Немирівська міська лікарня" на момент прийняття спірного розпорядження не була вакантною, оскільки відповідно до контракту від 26.12.2018 (а.с.6-10) на посаду головного лікаря КНП "Немирівська центральна районна лікарня" Немирівської районної ради Вінницької області було призначено Ткачука Павла В`ячеславовича на термін з 26.12.2018 до 26.12.2023. Крім того, суд зауважує, що в спірному розпорядженні не вказано строк, на який призначається тимчасово виконуючою обов`язки КНП "Немирівська міська лікарня" Верлан-Кульшенко О.О. як це передбачено п.6 Порядку.

При цьому, у відповідності до умов п.7.2 статуту, поточне керівництво (оперативне управління) підприємством здійснює керівник підприємства - головний лікар (генеральний директор).

Згідно з п.7.5.1 статуту, який кореспондується з п.9 розділу 2 контракту, головний лікар (генеральний директор) підприємства у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства.

Зі змісту статуту п.7.9 вбачається, що у разі відсутності головного лікаря або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, обов`язки виконує заступник головного лікаря (медичний директор) чи інша особа згідно з функціональними (посадовими) обов`язками.

Наказом 20.12.2022 №1082-к (а.с.14), у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головного лікаря Ткачука П.В., покладено виконання функціональних обов`язків головного лікаря на заступника головного лікаря з медичної частини Оцупка Ю.П.

Колегія суддів зауважує, що доказів скасування вказаного наказу сторонами надано не було та судом в процесі розгляду справи не встановлено, а тому на момент прийняття спірного розпорядження він був чинним та відповідно був підставою для виникнення правових наслідків щодо покладення виконання функціональних обов`язків головного лікаря на заступника головного лікаря з медичної частини Оцупка Ю.П.

Відтак, апеляційний суд вважає, що видання наказу 20.12.2022 №1082-к відповідає вимогам п.7.9 статуту підприємства та не суперечить чинному законодавству, оскільки ОСОБА_1 як головний лікар реалізовував своє право на поточне керівництво (оперативне управління) підприємством, передбачене п.7.2, 7.5.1 статуту та п.6 контракту, з огляду на що прийняття спірного розпорядження є втручанням в поточне управління підприємством.

Враховуючи відсутність умов для застосування абз.2 ч.2 ст.2 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у даних правовідносинах, а також те, що посада головного лікаря не була вакантною на момент винесення спірного розпорядження, приймаючи до уваги положення п.7.9 статуту щодо покладення виконання обов`язків на заступника головного лікаря у разі відсутності головного лікаря або неможливості виконувати свої обов`язки з інших причин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття спірного розпорядження.

З огляду на викладене, враховуючи невідповідність оспорюваного розпорядження вимогам закону та доведеність факту порушення таким розпорядженням законних прав та інтересів позивача, а також приймаючи до уваги ч.1 ст.21 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та відповідно про визнання недійсним та скасування розпорядження міського голови Немирівської міської ради Вінницької області від 21.12.2022 року №425-рк-о "Про призначення тимчасово виконуючою обов`язки головного лікаря (генерального директора) КНП "Немиріська міська лікарня" Немирівської міської ради Вінницької області Верлан-Кульшенко Олену Олександрівну" з 22.12.2022".

Доводи апелянта про не надіслання йому копії позовної заяви позивачем у відповідності до ч.1 ч.1 ст.164 ГПК України, не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позовна заява разом з доданими до неї матеріалами надсилалась відповідачу на його юридичну адресу 27.12.2022 року, тобто в день звернення позивача до суду, що підтверджується службовим чеком та описом вкладення в цінний лист (а.с.43-44). З огляду на що, в господарського суду були відсутні правові підстави для залишення позовної заяви без руху у відповідності до вимог ГПК України.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, позивача (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.03.2023 у справі №902/1385/22 залишити без змін, апеляційну скаргу Немирівської міської ради Вінницької області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" травня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.