Ухвала

від 02.05.2023 по справі 1329/1695/12

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1329/1695/12

Провадження №2/944/3/23

УХВАЛА

/прозалишенняпозовноїзаявибез розгляду/

02.05.2023 року м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

представника відповідача адвоката Зозулі А.В.

відповідача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернуласявсудзпозовомдо Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Дана справа перебувала на розгляді у судді Карпин І.М. та у зв`язку із припиненням повноважень судді по відправленню правосуддя із закінченням п`ятирічного строку призначення на посаду судді, на підставі розпорядження №81 від 28.10.2021 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Швед Н.П..

Ухвалою судді Яворівського районного суду від 13.01.2022року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку, прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 12 год 00 хв 25 березня 2022 року.

25.03.2022 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, та призначено на 11.04.2022. Крім цього, надійшло клопотання про перенесення судового засідання від позивачки, оскільки вона перебуває за кордоном.

11.04.2022 підготовче судове засідання перенесено у зв`язку з цим, що від позивачки надійшло клопотання про перенесення судового розгляду на 13.05.2022.

13.05.202 позивач знову в підготовче судове засідання не з`явилася скерувала до суду клопотання про перенесення судового засідання на 22.07.2022.

22.07.2022 позивач в підготовче судове засідання не з`явилась, просила перенести таке до закінчення війни, оскільки, перебуває за кордоном,в подальшому просить розгляд справи призначити після 12год ранку оскільки, особисто бажає брати участь в судовому засіданні.

В подальшому в підготовче судове засідання, призначене на 10год 00хв 04 жовтня 2022року, з`явився представник відповідача, позивач, яка була повідомлена належним чином про розгляд справи, не з`явилася, скерувала клопотання про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження усправі, призначено справудосудовогорозгляду на 12год 00хв 11 січня 2023 року.

В судове засідання призначене на 12год 00хв 11 січня 2023 року, позивач не з`явилася скерувала на адресу суду клопотання про відкладення судового засідання, оскільки, перебуває за кордоном, просить призначити наступне судове засідання з врахуванням того що віза у неї продовжена до березня місяця 2023року.

В судове засідання призначене 11год 20хв 02 травня 2023 року, з`явилась відповідачка, представник відповідачки та третя особа, позивач, яка була повідомлена належним чином про розгляд справи, не з`явилася, скерувала заяву про відкладення розгляду справи,оскільки, перебуває за кордоном, просить призначити наступне судове засідання з врахуванням того що віза у неї продовжена до 2024року.Заяви позивачки мотивовані тим, що вона не має можливості прибути в судові засідання у зв`язку із введеним на території України воєнним станом.

В судовому засіданні відповідачі та їх представник просять залишити позов без розгляду, оскільки, протягом двох років позивач не з`являється в судове засідання, умисно відкликадаючи судовий розгляд, забезпечити представника не бажає, клопотання про розгляд справи у її відсутності не подала. Вони з`являються в судове засідання, витрачаючи кошти та свій час на дорогу та на послуги адвоката.

Заслухавши пояснення відповідачів та їх представника, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність до ст.2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальних прав.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частина 2 та 5 статті 12 ЦПК України визначає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Як передбачено ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

У відповідності до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Дана справа надійшла до Яворівського районного суду Львівської області 05.04.2012року. 28.10.2021року передана судді Швед Н.П. була прийнята до провадження та 13.01.2022 винесено ухвалу про призначення підготовчого судового засідання на 25.03.2022 тобто, моменту відкриття провадження у справі та до постановлення вказаної ухвали 02.05.2022 минуло більше року. У жодне з призначених судових засідань суду позивач не з`явилася. Клопотань про розгляд справи за відсутності позивача чи проведення судових засідань у режимі відеоконференції від позивача не надходило.

При цьому, судом у судових повістках позивачу роз`яснено права передбачені ст. 43 ЦПК України та наслідки його неявки визначені ч. 5 ст. 223 ЦПК України.

Як вбачається із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року (справа № 755/21179/21, провадження № 61-12710св22) право учасників справи подавати заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України не обмежується наявністю бойових дій на тих чи інших територіях України, оскільки між воєнними діями (бойовими діями) у державі та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процес. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом. (частини 1, 2, пункт 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України)

Відповідно до частини 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч.1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, в їх системному зв`язку, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутність.

Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003 року).

Відповідно до ч.5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Цією нормою права визначено два випадки у яких суд залишає позовну заяву без розгляду:

1.Якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання;

2.Позивач не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Предметно зауважити, що у першому випадку законодавець не встановлює жодного зв`язку між повторною неявкою позивача у судове засідання та причинами таких дій.

Ця обставина свідчить про те, що у разі повторної неявки позивача у судове засідання, поважність причин такої неявки не має значення при вирішенні питання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Водночас слід зазначити, що згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Отже, законом чітко визначено, що навіть у разі неявки учасника справи (яким є і позивач) у судове засідання з поважних причин, відкласти розгляд можливо лише один раз.

Це доводить те, що повторна неявка у судове засідання позивача має наслідком залишення позову без розгляду, незважаючи на причини з яких вона була допущена.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші)

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошує на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 10 липня 2017 року у справі «Гінчо проти Португалії» Європейський суд з прав людини зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Крім цього суд враховує, що постановою Верховного Суду по справі№310/12817/13 від 22.05.2019 викладено правову позицію з питання залишення позову без розгляду при повторній неявки позивача. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Також суд враховує позицію наведену у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 року у справі №658/1141/18, в якій вказано на те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі

положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі№ 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі№ 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, сторона позивача була належним чином повідомлена про всі судові засідання, є підтвердження про обізнаність розгляду справу у суді всіма учасниками справи.

Системний аналіз положень Цивільно-процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки позивача/заявника до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці позивача/заявника до суду. Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Згідно з вимогами ЦПК України у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд визнає, що позивач в черговий раз повторно 02.05.2023 не з`явилася до суду без поважних причин. На порушення вимог чинного законодавства, сторона позивача неналежним чином користується наданими процесуальними правами, оскільки справа протягом тривалого часу, перебуває в провадженні Яворівського районного суду Львівської області.

Враховуючи, що в матеріалах справи недостатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає неможливим розгляд справи за відсутності сторони позивача, а також враховуючи відсутність підтвердження поважності причин неявки в судове засідання позивача, дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд враховує, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України). В свою чергу, залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

На підставівикладеного,керуючись ст.247, 257, 260, 261ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідачів адвоката Зозулі А.В.- задовольнити.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсними, визнання державних актів про право власності на земельні ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою з того самого питання.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: Швед Н.П.