Ухвала

від 08.06.2023 по справі 910/8996/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/8996/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023

за позовом Державного бюро розслідувань

до ТОВ "ІТ Ескорт"

про стягнення 652 050 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №910/8996/22 у частині, в якій задоволено позовні вимоги Державного бюро розслідувань до Товариства, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 652 050 грн., а, отже, ціна позову у справі № 910/8996/22 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

В обґрунтування наявності підстави для відкриття касаційного провадження скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно витлумачили положення статті 538, 665, 692, 693, 694 Цивільного кодексу України і не надали належної правової оцінки спірним правовідносинам, суть яких полягає в тому, що між сторонами виникли зустрічні зобов`язання, де кожна із сторін стає зобов`язаною лише після виконання обов`язку її контрагентом. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питань права, які мають вирішитися Верховним Судом задля формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), а саме - яким чином нормами Цивільного кодексу України врегулювано момент, з якого виникають права та кореспондуючі обов`язки сторін у зустрічних зобов`язаннях; правові наслідки невиконання своїх обов`язків стороною зустрічного зобов`язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державне бюро розслідувань звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства суми пені в розмірі 652 050 грн. у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором поставки від 31.05.2021 №190 в частині поставки обумовленого товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства на користь Державного бюро розслідувань пеню в розмірі 326 025 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що судами перевірено розрахунок суми пені і встановлено, що він є арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 652 050 грн. пені є обґрунтованими. З урахуванням інтересів обох сторін, зазначених Товариством причин та обставин прострочення виконання ним договірних зобов`язань з виконання робіт, зважаючи на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також враховуючи значний розмір та невідповідність, на переконання суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення Товариством зобов`язання зі своєчасної поставки, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява

№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №910/8996/22, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ Ескорт" на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі №910/8996/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова