Постанова

від 11.07.2023 по справі 922/2680/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/2680/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача Романенко О.М.

від відповідача Ставров С.Ю.

від ТОВ "Спейс саплай" Вишневецька Т.А.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" (вх.№1032Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 (повний текст якого складено та підписано 04.05.2023 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Байбаком О.І.)

за позовом ТОВ "Харківгаз Збут" (адреса: 61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54; код ЄДРПОУ 39590621)

до ТОВ "Харківський автобусний завод" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Куликовська, буд. 23; код ЄДРПОУ 39102054)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ТОВ "Спейс саплай" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 23; код ЄДРПОУ 44485583);

2) ТОВ "Монтана солюшнз" (адреса: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111-А; код ЄДРПОУ 41007840);

3) ТОВ "Космополіт 2021" (адреса: 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 53, кв. 9; код ЄДРПОУ 44321580)

про стягнення 1666398,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (далі відповідач) 1666398,12 грн вартості спожитого природного газу.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 зі строком дії до 31.12.2021. Однак, після сплину терміну дії договору відповідач протягом січня березня 2022 року продовжив споживання природного газу, та за даними Оператора ГТС у вказаний період спожив його загальним обсягом 28015,81 куб. м. на суму 1666398,12 грн., проте в подальшому надіслані позивачем акти приймання передачі газу не підписав, та його вартість не сплатив.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 в задоволенні позову відмовлено.

ТОВ "Харківгаз Збут" із вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу (докази понесення вказаних витрат будуть надані до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дати ухвалення рішення у справі).

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, оскільки між сторонами з цього приводу не укладалося відповідної додаткової угоди, як це передбачено п. 9.15. договору. Так, апелянт зазначає, що потреба в укладанні подібної додаткової угоди для продовження дії Договору повністю корелюється / узгоджується з вимогами пункту 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2496, відповідно до якого Договір постачання природного газу зокрема повинен містити такі умов, що є істотними та обов`язковими для цього виду договорів:

2) предмет договору, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ в необхідних для нього об`ємах (обсягах);

5) річні, місячні та / або добові обсяги природного газу, у тому числі в розрізі точок комерційного обліку (за необхідності), та / або допустиме їх відхилення.

З огляду на вищенаведене, для пролонгації дії Договору між Сторонами в обов`язковому порядку повинна була бути укладена додаткова угода з визначенням в ній обсягів природного газу, необхідних для Споживача на 2022 рік, чого сторонами, як вже зазначалося, зроблено не було.

Також апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано не врахував визначеного чинним законодавством України механізму визначення фактично спожитого газу за результатами звітного місяця та відповідний розподіл прав та обов`язків в цій частині між усіма учасниками газового ринку, а також надані позивачем докази на підтвердження спожитого відповідачем обсягу спожитого газу. А саме суд першої інстанції не врахував обов`язок споживача щомісяця у встановлені терміни надавати постачальнику інформацію про обсяги спожитого природного газу у звітному періоді, оскільки відповідно до п. 4 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ повноваження по обліку природного газу покладені на споживача і оператора ГРМ АТ «Харківміськгаз», а постачальники лише використовують отриману від них відповідну інформацію. Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції щодо ненадання належних доказів підтвердження обсягу споживання природного газу відповідачем з ресурсів постачальника в лютому та березні 2022 року, на думку апелянта, є помилковими. В обґрунтування підтвердження щодо обсягів споживання природного газу відповідачем в період січень березень 2020 року надав копію листа ТОВ «ОПЕРАТОРА ГТС УКРАЇНИ» від 24.05.2023.

Крім того, апелянт зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову через невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки вважає, що зазначена позивачем позовна вимога про стягнення коштів з відповідача могла бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків порушення відповідачем оплати поставленого природного газу в січні-березні 2022 року в рамках укладеного між сторонами договору поставки природного газу, якщо у відповідності до висновків суду договір продовжував свою дію в 2022 році. Так, в обґрунтування зазначеного апелянт послався на те, що обов`язок суду надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд.

Одночасно апелянт звернувся із клопотанням про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що зазначений строк було пропущено через несвоєчасне отримання представником апелянта копії оскаржуваного рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 клопотання ТОВ "Харківгаз Збут" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною ТОВ "Харківгаз Збут" (вх.№1032Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22. Призначено справу до розгляду на 11.07.2023.

19.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «ХарківГаз Збут» без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 за справою № 922/2680/22 без змін.

В судове засідання, призначене на 11.07.2023, з`явились представник позивача, відповідача та третьої особи ТОВ "Спейс саплай", представники інших учасників справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, про свідчать відомості з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта».

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі Постанови Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України № 633 від 11 05 2017.

Відповідно до п. 2.2.2 статті 2 Статуту підприємства позивача, однією з основних функцій Товариства є надання послуг з постачання природного газу підприємствам усіх форм власності.

01.01.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем (ЕІС-код 56X0000132U1100A) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 (надалі Договір), відповідно до п. 1.1. розділу І якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача у 2021 році природний газ (далі - газ), а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з п. 1.2. договору, річний плановий обсяг природного газу до 66000 куб. м.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що планові обсяги постачання природного газу по місяцях визначено в додатку 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна одного кубічного метра природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342483 грн., крім того, компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахування компенсації вартості послуг доступу до потужності складає 8,25000083 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000017 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,900000100 грн.

Згідно з п. 4.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в національній валюті України гривні в наступному порядку:

- оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 26 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру ТОВ «Харківгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з п. 9.15 договору, договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строки дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежено. При цьому, сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено плановий обсяг постачання природного газу на 2021 рік по місяцях.

Як зазначає позивач, після 31.12.2021 сторони не продовжували термін дії договору, оскільки не укладали будь-яких додаткових угод з цього приводу, в яких би, зокрема, визначався плановий обсяг природного газу на 2022 рік, що передбачено п. 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Відповідач, однак, факт припинення договірних відносин після 31.12.2021 заперечує, зазначаючи що на підставі п. 9.15 договору цей договір вважається продовженим (пролонгованим) на 2022 календарний рік, оскільки за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не заявлено про припинення його дії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, освідомлений про пролонгацію договору, в наступних періодах почав звертатися до позивача з вимогами про розірвання цього договору - листом від 18.02.2022 в якому просив припинити подачу газу.

В подальшому, 25.02.2022 відповідач звернувся до позивача з заявою вих. № 22-02/2022/2 від 22.02.2022 в якої з посиланням на п. 8.1. Договору, а саме у зв`язку із зміною постачальника природного газу, просив вважати цей Договір розірваним, та знову просив припинити постачання природного газу.

Разом з тим, як стверджує позивач, за даними Інформаційної платформи Оператора ГТС відповідач в січні, лютому та березні 2022 року здійснив споживання природного газу, який належав позивачу, а саме в січні 2022 р. - 17 510,19 куб. м., в лютому 2022 р -10 421,05 куб. м, та в березні 2022 р. - 84,57 куб. м., загальним обсягом 28 015,81 куб м.

Позивач вказує, що оскільки дія укладеного між сторонами договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припинилася, поставка ним зазначених обсягів природного газу відповідачу має позадоговірний характер.

З посиланням на зазначені обставини, та на підставі даних Інформаційної платформи позивач провів нарахування за поставлений відповідачу природний газ, а саме, в січні 2022 року на суму 1149962,32 грн., в лютому 2022 року на суму 512339,36 грн. та в березні 2022 року на суму 4156,54 грн. Вартість поставленого природного газу позивачем розрахована на підставі наказів ТОВ «Харківгаз Збут» про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022, № Но-28-0222 від 28.02.2022, № Но-32-0322 від 09.03.2022.

Позивач стверджує, що обґрунтованість вказаної у позові ціни на газ (54,72 грн. за м3 без урахування ПДВ) також підтверджується інформацією опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа» про середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів на зазначеній біржі ресурсу січня, лютого та березня 2022, ціновою довідкою ТПП №33/22 від 14.01.2022 року.

Позивач вказує, що з урахуванням наявної переплати в сумі 60,10 грн. борг відповідача за спожитий природний газ складає 1 666 398,12 грн.

Як свідчать матеріали справи, з метою оплати спожитого газу позивач направив відповідачу поштою ціним листом з описом вкладення (трек №6109303969440) Вимогу № 6І7-Сл-4378-1222 від 13.12.2022 про сплату заборгованості за природний газ, акт приймання-передачі природного газу № Х0382001613 від 31.01.2022 (2 примірника), акт приймання-передачі природного газу № Х0382003380 від 28.02.2022 (2 примірника), акт приймання-передачі природного газу № ХО382004658 від 31.03.2022 (2 примірника), рахунок на оплату № 62004855 від 13.12.2022.

Однак, відповідач акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав, заборгованості за спожитий природний газ не сплатив.

Зазначені обставини стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Статтею 631 ЦК України також передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В даному випадку позивач стверджує, що поставка газу в січні березні 2022 року мала позадоговірний характер, оскільки дія укладеного між сторонами договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 припинилася 31.12.2021.

Саме з посиланням на позадоговірний характер правовідносин позивачем при визначена вартість спожитого природного газу шляхом винесення наказів ТОВ «Харківгаз Збут» про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме № Но-156-1221 від 28.12 2021, № Но-17-0122 від 31.01.2022, № Но-28-0222 від 28.02.2022, № Но-32-0322 від 09.03.2022.

Однак, при цьому позивачем не враховано вимоги п. 9.15 договору № 41GP617-48-21 від 01.01.2021, відповідно до якого договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строки дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежено. При цьому, сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

В даному ж випадку матеріали справи не містять, та будь-якою зі сторін спору не надано суду доказів заявлення про припинення дії договору, зокрема, за місяць до 31.12.2021.

Колегія суддів звертає увагу сторін спору, що за буквальним змістом пункту 9.15 укладеного сторонами договору у разі, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії, договір вважається продовженим на наступний календарний рік. Така умова договору має усі ознаки мовчазного поновлення договірного правовідношення як такого (tacite reconduction), адже відповідний правовий наслідок настає через пасивну поведінку (бездіяльність) сторін. Внаслідок цього за настання необхідних для поновлення договору юридичних фактів договір вважається поновленим (а не підлягає поновленню!). Тобто продовження строку договору відбувається автоматично в силу самого факту накопичення відповідного фактичного складу, а відповідна додаткова угода лише фіксує факт поновлення договору, який вже безповоротно відбувся. Верховним Судом неодноразово висловлювалася аналогічна позиція щодо значення додаткової угоди для продовження строку (поновлення на новий строк) договору та «автоматичність» такого поновлення у разі накопичення належного юридичного складу незалежно від укладення відповідної додаткової угоди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 (пункт 66), постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 275/1184/20 постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №910/16979/21(пункт 5.18)), яка mutatis mutandis є релевантною і для спірних правовідносин сторін у даній справі.

Колегія суддів також наголошує на принципі favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17 та від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19). У цьому контексті колегія суддів оцінює критично та відхиляє посилання позивача на обов`язковість для чинності поновленого на новий строк договору узгодження сторонами планових обсягів постачання природного газу, адже поновлення договору на новий строк відбувається у всій його повноті, включаючи також і планові обсяги постачання в розрізі календарних місяців; крім того, самим договором передбачено правила на випадок ситуації перевищення погоджених обсягів постачання природного газу, в т.ч порядок остаточного розрахунку за фактично переданий постачальником газ.

Крім того, колегія суддів зазначає, що поведінка і дії позивача беззаперечно свідчать про продовження дії договору.

Так, на протязі спірного періоду позивачем направлявся відповідачу рахунок на оплату спожитого газу (№ 62004855 від 13.12.2022) з посиланням на договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21.

На запитання колегії суддів представник позивача пояснив це бухгалтерською помилкою.

Однак при цьому представник позивача не зміг пояснити колегії суддів, яким чином відповідачу була надана номінація на природний газ і чому позивач жодним чином не згадує цей факт у своєму позові.

Так, відповідно до п.5 розд. 1 Кодексу газотранспортної системи номінація це попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору газотранспортної системи, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу.

Відповідно до змісту розд. 5 цього ж кодексу умовою отримання номінації є наявність діючого договору між постачальником газу та споживачем. На постачальника газу покладається обов`язок надати оператору ГТС інформацію про припинення договору. Після дати припинення договору вважається, що постачання газу здійснюється постачальником «останньої надії».

В спірних правовідношеннях позивач не міг не знати, що він не є постачальником «останньої надії»; не виконав свого обов`язку повідомлення оператора ГТС про припинення договірних відносин; як трейдер на ринку газу не міг не знати про наявність у відповідача номінації на природний газ за діючим договором тощо.

За таких умов колегія суддів констатує, що позивач беззаперечно знав (не міг не знати) про існування між ним та відповідачем договірних відносин з постачання газу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі п. 9.15. договору, укладений між сторонами договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21 від 01.01.2021 є продовженим на 2022 рік, а тому поставки позивачем на користь відповідача газу протягом січня березня 2022 року не може вважатися позадоговірною, як на цьому наполягає позивач.

Оцінюючи посилання позивача у позову на застосування судом підходу «jura novit curia» («суд знає закони») колегія суддів зазначає, що такий підхід застосовується судом тільки у тому випадку, коли він не порушує принципу рівності сторін та принципу змагальності, оскільки суд не може підміняти підстави позову на користь позивача (порушення принципу рівності сторін) та застосовувати докази, на які позивач не посилався (порушення принципу змагальності).

Загалом, застосування підходу «jura novit curia» ґрунтується на тому, що суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін та самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Однак в цій справі вимога позивача про застосування наведеного підходу полягає не у застосуванні судом належних норм права, а застосуванні протилежній позиції позивача підстави позову (продовження договору замість його припинення, на чому категорично наполягає позивач) та зміні підстав позову з позадоговірних на договірні. Більше того, це вимагає від суду посилання на нові докази договір та договірну ціну в розмірі 9 грн. за куб.м. газу, проти чого заперечував сам позивач. Очевидно, що такі дії суду є грубим порушення принципів рівності сторін та змагальності.

Крім того, застосування такого підходу у даній справі порушує і принцип диспозитивності. Так, зміна підстави позову судом на користь позивача означала б необхідність застосування до спірних правовідносин договірних цін на газ 9 грн. за куб.м. замість більш ніж 50 грн. за куб.м., які просить стягнути позивач. В жодному поясненні чи виступі позивач не давав своєї згоди на перерахування обсягів поставленого газу по договірній ціні, заперечуючи час факт продовження договору. За таких умов суд не має права змінювати підставу позову,

Наостанок колегія суддів зазначає, що зміна підстави позову не може відбутись пізніше закінчення підготовчого засідання у справі, тобто у даній справі не може бути змінена пізніше 15.03.2023.

Таким чином, позивачем обрані хибні підстави позову і докази на їх підтвердження (в частині вартості позадоговірної поставки газу), тому у позові слід відмовити.

Щодо доказів, поданих позивачем, колегія суддів зазначає наступне.

Главою 3 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі за текстом Кодекс ГРМ) закріплений порядок обліку природного газу по об`єктах споживачів, що не є побутовими. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що споживач зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового газового місяця надати Оператору ГРМ у спосіб та за формою, визначеними договором розподілу природного газу, звіт про дані комерційного вузла обліку за розрахунковий період.

У разі ненадання споживачем звіту про дані комерційного ВОГ протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункової дати місяця об`єм спожитого (розподіленого) природного газу за розрахунковий період визначається за сумою обсягів добового споживання, переданих Оператором ГРМ за процедурою Кодексу ГГС до Оператора ГГС протягом газового місяця.

Визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГГС у встановленому Кодексом ГРМ порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником. Споживач зобов`язується поінформувати постачальника про загальний об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу».

Згідно положень п. 7 глави 3 розділу IX Кодексу ГРМ, за наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі не досягнення згоди - у судовому порядку. До вирішення цього питання об`єм (обсяг) спожитого (розподіленою) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Крім того, Постановою НКРЕКП від 30 09.2015 року №2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу» (далі но тексту - Постанова) також закріплено, що функції/повноваження по обліку фактично спожитою природного газу реалізуються Оператором ГРМ та безпосередньо Споживачем, при цьому Постачальники природного газу лише використовують отримані від них відповідні давні.

Зокрема, відповідно до розділу V Постанови, визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні. Для визначення об`єму розподілу за споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача. Оператор ГРМ зобов`язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об`єм та обсяг розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб`єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником Споживача. Споживач (крім побутового) зобов`язується довести інформацію про спожитий об`єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своэму постачальнику. Визначені за умовами цього Договору об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Разом з тим, з метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями споживачів, державою була розроблена та впроваджена у роботу електронна платформа, принципи її функціонування передбачені Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (надалі - Правила)

Інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог Кодексу (абзац 46 пункту 5 глави 1 розділу Кодексу газотранспортної системи).

Кожному споживачу присвоюється ЕІС-код (Encrgy ldcntification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абзац 3 пункту 5 Правил постачання природного газу).

Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - Оператор ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою Платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб`єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом. Доступ до платформи здійснюється шляхом застосування персональних логінів і паролів, які надаються Оператором ГТС всім учасникам ринку природного газу. Після запуску платформи - будь-який обмін інформацією в частині встановлення планових та визначення фактичних обсягів спожитого природного газу у розрізі постачальників та споживачів, які уклали з ними господарські договори на придбання ресурсу природного газу здійснюється в електронному вигляді (без дублювання на паперових носіях), зокрема:

1. Інформація про фактично спожиті обсяги у звітному місяці певним споживачем - вноситься до Платформи Оператором ГРМ (AT «Харківміськгаз») у визначені терміни;

2. Постачальники використовують інформацію з Платформи для складання ними Актів приймання - передачі природного газу у звітному періоді Споживачам, зокрема для проведення нарахування за фактичні обсяги спожитого природного газу;

3. Інформація Платформи використовується Оператором ГТС для визначення обсягу зобов`язань перед ним інших учасників ринку природного газу.

Відповідно до Глави 2 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494 (далі за текстом - Кодекс ГРМ), з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту ЕІС-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу. ЕІС-коди, видані уповноваженим органом їх видачі за межами України, місцевим видавничим бюро, є дійсними на території України та приймаються оператором газотранспортної системи. ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій).

Код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи - визначений оператором газотранспортної системи або оператором газорозподільної системи алфавітно-цифровий код, що ідентифікує суб`єкта ринку природного газу, у тому числі споживача, що приєднаний до газорозподільної системи або код точки комерційного обліку, яка використовується для визначення об`ємів та обсягів природного газу для складання актів приймання-передачі між суб`єктами ринку природного газу та їх взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 12 розділу 11 Правил № 2496, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акту про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу.

З посиланням на вказані законодавчі норми позивач вказує, що він, як постачальник природного газу, може проводити нарахування за послуги з постачання природного газу у звітному періоді на підставі відомостей, отриманих від оператора ГРМ про обсяг про транспортованого газу.

В якості доказів обсягів споживання відповідачем природного газу у січні 2022 р., у лютому 2022 р. та у березні 2022 р. позивачем до позовної заяви, за його твердженням, надані скріншоти екрану з Інформаційної платформи Оператора ГТС. Як вбачається з цих документів, вони підписані начальником відділу продажів ТОВ «Харківгаз Збут» Олійник В.В.

Разом з тим, ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 91 ГПК України, зокрема, передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 1-4 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 5.27 Державної уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 передбачено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту.

В даному ж випадку надані позивачем в якості доказів споживання скрін-шоти певних документів не містять будь-якої інформації про джерело їх походження (крім тверджень позивача про те, що це скрін-шоти з інформаційної платформи оператора ГТС будь-яких інших відомостей про походження цих документів матеріали справи не містять), особу що склала відповідний реєстр відображений в скрін-шоті, підстави його складення, тощо.

Крім того, на підставі ст. 91 ГПК України надані позивачем скрін-шоти можуть вважатися паперовими відображеннями електронних документів. Проте, відповідність копій цих документів їх оригіналам позивачем в передбаченому законом порядку не засвідчена. Колегія суддів констатує, що скрін-шоти документів хоча і підписані начальником відділу продажів юридичним особам ТОВ «Харківгаз Збут» Олійник В.В., проте яке саме відношення названа особа має до складання цих документів взагалі не зазначається.

Зазначене в свою чергу ставить під сумнів належність, допустимість та достовірність наданих позивачем скрін-шотів певних електронних документів в якості доказів об`ємів поставки відповідачу природного газу у січні 2022 р., у лютому 2022 р. та у березні 2022 р.

Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме копії листа ТОВ «ОПЕРАТОРА ГТС УКРАЇНИ» від 24.05.2023, колегія суддів зазначає таке.

У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Системний аналіз ст. 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що суд не наділений правом надавати оцінку доказам, які не надавалися до суду першої інстанції, не розглядалися і не могли бути розглянуті цим судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

Тобто, докази, поданий позивачем новий доказ повинний існувати на момент розгляду цієї справи місцевим господарським судом.

При цьому, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що з адвокатським запитом представник ТОВ «Харківгаз Збут» звернувся лише 17.05.2023, обставини щодо неможливості звернення з відповідним запитом у межах процесуальних строків, передбачених ГПК України з причин, які б об`єктивно не залежали від товариства останнім не доведені, докази в обґрунтування цих обставин не надані.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне відмовити у долучення листа ТОВ «ОПЕРАТОРА ГТС УКРАЇНИ» від 24.05.2023 як доказу обсягів споживання природного газу відповідачем в період січень березень 2020 року з огляду на положення ст. 269 ГПК України. Зокрема, незважаючи на динамічний характер висунення та спростування сторонами взаємних вимог та заперечень, не існувало об`єктивних перешкод здійснення відповідачем адвокатських запитів та отримання доказів до моменту переходу суду до вирішення справи по суті. Таким чином, новий доказ, зазначений в апеляційній скарзі, не підлягає залученню до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги позивача позбавлені фактичного та правового обґрунтування, а так само є такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв`язку з невірно обраним способом захисту цивільних прав та не наданням належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у позові. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" (вх.№1032Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 19.07.2023.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк