Рішення

від 24.04.2023 по справі 922/2680/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 Справа № 922/2680/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (адреса: 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54; код ЄДРПОУ 39590621) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Куликовська, буд. 23; код ЄДРПОУ 39102054) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейс саплай" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 23; код ЄДРПОУ 44485583); 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана солюшнз" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111-А; код ЄДРПОУ 41007840); 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Космополіт 2021" (адреса: 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 53, кв. 9; код ЄДРПОУ 44321580) про стягнення 1666398,12 грн. за участю представників сторін:

позивача Романенко О.М. (довіреність № ДР-44-1221 від 31.12.2021)

відповідача Ставров С.Ю. (ордер АХ № 1115555 від 25.01.2023)

третьої особи 1 Вишневецька Т.А. (ордер АХ № 1119359 від 21.02.2023)

третьої особи 2 не з`явився;

третьої особи 3 не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (далі відповідач) 1666398,12 грн вартості спожитого природного газу.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 зі строком дії до 31.12.2021. Однак, після сплину терміну дії договору відповідач протягом січня березня 2022 року продовжив споживання природного газу, та за даними Оператора ГТС у вказаний період спожив його загальним обсягом 28015,81 куб. м. на суму 1666398,12 грн., проте в подальшому надіслані позивачем акти приймання передачі газу не підписав, та його вартість не сплатив.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 02.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 30.01.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської від 30.01.2023 підготовче засідання відкладено на 01.03.2023; задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (вх. № 1326 від 19.01.2023) про залучення третіх осіб; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейс саплай", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана солюшнз", 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Космополіт 2021".

Ухвалою Господарського суду Харківської від 01.03.2023 продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів.

Іншою ухвалою Господарського суду Харківської від 01.03.2023 підготовче засідання відкладено на 15.03.2023.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 1377 від 12.01.2023) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовну. В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, вказує на те, що він згоден з тим, що договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 закінчив свою дію 31.12.2021, проте зазначає, що позивач визначив вартість поставленого природного газу на підставі наказів власного директора, які, однак, не мають імперативного та зобов`язуючого значення для відповідача, тобто ціна поставленого газу не може вважатися обґрунтованою.

Також відповідач вважає, що ані подана позивачем позовна заява, ані додані до неї матеріали, не містять будь яких належних та допустимих доказів стосовно обсягів поставленого йому (ЕІС-код 56X0000132U1100А) природного газу у період січень - березень 2022 року. Відповідач вказує, що оскільки адміністрування електронної платформи, за якою проводиться облік обсягів поставленого природного газу (Постанова НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496) здійснюється Оператором ГРМ / ГТС, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України», код ЄДРПОУ 42795490 - долучені до позовної заяви роздруківки «Попередні / остаточні відбори ПГ...» за січень - березень 2022 р., з невідомими та невизначеними по суті щоденними цифровими показниками, які засвідчені начальником відділу продажів юридичним особам ТОВ «Харківгаз Збут», не можуть вважатися належними та допустимими доказами обсягів поставленого ТОВ «Харківський автобусний завод» (ЕІС-код 56X0000132U1100А) природного газу у період січень - березень 2022 року.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 3421 від 13.01.2022) в якому спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, та зокрема зазначає, що згідно з Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, на споживача покладено обов`язок самостійного припинення газопостачання у випадку відсутності укладеного з постачальником договору поставки природного газу. Однак, в даному випадку, відповідач не припинив постачання природного газу після припинення дії договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 зі строком дії до 31.12.2021.

Також позивач вказує, що оскільки відповідач не довів до постачальника обсяг спожитого природного газу протягом січня березня 2022 року, такий обсяг було визначено на підставі відомостей переданих оператором ГРМ, що відповідає вимогам глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ.

Щодо формули визначення вартості спожитого газу позивач зазначає, що в обґрунтування правомірності її визначення ним надано до суду копії наказів ТОВ «Харківгаз Збут» про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022р., № Но-28-0222 від 28.02.2022р. № Но-32-0322 від 09.03.2022, відомості (роздруківки, скріни) відносно інформації опублікованої на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», стосовно середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на зазначеній біржі ресурсу січня, лютого та березня 2022, копію цінової довідки ТПП №33/22 від 14.01.2022 року.

Відповідач надав суду заперечення (від 14.02.2023) в яких наполягає на необґрунтованості заявленого позову, та зокрема зазначає що на підставі п. 9.15. договору укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, а тому поставки позивачем на користь відповідача в спірний період не може вважатися позадоговірною.

Також відповідач зазначає, що 25.02.2022 він звернувся до відповідача з заявою вих. № 22-02/2022/2 від 22.02.2022 в якої з посиланням на п.8.1. Договору, а саме у зв`язку із зміною постачальника природного газу, просили вважати цей Договір розірваним, та просили припинити постачання природного газу. Тобто, на думку відповідача, саме з 25.02.2022 він ініціював розірвання продовженого на 2022 рік Договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021.

Позивач надав суду письмові пояснення (вх. № 4912 від 01.03.2023) в яких спростовує викладені в запереченнях твердження відповідача стосовно того, що договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, оскільки між сторонами з цього приводу не укладалося відповідної додаткової угоди, як це передбачено п. 9.15. договору.

Позивач зазначає, що потреба в укладанні подібної додаткової угоди для продовження дії Договору повністю корелюється / узгоджується з вимогами пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2495, відповідно до якого Договір постачання природного газу зокрема повинен містити такі умов, що є істотними та обов`язковими для цього виду договорів:

2) предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

5) річні, місячні та / або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та / або допустиме їх відхилення.

З огляду на вищенаведене, для пролонгації дії Договору між Сторонами в обов`язковому порядку повинна була бути укладена додаткова угода з визначенням в ній обсягів природного газу, необхідних для Споживача на 2022 рік, чого сторонами, як вже зазначалося, зроблено не було.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач в зверненні № 18-02/22/1 від 18.02.2022 підтверджував той факт, що договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припинив свою дії 31.12.2021 і вимагав припинення постачання природного газу.

Позивач зазначає, що доказів самостійного припинення відповідачем споживання природного газу, відповідачем не надано. Тобто оскільки відповідач за відсутності укладеного договору на постачання природного газу не обмежив та не припинив споживання природного газу він має сплатити вартість спожитого газу за цінами, які визначені на підставі наказів № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022р., № Но-28-0222 від 28.02.2022р. № Но-32-0322 від 09.03.2022.

Відповідач надав суду додаткові пояснення від 08.03.2023 в яких спростовує доводи, викладені в письмових поясненнях позивача, та наполягає на тому, що на підставі п. 9.15. договору укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, а тому поставки позивачем на користь відповідача в спірний період не може вважатися позадоговірною.

Відповідач вважає помилковими посилання позивача на положення пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2495, оскільки зазначене в даному випадку не спростовує того факту, що без наявності Додаткової угоди в якій визначено плановий обсяг постачання природного газу на наступний календарний рік, Договір № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 р. продовжив свою дію на наступний 2022 календарний рік. На думку відповідача, Договір № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 містить всі істотними та обов`язкові умови для цього виду договорів, зокрема: предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах), та річний плановий обсяг постачання газу, який згідно до п. 1.2 Договору становить до 66 000 куб. м. Тобто, на думку відповідача, відсутність Додаткової угоди щодо планових обсягів постачання природного газу свідчить про те, що саме в цих планових обсягах, тобто до 66 000 куб. м. цей Договір № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 й продовжив свою дію на 2022 рік.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що сам позивач визнав факт продовження договірних відносин в 2022 році, зокрема в виставленому відповідачу рахунку на оплату № 62004855 від 13 грудня 2022 року на суму 1666398,12 грн. (в тому числі ПДВ, - 277733,02 грн.) відповідно до якого, в графі призначення платежу зазначено «…. за договором № 41GP617-48-21 зг. рах. 62004855, ….постачання ПГ».

Третя особа ТОВ «Космополіт 2021» надало суду відзив на позовну заяву (вх. № 3152 від 16.02.2023) в якому підтримує позицію відповідача у даній справі, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Названа третя особа також вважає, що на підставі п. 9.15. договору укладений між сторонами у справі договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, а тому поставки позивачем на користь відповідача в спірний період не може вважатися позадоговірною.

Названа третя особа зазначає, що позивач визначив вартість поставленого природного газу на підставі наказів власного директора, які, однак, не мають імперативного та зобов`язуючого значення для відповідача, тобто ціна поставленого газу не може вважатися обґрунтованою.

Третя особа - ТОВ "Спейс саплай" надала суду письмові пояснення (від 28.02.2023) в яких також підтримує позицію відповідача у даній справі, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

На думку названої третьої особи, договір № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 р. продовжив свою дію на наступний 2022 рік на підставі п. 9.5. цього договору. Підставою для припинення дії Договору є заяви сторін, зроблені за місяць до закінчення строку його дії, однак позивачем не надано доказів направлення відповідачу заяв про припинення дії Договору. В зв`язку з зазначеними обставинами названа третя особа вважає, що в січні березні 2022 року позивач продовжив постачання відповідачу природного газу за ціною, визначеною у договорі, а не за ціною визначеною позивачем самостійно на підставі певних наказів.

Третя особа - ТОВ "Монтана солюшнз" своїм правом на подання пояснень на позовну заяву не скористалася.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2023 закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2023.

В судовому засіданні 29.03.2023 оголошено перерву до 24.04.2023, надано сторонам можливість надати суду письмові пояснення стосовно обставин, які мають істотне значення для вирішення спору.

Позивач надав суду письмові пояснення від 21.04.2023 в яких наполягає на обґрунтованості власної правової позиції, викладеній у заявах по суті спору. Окремо позивач зазначає, що визначення обсягів спожитого відповідачем природного газу протягом січня березня 2022 року визначено на підставі відомостей переданих оператором ГРМ, що відповідає вимогам глави 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ.

На судове засідання 24.04.2023 прибули представники сторін та третьої особи - ТОВ "Спейс саплай".

Представник позивача просить суд заявлений позов задовольнити.

Представники відповідача та названої третьої особи просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Треті особи - ТОВ "Монтана солюшнз" та ТОВ «Космополіт 2021» на судове засідання своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою їх повідомлення про час та місце розгляду справи.

Оскільки неявка представників названих третіх осіб не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі Постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 633 від 11 05 2017.

Відповідно до п. 2.2.2 статті 2 Статуту підприємства позивача, однією з основних функцій Товариства є надання послуг з постачання природного газу підприємствам усіх форм власності.

01.01.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем (ЕІС-код 56X0000132U1100A) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. розділу І якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача у 2021 році природний газ (далі - газ), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2. договору, річний плановий обсяг природного газу до 66000 куб. м.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що планові обсяги постачання природного газу по місяцях визначено в додатку 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна одного кубічного метра природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342483 грн., крім того компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахування компенсації вартості послуг доступу до потужності складає 8,25000083 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000017 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,900000100 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в національній валюті України гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 26 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру ТОВ «Харківгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з п. 9.15 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строки дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежено. При цьому, сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено плановий обсяг постачання природного газу на 2021 рік по місяцях.

Як зазначає позивач, після 31.12.2021 сторони не продовжували термін дії договору, оскільки не укладали будь-яких додаткових угод з цього приводу в яких би, зокрема, визначався плановий обсяг природного газу на 2022 рік (що, зокрема передбачено п. 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідач в свою чергу факт припинення договірних відносин після 31.12.2021 заперечує, зазначаючи що на підставі п. 9.15 договору, цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на 2022 календарний рік, оскільки за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не заявлено про припинення його дії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до позивача з листом від 18.02.2022 в якому зазначив, що на підставі п. 9.1. договору вважає договір № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припиненим, та просив негайно припинити постачання йому природного газу.

В подальшому, 25.02.2022 відповідач звернувся до позивача з заявою вих. № 22-02/2022/2 від 22.02.2022 в якої з посиланням на п. 8.1. Договору, а саме у зв`язку із зміною постачальника природного газу, просили вважати цей Договір розірваним, та просили припинити постачання природного газу.

Разом з тим, як стверджує позивач, за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС відповідач в січні, лютому та березні 2022 року здійснив споживання природного газу, який належав позивачу, а саме в січні 2022 р. - 17 510,19 куб. м., в лютому 2022 р -10 421,05 куб. м, та в березні 2022 р. - 84,57 куб. м., загальним обсягом 28 015,81 куб м.

Позивач вказує, що оскільки дія укладеного між сторонами договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припинилася, поставка ним зазначених обсягів природного газу відповідачу має позадоговірний характер.

З посиланням на зазначені обставини, та на підставі даних Інформаційної платформи позивач провів нарахування за поставлений відповідачу природний газ, а саме, в січні 2022 року на суму 1149962,32 грн., в лютому 2022 року на суму 512339,36 грн. та в березні 2022 року на суму 4156,54 грн. Вартість поставленого природного газу позивачем розрахована на підставі наказів ТОВ «Харківгаз Збут» про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022, № Но-28-0222 від 28.02.2022, № Но-32-0322 від 09.03.2022.

Позивач стверджує що обґрунтованість ціни на газ також підтверджується інформацією опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», стосовно середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на зазначеній біржі ресурсу січня, лютого та березня 2022, ціновою довідкою ТПП №33/22 від 14.01.2022 року.

Позивач вказує, що з урахуванням наявної переплати в сумі 60,10 грн. борг відповідача за спожитий природний газ складає 1666398,12 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою оплати спожитого газу, позивач направив відповідачу поштою ціним листом з описом вкладення (трек №6109303969440) Вимогу № 6І7-Сл-4378-1222 від 13.12.2022 щодо сплати заборгованості за природний газ, акт приймання-передачі природного газу № Х0382001613 від 31.01.2022 (2 примірника), акт приймання-передачі природного газу № Х0382003380 від 28.02.2022 (2 примірника), акт приймання-передачі природногогазу № ХО382004658 від 31.03.2022 (2 примірника), рахунок на оплату № 62004855 від 13.12.2022.

Однак, відповідач акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав, заборгованості за спожитий природний газ не сплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Статтею 631 ЦК України також передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В даному випадку, позивач стверджує, що поставка газу в січні березні 2022 року мала позадоговірний характер, оскільки дія укладеного між сторонами договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припинилася 31.12.2021.

Саме з посиланням на позадоговірний характер правовідносин позивачем при визначенні вартості спожитого природного газу застосовано накази ТОВ «Харківгаз Збут» про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022, № Но-28-0222 від 28.02.2022, № Но-32-0322 від 09.03.2022.

Однак, при цьому позивачем не враховано вимоги п. 9.15 договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021, відповідно до якого договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строки дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежено. При цьому, сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

В даному ж випадку матеріали справи не містять, та будь-якою зі сторін спору не надано суду доказів заявлення про припинення дії договору, зокрема, за місяць до 31.12.2021.

Суд зауважує, що за буквальним змістом пункту 9.15 укладеного сторонами договору у разі, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Така умова договору має усі ознаки мовчазного поновлення договірного правовідношення як такого (tacite reconduction), адже відповідний правовий наслідок настає через пасивну поведінку (бездіяльність) сторін. Внаслідок цього за настання необхідних для поновлення договору юридичних фактів договір вважається поновленим (а не підлягає поновленню!). Тобто продовження строку договору відбувається автоматично в силу самого факту накопичення відповідного фактичного складу, а відповідна додаткова угода лише фіксує факт поновлення договору, який вже безповоротно відбувся. Верховним Судом неодноразово висловлювалася аналогічна позиція щодо значення додаткової угоди для продовження строку (поновлення на новий строк) договору та «автоматичність» такого поновлення у разі накопичення належного юридичного складу незалежно від укладення відповідної додаткової угоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (пункт 66), постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 275/1184/20 постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №910/16979/21(пункт 5.18)), яка mutatis mutandis є релевантною і для спірних правовідносин сторін у даній справі.

Суд також наголошує на принципі favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 та від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19). У цьому контексті суд оцінює критично та відхиляє посилання позивача на обов`язковість для чинності поновленого на новий строк договору узгодження сторонами планових обсягів постачання природного газу, адже поновлення договору на новий строк відбувається у всій його повноті, включаючи також і планові обсяги постачання в розрізі календарних місяців; крім того, самим договором передбачено правила на випадок ситуації перевищення погоджених обсягів постачання природного газу, в т.ч порядок остаточного розрахунку за фактично переданий постачальником газ.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на підставі п. 9.15. договору, укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, а тому поставки позивачем на користь відповідача газу протягом січня березня 2022 року не може вважатися позадоговірною, як на цьому наполягає позивач.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Оскільки в позовній заяві позивач вимагає стягнення з відповідача боргу, який, за його твердженням, виник поза межами укладеного між сторонами договору, тобто внаслідок безпідставного споживання відповідачем природного газу (та з посиланням при цьому, зокрема, на положення ст. ст. 1212-1213 ЦК України), тоді як в межах даної справи суд дійшов висновку про те, що поставка газу відбувалася саме в рамках укладеного між сторонами договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021, зазначене в свою чергу свідчить про те, що позивач при зверненні до суду обрав неналежний спосіб захисту, оскільки він не відповідає змісту порушеного права (матеріально-правова вимога не співвідноситься із обставинами порушення права чи законного інтересу). Вказане в свою чергу свідчить про необґрунтованість заявленого позову. При цьому, позивач має можливість захистити свої права та інтереси щодо оплати поставленого газу в січні березні 2022 року в рамках укладеного між сторонами договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021.

Крім того, суд також зазначає щодо наданих позивачем доказів в обґрунтування обсягів спожитого відповідачем природного газу.

Главою 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі за текстом Кодекс ГРМ) закріплений порядок обліку природного газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що споживач зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період.

У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційного ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункової дати місяця об`єм спожитого (розподіленого) природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГГС до Оператора ГГС протягом газового місяця.

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГГС у встановленому Кодексом ГРМ порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником. Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу».

Згідно положень п. 7 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі не досягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленою) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Крім того, Постановою НКРЕКП від 30 09.2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» (далі но тексту - Постанова) також закріплено, що функції/повноваження по обліку фактично спожитою природного газу реалізуються Оператором ГРМ та безпосередньо Споживачем, при цьому Постачальники природного газу лише використовують отримані від них відповідні давні.

Зокрема, відповідно до розділу V Постанови, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні. Для визначення об`єму розподілу за споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача. Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про спожитий об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своэму постачальнику. Визначені за умовами цього Договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Разом з тим, з метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями споживачів, державою була розроблена та впроваджена у роботу електронна платформа, принципи її функціонування передбачені Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (надалі - Правила)

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу (абзац 46 пункту 5 глави 1 розділу Кодексу газотранспортної системи).

Кожному споживачу присвоюється ЕІС-код (Encrgy ldcntification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абзац 3 пункту 5 Правил постачання природного газу).

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - Оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою Платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом. Доступ до платформи здійснюється шляхом застосування персональних логінів і паролів, які надаються Оператором ГТС всім учасникам ринку природного газу. Після запуску платформи - будь-який обмін інформацією в частині встановлення планових та визначення фактичних обсягів спожитого природного газу у розрізі постачальників та споживачів, які уклали з ними господарські договори на придбання ресурсу природного газу здійснюється в електронному вигляді (без дублювання на паперових носіях), зокрема:

1. Інформація про фактично спожиті обсяги у звітному місяці певним споживачем - вноситься до Платформи Оператором ГРМ (AT «Харківміськгаз») у визначені терміни;

2. Постачальники використовують інформацію з Платформи для складання ними Актів приймання - передачі природного газу у звітному періоді Споживачам, зокрема для проведення нарахування за фактичні обсяги спожитого природного газу;

3. Інформація Платформи використовується Оператором ГТС для визначення обсягу зобов`язань перед ним інших учасників ринку природного газу.

Відповідно до Глави 2 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі за текстом - Кодекс ГРМ), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту ЕІС-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу. ЕІС-коди, видані уповноваженим органом їх видачі за межами України, місцевим видавничим бюро, є дійсними на території України та приймаються оператором газотранспортної системи. ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій).

Код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи - визначений оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи алфавітно-цифровий код, що ідентифікує суб`єкта ринку природного газу, у тому числі споживача, що приєднаний до газорозподільної системи або код точки комерційного обліку, яка використовується для визначення об`ємів та обсягів природного газу для складання актів приймання-передачі між суб`єктами ринку природного газу та їх взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 12 розділу 11 Правил № 2496, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

З посиланням на вказані законодавчі норми позивач вказує, що він, як постачальник природного газу, може проводити нарахування за послуги з постачання природного газу у звітному періоді на підставі відомостей, отриманих від оператора ГРМ про обсяг про транспортованого газу.

В якості доказів обсягів споживання відповідачем природного газу у січні 2022 р., у лютому 2022 р. та у березні 2022 р. позивачем до позовної заяви, за його твердженням, надані скріншоти екрану з Інформаційної платформи Оператора ГТС. Як вбачається з цих документів, вони підписані начальником відділу продажів ТОВ «Харківгаз Збут» Олійник В.В.

Разом з тим, ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 91 ГПК України, зокрема, передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 1-4 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 5.27 Державної уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

В даному ж випадку надані позивачем в якості доказів споживання скрін-шоти певних документів не містять будь-якої інформації про джерело їх походження (крім тверджень позивача про те, що це скрін-шоти з інформаційної платформи оператора ГТС будь-яких інших відомостей про походження цих документів матеріали справи не містять), особу що склала відповідний реєстр відображений в скрін-шоті, підстави його складення, тощо.

Крім того, на підставі ст. 91 ГПК України надані позивачем скрін-шоти можуть вважатися паперовими відображеннями електронних документів. Проте, відповідність копій цих документів їх оригіналам позивачем в передбаченому законом порядку не засвідчена. Суд констатує, що скрін-шоти документів хоча і підписані начальником відділу продажів юридичним особам ТОВ «Харківгаз Збут» Олійник В.В., проте яке саме відношення названа особа має до складання цих документів взагалі не зазначається.

Зазначене в свою чергу ставить під сумнів належність, допустимість та достовірність наданих позивачем скрін-шотів певних електронних документів в якості доказів об`ємів поставки відповідачу природного газу у січні 2022 р., у лютому 2022 р. та у березні 2022 р.

З урахуванням викладеного, суд визнає вимоги позивача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з невірно обраним способом захисту цивільних прав та не наданням належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у позові. За таких обставин, в задоволенні заявленого позивачем позову слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "04" травня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак