Постанова

від 10.04.2023 по справі 754/18119/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/18119/13-ц головуючий у суді І інстанції Зотько Т.А.

провадження № 22-ц/824/1001/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Білич І.М.

з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ "Інтервіамонт" звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.03.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Інтервіамонт" був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі). Крім того, 18.03.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтервіамонт" був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б251-1, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі). Відповідно до п. 3.1 сума Договору 1 становить 2 430 980, 00 грн. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору. Позивач свої обов`язки виконав та передав відповідачу цінні папери у загальній кількості 3 штук, але відповідач грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатив. Відповідно до п. 3.1 сума Договору 2 становить 1 408 000, 00 грн. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору. Позивач свої обов`язки виконав та передав відповідачу цінні папери у загальній кількості 3 штук, але відповідач грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатив. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачки 1 на користь Товариства грошові кошти у розмірі 2 430 980, 00 грн. основного боргу, 942 374, 61 грн. пені, 9 723, 92 грн. інфляційних втрат та 189 374, 61 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору; а також стягнути з відповідача 2 на користь Товариства грошові кошти у розмірі 1 408 000, 00 грн. основного боргу, 545 814, 22 грн. пені, 5 632, 00 грн. інфляційних втрат та 109 476,82 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.07.2016 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтервіамонт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Аверс-Сіті» про стягнення заборгованості.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.10.2017 року було задоволено касаційну скаргу ТОВ «Інтервіамонт» та скасовано вищевказані рішення Деснянського районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про стягнення коштів - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів у загальному розмірі 10 767 889,15 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 288,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервіамонт» заборгованість за договором купівлі-продажу цінних паперів у загальному розмірі 6 236 656,59 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 288,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява відповідача-1 про те, що остання не укладала та не підписувала з позивачем договір купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року та Акт приймання-передачі цінних паперів від 18 березня 2011 року на умовах, які зазначені у копіях цих документів, долучених до матеріалів справи.

Окрім того, вказує, що у матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №13180/18-33/3254-3256/19-33 від 05 квітня 2019 року, відповідно до якого текст першої та другої сторінок Договору № Б250-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року та акту прийому-передачі цінних паперів до договору виконані на однаковому за типом знакосинтезуючому пристрої зі струминною технологією друку. Встановити, чи на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої надруковані тексти не виявилось за можливе. Відповіді на питання про те, коли виконаний текст першої і другої сторінок договору та акту до договору, чи в один або у різний час дані у висновку експертів №13179/18-34. У висновку експертів №13179/18-34 від 28 вересня 2018 зазначено, що експерти повідомляють про неможливість надання висновку судово-технічної експертизи документів через те, що запрошувані порівняльні зразки документів судом експертам не надані, а також судом відмовлено експертам у дозволі на вирізання знаків друкованого тексту у досліджуваних документах. Уважає, що відповідно, судом першої інстанції встановлено, що відповідач 2 заявляє, що вказаний договір та акт прийому-передачі до нього, на які посилається позивач, на умовах, що викладені в цих документах, не підписував та судом відмовлено судовим експертам у необхідних діях для проведення експертизи достовірності друку тексту договору і акту в один час і в одному місці.

На думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано наведені обставини та докази, підтверджуючі їх, що наявні в матеріалах справи та постановлено рішення, посилаючись лише на доводи позивача. Зазначає, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у даній справі було обґрунтовано визначено, що звертаючись до суду з даним позовом позивач повинен довести досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, зважаючи на наявні в матеріалах справи заяви відповідача-1 про те, що він не укладав договір на заявлених умовах.

Наголошує на тому, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами поза межами строку позовної давності.

Також апелянт зазначав, що суд першої інстанції, не здійснивши перевірки розрахунку заборгованості, наданого позивачем, прийшов до незаконного рішення про задоволення стягнення сум, відображених в такому розрахунку. Вважає, що розмір пені, стягнутий з відповідача-2 на користь позивача, є неспіврозмірним з сумою нібито наявної основної заборгованості.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

У апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява відповідача-2 про те, що останній не укладав та не підписував з позивачем договір купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року та Акт приймання-передачі цінних паперів від 18 березня 2011 року на умовах, які зазначені у копіях цих документів, долучених до матеріалів справи.

Окрім того, вказує, що у матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №13180/18-33/3254-3256/19-33 від 05 квітня 2019 року, відповідно до якого текст першої та другої сторінок Договору № Б251-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року та акту прийому-передачі цінних паперів до договору виконані на різних за типом знакосинтезуючих пристроях, а саме відповідно на пристрої з лазерною технологією друку та зі струминною технологією друку. Встановити, коли виконаний текст першої і другої сторінок договору та акту до договору чи в один або у різний час не виявилося можливим.

Уважає, що відповідно, судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 заявляє, що вказаний договір та акт прийому-передачі до нього, на які посилається позивач, на умовах, що викладені в цих документах, не підписував та встановлено, що друк вказаних документів здійснено на різних принтерах.

На думку апелянта, судом першої інстанції проігноровано наведені обставини та докази, підтверджуючі їх, що наявні в матеріалах справи та постановлено рішення, посилаючись лише на доводи позивача. Зазначає, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року у даній справі було обґрунтовано визначено, що звертаючись до суду з даним позовом позивач повинен довести досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, зважаючи на наявні в матеріалах справи заяви відповідача-1 про те, що він не укладав договір на заявлених умовах.

Наголошує на тому, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами поза межами строку позовної давності.

Також апелянт зазначав, що суд першої інстанції, не здійснивши перевірки розрахунку заборгованості, наданого позивачем, прийшов до незаконного рішення про задоволення стягнення сум, відображених в такому розрахунку. Вважає, що розмір пені, стягнутий з відповідача-2 на користь позивача, є неспіврозмірним із сумою нібито наявної основної заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

18 січня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив ТОВ «Інтервіамонт» на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У вказаному відзиві позивач просив в задоволенні апеляційних скарг відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому позивач наголошує, що висновком експерта спростовані твердження відповідачів про те, що підписи на відповідних договорах, укладених із позивачем, інших складених на підставі цих договорів документах (акти) відповідачами не виконувалися та, таким чином, договори купівлі-продажу цінних паперів відповідачами не укладалися. Вважає, що звернення ТОВ «Інтервіамонт» із позовом до відповідачів про стягнення суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за укладеними договорами купівлі-продажу цінних паперів із стягненням пені, 3% річних є ефективним способом захисту порушеного права позивача. На думку апелянта, посилання в апеляційних скаргах на неспівмірність нарахованої неустойки з сумою основного боргу суперечить наведеним нормам матеріального права. Зазначає, що жодним із відповідачів, які є стороною цих договорів купівлі-продажу, не виконано зобов`язання із сплати позивачу обумовлену в цих договорах купівлі-продажу цінних паперів їх вартість у розмірі та у строки, визначені відповідними правочинами. Більше того, протягом всього часу від дня укладення Відповідачами не вчинено жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем. Зазначає, що жодним із відповідачів протягом всього часу розгляду справи не було подано до суду жодних заяв (клопотань) про зменшення розміру неустойки, а так само інших заяв, які б давали підставу суду відмовити у стягненні неустойки хоча б частково. При цьому апеляційні скарги не містять обґрунтування, в чому саме полягає неправильність розрахунку суми заборгованості, наявність арифметичних помилок тощо, відповідних посилань на норми чинного законодавства.

10 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про призначення додаткової судово - технічної експертизи документів, оскільки вважав, що попередні висновки технічної експертизи документів в сукупності є неповними і неясними, такими, що не надають можливості забезпечити належну перевірку позиції відповідачів в даній справі щодо того, що вони, як вказує відповідач, не підписували відповідні договори у тій формі та на тих умовах, що зазначені позивачем.

У судовому засіданні представник позивача просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Причини неявки, зазначені в чергових клопотаннях представників апелянтів щодо відкладення розгляду справи визнані апеляційним судом не поважними і вирішено проводити розгляд за відсутності апелянтів та їх представників за наявними матеріалами справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що 18.03.2011 року між відповідачкою ОСОБА_2 та ТОВ "Інтервіамонт" був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося передати у власність відповідачки, а остання - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі).

Крім того, 18.03.2011 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ "Інтервіамонт" був укладений Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б251-1, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалося передати у власність відповідача, а останній - прийняти та оплатити на умовах договору цінні папери (прості векселі).

Згідно з п. 3.1 сума Договору 1 становить 2 430 980, 00 грн.

Пунктом 4.1 Договору 1 передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору.

Як зазначив суду представник позивача, Товариство свої обов`язки виконало та передало відповідачці ОСОБА_2 цінні папери у загальній кількості 3 штук, але відповідачка грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатила.

Внаслідок невиконання відповідачкою умов Договору у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 430 980, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1 сума Договору 2 становить 1 408 000, 00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що передача продавцем покупцю цінних паперів здійснюється безпосередньо продавцем не пізніше 6 робочих днів з дати підписання Договору.

Як зазначив суду представник позивача, Товариство свої обов`язки виконало та передало відповідачу ОСОБА_1 цінні папери у загальній кількості 3 штук, але відповідач грошові кошти у передбачений Договором строк не сплатив.

Внаслідок невиконання відповідачем умов Договору у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 408 000, 00 грн.

Як вбачається з наданих суду копій Договорів купівлі-продажу від 18.03.2011 року, покупець зобов`язується переказати на рахунок продавця суму, зазначену у п. 3.1 Договору, не пізніше 1 (одного) робочого дня з дня отримання у власність цінних паперів.

На підтвердження передачі відповідачам цінних паперів позивачем були надані Акти прийому-передачі цінних паперів до Договорів купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 року.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, Товариство вказує на те, що строк виконання зобов`язань за Договорами для відповідачів був встановлений не пізніше 21.03.2011 року.

Відповідачами було подано суду свої нотаріально посвідчені заяви від 07.05.2014 року (а.с.117-118 т.1), згідно яких відповідачі вказують про те, що не укладали та не підписували з ТОВ "Інтервіамонт" Договори купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 року та Акти приймання-передачі цінних паперів від 18.03.2011 року, копії яких містяться у матеріалах даної справи. Також у заявах зазначено про те, що підписи на вказаних документах від їх імені виконані невідомим особами без наявності на те волевиявлення відповідачів.

Як вбачається з висновку Експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №13177/13178/18-32 від 09.09.2018 року, підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які містяться в договорі купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1, на лицевій стороні 1-го аркуша нижче друкованого тексту зліва, та у графі « Покупець___ОСОБА_2 », в акті прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1, у графі «Покупець ___ ОСОБА_2 », в договорі купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1, на лицевій стороні 1-го аркуша нижче друкованого тексту зліва, та у графі «Покупець ___ ОСОБА_1 », в акті прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1, у графі «Покупець ___ ОСОБА_1 » - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів.

Підписи від імені ОСОБА_2 в договорі купівлі - продажу цінних паперів від 18.03.2011 № Б250-1 виконані ОСОБА_2 .

Підпис від імені ОСОБА_2 в акті прийому - передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 № Б250-1 виконано ОСОБА_2 .

Підпис від імені ОСОБА_1 в договорі купівлі - продажу цінних паперів від 18.03.2011 № Б251-1 виконано ОСОБА_1 .

Підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому - передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 № Б251-1 виконано ОСОБА_1 (а.с.54-67 т.4).

Згідно Висновку Експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №13180/18-33/3254-3256/19-33 від 05.04.2019, Текст першої та другої сторінок договору №Б250-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 і текст акту прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б250-1 від 18 березня 2011 року виконані відповідно на різних за типом знакосинтезуючих пристроях (ЗСП), а саме відповідно на пристрої з лазерною технологією друку та зі струминною технологією друку.

Текст першої та другої сторінок договору №Б250-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 виконаний вірогідно, на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої (принтері, багатофункціональному пристрої) з лазерною технологією друку. Дати категоричну відповідь на дане питання не виявилося можливим з причини відсутності у тексту першої та другої сторін договору і на його аркушах відображення будь-яких індивідуалізуючи ознак експлуатаційного характеру, які б свідчили про використання одного і того ж знакосинтезуючого пристрою.

Встановити коли виконаний текст першої і другої сторінок договору №Б250-1 купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 і чи в один або у різний час були надруковані відповідно його перша і друга сторінки та тексту акту прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1 не виявилось можливим з причини відсутності науково - обгрунтованої методики по визначенню конкретного часу (абсолютної давності) друкованих текстів документів, виконаних за допомогою знакосинтезуючих пристроїв (принтерів, багатофункціональних пристроїв (БФП) з лазерною технологією друку.

Текст першої і другої сторінок договору №Б251-1 купівлі - продажу цінних паперів від 18.03.2011 та акту прийому - передачі цінних паперів від 18.03.2011 до Договору купівлі - продажу цінних паперів №Б251-1 від 18 березня 2011 року виконані на однаковому за типом знакосинтезуючому пристрої (принтері, багатофункціональному пристрої) зі струминною технологією друку. Встановити, чи на одному і тому ж знакосинтезуючому пристрої (принтері, багатофункціональному пристрої) надруковані тексти не виявилось за можливе з причини відсутності у текстах цих документів і на їх аркушах відображення будь-яких індивідуалізуючи ознак експлуатаційного характеру, які б вказували на використання одного і того ж знакосинтезуючого пристрою.

Відповіді на питання про те, коли саме виконані текст першої і другої сторін договору №Б251-1 купівлі - продажу цінних паперів від 18.03.2011 і текст акту прийому - передачі цінних паперів від 18.03.2011 до Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б251-1 від 18 березня 2011 року і чи в один або у різний час надруковані сторінки цих документів за допомогою знакосинтезуючого пристрою (принтера, БФП) зі струминною технологією друку, дані у висновку експертів №13179/18-34 (а.с.80-91 т.4).

Згідно з повідомленням про неможливість надання висновку судово - технічної експертизи документів №13179/18-34 від 28.09.2018 зазначено, що на підставі ст.72 ЦПК України та п.п.1.13, 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МУЮ від 08 жовтня 1998 року №53/5, зареєстрованої у МУЮ 03 листопада 1998 року за №705/3145 (зі змінами та доповненнями) експерти повідомляють про неможливість надання висновку судово - технічної експертизи документів (а.с.48-49 т.4).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення 18.03.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Інтервіамонт" Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1, відповідно до умов якого Товариство передало у власність відповідачки, а остання прийняла на умовах договору цінні папери (прості векселі), згідно з актом прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б250-1 та укладення 18.03.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Інтервіамонт" Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б251-1, відповідно до умов якого Товариство передало у власність відповідача, а останній прийняв на умовах договору цінні папери (прості векселі), згідно з актом прийому-передачі цінних паперів від 18.03.2011 до договору купівлі-продажу цінних паперів від 18.03.2011 №Б251-1. Доказів на спростування даних обставин стороною відповідачів суду не надано. Також відповідачами та їх представниками не були спростовані розрахунки позивача щодо розміру заборгованості та штрафних санкцій, контррозрахунків суду надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборів контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Згідно з вимогами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 546 ЦК України зумовлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (пеня, штрафи), порукою, гарантією, заставою, тощо, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до змісту статей 550, 624 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Надаючи оцінку наданим сторонами доказам, суди повинні оцінювати кожний доказ окремо, а потім надавати оцінку сукупності доказів у їх співвідношенні. При цьому суд має з`ясовувати як належність та допустимість доказів за формою та їх відношенням до правовідносин між сторонами, так і за їх змістом.

Окрім того, аапеляційний суд бере до уваги положення ст. 204 ЦК України, за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів апеляційного суду враховує правові висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), згідно яких у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач виконав умови договорів та передав відповідачам цінні папери (прості векселі), а відповідачі, в свою чергу, не спростували жодними належними та допустимими доказами факт укладення договорів, ознайомлення з їх умовами та отримання цінних паперів (простих векселів), тобто виконання позивачем умов договору у повному обсязі і в свою чергу невиконання умов договорів відповідачами не спростовано.

Даних щодо звернення відповідачів з вимогами про визнання договорів недійсними матеріали справи не містять.

Таким чином, зі змісту вказаних договорів вбачається, що сторонами погоджено усі істотні умови договору. Досягнення сторонами у встановленій законом формі згоди щодо усіх істотних умов договору та скріплення такого їх волевиявлення підписами на правочині свідчить про виникнення у кожної із його сторін взаємних зобов`язань.

Отже, у відповідачів виник обов`язок щодо виконання умов договорів.

Доводи апеляційних скарг про ненадання судом першої інстанції оцінки розрахунку заборгованості, наданого позивачем колегія суддів оцінює критично, як неспроможні.

Так, представником позивача було надано суду остаточний розрахунок заборгованості відповідачів за укладеними договорами, відповідно до якого:

- заборгованість відповідачки ОСОБА_2 перед позивачем становить 10 767 889,13 грн., яка складається з суми основного боргу - 2 430 980,00, пені - 4 401 505,76 грн., 3% річних від простроченої суми - 510 905,00 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 3 424 498,39 грн.;

- заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 6 236 656,59 грн., яка складається з основної суми боргу - 1 408 000,00 грн., пені - 2 549 309,39 грн., 3% річних від простроченої суми - 295 911,00 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 1 908 436,20 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами договорів та порядком нарахувань, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідачі, в свою чергу не надали суду жодних контррозрахунків, якими можна було б спростувати розмір заборгованості, правильність нарахування та/або її наявність.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з запереченнями позивача, викладеними у відзиві на апеляційні скарги, щодо того, що апелянтами не вказано, в чому саме полягає неправильність розрахунку суми заборгованості, наявність арифметичних помилок тощо, відповідних посилань на норми чинного законодавства тощо.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду в постанові від 14 липня 2020 року по справі № 367/4970/13-ц, заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника.

Згідно з позицією Верховного Суду в постанові від 08 липня 2020 року по справі № 464/4985/15-ц визначено, що твердження заявника про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, серед інших письмових доказів, наявний розширений розрахунок заборгованості. Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

В постанові від 02 липня 2020 року в справі № 753/16745/15-ц Верховним Судом підтримано позицію суду апеляційної інстанції про те, що розрахунок заборгованості узгоджується зі змістом договору, а отже є належним доказом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для задоволення вимог ТОВ «Інтервіамонт» та стягнення на його користь з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості у вигляді суми основного боргу - 2 430 980,00, пені - 4 401 505,76 грн., 3% річних від простроченої суми - 510 905,00 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 3 424 498,39 грн. та з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у вигляді суми основного боргу - 1 408 000,00 грн., пені - 2 549 309,39 грн., 3% річних від простроченої суми - 295 911,00 грн. та інфляційного збільшення суми боргу - 1 908 436,20 грн.

Щодо доводів апеляційних скарг про неспівмірність розміру пені та розміру основного боргу, апеляційний суд зауважує таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З матеріалів справи вбачається, що жодних заяв про застосування ч.3 ст.551 ЦК України та зменшення розміру пені від відповідачів не надходило. Поряд з цим колегія суддів зауважує, що розмір пені, згідно ч.3 ст.551 ЦК України «може» бути зменшений, однак така норма не є обов`язком суду, а обставини щодо цього повинні доводитися (заперечуватися) стороною на рівні з іншими позовними вимогами.

Отже, доводи апеляційних скарг в цій частині колегія суддів розцінює критично і до уваги не приймає.

Щодо доводів апеляційних скарг в частині неспроможності висновків експертиз, проведених у справі та клопотання апелянта про проведення додаткової судово-технічної експертизи документу.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що як висновок судово-почеркознавчої експертизи, так і висновок судово-технічної експертизи документів є чіткими та зрозумілими, містять відповіді на поставлені питання або пояснення експертів щодо неможливості дачі відповіді і причини, що цьому перешкоджають. Жодних доказів тих обставин, що експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, що висновки нечітко викладені або мають невизначений, неконкретний характер матеріали справи також не містять і апелянтами не зазначено. А отже, підстави для призначення додаткової судово-технічної експертизи документів апелянтами не зазначені, а апеляційним судом не встановлено.

При цьому апеляційний суд розцінює критично і не приймає до уваги також доводи апеляційних скарг щодо відсутності договірних правовідносин між сторонами, не укладення та не підписання з позивачем договору купівлі-продажу цінних паперів від 18 березня 2011 року та Актів приймання-передачі цінних паперів від 18 березня 2011 року з огляду на те, що рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 23 липня 2014 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ТОВ «Аверс-Сіті» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_5 , ТОВ «Інтерінвестброк», приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: Ярощук І.Ю. та Біловол С.М. , про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Аверс-Сіті» про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії, встановлено, що на підставі цінних паперів (простих векселів), які були предметом договорів № Б250-1 та № Б251-1, відповідачами було отримано майнові права на низку квартир та приміщень, розташованих у ЖК «Коцюбинське», за адресою: АДРЕСА_1 , що на думку апеляційного суду спростовує заперечення відповідачів щодо відсутності правовідносин з позивачем.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

І.М.Білич