Постанова

від 03.05.2023 по справі 175/2575/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3556/23 Справа № 175/2575/22 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л.В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарадуда Юлія Олегівна, на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року за заявою представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Біжко Юлії Олександрівни про забезпечення позову в цивільній справі номер 175/2575/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2022 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни.

У січні 2023 року ОСОБА_2 подала до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просила:

заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:098:0004, площею 2,97 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:100:0006, площею 3,43 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

заборонити будь-якому державному реєстратору, в тому числі державному або приватному нотаріусу, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, реєстрації будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:098:0004, площею 2,97 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:100:0006, площею 3,43 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування заяви ОСОБА_2 посилалася на те, що відповідачами було здійснено відчуження земельних ділянок без урахування переважного права позивача на їх купівлю, у зв`язку з порушенням процедури повідомлення орендаря цих земель. Власником спірних земельних ділянок - ОСОБА_1 вчиняються дії щодо подальшого їх відчуження.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року заяву представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Біжко Юлії Олександрівни про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження та розпорядження земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:098:0004, площею 2,97 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:100:0006, площею 3,43 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Заборонено будь-якому державному реєстратору, в тому числі державному або приватному нотаріусу, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності, реєстрації будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:098:0004, площею 2,97 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельної ділянки, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1221486200:01:100:0006, площею 3,43 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарадуда Ю.О., подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду необґрунтована та незаконна, оскільки при її ухваленні судом було порушено норми процесуального права та визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними.

Наданий позивачкою скріншот, не має статусу доказу в розумінні чинного законодавства України. Зазначений скріншот це паперова копія електронного доказу, яка сама по собі не може бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони видані і засвідчені власником відповідного інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції всупереч усталеній судовій практиці та ст. 78, 80, 89, 100 ЦПК України поклав в основу обґрунтування недопустимий доказ (єдиний доказ, поданий позивачкою з заявою про забезпечення позову), що є прямим порушенням норм цивільно-процесуального законодавства України.

Суд першої інстанції при вирішенні заяви про забезпечення позову проігнорував те, що позивачкою не доведено та не обґрунтовано своє припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення при задоволенні позову.

Суд обмежився лише формальними висновками про те, що невжиття заходів про забезпечення позову може ускладнити виконання рішення.

В оскаржуваній ухвалі судом не зазначено підстав забезпечення позову та не вирішено питання зустрічного забезпечення, що є прямим порушенням частини 8 статті 153 ЦПК України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:01:100:0006, площею 3,43 га та земельна ділянка з кадастровим номером 1221486200:01:098:0004, площею 2,97 га (спірні ділянки) були придбані ОСОБА_1 для особистих цілєй та в інтересах сім`ї і у неї немає намірів їх відчужувати.

У відзиві на апеляційну скаргу заявниця ОСОБА_2 та її представник адвокат Біжко Ю.О. з доводами апеляційної скарги не погодилися в повному обсязі.

Вважали судове рішення про забезпечення позову законним. Судом першої інстанції було досліджено матеріали справи та вірно враховано, що стороною позивача належним чином обґрунтована наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу про забезпечення позову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.01.2023 року (а.с. 67-70).

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лопатньова Ю.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ними повідомлення про вручення поштового відправлення (84, 89, 90, 91).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що в вересні 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця (а.с. 1-5).

З позову вбачається, що 01 вересня 2021 року між ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» та ОСОБА_2 укладено договір про намір передачі права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:098:0004 та 1221486200:01:100:0006 (а.с. 5зв-6зв).

22 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:098:0004, 1221486200:01:100:0006 (а.с. 7-8зв.,9-10зв., 15-16, 16зв. -17зв.).

27 січня 2022 року між ТОВ «Агрофірма «Новоолександрівська» та ОСОБА_2 укладено договори про передачу права купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 1221486200:01:098:0004, 1221486200:01:100:0006 (а.с. 12-12зв., 11-11зв).

З листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №ТОВ-24-06 від 10.02.2022 року приватного нотаріуса Рички Ю.О. вбачається, що суб`єкт переважного права був належним чином повідомлений нотаріусом про намір продажу земельної ділянки (а.с. 13-14).

26 січня 2023 року ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову з наданням до

заяви копії відомостей про продаж земельних ділянок (паїв) (а.с. 28-30, 32).

Задовольняючи вимоги заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,

що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, так само як і утруднити чи зробити неможливим ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивачки.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Частина 1 статті 149 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки

позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на наведене, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Однак, заявник не надав будь-яких належних доказів того, що ОСОБА_1 вчиняються дії, які свідчать про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення.

Надана копія пропозиції про продаж земельної ділянки не є належним та достатнім доказом у справі, оскільки таку пропозицію не можна беззаперечно вважати, що її внесла саме відповідачка ОСОБА_1 , а не інша особа.

Тобто, наданий заявницею, на її думку, доказ не містіть інформацію щодо предмета доказування.

Інших доказів суду не надано.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.

Апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасуванню судового рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тарадуда Юлія Олегівна, задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 січня 2023 року - скасувати.

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Біжко Юлії Олександрівни про забезпечення позову в цивільній справі номер 175/2575/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про переведення прав та обов`язків покупця, за участю третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Новоолександрівська», приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Юлії Олександрівни, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 08 травня 2023 року.

Суддя: