Постанова

від 03.10.2023 по справі 922/2680/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2680/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивача - Тітова І. С.,

відповідача - Ставрова С. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (судді: Слободін М. М. - головуючий, Шутенко І .А., Гребенюк Н. В.) і рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 (суддя Байбак О. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, -Товариство з обмеженою відповідальністю "Спейс сапплай", Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтана солюшнз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Космополіт 2021"

про стягнення 1 666 398,12 грн вартості спожитого природного газу,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - ТОВ "Харківгаз Збут") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автобусний завод" (далі - ТОВ "Харківський автобусний завод") 1 666 398,12 грн вартості спожитого природного газу.

На обґрунтування позову позивач посилався на те, що між ним як постачальником та відповідачем як споживачем було укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2021 № 41GP617-48-21 (далі - договір від 01.01.2021) зі строком дії до 31.12.2021; після спливу строку дії договору відповідач упродовж січня-березня 2022 року продовжив споживання природного газу та за даними оператора ГТС у вказаний період спожив його у загальному обсязі 28 015,81 м3 на суму 1 666 398,12 грн, проте в подальшому надіслані позивачем акти приймання-передачі газу за вказаний період не підписав та його вартість не сплатив.

1.2. ТОВ "Харківський автобусний завод" проти задоволення позову заперечило, посилаючись, зокрема на недоведеність позивачем обсягів поставки природного газу та його вартості. Водночас відповідач заперечував обставини припинення дії спірного договору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 в задоволенні позову відмовлено.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції установив, що спірний договір було продовжено на 2022 рік, а тому поставка позивачем відповідачеві газу упродовж січня-березня 2022 року не є позадоговірною, як на цьому наполягає позивач; оскільки в позовній заяві позивач вимагає стягнення з відповідача боргу, який, за його твердженням, виник поза межами укладеного між сторонами договору, тобто внаслідок безпідставного споживання відповідачем природного газу, та з посиланням при цьому, зокрема, на положення статей 1212- 1213 Цивільного кодексу України, натомість, як уже зазначалося, у наведеному випадку, поставка газу відбувалася саме на підставі договору від 01.01.2021, то це, за висновком суду, свідчить як про те, що позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права, так і про необґрунтованість заявленого позову. При цьому, як зазначив суд, позивач має можливість захистити свої права та інтереси щодо оплати поставленого газу в спірному періоді в рамках укладеного між сторонами договору.

Водночас місцевий господарський суд надав оцінку документам, долученим позивачем до позову, на підтвердження обсягів поставленого природного газу у спірному періоді та дійшов висновку про те, що вони не є належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні положень процесуального законодавства, оскільки не містять будь-якої інформації про джерело їх походження (крім тверджень позивача про те, що це скрін-шоти з інформаційної платформи оператора ГТС, а будь-яких інших відомостей про походження цих документів матеріали справи не містять), особу, що склала відповідний реєстр, відображений в скрін-шоті, підстави його складення, тощо.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про відмову у позові. Разом із тим, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд надав оцінку доводам позивача про необхідність застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") та відхилив їх за необґрунтованістю, зазначивши, що застосування зазначеного принципу в цій справі призведе до зміни підстав позову та порушення принципів рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

Водночас суд апеляційної інстанції з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України відмовив у долученні до матеріалів справи нових доказів, а саме копії листа ТОВ "ОПЕРАТОРА ГТС УКРАЇНИ" від 24.05.2023 як доказу на підтвердження обсягів споживання природного газу відповідачем за період січень-березень 2022 року, оскільки скаржник не довів наявності виняткового випадку та неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 у цій справі, ТОВ "Харківгаз Збут" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на положення пунктів 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - статей 627, 629 Цивільного кодексу України щодо вибірковості застосування судом принципів обов`язковості договору (стаття 629 Цивільного кодексу України) та свободи договору (стаття 627 Цивільного кодексу України) під час вирішення спорів, що виникли з договорів постачання/купівлі-продажу природного газу, якими одночасно передбачено загальну умову автоматичної пролонгації терміну дії договору при дотриманні певних умов (відсутність заперечень сторін договору - тобто мовчазна згода) та спеціальну (обмежувальну) умови - необхідність для пролонгації при цьому укладення додаткової угоди стосовно погодження (визначення) сторонами обсягу природного газу; (2) порушення судами вимог частини 5 статті 96, частини 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України та застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного (1) у постанові від 03.02.2020 у справі № 910/17662/19 (аналогічні висновки наведено у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19) щодо дій суду у разі наявності сумнівів у відповідності поданої паперової копії електронного доказу оригіналу; (2) у постановах Великої Палати Верховного Суду 15.05.2021 у справі № 904/5726/19, від 25.06.20019 у справі № 924/1473/1, постановах Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 стосовно застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони"). Також скаржник посилається на помилкове застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 07.03.2023 у справі № 275/1184/20, від 18.04.2023 у справі № 910/16979/21.

3.2. Від ТОВ "Харківський автобусний завод" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство заперечує проти доводів касаційної скарги, просить оскаржені у справі судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу ТОВ "Харківгаз Збут" - без задоволення.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.2. Як свідчать матеріали справи та це установили суди попередніх інстанцій, ТОВ "Харківгаз Збут" здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі - НКРЕКП) від 11.05.2017 № 633.

Відповідно до пункту 2.2.2 статті 2 статуту позивача однією з основних функцій товариства є надання послуг з постачання природного газу підприємствам усіх форм власності.

01.01.2021 між ТОВ "Харківгаз Збут" (постачальник) та ТОВ "Харківський автобусний завод" (споживач) (ЕІС-код 56X0000132U1100A) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GP617-48-21, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачеві у 2021 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

У пункті 1.2 цього договору зазначено, що річний плановий обсяг природного газу до 66 000,00 м3.

Планові обсяги постачання природного газу за місяцями визначено в додатку 1, який є невід`ємною частиною договору (пункт 1.3 договору від 01.01.2021).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

У пункті 3.2 договору від 01.01.2021 сторони обумовили, що ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342483 грн, крім того, компенсація вартості послуг доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахування компенсації вартості послуг доступу до потужності складає 8,25000083 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000017 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,900000100 грн.

Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.

Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в національній валюті України гривні в такому порядку: оплата в розмірі 100 % здійснюється споживачем до 26 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється до десятого числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.2 договору від 01.01.2021).

Відповідно до пункту 9.1 договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до реєстру ТОВ "Харківгаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

За змістом пункту 9.15 договору від 01.01.2021 він вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежено. При цьому, сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу.

У додатку № 1 до вказаного договору сторонами узгоджено плановий обсяг постачання природного газу на 2021 рік за місяцями.

За доводами позивача, які він наводив на обґрунтування своїх позовних вимог, після 31.12.2021 сторони не продовжували строк дії договору, оскільки не укладали будь-яких додаткових угод, в яких, серед іншого, визначали би плановий обсяг природного газу на 2022 рік, що передбачено у пункті 5 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496. Водночас за даними інформаційної платформи оператора ГТС відповідач в січні, лютому та березні 2022 року здійснив споживання природного газу, який належав позивачу, а саме в січні 2022 року - 17 510,19 м3, в лютому 2022 року - 10 421,05 м3 та в березні 2022 року - 84,57 м3, загальним обсягом 28 015,81 м3. Поставка зазначених обсягів природного газу відповідачеві носила позадоговірний характер.

З посиланням на зазначені обставини та на підставі даних інформаційної платформи позивач провів нарахування за поставлений відповідачеві природний газ, а саме в січні 2022 року на суму 1 149 962,32 грн, в лютому 2022 року на суму 512 339,36 грн та в березні 2022 року на суму 4156,54 грн. При цьому, з метою визначення вартості спожитого природного газу позивач використовував власні накази про встановлення цін на природний газ (з додатками), а саме накази від 28.12 2021 № Но-156-1221, від 31.01.2022 № Но-17-0122, від 28.02.2022 № Но-28-0222, від 09.03.2022 № Но-32-0322; відомості стосовно інформації, опублікованої на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа" про середньозважену ціну на природний газ за результатами електронних біржових торгів на зазначеній біржі ресурсу січня, лютого та березня 2022 року; цінову довідку ТПП від 14.01.2022 № 33/22.

За розрахунком позивача ,з урахуванням наявної переплати в сумі 60,10 грн, борг відповідача за спожитий природний газ у січні-березні становить 1 666 398,12 грн.

Позивач направляв відповідачеві вимогу від 13.12.2022 щодо сплати заборгованості за природний газ, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 № Х0382001613, від 28.02.2022 № Х0382003380, від 31.03.2022 № ХО382004658, рахунок на оплату від 13.12.2022 № 62004855. Проте відповідач зазначені акти приймання-передачі природного газу за спірні періоди не підписав, мотивованої відмови від підписання актів не надав, заборгованість за спожитий природний газ не погасив.

4.3. Як установили суди попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у ній є вимоги ТОВ "Харківгаз Збут" про стягнення з ТОВ "Харківський автобусний завод" 1 666 398,12 грн вартості спожитого природного газу. На обґрунтування позову позивач посилався на те, що поставка газу відповідачеві в січні-березні 2022 року мала позадоговірний характер, оскільки договір від 01.01.2021 припинив свою дію 31.12.2021. Зважаючи на позадоговірний характер правовідносин сторін, позивач визначив вартість спожитого природного газу на підставі власних наказів про встановлення цін на природний газ (з додатками).

4.4. Вирішуючи спір у справі та надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, урахував, зокрема, положення статей 530, 626, 627, 629, 631, 632, 655, 692 Цивільного кодексу України, дослідив обставини справи і наявні у ній докази, надав оцінку умовам укладеного між сторонами договору від 01.01.2021 та дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Суди попередніх інстанцій установили, що договір від 01.01.2021, укладений між сторонами у справі, не припинив своєї дії, оскільки жодною зі сторін спору не надано суду доказів заявлення про припинення дії договору, зокрема за місяць до 31.12.2021, як того вимагають положення пункту 9.15 договору від 01.01.2021 (у якому визначено спосіб та порядок продовження договору), а отже, цей договір, за висновком судів, є продовженим (пролонгованим) на 2022 рік. При цьому суди відхилили посилання позивача на обов`язковість для чинності поновленого на новий строк договору узгодження сторонами планових обсягів постачання природного газу, зазначивши, що поновлення договору на новий строк відбувається у всій його повноті, включаючи також і планові обсяги постачання газу в розрізі календарних місяців; крім того, самим договором передбачено алгоритм дії у разі перевищення погоджених обсягів постачання природного газу, в тому числі, порядок остаточного розрахунку за фактично переданий постачальником газ. Додатково суд апеляційної інстанції також зазначив, що поведінка і дії позивача (серед іншого, виставлення рахунку відповідачеві на оплату з посиланням на договір від 01.01.2021) теж свідчать про продовження дії вказаного договору. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у наведеному випадку у спірних правовідносинах позивач не міг не знати, що він не є постачальником "останньої надії"; він не виконав свого обов`язку щодо повідомлення оператора ГТС про припинення договірних відносин, якщо таке мало місце; як трейдер на ринку газу не міг не знати про наявність у відповідача номінації на природний газ за діючим договором тощо. З огляду на це, апеляційний господарський суд констатував, що позивач достеменно знав (не міг не знати) про існування між ним та відповідачем договірних відносин з постачання газу.

Таким чином, поставка позивачем відповідачеві газу упродовж січня-березня 2022 року, за висновками попередніх судових інстанцій, не може вважатися позадоговірною, як на цьому наполягає позивач.

Разом із тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку на підставі положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам позивача щодо необхідності застосування судом принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") та установив, що у наведеному випадку застосування вказаного принципу призведе до зміни підстав позову, здійснення дослідження та оцінки тих доказів, на які позивач не посилався і на яких своїх вимог не ґрунтував, та, відповідно, до порушення інших принципів господарського судочинства як-то рівності сторін, змагальності та диспозитивності, тоді як зміст принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") полягає в тому, що суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись названим принципом, суд при вирішенні спору може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову. За висновками суду апеляційної інстанції посилання позивача у відповідній частині стосуються не застосування судом належних норм права (а не тих, що визначені позивачем у позові), тобто тих, які дійсно регулюють спірні правовідносини сторін, що відповідало би змісту наведеного принципу, а у застосуванні протилежній позиції позивача підстави позову - продовження договору замість його припинення та, відповідно, зміні підстав позову - з позадоговірних на договірні, що, у свою чергу, вимагає від суду дослідження та оцінки нових доказів, зокрема щодо ціни на природний газ - 9 грн за 1 м3, проти чого заперечував сам позивач та спору про що немає, замість більше, ніж 50 грн за 1 м3, що покладено позивачем в основу розрахунку заявлених вимог. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не давав своєї згоди на перерахування обсягів поставленого природного газу за договірною ціною, заперечуючи сам факт продовження договірних відносин між сторонами у справі; до того ж зміна підстави позову не може мати місце пізніше закінчення підготовчого засідання у справі.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на предмет і підстави заявленого позову, зміст і характер спірних правовідносин та встановлені обставини, попередні судові інстанції дійшли висновку про необґрунтованість заявленого позову та відсутність підстав для його задоволення.

4.5. Доводи касаційної скарги з посиланням на судову практику щодо застосування судами принципу "jura novit curia" ("суд знає закони") не спростовують наведених висновків суду апеляційної інстанції та за встановлених судом апеляційної інстанції обставин не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у перелічених скаржником постановах Верховного Суду, а тому судом касаційної інстанції не беруться до уваги.

Разом із тим, зважаючи на викладене, колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на судову практику стосовно оцінки судом електронних доказів та дій суду у разі наявності сумнівів у відповідності копії електронного доказу оригіналу.

Щодо посилань скаржника на помилкове, на його думку, застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 07.03.2023 у справі № 275/1184/20, від 18.04.2023 у справі № 910/16979/21, то колегія суддів зазначає, що такі доводи не охоплюються підставами касаційного оскарження, визначеними у частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, колегія суддів не вбачає правових підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування статей 627, 629 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах та звертає увагу на те, що у цьому випадку скаржник посилається на відсутність висновків суду касаційної інстанції щодо застосування правових норм, які стосуються, зокрема свободи договору та обов`язковості договору і можуть бути застосовані господарськими судами під час вирішення по суті будь-якого спору, що виникає із договірних відносин, при цьому скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, поданих сторонами доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень, та підстав для відмови позові, як і не наводить мотивованого обґрунтування помилковості застосування чи порушення судами вказаних норм.

Наведене свідчить про непідтвердження підстав касаційного оскарження.

4.6. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Ураховуючи викладене та беручи до уваги наведені положення законодавства і те, що підстави касаційного оскарження, зазначені скаржником у касаційній скарзі не отримали підтвердження, ухвалені у справі рішення та постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за її подання слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 і рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі № 922/2680/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак