Постанова

від 17.01.2024 по справі 341/976/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 341/976/21

провадження № 61-8296св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь. О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: центральне відділення Івано-Франківського регіонального управління філії публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавча дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Людмила Василівна;

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

третя особа - Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року у складі судді Мергеля М. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2023 рокуу складі колегії суддів: Максюти І. О., Василишин Л. В., Фединяка В. Д.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до центрального відділення Івано-Франківського регіонального управління філії публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ЦВ Івано-Франківського РУ філії ПАТ «КБ «Надра»), виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Черленюх Л. В.), про визнання недійсним кредитного договору та скасування обтяження майна.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 17 квітня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), в особі начальника ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5., яка діяла на підставі положення про філію та довіреності від 08 травня 2007 року № 1-11-5019,було укладенокредитний договір № 930/2008 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав йому у користування грошові кошти в сумі 25 640 доларів США. Цільове використання кредиту - проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 17 квітня 2008 року № 1064, укладеним між ним та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , згідно з яким він придбав у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 18 квітня 2008 року між ним та банком було укладено договір іпотеки № 1074, предметом якого є зазначена квартира.

На момент укладення вказаних договорів ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» вже було ліквідоване, а тому ОСОБА_5 не могла представляти банк як юридичну особу на підставі довіреності, виданої їй як директору філії. Зокрема, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що у ВАТ «КБ «Надра» був відокремлений підрозділ філія ВАТ «КБ «Надра», який закритий 29 травня 2006 року, однак печаткою якого скріплений Кредитний договір. Тому цей договір зі сторони банку підписаний не уповноваженою особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності та повноважень на укладення такого договору, у зв`язку з чим цей договір необхідно визнати недійсним.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05 лютого 2015 року № 83 «Про віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних», того ж дня рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Надра» з 06 лютого 2015 року строком на три місяці, який було продовжено до 05 червня 2015 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра».

Строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» неодноразово продовжувалися і відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 вересня 2020 року № 1764 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Надра», делеговані Білій І. В. рішенням виконавчої дирекції ПАТ КБ «Надра» від 22 червня 2020 року № 1179 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ КБ «Надра». На час подання позову ліквідація ПАТ «КБ «Надра» здійснюється Фондом безпосередньо.

За інформацією зі спеціального розділу про державну реєстрацію іпотеки, іпотекодержателем є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн». Однак жодних документів чи повідомлень про відступлення зобов`язань він не отримував.

Також з інформації зі спеціального розділу про державну реєстрацію іпотеки йому стало відомо, що приватний нотаріус КМНО Черленюх Л. В. зареєструвала обтяження на об`єкт нерухомого майна - належну йому квартиру. Оскільки зобов`язань за Кредитним договором не має, то наявні відомості про іпотеку та обтяження нерухомого майна створюють йому перешкоди у здійсненні права власності щодо належного йому майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним Кредитний договір та скасувати обтяження, накладене на об`єкт нерухомого майна - квартиру, що належить йому та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом виключення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 7050566 про обтяження майна та запису № 37376926 (спеціальний розділ) про іпотеку.

Також у червні 2021 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованості за Кредитним договором.

Зустрічний позов ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» обґрунтовано тим, що 17 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 25 640 доларів США зі сплатою 11,79 процентів річних з кінцевим терміном повернення до 17 квітня 2024 року.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань 17 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася солідарно із позичальником відповідати перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник за виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Додатковою угодою № 1 від 17 квітня 2008 року Кредитний договір доповнено пунктом 1.3.2, відповідно до якого позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати плату за управління кредитом у розмірі 0,15 процентів від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку). Також доповнено пунктом 1.3.3, відповідно до якого комісія за розрахунки за цим договором складає 3 проценти від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів.

Додатковою угодою № 2 від 29 липня 2010 року Кредитний договір викладено у новій редакції, зокрема в пункті 2.4 вказано, що порядок погашення суми заборгованості за договором відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 15 числа поточного місяця, а якщо 15 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17 квітня 2024 року на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до додаткових угод до Кредитного договору № 3 від 28 січня 2011 року, № 4 від 29 липня 2011 року та № 5 від 30 січня 2012 року, порядок погашення заборгованості за Кредитним договором у період з 15 лютого 2011 року по 17 квітня 2024 року встановлено графіками, передбаченими у цих додаткових угодах.

ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язань за Кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

15 липня 2020 року між банком і товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») було укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Черленюх Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 834, згідно з яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги за Кредитним договором та договором поруки.

31 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Кравець О. О., зареєстрований в реєстрі за № 3240, згідно з яким права вимоги за Кредитним договором та договором поруки перейшли до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Отже, на час подання зустрічного позову кредитором відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за Кредитним договором та договором поруки є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

У відповідності до додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 22 309,65 доларів США основного боргу, 16 469,41 доларів США - заборгованості зі сплати процентів, 2 639,29 доларів США - заборгованості зі сплати комісії.

Згідно з графіком погашення заборгованості за Кредитним договором, передбаченим у додатковій угоді № 5 до Кредитного договору, залишок заборгованості по тілу кредиту станом на 20 липня 2018 року (тобто в межах трирічної позовної давності) складає 16 190,86 доларів США.

Враховуючи викладене, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» просило стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором, яка складається із 16 190,86 доларів США основного боргу та 16 469,41 доларів США - заборгованості зі сплати процентів.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2021 року зустрічний позов ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» заборгованість за Кредитним договором,яка складається із: 16 190,86 доларів США - основного боргу та 16 469,41 доларів США - розмір заборгованості зі сплати відсотків. У зустрічному позові ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту порушеного, на його думку, права, оскільки у своїх позовних вимогах не просить застосувати правові наслідки недійсного (нікчемного) правочину, тобто Кредитного договору. Тоді як підставою обтяження нерухомого майна, яке просить скасувати позивач, є не Кредитний договір, а договір іпотеки.

Крім того, стороною Кредитного договору зі сторони кредитора виступав саме банк як фінансова установа, який свої зобов`язання за правочином виконав, надав відповідні кошти боржнику. У цьому випадку саме банк, а не конкретний працівник банку, який, можливо, за межами своїх повноважень підписав кредитний договір чи додаткові угоди. Тоді як сам боржник умови договору прийняв, підписав, тривалий час виконував і визнавав. Просто факт підписання правочину від імені юридичної особи кредитора неповноважним представником, не порушує жодних прав чи інтересів позичальника, за умови належного виконання зобов`язань такою юридичною особою відповідно до умов договору.

Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Кредитного договору нікчемним.

Разом з тим, частково задовольняючи зустрічний позов ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», суд виходив з того, що наявність у ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором в межах трирічної позовної давності у розмірі 16 190,86 доларів США - основного боргу та 16 469,41 доларів США - за процентами підтверджується графіком погашення заборгованості, передбаченим у Додатковій угоді № 5 до Кредитного договору, а також умовами договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2020 року, укладеним між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», та Додатком № 1 до цього договору.

Однак підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення відповідної заборгованості з відповідачки ОСОБА_2 відсутні, так як висновком експерта від 18 березня 2022 року № СЕ-19/109-22/1701-ПЧ установлено, що підписи у графах «Поручитель» у договорі поруки від 17 квітня 2008 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, у листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про відмову від позовних вимог в частині задоволено. Прийнято відмову ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» від позову в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом у розмірі 10 792,28 доларів США. Визнано нечинним рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом у розмірі 10 792,28 доларів США. Закрито провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про стягнення заборгованості за Кредитним договором в частині стягнення з ОСОБА_1 нарахованих процентів за кредитом у розмірі 10 792,28 доларів США.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Залишено без змін рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року в частині: відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання Кредитного договору недійсним, скасування обтяження майна; стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» заборгованості за Кредитним договором, яка складається із: 16 190,86 доларів США основного боргу та процентів у розмірі 5 677,13 доларів США, а всього 21 867,99 доларів США; відмови у задоволенні позову ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_2 .

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стороною Кредитного договору виступав саме банк як фінансова установа і юридична особа, а не конкретний працівник банку.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та надалі виконував його умови протягом тривалого часу. Умови Кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування: періоду надання кредиту, розміру процентної ставки, порядку її нарахування, переліку, розміру й бази розрахунку неустойки; періоду внесення платежів, відповідальності за порушення умов договору. Крім того, за Кредитним договором неодноразово було проведено реструктуризацію кредитної заборгованості та визначено розмір щомісячних платежів.

Боржник прийняв умови договору, підписав його, отримав кредитні кошти, тривалий час виконував умови договору, сплачуючи платежі, а банк, не заперечуючи повноважень свого представника, який від його імені підписав Кредитний договір, видав кредитні кошти ОСОБА_1 .

Отже, підписавши Кредитний договір, сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, мали при цьому необхідний обсяг цивільної дієздатності, їхнє волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі. Підписання правочину від імені юридичної особи кредитора неповноважним представником не порушує жодних прав чи інтересів позичальника.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним Кредитного договору та, відповідно, позовних вимог про скасування накладеного на об`єкт нерухомого майна обтяження, як похідної вимоги.

Крім того, підставою для обтяження є договір іпотеки, а не Кредитний договір, що також свідчить про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Дослідивши зміст Кредитного договору та додаткових угод, суд першої інстанції правильно встановив, що сторони погодили дату повернення кожного платежу та його розмір.

Оскільки умовами Кредитного договору передбачено, що його виконання здійснюється частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли позичальник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу.

Місцевий суд відрахував три роки від моменту звернення позивача до суду, а саме з червня 2021 року і правильно встановив, що за платежами, які боржник зобов`язався повертати з 20 липня 2018 року, позовна давність не пропущена, а тому дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення зустрічного позову ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»та стягнення заборгованості лише в межах позовної давності.

Однак, враховуючи заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про відмову від частини позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь товариства підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором в межах трирічної позовної давності, яка складається із 16 190,86 доларів США - розмір основного боргу та 5 677,13 доларів США - розмір заборгованості зі сплати процентів.

Доводи ОСОБА_1 про те, що позивач за зустрічним позовом не подав первинних платіжних документів щодо сплати за кредитом не заслуговують на увагу, оскільки він має такий самий обов`язок, як сторона по договору, і ним могли бути подані усі документи в оригіналі, які свідчили про сплату кредиту у повному обсязі. Однак ОСОБА_1 не спростував розміру заборгованості.

Тому висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким його первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічних вимог ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» відмовити.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду Івано-Франківської області.

28 липня 2023 року справа № 341/976/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 січня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив зустрічний позов ТОВ «Преміум Лігал Колекцій» за відсутності доказів підтвердження заборгованості, зокрема розрахунку, оригіналу Кредитного договору, первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Договір відступлення права вимоги, наданий ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» вказує, що його невід`ємною частиною є Додаток 1-5, які мають бути скріплені печатками та нотаріально посвідчені. Однак позивач за зустрічним позовом вказані документи не надав.

Суд апеляційної інстанції зменшив суму стягнутої заборгованості за процентами з урахуванням трирічної позовної давності, яка визнана самим позивачем за зустрічним позовом, однак суд не застосував позовну давність до платежів по тілу кредиту.

Крім того, відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди попередніх інстанцій не розмежували недійсний та нікчемний правочини, не звернули увагу на те, що Кредитний договір є недійсним в силу дефекту суб`єктного складу, так як підписаний начальником філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5., яка діяла на підставі положення про філію та довіреності від 08 травня 2007 року № 1-11-5019. Однак на час укладення цього договору філія ВАТ «КБ «Надра» вже була ліквідована, а тому ОСОБА_5 не могла представляти банк як юридичну особу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому заявлена вимога про недійсність в сукупності з вимогою про скасування обтяження є належним та ефективним способом захисту.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги

31 липня 2023 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Крім того, звернуло увагу на те, що оскаржуваний Кредитний договір було укладено 17 квітня 2008 року в присутності ОСОБА_1 , що підтверджується його особистим підписом на Кредитному договорі та додаткових угодах. Позивачу було відомо про існування цього Кредитного договору ще у 2008 році, однак з позовом про визнання його недійсним звернувся лише у червні 2021 року, що є підставою для відмови у задоволенні його позову за спливом позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» в особі начальника ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5., яка діяла на підставі положення про філію та довіреності від 08 травня 2007 року № 1-11-5019, та ОСОБА_1 було укладеноКредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 25 640 доларів США зі сплатою 11,79 процентів річних з терміном повернення до 17 квітня 2024 року (т.1 а.с.96-97).

Додатковою угодою від 17 квітня 2008 року № 1 Кредитний договір доповнено:

- пунктом 1.3.2, відповідно до якого плата за управління кредитом нараховується щомісячно, протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,15 процентів від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплатити банку);

- пунктом 1.3.3, відповідно до якого комісія за розрахунки за цим договором складає 3 проценти від суми кредиту і сплачується одноразово на дату видачі/перерахування кредитних коштів (т.1 а.с.98).

Додатковою угодою від 29 липня 2010 року № 2 Кредитний договір викладено у новій редакції, зокрема пунктом 2.4 визначено, що порядок погашення суми заборгованості за договором відбувається шляхом внесення необхідного платежу щомісячно до 15 числа поточного місяця, а якщо 15 число є небанківським днем, то платіж необхідно внести в останній банківський день, який передує цій даті, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 17 квітня 2024 року, на умовах, визначних цим договором (т.1 а.с.99-103).

Відповідно до Додаткових угод від 28 січня 2011 року № 3, від 29 липня 2011 року № 4, від 31 січня 2012 року № 5, порядок погашення заборгованості за Кредитним договором у період з 15 лютого 2011 року до 17 квітня 2024 року встановлено графіками, передбаченими у цих Додаткових угодах (т.1 а.с.104-107).

Тобто, суди установили, що за згодою сторін, графіки погашення боргу змінювалися, як і розмір щомісячних платежів.

Кредитний договір та додатки до нього, зокрема Додаток № 5, від імені фінансової установи укладали представники ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра», скріплювали угоди печаткою указаного відділення, код ЄДРПОУ 26214767.

При цьому за витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відокремлений підрозділ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» з кодом ЄДРПОУ 26214767 було закрите 29 травня 2006 року (т.2 а.с.66).

За договором іпотеки від 18 квітня 2008 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» в особі заступника директора філії по рітейл блоку директора дирекції по управлінню ефективністю рітейлу філії ВАТ «КБ «Надра» Івано-Франківського РУ Медвідь Н. Й. та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Галицького районного нотаріального округу Дирдою Н.А., зареєстрованим в реєстрі за № 1074, з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із Кредитного договору, іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , жилою площею 19,3 кв. м, загальною площею 35,6 кв. м. Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 161 856 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору еквівалентно 32 501 доларів США (т.1 а.с.42-43).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернелюх Л. В. 18 квітня 2008 року наклала обтяження: заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження: 7050566, об`єкт обтяження: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , підстава обтяження: договір іпотеки від 18 квітня 2008 року, власник: ОСОБА_1 , заявник: банк «Надра» (т.1 а.с.10).

В матеріалах справи міститься договір № 31 від 18 червня 2008 року про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, укладений між Івано-Франківським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 , за умовами якого Фонд від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається позичальнику на будівництво (реконструкцію) і придбання житла Центральним відділенням філії ВАТ «КБ «Надра». Кредит надається згідно з Кредитним договором на придбання житла у АДРЕСА_2 , терміном повернення 16 років. Часткова компенсація визначається в розмірі 12,0 процентів. Розмір часткової компенсації, що надається позичальнику, розраховується Фондом згідно з додатком 1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору, та погоджується позичальником. Фактичний розмір часткової компенсації за відповідний період розраховується, виходячи з фактичного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. Нарахування часткової компенсації здійснюється з моменту підписання договору про надання часткової компенсації між регіональним управлінням Фонду та позичальником. Згідно даного договору, прогнозний розмір компенсації складає 65156,40 грн (т.3 а.с.105).

ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копії квитанцій про сплату ним боргу за період з 2008 по 2013 рік (т.4 а.с.53-87).

Співставивши квитанції про сплату кредитної заборгованості, подані ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ОСОБА_1 , суди встановили, що боржником сплачено заборгованість у період 2012-2013 років на загальну суму 17 981,93 доларів США (тіло кредиту та проценти).

Під час розгляду справи ОСОБА_1 визнав, що має заборгованість перед банком, однак не в повній мірі погодився з її розміром, посилаючись на те, що на час укладення договору та видачі кредитних коштів йому не було відомо про відсутність у представника банку повноважень на підписання Кредитного договору, оскільки умови договору зі сторони банку були виконані. Заборгованість виникла з 2014 року, коли постало питання визнання банку неплатоспроможним і він не був повідомлений, на який рахунок необхідно спрямовувати платежі за кредитом.

15 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення права вимоги № GL48N718070_І_1, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Черленюх Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 834, згідно з яким та Додатком № 1 до цього договору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло права вимоги за Кредитним договором (т.1 а.с.109-112).

31 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги № GL48N718070, посвідчений приватним нотаріусом Кравець О. О., зареєстрований в реєстрі за № 3240, згідно з яким та Додатком № 1 до цього договору права вимоги за Кредитним договором перейшли до ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (т.1 а.с.114-116).

Отже, кредитором у правовідносинах з ОСОБА_1 за оспорюваним Кредитним договором є ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Згідно з графіком погашення заборгованості за Кредитним договором, який передбачений Додатковою угодою № 5 до Кредитного договору, залишок заборгованості зі сплати тіла кредиту станом на 20 липня 2018 року складає 16 190,86 доларів США (т.1 а.с.106-107).

14 грудня 2020 року ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» надіслало на адресу ОСОБА_1 вимоги про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, які позичальник отримав 22 грудня 2020 року (т.1 а.с.125-127).

Наявними копіями меморіальних ордерів підтверджується, що ОСОБА_1 до червня 2014 року здійснював погашення заборгованості за Кредитним договором на користь ПАТ «КБ «Надра» (т.3 а.с.3-13, 15-84).

На виконання вимог ухвали апеляційного суду ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» надало належним чином завірену копію кредитної справи (т.5 а.с.2-110).

Із матеріалів кредитної справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 04 квітня 2008 року власноручно написав на ім`я начальника ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5. заяву про надання кредиту на придбання квартири в сумі 26 000 доларів США терміном на 16 років та підписав анкету-заяву від 04 квітня 2008 року (т.5 а.с.98, 99).

Відповідно до рішення ВАТ «КБ «Надра» від 11 квітня 2008 року № 388018 розпорядженням від 17 квітня 2008 року фізичній особі ОСОБА_1 за Кредитним договором видано довготерміновий кредит в розмірі 25 640 доларів США зі сплатою 11,79 процентів річних для придбання нерухомості. Термін погашення - 17 квітня 2024 року. Забезпеченням виконання Кредитного договору зазначено квартиру АДРЕСА_1 (т.5 а.с.50).

Підтвердженням видачі ОСОБА_1 кредиту в розмірі 25 640 доларів США за Кредитним договором є заява на видачу готівки № 764, меморіальні ордери № 283 від 17 квітня 2008 року та № 606 від 17 квітня 2008 року (т.5 а.с.34).

Також в матеріалах кредитної справи наявні анкети позичальника ОСОБА_1 на реструктуризацію заборгованості за Кредитним договором та рішення Івано-Франківської РУ філії ПАТ «КБ «Надра» про результати розгляду заявки та дозвіл на проведення реструктуризації заборгованості за Кредитним договором (т.5 а.с.19, 21, 25 зворот - 26, 29, 33, 40 зворот - 41).

За витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18560437 від 18 квітня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу від 17 квітня 2008 року № 1064 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1 (т.5 а.с.76 зворот).

Відповідно до витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 18 квітня 2008 року № 18206865 підставою обтяження є договір іпотеки від 18 квітня 2008 року № 1074, об`єкт обтяження - однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Іпотекодавець - ОСОБА_1 . Розмір основного зобов`язання - 25 640 доларів США. Строк виконання зобов`язання - 17 квітня 2024 року (т.5 а.с.47).

Також наявний витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18 квітня 2008 року № 18206450, тип обтяження - заборона на зазначене нерухоме майно (т.5 а.с.47 зворот).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором не оскаржуються, тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України Верховним Судом не переглядаються.

Тобто фактично ОСОБА_1 оскаржив судові рішення в частині: відмови у задоволенні його позову про визнання Кредитного договору недійсним, скасування обтяження майна; стягнення з нього на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» заборгованості за Кредитним договором, яка складається із 16 190,86 доларів США основного боргу та процентів у розмірі 5 677,13 доларів США, а всього 21 867,99 доларів США.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Таким способом може бути, зокрема визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частинами першою та третьою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України).

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 910/2540/18.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що оспорюваний Кредитний договір від імені банку було укладено начальником ЦВ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» ОСОБА_5., яка діяла на підставі положення про філію та довіреності від 08 травня 2007 року № 1-11-5019. Однак згідно з наданим позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відокремлений підрозділ Івано-Франківського РУ філії ВАТ «КБ «Надра» з кодом ЄДРПОУ 26214767 було закрите 29 травня 2006 року.

Разом з тим, відмовляючи в задоволені первісного позову, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що підписавши Кредитний договір, ОСОБА_1 погодилася з усіма його умовами та протягом певного часу виконував взяті на себе зобов`язання, сплачуючи щомісячні платежі. Тому, проаналізувавши усі обставини справи, суди дійшли правильного висновку, про необґрунтованість позову ОСОБА_1 , оскільки факт підписання правочину від імені юридичної особи кредитора неповноважним представником, не порушує жодних прав чи інтересів позичальника, за умови належного виконання зобов`язань такою юридичною особою відповідно до умов договору. Тому підстав для визнання Кредитного договору недійсним немає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 546 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору), передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

У справі, яка переглядається, умовами Кредитного договору встановлено як строк дії договору (до 17 квітня 2024 року), так і строки виконання позичальником зобов`язань із щомісячним внесенням платежів.

Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на яку послався заявник в касаційній скарзі, зазначено, що оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Встановивши, що умовами Кредитного договору встановлено строки виконання позичальником зобов`язань із щомісячним внесенням платежів, які ОСОБА_1 не виконував, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та стягнення з ОСОБА_1 на його користь заборгованості за Кредитним договором, яка складається із 16 190,86 доларів США основного боргу та процентів у розмірі 5 677,13 доларів США, а всього 21 867,99 доларів США, яка розрахована за останні три роки з часу звернення позивача до суду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15 тощо, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскільки Верховний Суд встановив необґрунтованість заявлених в касаційній скарзі ОСОБА_1 підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, доводи його касаційної скарги про недослідження судами наявних в матеріалах справи доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці.

З урахуванням того, що інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 21 жовтня 2022 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович