Постанова

від 25.04.2023 по справі 914/875/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. м. Львів Справа №914/875/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді І.Б. Малех

суддів О.В. Зварич

Г.Г. Якімець

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова, б/н від 14.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2966/22 від 02.12.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року (суддя Ділай У.І., повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022, м. Львів )

у справі №914/875/22

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова, м. Львів

про стягнення 148352,94 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Трофимчук Д.В. - самопредставництво (виписка є ЄДРЮОФОП);

від відповідача: Ширій Є.В. - голова правління;

ВСТАНОВИВ:

04.06.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівської міської ради до відповідача Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова про стягнення 148352,94 грн., безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що земельна ділянка за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031 площею 0,3752 на вул.. Кульпарківській, 95а у м. Львові не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю, в підтвердження чого посилається на витяг з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку. Відповідно до акту обстеження земельних ділянок від 08.05.2020 №21 встановлено було, що Гаражно-будівельний кооператив «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова фактично використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031 площею 0,3752 га на вул.. Кульпарківській , 95а у м. Львові для обслуговування гаражів. Отже, позивач вказує, що відповідно до цього відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136900:07:006:0031 за адресою вул.. Кульпарківська, 95а).

Відтак, з посиланням на положення ст. 13 Конституції України, ч.2 ст.83, ч.1 ст. 90, ч.1 ст. 93, ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ч.1 ст. 1212 ЦК України позивач вказує, що фактичний користувач земельної ділянки , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Тобто, відповідно до цього, позивач вважає, що відповідач, впродовж 2018-2021 років використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна, а отже таких, відповідно до розрахунку сум збитків, наданих управлінням земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031 площею 0,3752 га на вул. Кульпарківській, 95 а у м.Львові, за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 становить 148 352,95 грн., яку просить стягнути в примусовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22 позовні вимоги - задоволено; стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова на користь Львівської міської ради 148 352,94 грн., безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 2481,00 грн. судового збору.

Дане рішення мотивоване тим, що судом встановлено та не заперечено сторонами того, що 26.12.2016 ухвалою Львівської міської ради №1447 надано було відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул.. Кульпарківсьткій, 95-а. Відповідач подавав неодноразово проект землеустрою з відповідною заявою на ім`я Львівського міського голови, однак такий не був затверджений і договір оренди землі між сторонами не укладався. Отже, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що до упорядкування правовідносин між сторонами цього спору, а саме укладення договору оренди землі не відбулось, позивач, як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення коштів з фактичного користування (Гаражно-будівельного кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова земельної ділянки , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. Відповідно до цього, судом першої інстанції стягнено з відповідача на користь позивача 148 352,94 грн. за період з 01.10.2018 по 30.09.2021.

Відповідач - Гаражно-будівельний кооператив «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова, не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що таке прийнято, з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що ГБК «Медик» був створений в 1993 році і знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95а. Перша земельна ділянка під будівництво капітальних гаражів, площею 0,508 га., була надана ухвалою сесії Львівської міської ради №336 від 28.03.1996 і в цьому ж році був виданий державний акт на право постійного користування землею. В подальшому в процесі будівництва за ініціативи керівництва Франківського району, було вирішено провести розширення кооперативу, будівництво його 2-ї черги і довідведення 0,4 га. землі. Право кожного члена ГБК «Медик» на землю під збудований гараж гарантується ст. ст. 40, 41, 119 та 121 Земельного кодексу України. Відтак, скаржник вказує, що проаналізувавши всі попередні наявні в матеріалах справи відповіді міської ради на вимоги по питанню довідведення цієї земельної ділянки та позовну заяву в даній справі про стягнення безпідставно збережених коштів за її користування представники ЛМР коментують різні статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та інші закони України на свій лад та у своїх інтересах, з однією метою, як вважає скаржник, відмовити ГБК «Медик», його членам, що побудували гаражі в їх законному та моральному праві одержати дану земельну ділянку безоплатно у приватну власність, як одержали її попередні члени кооперативу.

Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2022 про стягнення безпідставно збережених коштів.

До апеляційної скарги долучено: відповідь ГБК «Медик» про сплату земельного податку, площею 0,8832 га за 2013-2022; копія постанови про закінчення виконавчого провадження.

Позивач - Львівська міська рада у відзиві , б/н від 11.01.2023 (вх. № апеляційного суду 01-04/227/233 від 13.01.2023) заперечує доводи апеляційної скарги, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 212 Земельного кодексу України та на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц , від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі №922/2250/20. Вказує, що земельна ділянка є сформованою, з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, що має місце в даній справі та підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.08.2022, дата державної реєстрації - 28.03.2018. Судом першої інстанції встановлено , що не заперечується сторонами того факту, що ГК «Медик» не оформило у встановленому законом порядку договір оренди спірної земельної ділянки , але продовжує нею користуватись, отже відповідно до цього позивач вважає, що за період з 01.10.2018 по 30.09.2021 відповідач має сплатити 148 352,95 грн. за користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав. Відповідно до цього просить, рішення Господарського суду Львівської області від 15.11.2022 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09 січня 2023 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова, б/н від 14.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2966/22 від 02.12.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22. Витребувано матеріали справи №914/875/22 в Господарського суду Львівської області.

13.01.2023 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №914/875/22.

В подальшому, ухвалою суду від 16.01.2023 розгляд справи №914/875/22 призначено в судове засідання на 15.02.2023.

15.02.2023 представники учасників процесу в судовому засідання підтримали свої доводи і заперечення, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї і в подальшому судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 15 березня 2023 року до 11 год. 20 хв.

15.03.2023 судове засідання у справі №914/875/22 не відбулось, у зв`язку із відпусткою головуючого судді Малех І.Б.

Ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи №914/875/22 призначено на 05 квітня 2023 року об 11 год. 30 хв.

05.04.2023 оголошено перерву по розгляду справи №914/875/22 до 25.04.2023.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гриців В.М., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 24.04.2023 №88 , проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/3102/22) у справі №914/875/22.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023, склад колегії по розгляду справи №914/875/22 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді - Зварич О.В., Якімець Г.Г.

В судове засідання 25.04.2023 з`явились представники учасників процесу, які підтримали свої доводи і заперечення, з мотивів наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, заслухавши пояснення представників учасників процесу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

Ухвалою Львівської міської ради від 28.03.1996 № 336 «Про вилучення, надання гаражному кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95 для будівництва гаражів» було прийнято рішення надати в постійне користування земельні ділянки за рахунок земель міста Гаражному кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова земельну ділянку, площею 5080 кв. м на вул. Кульпарківській, 95 для будівництва гаражів.

17.06.1996 Департамент землеустрою та планування забудови міста Виконкому Львівської міської ради народних депутатів видав відповідачу державний акт І-ЛВ №001540 на право користування землею у розмірі 0,508га.

В подальшому відповідач подав звернення про довідведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95-А, а саме, в 2016 році відповідач звертався до Львівської міської ради для оформлення речових прав на земельну ділянку (надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки), на якій вже були розміщені гаражі без правовстановлюючих документів. До даного звернення відповідач долучив план ділянки за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031.

За результатами розгляду звернення гаражного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова від 12.05.2016 №19 ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2016 №1447 «Про надання гаражному кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95-а», було прийнято рішення надати гаражному кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3752га на вул. Кульпарківській, 95-а для обслуговування гаражів за рахунок земель житлової та громадської забудови.

У 2018 році відповідач направляв позивачу проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки кооперативу.

Як зазначив позивач, в суді першої та апеляційної інстанцій, земельна ділянка за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031, площею 0,3752 га на вул. Кульпарківській, 95а у м. Львові є суміжною із земельною ділянкою, на яку ще у 1996 році відповідач отримав право постійного користування. При цьому, спірна земельна ділянка не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, належить територіальній громаді м. Львова, є комунальною власністю. На підтвердження конфігурації спірної земельної ділянки, яка межує із земельною ділянкою, яка перебуває на праві постійного користування в гаражного кооперативу, в матеріалах справи наявна копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку к/н 4610136900:07:006:0031 від 18.08.2022.

Згідно акту обстеження земельних ділянок від 08.05.2020 №21, вбачається, що Гаражно-будівельний кооператив «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова фактично використовує земельну ділянку за кадастровим номером 4610136900:07:006:0031, площею 0,3752 га на вул. Кульпарківській, 95а у м. Львові для обслуговування гаражів.

Як вказує позивач, у позовній заяві, відповідач, впродовж 2018-2021 років використовує земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна.

04.06.2022 позивач направляв відповідачу вимогу від 01.06.2020 № 21, за змістом якої вимагав до 01.07.2020 вжити заходів, щодо належного оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,3752га (кадастровий номер 4610136900:07:006:0031) для обслуговування гаражних боксів на вул. Кульпарківській, 95а у м. Львові або звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, усунувши перешкоди для використання земельної ділянки їх власником, шляхом демонтажу самочинно збудованих гаражів.

Позивач вказує, що оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки та не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а тому при визначенні розміру безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за кожний із періодів розраховується як 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, відповідач не вносив плату за користування земельною ділянкою, що є порушенням прав позивача, як власника такої земельної ділянки, у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу суму безпідставно збережених коштів з орендної плати у розмірі 148352,94грн за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, згідно розрахунку , який наявний в матеріалах справи.

Відповідач, заперечив проти позову, зазначивши, що Гаражно-будівельний кооператив «Медик» був створений в 1993 році та знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95а. Перша земельна ділянка під будівництво капітальних гаражів, площею 0,508 га. була надана ухвалою сесії Львівської міської ради № 336 від 28.03.1996 і в цьому ж році був виданий державний акт на право постійного користування землею.

28 квітня 2001 року правління кооперативу направило керівництву міста листа з проханням вирішення питання довідведення земельної ділянки. Протягом багатьох років відповідач отримував від керівництва міста різноманітні бюрократичні відписки, але питання позитивно не вирішувалось і лише після 15-ти років, 26.12.2016 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 1447 про надання гаражному кооперативу «Медик» дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 0,3752 га і на якій вже давно побудовані гаражі. Загальна кількість - 200 капітальних гаражів. ТзОВ «Геобуд- стандарт» виготовило проект землеустрою. Були внесені зміни в статут кооперативу, проведена перереєстарація. В проекті землеустрою жодних зауважень від архітектури міста та експерта державної експертизи немає.

В ухвалі № 1447 зазначено: проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,3752 га для обслуговування гаражів за рахунок земель житлової та громадської забудови подати на затвердження у встановленому порядку міській раді.

30.03.2018 відповідач подав проект землеустрою із відповідною заявою в ЦНАП, щодо відведення земельної ділянки для винесення на 2-у сесію. Однак, за твердженням відповідача, Львівська міська рада не розглянула подане звернення.

Відповідач подав до Львівського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправними дій Львівської міської ради та зобов`язання до їх вчинення.

17.10.2018 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №1340/3712/18, відповідно до якого позов Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова до Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання до їх вчинення - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Львівської міської ради, щодо відмови в затверджені проекту землеустрою Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова. Зобов`язано Львівську міську раду розглянути лист Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова № 34 від 22.06.2018 про затвердження проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 у справі №1340/3712/18 не оскаржено та набрало законної сили 12.12.2018.

В подальшому, в грудні 2019 року відповідач подав до Львівського окружного адміністративного суду позов про визнання протиправними дій Львівської міської ради та зобов`язання до їх вчинення.

17.06.2020 Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі №1.380.2019.007000, відповідно до якого позов Гаражно-будівельного кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова до Львівської міської ради про визнання протиправною і скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради №5712 від 10.10.2019 «Про відмову гаражно-будівельному кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки по вул. Кульпарківській, 95а». Зобов`язано Львівську міську раду повторно розглянути лист Гаражно-будівельного кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова № 34 від 22.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі №1.380.2019.007000 не оскаржено та набрало законної сили 07.08.2020.

Попри це відповідач вказує, що земельний податок ним сплачується постійно.

Відповідач, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, стверджує про те, що саме Львівська міська рада не приймає кінцевий результат за зверненнями гаражно-будівельного кооперативу «Медик».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу «Медик» Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова на користь Львівської міської ради 148 352,94 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 2481,00 грн. судового збору, з чим не погодився відповідач.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до положень ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Отже, відповідно до цього відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Слід зазначити, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

У відповідності до положень ч.ч.1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Як вірно відмічено судом першої інстанції те, що за змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Однак, як вірно відмічено судом першої інстанції, з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1статті 1212 Цивільного кодексу України.

Дані правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на наведене, вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

У відповідності до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З врахуванням наведеного судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, про неможливість визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Разом з тим, як вірно відмічено судом першої інстанції, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Обставинами справи встановлено, що 26.12.2016 ухвалою Львівської міської ради №1447 надано відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95-а.

Відповідач подавав неодноразово проект землеустрою з відповідною заявою на ім`я Львівського міського голови.

В свою чергу, Львівська міська рада відмовляла у затвердженні проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95-а, посилаючись на наявність на відведеній земельній ділянці гаражних боксів, які збудовано без дозвільних документів та на які не зареєстровано речові права.

Як вбачається з матеріалів та обставин справи, які й не заперечуються сторонами, що станом на час розгляду цієї справи, проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передачі земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 95-а Гаражно-будівельному кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова не затверджений та договір оренди землі між сторонами не укладений.

Тобто з даного вбачається, що відповідач користується спірною земельною ділянкою.

Отже, з огляду на наведене , суд першої інстанції вірно відмітив, про те, що до упорядкування правовідносин між сторонами цього спору, а саме укладення договору оренди землі, позивач, як власник земельної ділянки має право вимагати стягнення коштів з фактичного користувача (Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова) земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказано про те, що Гаражно-будівельний кооператив "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова повідомляв суду про сплату податку за землю щодо спірної земельної ділянки, однак належних та допустимих доказів про дійсність оплат податку за землю відповідач не надав.

До апеляційної скарги, відповідачем (скаржником) долучено відповідь ГБК «Медик» №87 від 29.09.2022 про сплату земельного податку площею 0,8832 га за 2013-2022 роки, однак документального підтвердження сплати таких сум матеріали справи не містять. Крім цього, скаржником не обґрунтовано належними і допустимими доказами неможливості подання такої довідки суду першої інстанції та крім цього така ніким не завірена, як і долучена копія постанови про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на дане, суд апеляційної інстанції не приймає вказані вище докази.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 148 352,94 грн. за період з 01.10.2018 по 30.09.2021, безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Контррозрахунку відповідача матеріали справи не містять.

Проаналізувавши вищевказаний розрахунок, суд апеляційної інстанції вважає, що такий є вірним, а відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено до стягнення вищевказану суму.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу апеляційної скарги вбачається, що скаржником не вказано, що саме, які норми матеріального чи процесуального права порушив суд першої інстанції, чи які обставини чи матеріали такий не дослідив.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні Господарського суду Львівської області від 15.11.2022 у справі №914/875/22.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ГБК «Медик» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги та судові витрати на правову допомогу слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Медик" Франківської районної спілки автомобілістів м. Львова, б/н від 14.12.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2966/22 від 02.12.2022) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15 листопада 2022 року у справі №914/875/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на Гаражно-будівельний кооператив «Медик».

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5. Матеріали справи №914/875/22 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 08.05.2023.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя О.В. Зварич

Суддя Г.Г. Якімець