Постанова

від 21.08.2023 по справі 910/1907/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2023 р. Справа№ 910/1907/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Новосельцеві О.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023

у справі № 910/1907/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД»

про стягнення 1 325 604,56 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Групп ЛТД» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи заяву відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, суд дослідив надані відповідачем докази, взяв до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі №910/1907/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права.

Апелянт зазначає, що за попереднім розрахунком суми судових витрат, наведеного у відзиві на позовну заяву, очікувані витрати на правову допомогу відповідача становлять 30 000,00 грн, проте у заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач вартість послуг правничої допомоги становить 20 000,00 грн та в матеріалах справи відсутні докази поважності причин зменшення суми правничої допомоги.

Також апелянт вказує, що відповідачем порушено ч. 8 ст. 129 ГПК України, оскільки рішення винесено 08.05.2023, а відповідач звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення 15.05.2023, тобто через сім днів, а отже, на думку апелянта, пропустив встановлений процесуальним законом строк.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, поданого 08.08.2023, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/1907/23 без змін.

Відповідач у відзиві вказує, що у зв`язку з розглядом справи № 910/1907/23 без виклику сторін, відповідач поніс значно менші витрати на надання професійної правничої допомоги, ніж ті, які зазначав у першій заяві по суті як орієнтовні, оскільки сума гонорару визначалася відповідачем із урахуванням участі адвоката у судових засіданнях.

Також відповідач зазначає, що п`ятиденний строк на подання доказів, передбачений ч.8 ст. 129 ГПК України ним не пропущений, оскільки він направив заяву поштовим відправленням 10.05.2023, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/1907/23 залишено без руху.

03.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про усунення недоліків, до якої подана апеляційна скарга (уточнена).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/1907/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 прийнято справу № 910/1907/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/1907/23 та призначено справу до розгляду на 21.08.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В. (який не є головуючим суддею) у відпустці, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 прийнято справу № 910/1907/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Явка учасників справи

Представник позивача в судове засідання 21.08.2023 не з`явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Вказаний факт належного повідомлення підтверджується роздруківкою з Укрпошти за трекером №0411638495007 (відправлення вручено особисто).

Представник відповідача у судове засідання апеляційної інстанції 21.08.2023 не з`явився, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Водночас представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 у справі № 910/1907/23 без змін та розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами без участі представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

07.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" про стягнення 1 325 604,56 грн заборгованості за договором на поставку товару від 21.12.2021 № П-211221, в тому числі: 1 030 807,72 грн - основного боргу, 103 080,78 грн - пені, 103 080,77 грн - штрафної санкції, 75 164,19 грн - інфляційних втрат та 13 471,10 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 у справі № 910/1907/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Після ухвалення зазначеного судового рішення, 15.05.2023 (відправлено конвертом 10.05.2023) представник відповідача подав докази понесення судових витрат на правничу допомогу на підтвердження заяви про розподіл судових витрат, зробленої ним у відзиві на позовну заяву.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Дослідивши надані відповідачем докази, взявши до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, суд дійшов висновку про задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн відповідач посилається на договір про надання правової допомоги № 12 від 28.03.2023, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "М-Групп ЛТД" з Адвокатським бюро "Титикало та Партнери"; протокол узгодження гонорару (договірної ціни) до договору про надання правової допомоги № 12 від 28.03.2023; акт приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2023; звіт про надані послуги від 01.05.2023; ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1170776; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2845 та платіжне доручення № 716 від 09.05.2023.

Відповідно до протоколу узгодження гонорару (додатку до договору №12 про надання юридичних послуг від 28.03.2023) за надання правової допомоги, а саме: представництво інтересів клієнта у справі № 910/1907/23 клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар в розмірі 2 000,00 грн за 1 (одну) годину роботи адвоката адвокатського бюро.

Відповідно до наданого відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг від 01.05.2023 та звіту про надані послуги від 01.05.2023 адвокатське бюро надало відповідачу професійну правову допомогу загальною вартістю у 20 000,00 грн:

- ознайомлення із матеріалами справи №910/1907/23 у приміщенні Господарського суду міста Києва - 1 година;

- аналіз позовної заяви із додатками, визначення правової позиції, підготовка відзиву на позовну заяву у справі № 910/1907/23 - 5 годин;

- підготовка заяви про перехід до розгляду справи № 910/1907/23 за правилами загального позовного провадження - 1 годин;

- аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечень у справі № 910/1907/23 - 3 годин.

Вартість наданих юридичних послуг становить 20 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як встановлено судом першої інстанції, від представника позивача не надходило заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення або клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

З врахуванням наведених вище обставин, приймаючи до уваги рівень складності справи, ціни позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатом правової позиції висновкам суду, відображеним у рішенні та відмові у задоволенні позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи № 910/1907/23, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат з наданими послугами на суму 20 000,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката та задовольнив вимоги відповідача про відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

Стосовно доводів апелянта, що у матеріалах справи відсутні докази поважності причин зменшення розміру гонорару з 30 000 грн до 20 000 грн, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки, як вірно зазначив відповідач у відзиві, йому було відмовлено у клопотанні про розгляд справи № 910/1907/23 за правилами загального позовного провадження та розгляд справи відбувся без виклику сторін у спрощеному провадженні, тому відповідач поніс значно менші витрати на надання професійної правничої допомоги, ніж ті, які зазначав у першій заяві по суті як орієнтовні, отже сума гонорару визначалася відповідачем із урахуванням участі адвоката у судових засіданнях. Натомість позивач не надав до суду заперечення на заяву відповідача, клопотання про зменшення витрат або інші докази, які б спростували позицію відповідача.

Також доводи апелянта, що відповідачем пропущений п`ятиденний строк на подання доказів, передбачений ч.8 ст. 129 ГПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки рішення Господарського суду міста Києва було винесено 08.05.2023, а відповідач направив заяву поштовим відправленням 10.05.2023, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення, тому такий строк відповідачем не був пропущеним.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023у справі № 910/1907/23 задоволенню не підлягає. Додаткове Господарського суду міста Києва від 26.05.2023у справі № 910/1907/23 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 244, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023у справі № 910/1907/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2023у справі № 910/1907/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1907/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.08.2023.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім