Постанова

від 05.04.2023 по справі 910/8996/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. Справа№ 910/8996/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Олійник А.Д. (в залі суду);

від відповідача: Колосар С.Є. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційних скарг Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022, у справі № 910/8996/22 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Державного бюро розслідувань,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт",

про стягнення 652 050,00 грн, -

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

13.09.2022 року Державне бюро розслідувань звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" (відповідач) суми пені в розмірі 652 050,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за Договором поставки № 190 від 31.05.2021 року в частині поставки обумовленого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022, у справі № 910/8996/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на користь Державного бюро розслідувань суму пені в розмірі 326 025,00 грн та суму судового збору в розмірі 9 780,75 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом перевірено розрахунок суми пені і встановлено, що він відповідає зазначеним вище нормам і є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача цієї суми є обгрунтованими. З урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з виконання робіт, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення Товариством зобов`язання зі своєчасної поставки, суд дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного бюро розслідувань та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне бюро розслідувань звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу Державного бюро розслідувань на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих ДБР штрафних санкцій; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "ІТ ЕСКОРТ" на користь ДБР 652 050 грн 00 коп. неустойки задовольнити у повному обсязі; судові витрати стягнути із відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, яке базується на невірному застосуванні норм статей 550, 551 ЦК України, статті 233 ГК України, статей 13, 86, ч. 5 ст. 236 ГПК України, а також незастосування положень ч. 2 ст. 232 ГК України та ч. 1 ст. 624 ЦК України, що відповідно до ст. 227 ГПК України, є підставою для скасування рішення, у частині відмови у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції та постановлення нового рішення про його задоволення.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції без будь-якого розрахунку зменшено розмір неустойки, а рішення суду не містить посилання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, в даному випадку не доведено реального фінансового стану відповідача. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, враховувати інтереси обох сторін.

Скаржник звертає увагу на те, що предметом договору від 31.05.2021 № 190 є поставка мережевого обладнання, що необхідне для забезпечення належного функціонування ДБР, а також забезпечення захисту від зовнішнього втручання та безпечного функціонування внутрішніх мереж передачі інформації в ДБР.

Скаржник зазначає, що не поставка відповідачем мережевого обладнання призвело до ускладнень у забезпеченні стабільного функціонування внутрішньої мережі ДБР, захисту програмного забезпечення та інформації, а відтак завдання труднощів у виконанні ДБР завдань, які на нього покладаються відповідно до вимог Закону України "Про Державне бюро розслідувань", однак, судом першої інстанції не враховано зазначені обставини, питання про зменшення розміру неустойки вирішено без ґрунтованого аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії, внаслідок чого ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 ГК України застосовано безпідставно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від від 15.11.2022, у справі № 910/8996/22 в частині, якою задоволено позовні вимоги Державного бюро розслідувань до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт"; прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог Державного бюро розслідувань до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" відмовити повністю; розподілити судові витрати; розгляд апеляційної скарги здійснювати з викликом сторін.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на відсутність доказів, які підтверджують обґрунтованість розрахунку пені в частині кількості днів прострочення, оскільки позивачем не надано копію опису вкладення до поштового відправлення, з якого можна було б встановити, які саме документи направлялись на адресу відповідача, як не надав доказів вручення поштового відправлення адресату, хоча ДБР і посилається на такий доказ у позові, а недоведеність кількості днів прострочення робить необґрунтованим розрахунок розміру пені.

На думку скаржника, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що порядок визначення пені, передбачений п. 6.5 договору, суперечить абзацу 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, яка дозволяє нараховувати пеню лише на невиконану частину зобов`язання.

Скаржник визнає, що недопоставив позивачу частину обладнання загальною вартістю 4 158 000,00 грн, тобто, формально відповідач допустив порушення умов договору поставки, але це не призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача.

Скаржник вважає, що у позивача не виникло прав, які можна було б вважати порушеними внаслідок недопоставки товару відповідачем, як і не виникло права на нарахування і стягнення неустойки, оскільки Верховний Суд при застосуванні ст.ст. 693, 538 ЦК України у справах № 910/5206/20 та № 922/2764/19, сформулював правовий висновок, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

На думку скаржника, приймаючи рішення до спливу строку, встановленого відповідачу на подання заперечень (17.11.2022), суд обмежив відповідача в праві представити свою позицію, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Також на думку скаржника, суд зобов`язаний був задовольнити клопотання відповідача і здійснювати розгляд справи в спрощеному провадженні, але з викликом сторін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ІТ Ескорт", поданому до суду, вказує на те, що заявка отримана представником відповідача 23.09.2021, тож 22.12.2021 є кінцевим строком поставки товару, відповідно до п. 4.1 договору. Так у відповіді на претензію відповідач листом від 09.08.2022 № 09/08-1 погодилось із строком прострочення виконання договору, що становить 9 днів, однак не погодилось із сумою, що повинна бути сплачена, отже, надаючи відповідь на претензію відповідач погодився із тим, що заявка позивача від 21.09.2021 № 10-16-03-22633 отримана ним 23.10.2021, а прострочення строку виконання договору становить 9 днів.

Позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору від 31.05.2021 № 190 узгоджено усі його умови, у тому числі відповідальність за невиконання чи неналежне його виконання. Ні на час укладення договору, ні під час його виконання зі сторони відповідача жодних зауважень чи пропозицій щодо зміни його умов не надходило.

Штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань можуть застосовуватись не залежно від наявності збитків та їх відшкодування, якщо про це зазначено у договорі чи визначено у закону.

Також позивач зазначає про те, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватись як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Позивач вважає, що необхідно враховувати, що сторони укладаючи договір погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки виконання робіт.

Позивач вказує на те, що відповідач порушив умови договору та не поставив мережеве обладнання, яке є основним будівельним блоком для архітектури цифрової мережі Cisco та допомагає оптимізувати інформаційні технології та скоротити експлуатаційні витрати за рахунок використанні інтелектуальних засобів, автоматизації і людського досвіду, на які позивач розраховував з метою впровадження їх у мережах ДБР, що призвело до ускладнень у забезпеченні стабільного функціонування внутрішньої мережі ДБР, захисту програмного забезпечення та інформації, а відтак завдання труднощів у виконанні ДБР, захисту програмного забезпечення та інформації, а відтак завдання труднощів у виконанні ДБР завдань, які на нього покладаються відповідно до вимог Закону України "Про Державне бюро розслідувань".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/8996/22 (апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт") передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022у справі № 910/8996/22. Призначено справу № 910/8996/22 до розгляду у судовому засіданні 18.01.2023.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) справу № 910/8996/22 (апеляційна скарга Державного бюро розслідувань) передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Зубець Л.П., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022у справі № 910/8996/22. Об`єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт", та Державного бюро розслідувань на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22. Призначено справу № 910/8996/22 до розгляду у судовому засіданні 18.01.2023.

На підставі ст.ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 оголошено перерву у розгляді справи № 910/8996/22 за апеляційними скаргами Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 до 22.02.2023.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді: Зубець Л.П., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023, для розгляду справи № 910/8996/22 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Пономаренко Є.Ю., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 прийнято справу № 910/8996/22 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Пономаренко Є.Ю., Ткаченко Б.О.

У судовому засіданні 22.02.2023 оголошено перерву до 05.04.2023.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/8996/22 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2023 підтримав доводи апеляційної скарги Державного бюро розслідувань, просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 скасувати 22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих ДБР штрафних санкцій; скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "ІТ ЕСКОРТ" на користь ДБР 652 050 грн 00 коп. неустойки задовольнити у повному обсязі, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.04.2023 заперечив проти доводів апеляційної скарги Державного бюро розслідувань, просив задовольнити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Екскорт" та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022, у справі № 910/8996/22 в частині, якою задоволено позовні вимоги Державного бюро розслідувань до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт"; прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог Державного бюро розслідувань до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 31.05.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №190 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач, за договором постачальник, зобов`язується передати (поставити) у власність позивача, за договором покупця, мережеве обладнання (далі - товар), а позивач зобов`язується прийняти товар у відповідача і оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно з національним класифікатором України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" для товару, як предмета закупівлі за державні кошти, установлений код 32420000-3 та назва (опис) - мережеве обладнання. (п. 1.2. Договору).

Прийом товару за асортиментом, комплектацією, кількістю та якістю здійснюється позивачем у місці, визначеному у договорі та на умовах договору, а також на підставі товаросупровідних документів (видаткової накладної або товарно-транспортної накладної оформлених відповідно до вимог законодавства). (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна (вартість) товару, яка погоджена сторонами у додатку 1 до договору становить 7 245 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 207 500,00 грн.

Оплата належним чином поставленого та прийнятого товару здійснюється позивачем протягом 10 банківських днів з наступного дня після підписання сторонами акта шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок відповідача, за умови надходження бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунок позивача у 2021 році. (п. 3.4. Договору).

Відповідач зобов`язується поставити товар партіями у кількості заявленій позивачем в асортименті, комплектності, визначеними у додатку 1 до договору і товаросупровідних документах, протягом 90 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця на адресу: м. Київ, вул. Коноплянська, 22, або іншою адресою в межах м. Києва з дотриманням графіку роботи понеділок-четвер з 10:00 до 17:00, п`ятниця з 10:00 до 15:45. (п. 4.1. договору).

Строк дії договору встановлюється з дати укладення договору та діє до 31.12.2021 року. (п. 11.5. договору).

В Додатку № 1 до договору ("Специфікація") сторонами погоджено найменування товару, його кількість, ціну та загальну вартість, яка становить 7 245 000,00 грн.

В Додатку № 2 до договору ("Технічні характеристики") сторонами погоджено параметри і характеристики обладнання.

На виконання умов договору позивачем направлено відповідачу заяву № 10-16-03-22633 від 21.09.2021 про поставку обладнання.

21.10.2021 відповідачем передано позивачу обладнання на суму в розмірі 3 087 000,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі товару № 86/1 (оплату вартості товару на суму в розмірі 3 087 000,00 грн позивачем проведено 23.10.2021 згідно платіжного доручення № 2189).

Як зазначає позивач, залишок обладнання на суму в розмірі 4 158 000,00 грн відповідачем поставлено так і не було.

13.12.2021 компанія "Cisco", яка виробляє замовлену позивачем продукцію у відповідача за Договором, повідомила позивача про неможливість виготовлення необхідної кількості обладнання та вказала, що орієнтовна дата відвантаження обладнання в Україні - 28.02.2022 року.

17.12.2021 відповідач звернувся до позивача з листом № 17122921/2, в якому повідомив, що поставка залишку обладнання у строки неможлива, у зв`язку з тим, що компанія "Cisco", яка поставляє замовлену позивачем продукцію, повідомила про обмеження у виробництві через пандемію "Covid-19" та глобальну нестачу напівпровідників. Відповідач пропонував позивачу укласти додаткову угоду про зміну дати поставки, а саме до 30.03.2022.

31.12.2021 позивач направив відповідачу лист № 42037-21/10-16-01-23356/21, в якому повідомив відповідача, що наданих документів недостатньо для підтвердження неможливості поставки обладнання та відмовив в укладенні додаткової угоди до договору.

28.06.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 10-11-01-10647 з вимогою сплатити суму пені у зв`язку з недопоставкою замовленого за Договором обладнання.

09.08.2022 відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію № 09/08-1, в якій вказав, що недопоставка сталась не з вини відповідача, а у зв`язку з тим, що компанія, яка поставляє замовлену позивачем продукцію, повідомила про обмеження у виробництві через пандемію "Covid-19" та глобальну нестачу напівпровідників. Окрім того, відповідач пропонував позивачу укласти додаткову угоду про зміну вартості та кількості обладнання та пропонував в якості компенсації сплатити 37 422,00 грн неустойки.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач просить стягнути з відповідача суму пені за невчасну поставку товару в розмірі 652 050,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалось, п. 4.1 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання заявки від покупця.

Відповідно до матеріалів справи, заявку № 10-16-03-22633 про поставку обладнання позивачем оформлено і направлено відповідачу 21.09.2021 (заявку отримано відповідачем 23.09.2021).

Таким чином, строк поставки товару встановлено до 22.12.2022, натомість змін до договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було.

Статтею 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт здійснення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, тобто шляхом підписанням покупцем видаткової накладної.

Умовами договору сторонами погоджено загальну вартість обладнання на суму в розмірі 7 245 000,00 грн, в той час як відповідачем передано позивачу обладнання на суму в розмірі 3 087 000,00 грн (Акт приймання-передачі товару №86/1 від 21.10.2021).

Залишок обладнання на суму в розмірі 4 158 000,00 грн, як вбачається з наданих до суду доказів, відповідачем поставлено не було.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку з поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 652 050,00 грн пені за порушення строків поставки у період з 23 грудня 2021 по 31 грудня 2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено п. 6.5. договору у разі порушення постачальником зобов`язання щодо дотримання строків поставки, допоставки, доукомплектованості товару та/або дотримання строків заміни неякісного товару, усунення виявлених у товарі недоліків та/або дефектів (несправностей), постачальник зобов`язується сплатити покупцю неустойку у розмірі 1% від ціни договору від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен день прострочення, без обмеження шестимісячним строком.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розмір пені є арифметично вірним, у зв`язку із чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача 652 050,00 грн пені є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 911/867/19 та 25.02.2020 у справі № 904/2542/19).

Зменшення неустойки (зокрема, штрафу) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу) до її розумного розміру.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З огляду на зазначене вище, колегією суддів взято до уваги той факт, що розмір нарахованої позивачем неустойки є значним, вжиття Товариством залежних від нього заходів по виконанню зобов`язань згідно з Договором, а також враховано лист від 13.12.2021 року компанії "Cisco", яка виробляє замовлену позивачем продукцію у відповідача за Договором, про неможливість виготовлення необхідної кількості обладнання.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази понесення Бюро збитків, у зв`язку з допущеним відповідачем простроченням виконання його зобов`язань.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Мотивуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилався, зокрема, на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження понесення Бюро будь-яких збитків внаслідок прострочення Товариства, а також на те, що невиконання умов Договору виникло не з вини відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з виконання робіт, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки, в даному конкретному випадку є можливим зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 50% і таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, те що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми пені в розмірі 326 025,00 грн, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційних скарг, враховуючи викладене та наступне.

Посилання позивача на постанову Верховного суду України у справі № 918/116/19 є безпідставним, оскільки, рішенням у справі № 910/8996/22 зменшено розмір неустойки на 50%, а не на 99%.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого зменшення розміру неустойки не спростовують встановлених обставин справи та висновків місцевого суду, а отже колегією суддів відхиляються.

Твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено отримання заявки відповідачем 23.09.2021 також є безпідставним, оскільки у відповіді на претензію відповідач листом від 09.08.2022 № 09/08-1 погодилось із строком прострочення виконання договору, що становить 9 днів, однак не погодилось із сумою, що повинна бути сплачена, отже, надаючи відповідь на претензію відповідач погодився із тим, що заявка позивача від 21.09.2021 № 10-16-03-22633 отримана ним 23.10.2021, а прострочення строку виконання договору становить 9 днів.

Посилання відповідача на те, що Верховний Суд при застосуванні ст.ст. 693, 538 ЦК України у справах № 910/5206/20 та № 922/2764/19, сформулював правовий висновок, що у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, є безпідставним, оскільки обставини справ № 910/5206/20 та № 922/2764/19 є відмінними від обставин справи № 910/8996/22, оскільки договором у справі № 910/8996/22 не передбачено умов про попередню оплату.

З огляду на те, що відповідач порушив умови договору та не поставив мережеве обладнання, яке є основним будівельним блоком для архітектури цифрової мережі Cisco, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає нарахування пені на загальний розмір поставки правомірним.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Хоча предметом позову є стягнення грошової суми і перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи ані характер спірних правовідносин, ані предмет доказування в даній справі не вимагали проведення судового засідання з повідомленням сторін, а в обґрунтування зворотного відповідачем жодних доводів не наведено.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт", на 50%.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржників - Державне бюро розслідувань та Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт", в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного бюро розслідувань та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8996/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/8996/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 04.05.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

Є.Ю. Пономаренко