Рішення

від 03.05.2023 по справі 910/12495/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2023Справа № 910/12495/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старонаводницька 6-Б" (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 6-Б, кв. 38)

Адвокатського бюро «Тарас Кулачко та Партнери» (03049, м. Київ, вул. Гладівська, буд. 1/7, офіс 132)

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача -2: Золотопуп С.В.

У судовому засіданні 03.05.2023, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старонаводницька 6-Б" про визнання договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки він є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, сплачує щомісячні платежі та є зацікавленою особою як співвласник ОСББ, то має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про надання правової допомоги №22/08/2022 від 22.08.2022, який, за доводами позивача, був підписаний головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Старонаводницька 6-Б" з порушенням приписів ст. 647 ЦК України, оскільки остання не мала необхідного обсягу повноважень на його підписання (цивільної дієздатності), за відсутності відповідного рішення правління про надання їй повноважень на його укладення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

23.11.2022 до загального відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 було серед іншого прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання позовів в одне провадження відмовлено, підготовче засідання призначено на 21.12.22.

19.12.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позові із додатковими документами до нього та доказами направлення відзиву позивачу.

У судовому засіданні 21.12.2022 позивач ознайомився із відзивом на позов та відповів на питання суду. За наслідками судового засідання, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 25.01.2023 у зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача.

03.01.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

13.01.2023 через загальний відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

23.01.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла заява про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні 25.01.2023 від позивача надійшла заява про поновлення строку, встановленого для подання відповіді на відзив та відповідь на відзив із додатковими документами до нього та доказами направлення відповіді на відзив відповідачу. Судом протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про поновлення строку, встановленого для подання відповіді на відзив та залучено відповідь на відзив до матеріалів справи.

Крім того, у судовому засіданні позивач просив відсторонити від участі у справі представника відповідача Безкоровайну Ю.М., а поданий нею відзив на позов залишити без розгляду. Судом протокольною ухвалою було відхилено вказане клопотання позивача.

Надалі, позивач у судовому засіданні просив суд відкласти розгляд справи з метою надання йому часу для підготовки та подачі до суду заяви про відвід судді. Суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 01.02.2023.

30.01.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 суд ухвалив зупинити провадження у справі № 910/12495/22 до вирішення питання про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/12495/22 та заяву ОСОБА_1 про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/12495/22 передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

В результаті автоматизованого розподілу заяву про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/12495/22 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2023 (суддя Балац С.В.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Пукшин Л.Г. від розгляду справи № 910/12495/22 - відмовлено, матеріали справи передано судді Пукшин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 поновлено провадження у справі № 910/12495/22, підготовче засідання призначено на 15.02.2023.

10.02.2023 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів та заяву про відсторонення від участі у справі гр. ОСОБА_2 та повернення поданих нею документів без розгляду.

У судовому засіданні 15.02.2023 розглянувши клопотання позивача про витребування в Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України) інформацію про перетинання громадянкою України ОСОБА_2 державного кордону України за період з 24.02.2022 станом на момент звернення та витребування у канцелярії господарського суду м. Києва справи № 910/6197/22 до якої долучено копію реєстраційної справи відповідача, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні такого клопотання.

У судовому засідання 15.02.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні заяви позивача про відсторонення від участі у справі ОСОБА_2 .

У судовому засіданні 15.02.2023 оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2023.

16.02.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.02.2023 загальним відділом діловодства суду зареєстрована заява позивача про залишення документів без розгляду, в якій зокрема позивач вказує що наявний у матеріалах справи лист (клопотання про ознайомлення) ОСОБА_3 та довіреність не можуть братися до уваги, оскільки ОСОБА_2 як керівника ОСББ "Старонаводницька 6-Б" після 24.02.2022 перебуває за кордоном і фізично не могла видати довіреність гр. ОСОБА_3 , так як у довіреності місцем вчинення є місто Київ, окрім цього позивач вкотре зауважує про відсутність повноважень у ОСОБА_2 на вчинення такого роду дій з посиланням на статут ОСББ.

У судовому засіданні 01.03.2023 позивач підтримав заяву про залишення документів без розгляду від 28.02.2023 та подав клопотання про долучення до участі у справі в якості співвідповідача Адвокатське бюро "Тарас Кулачко та Партнери", як сторону правочину, який оскаржується.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 було залишено без розгляду заяву позивача від 28.02.2023 про залишення документів без розгляду, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Адвокатське бюро «Тарас Кулачко та Партнери» (03049, м. Київ, вул. Гладівська, буд. 1/7, офіс 132, ідентифікаційний код 40263358) - відповідач-2, відкладено підготовче засідання на 22.03.2023.

21.03.2023 до господарського суду через систему «Електронний суд» від відповідача -2 надійшов відзив на позовну заяву із доказами направлення іншим учасникам справи.

У судове засідання призначене на 22.03.2023 з`явився позивач, який заперечував проти присутності у залі судового засідання під час розгляду справи вільного слухача, ознайомився у судовому засіданні із відзивом відповідача-2 на позовну заяву та надав пояснення, щодо часткового виконання ухвали суду. За наслідками проведення підготовчого засідання 22.03.2023, суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 05.04.2023.

28.03.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив із додатками до неї та доказами направлення відповідачам у справі.

У судове засідання 05.04.2023 з`явився позивач, який надав пояснення по справі та не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

02.05.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшли тези промови в судових дебатах.

Цією ж датою від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме: копії скарги на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.04.2023 та роздруківки повідомлення Печерського районного суду м. Києва про виклик ОСОБА_1 як скаржника по справі № 757/14120/23 від 02.05.2023.

У судове засідання 03.05.2023 з`явився позивач та представник відповідача -2.

Присутній в судовому засіданні позивач заявив усне клопотання про відшкодування судових витрат та надав пояснення щодо поданих ним документів.

Представник відповідача-2 заперечив проти залучення до матеріалів справи, позивач надав пояснення, щодо необхідності їх залучення до матеріалів справи. За наслідками розгляду вказаного клопотання, суд протокольно залучив надані позивачем документи.

У подальшому позивач оголосив позовні вимоги, відповів на питання суду та відповідача-2, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-2 заперечив проти заявлених позовних вимог, відповів на питання суду та позивача, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду із позовом про визнання недійсним Договору про надання правничої допомоги № 22/08/2022 від 22.08.2022, укладений між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» (відповідач-1, клієнт) в особі голови правління Безкоровайної Юлії Михайлівни та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» (відповідач-2, бюро) в особі керуючого партнера Кулачка Тараса Миколайовича, про надання правничої допомоги стосовно представництва Клієнта у судах усіх інстанцій у господарській справі № 910/6197/22 за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 7» до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» про визнання недійсним статуту в частині, визнання недійсними рішень загальних зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вказаний договір про надання правничої допомоги був підписаний головою правління відповідача-1 в порушення приписів ст. 647 Цивільного кодексу України, яка не мала необхідного обсягу повноважень на його підписання, за відсутності відповідного рішення правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» про надання їй повноважень на його укладення, укладення договору в порушення чинного законодавства, оскільки повноваження правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б» сплили 03.06.2021, а також те, що підписання вказаного договору порушує права позивача, як власника майна у будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач-1 та відповідач-2 проти заявлених вимог заперечували, з підстав, викладених у відповідних відзивах, посилаючись як на необґрунтованість тверджень позивача щодо укладення договору так і на відсутність порушень його прав та законних інтересів укладеним договором про надання правничої допомоги.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Згідно із ст. 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України внормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Предметом доказування у будь-якій господарській справі є лише ті факти, які обґрунтовують заявлені вимоги або мають інше матеріально-правове значення для вирішення господарської справи по суті і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 роз`яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, відповідно до частин 1, 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ОСББ «Старонаводницька 6-Б» є ОСОБА_2 .

Таким чином, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості підтверджують правомочність підпису ОСОБА_2 на договорі про надання правничої допомоги № 22/08/2022 від 22.08.2022 від імені ОСББ «Старонаводницька 6-Б».

Водночас, позивачем не надано суду доказів на спростування відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про керівника ОСББ «Старонаводницька 6-Б».

Крім іншого, відповідно до п.19 розділу III Статуту ОСББ «Старонаводницька 6-Б» встановлено, що до призначення на виборні посади об`єднання інших осіб, особи, строк повноважень яких сплив, продовжують виконувати свої обов`язки за відповідними посадами з усіма наданими їм цим Статутом повноваженнями як тимчасового виконуючі обов`язки.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Старонаводницька 6-Б» від 31.05.2021 припинено повноваження чинного на 31.05.2021 складу правління та обрано новий склад правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б», а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Рішенням правління від 21.06.2021 головою правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б» обрано ОСОБА_2 , що підтверджується копією протоколу засідання правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б» наявною в матеріалах справи.

Отже, судом зазначається, що доводи позивача про те, що усі члени правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б», обрані рішенням установчих зборів від 02.06.2016 та голова правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б» ОСОБА_2 обрана на цю посаду рішенням правління від 22.06.2016 втратили свої повноваження зі спливом 03.06.2021 п`ятирічного строку на який їх було обрано, та на дату укладення спірного договору 22.08.2022 не мала повноважень на його укладення, спростовуються наявними в матеріалах доказами, вказаними вище.

Також, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що укладення договору про надання правничої допомоги відбулось без надання ОСОБА_2 повноважень на його підписання рішенням правління ОСББ, з огляду на наступне.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням правління ОСББ «Старонаводницька 6-Б», оформленим протоколом засідання правління від 22.08.2022, було серед іншого вирішено: «Попередньо (до його укладення) погодити умови договору про надання правничої допомоги ОСББ «Старонаводницька 6-Б» з Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» щодо представництва у господарській справі № 910/12495/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Старонаводницька 6-Б» про визнання недійсним договору про надання правової допомоги №22/08/2022 від 22.08.2022р., яким повноваження адвокатів Кулачка Тараса Миколайовича, Золотопупа Сергія Васильовича не обмежуються, та вартістю послуг 3 000,00 грн. за одну годину надання послуг. Уповноважити голову правління Безкоровайну Ю.М. підписати цей договір, приймати надані послуги та оплачувати їх на умовах цього договору».

Також, суд критично ставиться до тверджень позивача, як на підставу недійсності правочину, щодо підписання договору не у місті Києві обома сторонами, що акти приймання-передачі наданих послуг за договором не є невід`ємною частиною договору, стосовно представництва одним й тим самим представником інтересів відповідача-1 та перевищення загальної суми витрат відповідачем-1 на правову допомогу положень статуту ОСББ, з огляду на їх недоведеність та необґрунтованість.

При цьому, судом зазначається, що відповідно до ч. 1 ст. 647 Цивільного кодексу України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором. Зареєстрованим місцезнаходженням обох юридичних осіб - сторін оспорюваного договору є місто Київ.

Поряд із цим, відповідно до пункту 3.2. спірного договору остаточна сума вартості наданих в рамках даного Договору послуг узгоджується сторонами у відповідному акті приймання-передачі наданих послуг з зазначенням наданих послуг, загальної кількості годин обслуговування та їх загальної вартості, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 3 розділу III Статуту ОСББ «Старонаводницька 6-Б» до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина.

Як вбачається зі змісту оспорюваного правочину, ціна послуг за вказаним договором не перевищує 500 000,00 грн.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що доводи позивача спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та фактично є надуманими.

Крім іншого, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 3, 15 та 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК). Тобто існують причини для спору з приводу дійсності правочину, який оспорюється.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

У Постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, яка ґрунтуються на тому, що позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов`язаний: довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси. Водночас, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15)".

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, дійшовши висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, що позивачем жодним чином не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав у зв`язку із укладенням договору про надання правової допомоги №22/08/2022 від 22.08.2022, а також судом не встановлено обставин, що внаслідок укладення вказаного договору були порушені права позивача чи встановлено нові додаткові обов`язки для нього, або іншим чином порушено його права.

У даному випадку судом встановлено фактичну відсутність у позивача порушеного відповідачами права, що унеможливлює надання йому примусового судового захисту та зумовлює відмову у задоволенні позову.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивачем не було надано належних та обґрунтованих пояснень та доказів, щодо порушення норм закону, або умов Статуту ОСББ «Старонаводницька 6-Б», а також порушення його прав і законних інтересів внаслідок укладення договору про надання правничої допомоги, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та виходячи з наведених вище норм процесуального законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, недоведеними, а отже, задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.05.2023

Суддя Л.Г. Пукшин