Рішення

від 08.05.2023 по справі 910/1907/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.05.2023Справа № 910/1907/23

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповіда льністю "Укр Газ Ресурс" (04070, місто Київ, вул. Сагайдачного Петра, будинок 25, літ. Б, офіс 5)до Товариства з обмеженою відповіда льністю "М-Групп ЛТД" (04212, місто Київ, вулиця Маршала Тимошенка, будинок 9)простягнення 1 325 604 грн 56 коп.Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" про стягнення 1 325 604 грн 56 коп. заборгованості за договором на поставку товару від 21.12.2021 № П-211221, в тому числі: 1 030 807 грн 72 коп. основного боргу, 103 080 грн 78 коп. пені., 103 080 грн 77 коп. штрафної санкції, 75 164 грн 19 коп. інфляційних втрат та 13 471 грн 10 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання з поставки оплаченого товару, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 030 807 грн 72 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 103 080 грн 78 коп. пені., 103 080 грн 77 коп. штрафної санкції, 75 164 грн 19 коп. інфляційних втрат та 13 471 грн 10 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

20.02.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/1907/23, справу визнано малозначною, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.03.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання.

26.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява.

12.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та заява про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповіда льністю "М-Групп ЛТД" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

28.04.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

04.05.2023 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповіда льністю "Укр Газ Ресурс" (позивач у справі, покупець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" (відповідач у справі, постачальник за договором) було укладено договір поставки № П-211221, відповідно до умов якого постачальник поставляє покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар, оплатити його в порядку, строки та на умовах, обумовлених у цьому договорі.

Повне найменування товару, вартість, кількість, технічні характеристики вказуються у специфікації на товар (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов`язується поставити товар протягом 250 (двісті п`ятдесят) календарних дні з моменту здійснення оплати покупцем згідно пункту 4 цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору у разі неможливості постачання товару, зазначеного в додатку № 1, виключно з вини постачальника, останній зобов`язаний не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до закінчення терміну, зазначеного в пункті 2.1, у письмовій формі повідомити про це покупця. Також постачальник протягом 2 (двох) робочих днів після повідомлення зобов`язаний повернути кошти, отримані ним відповідно до пункту 4.1. цього договору, в рахунок оплати вартості товару, у повному обсязі.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що датою поставки товару за цим договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної, складеної після виконання умов пункту 4 даного договору. Передача товару уповноваженій особі покупця здійснюється на складі покупця, м. Київ.

У відповідності до положень розділу 3 договору загальна орієнтовна вартість товару за цим договором становить 2 684 165 грн 34 коп., у т.ч. ПДВ 447 360 грн 89 коп., що в грошовому еквіваленті на момент укладення цього договору становить 85 532 євро 00 центів. Оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі в національній валюті України за курсом НБУ відносно до Євро плюс 2 % на день оплати і в терміни, зазначені в пункті 4 цього договору.

Згідно з розділом 4 договору сторонами погоджено умови та порядок розрахунків, а саме: авансовий платіж у гривні в розмірі 30% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 25 659 євро 60 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати - протягом 2 банківських днів віддати підписання цього договору (пункт 4.1.1); авансовий платіж у гривні в розмірі 65% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 55 595 євро 80 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати по цьому пункту - протягом 2 банківських днів від дати повідомлення покупця по електронній пошті про готовність товару до відвантаження з заводу виробника (пункту 4.1.2); платіж у гривні в розмірі 5% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 4 276 євро 60 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати - протягом 2 банківських днів від дати підписання Акту ПНР (пусконалагоджувальних робіт) (пункт 4.1.3).

Відповідно до пункту 6.1 договору у разі прострочення доставки товару на склад покупця - м. Київ - згідно пункту 2.1. постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ загальної вартості поставленого за цим договором товару за кожен день прострочення, але не більше 3% від загальної вартості товару за цим договором. При простроченні поставки покупцю товару згідно пункту 2.1. цього договору, термін оплати товару покупцем (вказаний в пункті 4.1. цього договору) збільшується на термін прострочення поставки.

Крім того, у разі, якщо постачальник не може поставити товар виключно з вини постачальника в обумовлений термін (пункт 2.1), він виплачує покупцю 10 % від отриманої в рахунок оплати товару суми грошей відповідно до цього договору на поповнення понесених витрат і збитків протягом 2 (двох) банківських днів з моменту повідомлення покупця про неможливість поставити товар (пункт 5.5 договору).

Пунктом 9.1 договору сторонами погоджено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено наданими позивачем доказами, що на виконання умов пункту 4.1.1. договору позивачем відповідно до платіжного доручення № 6792 від 22.12.2021 було перераховано на розрахунковий рахунок продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" грошові кошти у сумі 810 000 грн 00 коп.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем поставка товару в обумовлені договором строки здійснена не була.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист № 0504505697497 від 07.10.2022 та фіскального чеку № 0189118 0165370 від 07.10.2022, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 за договором № П-211221 на поставку товару від 21.12.2021, відповідно до якої, у зв`язку з простроченням постачання товару, позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення здійсненої за договором передоплати за товару протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання претензії, а також про сплату штрафних санкцій.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначає позивач в позовній заяві, обов`язок щодо поставки товару, обумовленого в специфікації до договору поставки № П-211221 від 21.12.2021, всупереч домовленостям між сторонами, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 1 030 807 грн 72 коп., сплачених в якості попередньої оплати, яку позивач просив стягнути в судовому порядку. Крім того, за прострочення виконання зобов`язань позивачем на суму заборгованості нараховано 103 080 грн 78 коп. пені за прострочення доставки товару, 103 080 грн 77 коп. штрафу за поставку товару в обумовлений термін з вини постачальника, 75 164 грн 19 коп. інфляційних втрат та 13 471 грн 10 коп. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів. 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.

Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.

Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.

Як зазначалось судом вище, позовні вимоги позивача ґрунтуються на факті здійснення попередньої оплати товару та порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару в обумовлений сторонами термін.

Наразі, як встановлено судом вище, зокрема, сторонами в договору погодили, що постачання товару здійснюється протягом 250 (двісті п`ятдесят) календарних дні з моменту здійснення оплати покупцем згідно пункту 4 цього договору.

Тоді як, згідно з розділом 4 договору сторонами погоджено умови та порядок розрахунків, а саме: авансовий платіж у гривні в розмірі 30% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 25 659 євро 60 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати - протягом 2 банківських днів віддати підписання цього договору (пункт 4.1.1); авансовий платіж у гривні в розмірі 65% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 55 595 євро 80 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати по цьому пункту - протягом 2 банківських днів від дати повідомлення покупця по електронній пошті про готовність товару до відвантаження з заводу виробника (пункту 4.1.2); платіж у гривні в розмірі 5% від загальної вартості товару (з ПДВ), еквівалентний 4 276 євро 60 центів за курсом НБУ плюс 2 % на день оплати - протягом 2 банківських днів від дати підписання Акту ПНР (пусконалагоджувальних робіт) (пункт 4.1.3).

Поряд із цим суд зазначає, що згідно пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Суд звертає увагу, що відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України та статтею 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

При цьому сторони вправі обирати та погоджувати будь-які умови договору, які необхідні сторонам для належного виконання правочину та не суперечать вимогам чинного законодавства відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Тобто зміст спірного договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

В контексті вищенаведеного суд зазначає, що умовами договору передбачено, що строк виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару залежить від дати здійснення оплати позивачем згідно пункту 4 цього договору, а саме: авансового платежу в розмірі 30% від загальної вартості товару протягом 2 банківських днів віддати підписання цього договору (пункт 4.1.1); авансового платежу в розмірі 65% від загальної вартості товару протягом 2 банківських днів від дати повідомлення покупця по електронній пошті про готовність товару до відвантаження з заводу виробника.

Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до частин 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини 1 статті 1 Закону України "Про інформацію" документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

При цьому за твердженнями позивача, строк поставки товару настав 29.08.2022, виходячи з дати отримання відповідачем авансового платежу в розмірі 30 % від загальної вартості в сумі 810 000 грн 00 коп., згідно платіжного доручення № 6792 від 22.12.2021.

В свою чергу в поданому відзиві на позовну заяву відповідач заперечує факт прострочення поставки товару з вини постачальника, а також вказує на те, що У квітні 2022 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" ОСОБА_1 повідомив представника Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" Титаренка Д.Г. про те, що товар (обладнання), який відповідач зобов`язаний поставити за договором готовий до відвантаження з заводу виробника з 14 квітня 2022 року, окрім двохголової пили BLITZ ALVA 550, термін якої Fomlndustrie (виробник) змістив на 5 серпня 2022 року. У відповідь, представник позивача Титаренко Денис Геннадійович повідомив директора відповідача про те, що через військову агресію зі сторони росії та введення воєнного стану на території України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" не готове прийняти товар (обладнання), який був готовий до відвантаження. На підтвердження вказаних обставин відповідач надав заяву свідка ОСОБА_1 , який безпосередньо спілкувався із представником позивача.

Також, відповідач вказує, що у відповідності до умов договору, 04.04.2023 на електронну адресу позивача направив вже письмове повідомлення про те, що обладнання, згідно договору № 11-211221 від 21.12.2021, готове до відвантаження на заводі виробника FOM Industrie (Італія) та просив здійснити оплату згідно пункту 4.1.2 договору.

Враховуючи вищезазначені умови договору щодо встановлення строку поставки товару та приписи чинного законодавства, за висновками суду обов`язок відповідача поставити передбачений договором товар пов`язаний саме з фактом здійсненням позивачем оплати відповідно до розділу 4 договору, оскільки саме пункт 4 в договорі № 11-211221 від 21.12.2021 відсутній, а не фактом здійсненням позивачем оплати авансового платежу в розмірі 30% від загальної вартості товару на підставі пункту 4.1.1 договору.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення останнім оплати хоча б авансових платежів (30 % + 65%), передбачених умовами розділу 4 договору, суд зазначає, що позивачем не доведено факту настання строку виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 11-211221 від 21.12.2021, отже строк поставки товару за договором та, відповідно, прострочення такого виконання і факту порушення відповідачем права позивача станом на дату звернення позивача з позовом до суду не настали, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 030 807 грн 72 коп., а також нарахованих пені за прострочення доставки товару, штрафу за поставку товару в обумовлений термін з вини постачальника, інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька