Постанова

від 18.04.2023 по справі 341/976/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/976/21

Провадження № 22-ц/4808/251/23

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Працун В.В.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 і його представника адвоката Івасишин З.З., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» Кеню Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до центрального відділення Івано-Франківського регіонального управління філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Людмила Василівна, про визнання недійсним кредитного договору та скасування обтяження майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Мергелем М.Р. 21 жовтня 2022 року в м. Галич Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до центрального відділення Івано-Франківського регіонального управління філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. про визнання недійсним кредитного договору та скасування обтяження майна.

Позов обґрунтовано тим, що між ним та ВАТ КБ «Надра» укладено кредитний договір №930/2008 від 17.04.2008 року, згідно якого банк надав йому у користування грошові кошти в сумі 25 640,00 доларів США. Цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №1064 від 17.04.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 . В забезпечення основного зобов`язання ним укладено з ВАТ КБ «Надра» договір іпотеки від 18.04.2008 року за №1074.

На момент укладення спірних договорів філія ВАТ КБ «Надра» вже було ліквідоване, а тому ОСОБА_5 не могла представляти банк як юридичну особу на підставі довіреності, виданої їй як директору філії. Зокрема, відповідно до інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що в ПАТ КБ «Надра» був відокремлений підрозділ філія ПАТ КБ «Надра», печаткою якого скріплений оспорюваний правочин, який закритий 29 травня 2006 року. Враховуючи наведене, спірний договір підписаний не уповноваженою особою зі сторони банку, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та повноважень на укладення такого договору, у зв`язку з чим цей договір необхідно визнати недійсним. При цьому правовою підставою визнання договору недійсним зазначає недотримання вимог частини другої статті 203 ЦК України.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.09.2020 року №1764 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Надра». На момент подання позовної заяви ліквідація ПАТ КБ «Надра» здійснюється безпосередньо Фондом.

Згідно інформації спеціального розділу про державну реєстрацію іпотеки, іпотекодержателем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн». Жодних документів чи повідомлень про відступлення зобов`язань він не отримував.

Також згідно інформації зі спеціального розділу про державну реєстрацію іпотеки йому стало відомо, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. зареєструвала обтяження на об`єкт нерухомого майна належну йому квартиру. Оскільки на цей момент зобов`язань за вищевказаним договором не має, вважає, що наявність відомостей про іпотеку та обтяжень нерухомого майна створюють йому перешкоди у здійсненні права власності щодо належного йому майна.

Із врахуванням заяви про зміну предмету позову, просив визнати недійсним кредитний договір №930/2008 від 17.04.2008 року та скасувати обтяження, накладене на об`єкт нерухомого майна квартиру, що належить йому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виключення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису №7050566 про обтяження майна та запису №37376926 (спеціальний розділ) про іпотеку (а.с.1-2, том 1; а.с.61,63-65 том 2).

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 17.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №930/2008, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 25 640,00 доларів США, зі сплатою 11,79% річних та строком повернення до 17.04.2024 року.

Додатковою угодою №1 від 17.04.2008 року кредитний договір доповнено пунктом 1.3.2, відповідно до якого позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати плату за управління кредитом у розмірі 0,15% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку). Також доповнено пунктом 1.3.3, відповідно до якого комісія за розрахунки за цим договором складає 3% від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів.

Додатковою угодою №2 від 29.07.2010 року кредитний договір викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 2.4 кредитного договору (у редакції від 29.07.2010) порядок погашення суми заборгованості за договором відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 15 числа поточного місяця, а якщо 15 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17.04.2024 року на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до додаткових угод до кредитного договору №3 від 28.01.2011 року, №4 від 29.07.2011 року та №5 від 30.01.2012 року, порядок погашення заборгованості за кредитним договором у період з 15 лютого 2011 року по 17 квітня 2024 року встановлено графіками, передбаченими у цих додаткових угодах.

Попри взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Окрім того, 17.04.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до п.1.2 якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

15.07.2020 року між ПАТ КБ «Надра» (правонаступником ВАТ КБ «Надра») і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп») укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В. та зареєстрований у реєстрі за №834. Відповідно до умов даного договору права вимоги за кредитним договором та договором поруки перейшли до ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп».

31.08.2020 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Кравець О.О., зареєстрований в реєстрі за №3240. Згідно умов даного договору права вимоги за кредитним договором та договором поруки перейшли до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн». Отже, станом на день подання зустрічного позову кредитором відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за зазначеними кредитним договором та договором поруки є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

У відповідності до додатку №1 до договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 22 309,65 доларів США основного боргу; 16 469,41 доларів США заборгованості зі сплати відсотків; 2 639,29 доларів США заборгованості зі сплати комісії.

Як вбачається із змісту графіку погашення заборгованості за кредитним договором, передбаченого у додатковій угоді №5 до кредитного договору, залишок заборгованості по тілу кредиту станом на 20.07.2018 року (тобто в межах трирічного строку позовної давності) складає 16 190,86 доларів США.

Просили стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №930/2008 від 17.04.2008 року, яка складається із: 16 190,86 доларів США основного боргу; 16 469,41 доларів США заборгованості зі сплати відсотків (а.с.89-91, том 1).

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14.07.2021 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до центрального відділення Івано-Франківського регіонального управління філії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., про визнання недійсним кредитного договору та скасування обтяження майна (а.с.213, том 1).

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.06.2022 року до участі у розгляді справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (а.с.106, том 3).

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» заборгованість за кредитним договором від 17.04.2008 року № 930/2008, яка складається із: 16 190,86 доларів США - розмір основного боргу та 16 469,41 доларів США розмір заборгованості зі сплати відсотків. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» судовий збір у розмірі 13 393,44 грн. У зустрічному позові ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_2 , третя особа Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено повністю (а.с.145-150, том 3).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд задовольнив зустрічний позов за відсутності елементарних доказів підтвердження заборгованості, в тому числі розрахунку заборгованості та оригіналу кредитного договору. Зустрічний позов та додатки до нього не містять оригіналу самого кредитного договору, підтвердження реальної заборгованості по кредиту, зокрема, первинних бухгалтерських документів. Позивачем за зустрічним позовом не надано жодного розрахунку заборгованості, що є обов`язковим.

Також договір відступлення права вимоги, наданий ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вказує, що невід`ємною частиною є додаток 1-5, які мають бути скріплені печатками та нотаріально посвідчені (п.15). Проте, вказані документи не надані товариством (реєстр до договору відступлення майнових прав не є тотожним вказаним документам). Ним було заявлено клопотання про витребування оригіналів документів, однак, жодного документу не було надано.

Вказує, що на виконання ухвали про витребування доказів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано копії електронних документів (виписок по рахунках) у форматі WORD, які не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають періоду дії кредитного договору №930/2008 від 17.04.2008 року (неналежні), не завірені та не містять електронного підпису (недопустимі), тобто не відповідають вимогам глави 5 ЦПК України.

Разом з тим, заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, які мають бути подані суду для дослідження в оригіналі. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (постанова Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 757/28231/13-ц).

Більше того, судом не взято до уваги, що відповідно до договору №31 від 18 червня 2008 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, укладеного між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та молодої сім`ї в особі ОСОБА_1 , на підставі рішення про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла від 15.08.2008 року №9-31, зазначений Фонд від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) і придбання житла Центральним відділенням філії ВАТ КБ «Надра», згідно з кредитним договором від 17.04.2008 року №930/2008 на придбання житла загальною площею 35,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , терміном повернення 16 років.

Крім того, щодо застосування позовної давності, суд в оскаржуваному рішенні вибірково підійшов до зазначеного питання. Визнав сплив позовної давності за первісним позовом і жодним чином не реагував на доводи спливу давності за зустрічним позовом.

Відмовляючи у первісному позові, суд дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного на його думку права. Судом зазначено, що у своїх позовних вимогах позивач не просить застосувати правові наслідки недійсного (нікчемного) правочину, тобто кредитного договору. Тоді як підставою обтяження нерухомого майна, яке просить скасувати позивач, є не кредитний договір, а договір іпотеки. На думку апелянта, така позиція не ґрунтується на законі, оскільки оспорюваний правочин є недійсним в силу дефекту суб`єктного складу. А договір іпотеки, який згадує суд, є похідним від оспорюваного головного зобов`язання. Вони не мають самостійного значення.

Тому вважає, що заявлена вимога про недійсність в сукупності з вимогою про скасування обтяження є належним та ефективним способом захисту.

Вказує, що матеріали справи містять належний та допустимий письмовий доказ (витяг з ЄДР том 2, а.с.66-67), отриманий у відповідності до статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», з якого слідує, що особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - філія ПАТ КБ «Надра», у тому числі підписувати договори, був ОСОБА_6 . Зазначений відокремлений підрозділ філії Банку, печаткою якого скріплені оспорювані правочини, був закритий 29.05.2006 року, а оспорюваний правочин укладений 17.04.2008 року. Отже, на момент укладення спірних договорів філія вже була ліквідована, а тому ОСОБА_5 не могла представляти банк як юридичну особу на підставі довіреності, виданої їй, як директору філії.

Враховуючи наведене, вважає доведеним той факт, що спірний договір підписаний не уповноваженою особою зі сторони банку, у зв`язку з чим кредитний договір №930/2008 від 17.04.2008 року слід визнати недійсним.

За наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, а у зустрічному позові відмовити повністю (а.с.190-193, том 3).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися представник відповідача виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., представник третьої особи Івано-Франківського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки електронною поштою.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 і його представника адвоката Івасишин З.З., представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» Кеню Д.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга необґрунтована, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» в особі начальника Центрального відділення ІФФ ВАТ КБ «Надра» Трощук О.С. та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 930/2008 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 25 640,00 доларів США зі строком повернення до 17 квітня 2024 року (том 1, а.с. 96-97).

Відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,79 % річних (пункт 1.3.1 Договору).

Додатковою угодою від 17 квітня 2008 року № 1 до Кредитного договору № 930/2008 від 17.04.2008 року останній доповнено:

- пунктом 1.3.2, відповідно до якого плата за управління кредитом нараховується щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,15% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку);

- пунктом 1.3.3, відповідно до якого комісія за розрахунки за цим договором складає 3% від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів (том 1, а.с. 98).

Додатковою угодою від 29 липня 2010 року № 2 до Кредитного договору від 17 квітня 2008 року № 930/2008 Кредитний договір викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору (у редакції від 29 липня 2010 року) порядок погашення суми заборгованості за договором відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 15 числа поточного місяця, а якщо 15 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17 квітня 2024 року, на умовах, визначних цим договором (том 1, а.с. 99-103).

Відповідно до Додаткових угод до Кредитного договору від 28 січня 2011 року № 3, від 29 липня 2011 року № 4, від 31 січня 2012 року № 5, порядок погашення заборгованості за Кредитним договором у період з 15 лютого 2011 року до 17 квітня 2024 року встановлено графіками, передбаченими у цих Додаткових угодах (том 1, а.с. 104-107).

Тобто, суд установив, що за згодою сторін, графіки погашення боргу змінювались, як і розмір щомісячних платежів.

Кредитний договір та додатки до нього, зокрема Додаток № 5, від імені фінансової установи укладали представники Центрального відділення Івано-Франківського РУ Філії ВАТ КБ «Надра», скріплювали угоди печаткою указаного відділення, код ЄДРПОУ 26214767.

При цьому згідно з наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відокремлений підрозділ Івано-Франківського РУ Філії ВАТ КБ «Надра» з кодом ЄДРПОУ 26214767 було закрите 29.05.2006 року (том 2, а.с. 66).

Згідно з договором іпотеки від 18 квітня 2008 року, який укладений між ВАТ КБ «Надра» в особі заступника директора філії по рітейл блоку директора дирекції по управлінню ефективністю рітейлу філії ВАТ КБ «Надра» Івано-Франківського РУ Медвідь Н.Й. та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дирдою Н.А., зареєстрований в реєстрі за № 1074, підтверджується, що іпотекодавець ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із Кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно квартира однокімнатна, що знаходиться по АДРЕСА_2 , жилою площею 19,3 кв.м, загальною площею 35,6 кв.м. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 161856,00 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору складає 32 501,00 доларів США (том 1, а. с. 42-43).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. 18 квітня 2008 року наклала обтяження: заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 7050566, об`єкт обтяження: однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , підстава обтяження: договір іпотеки від 18 квітня 2008 року, власник: ОСОБА_1 , заявник: банк «Надра» (том 1, а.с.10).

В матеріалах справи міститься договір №31 від 18 червня 2008 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, укладений між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 . Згідно умов договору, Фонд від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) і придбання житла Центральним відділенням філії ВАТ КБ «Надра». Кредит надається згідно з кредитним договором від 17.04.2008 року №930/2008 на придбання житла по АДРЕСА_2 , терміном повернення 16 років. Часткова компенсація визначається в розмірі 12,0%. Розмір часткової компенсації, що надається позичальнику, розраховується Фондом згідно з додатком 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору, та погоджується позичальником. Фактичний розмір часткової компенсації за відповідний період розраховується, виходячи з фактичного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Нарахування часткової компенсації здійснюється з моменту підписання договору про надання часткової компенсації між регіональним управлінням Фонду та позичальником. Згідно даного договору, прогнозний розмір компенсації складає 65156,40 грн (а.с.105, том 3).

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги від 15 липня 2020 року № GL48N718070_І_1, який укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л.В., зареєстрований в реєстрі за № 834, та Додатком № 1 до цього договору встановлено, що права вимоги за Кредитним договором та договором поруки перейшли до ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (том 1, а.с.109-110, 111-112).

Згідно з умовами договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 від 31 серпня 2020 року, який укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., зареєстрований в реєстрі за № 3240, та Додатком № 1 до цього договору, права вимоги за Кредитним договором та договором поруки перейшли до ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» (том 1, а.с. 114-115, 116).

Отже, станом на день подання зустрічного позову кредитором у правовідносинах з ОСОБА_1 за оспорюваним кредитним договором є ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Відповідно до Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за лотом №GL48N718070 від 31серпня 2020 року, ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з графіком погашення заборгованості за Кредитним договором, який передбачений Додатковою угодою № 5 до Кредитного договору, залишок заборгованості зі сплати тіла кредиту станом на 20 липня 2018 року становить 16 190,86 доларів США (том 1, а.с. 106-107).

14 грудня 2020 року ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» надіслало на адресу ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, які останній отримав 22 грудня 2020 року (том 1, а.с 125-127).

Згідно з наявними копіями меморіальних ордерів, ОСОБА_1 до червня 2014 року здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором № 930/2008 від 17.04.2008 року на користь ПАТ КБ «Надра» (том 3, а.с. 3-13, 15-84).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» надало належним чином завірену копію кредитної справи по кредитному договору №930/2008 від 17.04.2008 року, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 (а.с.2-110, том 5).

Із матеріалів кредитної справи встановлено, що ОСОБА_1 04.04.2008 року власноручно написано заяву на ім`я начальника Центрального відділення Івано-Франківського РУ ВАТ КБ «Надра» ОСОБА_5 про надання кредиту на придбання квартири в сумі 26000 доларів США терміном на 16 років та підписано анкету-заяву від 04.04.2008 року (а.с. 98,99, том 5).

Розпорядженням від 17.04.2008 року, відповідно до кредитного рішення ВАТ КБ «Надра» №388018 від 11.04.2008 року, фізичній особі ОСОБА_1 за кредитним договором №930/2008 від 17.04.2008 року видано довготерміновий кредит для придбання нерухомості в розмірі 25 640,00 доларів США, з процентною ставкою 11,79%. Термін погашення 17.04.2024 року. Забезпеченням виконання кредитного договору зазначено квартиру у АДРЕСА_2 (а.с.50, том 5).

Підтвердженням видачі ОСОБА_1 кредиту в розмірі 25 640,00 доларів США за кредитним договором №930/2008 від 17.04.2008 року є заява на видачу готівки №764, меморіальні ордери №283 від 17.04.2008 року та №606 від 17.04.2008 року (а.с.34, том 5).

Також в матеріалах даної кредитної справи наявні анкети позичальника ОСОБА_1 на реструктуризацію заборгованості за кредитним договором та рішення Івано-Франківської РУ філії ПАТ КБ «Надра» про результати розгляду заявки та дозвіл на проведення реструктуризації заборгованості за кредитним договором №930/2008 від 17.04.2008 року (а.с.19, 21, 25-зворот 26, 29, 33, 40-зворот 41).

Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №18560437 від 18.04.2008 року, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1064 від 17.04.2008 року, на праві приватної власності належить однокімнатна квартира по АДРЕСА_2 (а.с.76-зворот, том 5).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 18206865 від 18.04.2008 року, підставою обтяження є договір іпотеки №1074 від 18.04.2008 року, об`єктом обтяження однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Іпотекодавець ОСОБА_1 . Розмір основного зобов`язання 25 640,00 доларів США. Строк виконання зобов`язання 17.04.2024 року (а.с.47, том 5).

Також наявний витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 18206450 від 18.04.2008 року, тип обтяження - заборона на зазначене нерухоме майно (а.с.47-зворот, том 5).

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд виходив з того, що у своїх позовних вимогах ОСОБА_1 не просить застосувати правові наслідки недійсного (нікчемного) правочину (кредитного договору), тоді як підставою обтяження нерухомого майна, яке просить скасувати позивач, є не кредитний договір, а договір іпотеки, дійшов висновку про обрання позивачем за первісним позовом неналежного способу захисту порушеного права. Відповідно, позовні вимоги про скасування накладеного на об`єкт нерухомого майна обтяження не підлягають задоволенню, як похідні. При цьому, заявляючи змінений позов, просив визнати недійсним кредитний договір з підстав недотримання вимог ч.2 ст.203 ЦК України під час його укладення. Оскільки кредитний договір та всі додаткові угоди до нього укладені від імені ВАТ КБ «Надра» (ПАТ КБ «Надра»), указана фінансова установа свої зобов`язання за договором виконала, надала відповідні кошти боржнику, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним, зокрема, виходячи із визначених у статті 227 ЦК України положень.

Задовольняючи частково зустрічний позов, суд виходив з того, що зі змісту графіка заборгованості за кредитним договором, передбаченого в додатковій угоді №5 до кредитного договору, суд встановив залишок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту станом на 20.07.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, який склав 16190,86 доларів США. Згідно умов про відступлення права вимоги, право вимоги за спірним кредитним договором та договором поруки перейшли до ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн», зокрема, в частині стягнення відсотків у розмірі 16469,41 доларів США. З огляду на відсутність доказів виконання зобов`язань за кредитним договором зі сторони ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення заборгованості. При цьому, судом не взято до уваги доводи представника позивача за зустрічним позовом щодо солідарної відповідальності ОСОБА_2 , як дружини ОСОБА_1 , за кредитним договором на придбання житла, оскільки це інша підстава пред`явлення позовних вимог до відповідачки, ніж зобов`язання за договором поруки, не заявлена у позовній заяві.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність ) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти суб`єктного складу;

- дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Згідно з положеннями ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами першою та другою статті 215 ЦК України установлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині першій статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц вказано, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Відповідно до приписів статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (стаття 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІV) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 32-1 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1952-ІV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до статті 22 Закону № 1952-ІV документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Статтею 26 Закону № 1952-ІV, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

За змістом частини другої статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема, договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.

Заявляючи змінений позов, ОСОБА_1 просив визнати недійсним кредитний договір з підстав недотримання вимог ч.2 ст.203 ЦК України під час його укладення, обґрунтовуючи тим, що кредитний договір зі сторони банку підписано особою, яка не мала на те відповідних повноважень.

Враховуючи підстави визнання оспорюваного договору недійсним, на які посилався позивач ОСОБА_1 , предметом дослідження у цій справі, серед іншого, є наявність чи відсутність повноважень у підписантів від імені ПАТ КБ «Надра» на підписання такого договору.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Стосовно правочину, то його юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, зокрема, вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Суд дійшов правильного висновку, що стороною кредитного договору зі сторони кредитора виступав саме Банк як фінансова установа і юридична особа, а не конкретний працівник банку, який, можливо, за межами своїх повноважень підписав кредитний договір чи додаткові угоди.

З матеріалів справи встановлено, що спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та надалі виконував його умови протягом тривалого часу; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору. Окрім того, із матеріалів кредитної справи встановлено, що щодо спірного кредитного договору неодноразово було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості та визначено розмір щомісячних платежів за кредитним договором. Отже, боржник умови договору прийняв, підписав, банк, не заперечуючи повноважень свого представника, який від імені фінансової установи підписав кредитний договір, видав кредитні кошти ОСОБА_1 , а боржник отримав кредитні кошти, тривалий час виконував умови договору, сплачуючи платежі.

Отже, сторони підписали договір кредиту як такі, що досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, зокрема банк, який видав кредит, їхнє волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

З огляду на викладене, факт підписання правочину від імені юридичної особи кредитора неповноважним представником не порушує жодних прав чи інтересів позичальника.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнав, що має заборгованість перед банком, проте не в повній мірі погоджується з її розміром і йому не було на день укладення договору та день видачі кредитних коштів про відсутність повноважень у представника банку, яка підписала від імені банку кредитний договір, оскільки умови договору зі сторони банку були виконані. Заборгованість виникла з 2014 року, коли постало питання визнання банку неплатоспроможним і він не був повідомлений, на який рахунок необхідно спрямовувати платежі за кредитом.

Отже, проаналізувавши усі обставини справи, суд дійшов правильного висновку, що оспорюваний кредитний договір відповідає вимогам частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203, статті 215 ЦК України, права позивача не порушені, а тому підстав для визнання його недійсним немає.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним кредитного договору та, відповідно, позовних вимог про скасування накладеного на об`єкт нерухомого майна обтяження, як похідної вимоги.

Окрім того, підставою для обтяження є договір іпотеки, а не кредитний договір, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи зміст пунктів кредитного договору, ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо умов наданого кредиту, обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

Таким чином, позивач був проінформований про всі істотні умови договору, спосіб та терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів.

Сплачуючи протягом тривалого часу періодичні фіксовані платежі згідно з умовами договору, ОСОБА_1 погоджувався з умовами кредитного договору, не порушував питання про його розірвання чи визнання недійсним, отже, його волевиявлення, як учасника правочину, було вільним і відповідало внутрішній волі, а правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що Банк у повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором від 17 квітня 2008 року №930/2008 року та надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 25 640,00 доларів США. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за даним кредитним договором належним чином не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року в справі № 159/2146/15 (провадження № 61-20113св18) зазначено, що: «колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційного суду, як на законність підстави для відмови у задоволенні позову банку на недоведення суми заборгованості, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини друга, третя статті 212 ЦПК України 2004 року). Встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Чинне цивільне законодавство України не визначає сплив позовної давності окремою підставою для припинення як основного зобов`язання (в даному випадку - повернення кредиту).

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити захист належного їй цивільного права.

Отже, нездійснення у визначений судом строк права на захист порушеного цивільного права не припиняє такого права, а лише позбавляє особу права на судовий захист цього права та надає боржнику право бути звільненим саме від переслідування або притягнення до суду.

Дослідивши зміст кредитного договору та додаткових угод, суд вірно встановив, що сторони погодили дату повернення кожного платежу та його розмір.

Оскільки, умовами договору кредиту №930/2008, укладеного сторонами у справі 17.04.2008 року передбачено, що його виконання здійснюється частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли позичальник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу.

Суд вірно відрахував три роки від моменту звернення позивача до суду, а саме з червня 2021 року і вірно встановив, що за платежами, які боржник зобов`язався повертати з 20 липня 2018 року, строк позовної давності не пропущений, а тому правомірно позовні вимоги задовольнив частково лише в межах строку позовної давності.

Судом встановлено залишок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 17 квітня 2008 року №930/2008 року (з урахуванням додаткових угод) станом на 20.07.2018 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, за тілом кредиту в розмірі 16 190,86 доларів США (а.с.106-107, том 1).

В апеляційній інстанції ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» подало заяву про відмову від позовних вимог в частині, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором, яка складається із: 16190,86 доларів США розмір основного боргу та 5677,13 доларів США розмір заборгованості зі сплати відсотків (а.с.2-3, том 4).

До заяви долучено розрахунок внесених платежів та розрахунок нарахованих відсотків за кредитним договором (а.с.6-7, 7-зворот 8, том 4), а також меморіальні ордери (а.с.10-48, том 4).

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18.04.2023 року прийнято відмову ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» від позову в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом в розмірі 10 792,28 доларів США. Визнано нечинним рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21.10.2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом в розмірі 10 792,28 доларів США та в цій частині закрито провадження у справі за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення заборгованості за кредитним договором,в частині стягнення з позичальника ОСОБА_1 10 792,28 доларів США за нарахованими процентами.

ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копії квитанцій про сплату ним боргу за період з 2008 по 2013 рік (а.с.53-87, том 4).

Співставивши квитанції про сплату кредитної заборгованості, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» та подані ОСОБА_1 , встановлено, що боржником сплачено заборгованість у період 2012-2013 років на загальну суму 17 981,93 долари США ( тіло, проценти).

З огляду на відсутність доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, суд дій шов правильного висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Однак, враховуючи заяву про відмову ТзОВ «Преміум Лігал Колекшн» від позовних вимог в частині, з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, яка складається із: 16190,86 доларів США розмір основного боргу та 5677,13 доларів США розмір заборгованості зі сплати процентів.

Доводи апелянта про те, що позивачем за зустрічним позовом не подано первинних платіжних документів щодо сплати за кредитом не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 має такий самий обов`язок, як сторона по договору, і ним могли бути подані усі документи в оригіналі, які свідчили про сплату кредиту у повному обсязі.

Тим не менше, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він подає документи про сплату кредиту не у повному обсязі, бо вони у нього відсутні з причини їх втрати.

Розмір заборгованості апелянтом не спростовано.

Щодо посилань апелянта на те, що судом не взято до уваги, що Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) і придбання житла Центральним відділенням філії ВАТ КБ «Надра», згідно з кредитним договором від 17.04.2008 року №930/2008, такі не заслуговують на увагу.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 05 лютого 1993 року № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» держава забезпечує молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяє молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сім`ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою КМУ від 04 червня 2003 року № 853 (далі - Порядок), в ньому визначено механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором.

Із пояснень ОСОБА_1 встановлено, що Фондом відшкодовувалась частина відсотків за кредитом, згідно умов договору №31 від 18 червня 2008 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, укладеного ним з Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

З огляду на суть спору, не відповідають змісту порушеного цивільного права (інтересу) позивача та не сприяють його відновленню посилання ОСОБА_1 про відшкодування частини відсотків за кредитом Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», оскільки розмір часткової компенсації за відповідний період розраховується виходячи з фактичного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором. А умови виконання таких зобов`язаннь з його сторони порушено і фактичне виконання не настало.

Інші доводи на правильність постановленого рішення не впливають.

Беручи до уваги наведені вище висновки щодо застосування норм матеріального права та встановлені недоліки, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі є правильним по суті та законними.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Залишити без змін рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року:

в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору від 17.04.2008 року № 930/200 недійсним, скасування обтяження майна;

в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» заборгованості за кредитним договором, яка складається із: 16 190,86 доларів США основного боргу та процентів в розмірі 5677,13 доларів США, а всього 21 867, 99 доларів США;

в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_2 .

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 04 травня 2023 року.