Рішення

від 17.04.2023 по справі 526/886/18

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/886/18

Провадження № 2/535/4/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Шолудько А.В., за участі: секретаря судового засідання Мальцевої С.М., позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів: Скиби Д.І., Прокопчука О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу №526/886/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Миргородської районної державної адміністрації, Васьківського Василя Івановича представника Президента України в Гадяцькому районі, Полтавської обласної прокуратури, Севастьянова Володимира Миколайовича прокурора Гадяцького району, Савченко Тетяни Миколаївни керуючої Гадяцьким відділенням Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Головного управління національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_2 старшого уповноваженого по боротьбі з економічними злочинами Гадяцького районного відділу поліції, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Чорнобривець Тетяни Михайлівни старшого податкового інспектора Державної податкової інспекції по Гадяцькому району, Гадяцького районного суду Полтавської області, Великобудищанської сільської ради, ОСОБА_3 голови Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_4 секретаря Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до Держави України в особі (після уточнень): Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратури Гадяцького району, Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», ГУ НПУ в Гадяцькому районі Полтавської області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Гадяцького районного суду Полтавської області, Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, секретаря Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України, про стягнення моральної шкоди в розмірі 25000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що держава Україна винна у резонансних порушеннях його прав і свобод, він став жертвою політичних репресій. Починаючи з 1992 року від державних структур України матеріальну та моральну шкоду (переніс інфаркт на ногах, належного лікування, різко втрачає зір, ревматизм ніхто не лікував (ревмокардит), злочинці постійно викрадають його майно, а поліція (міліція) займає позицію сторонніх спостерігачів, його майно нищать, знущаються над його рідними, в Гадяцькому районі відбувається постійно, нещодавно було вбито доньку ОСОБА_5 і побито його. В найлютіші морози відрізали (на замовлення) природний газ коли в будинку лежала хвора дитина і все це через його критичні статті в газетах. Держава Україна не захищає його, а провокує його, щоб він чимось порушив Закони або Конституцію України. Тому Держава Україна повинна нести відповідальність, тобто частково компенсувати йому моральну і матеріальну шкоду грошима з казначейства. Тут є корупційна та політична складова. Він у 1992 році в одиночній камері (камері смертників) оголосив сухе голодування, вимагав відставки прем`єра ОСОБА_6 , податківця Азарова та прибрати з площі ідола ( ОСОБА_7 ).

Порушення його прав полягають у наступному:

1. У 1992 році на замовлення керівника району ОСОБА_8 гадяцький прокурор ОСОБА_9 через міліцію та податківців та фальшивим документам блокував фінансово-господарську діяльність кооперативу «Пошук», головою якого він (позивач) був. Вони вимагали у нього хабарі, а він не давав. Практично його залишили без роботи і заробітку. Скарги до вищих органів влади і до судів нічого не дали. Тоді за зловживання владою ніхто не поніс покарання, а навпаки фігуранти в цій справі отримали нагороди та підвищення на посаді;

2. Виконуюча обов`язки керівника відділення Акціонерного комерційного Агропромислового банку «Україна» в м. Гадяч ОСОБА_10 незаконно на замовлення ОСОБА_11 та прокурора Севастьянова, зняла з рахунку кооперативу «Пошук» всі кошти і перевела в бюджет, без рішення податкової інспекції (по акту перевірки). Гроші не повернуто, за порушення Законів України ніхто не покараний, навпаки ОСОБА_10 отримала нагороду та підвищення на посаді;

3. Одночасно, по сфальшованих документах (на замовлення) працівники міліції відкрили кримінальну справу №92020161 від 06.07.1992 року за ст.86 КК УРСР (стаття розстрільна) та намагалися його, дружину та батьків залякати. Його арештовують і поміщають в СІЗО на 15 діб, для цього використали суддю ОСОБА_12 . Тоді він переніс інфаркт на ногах.

Капітан поліції ОСОБА_13 та прокурор ОСОБА_14 шантажують його батьків, дружину, погрожують посадити його, єдиного сина, за грати, як мінімум на 8 років і цим морально вбивають його, рідних та батьків. Мама із загостреним почуттям справедливості, ветеран праці, помирає від інфаркту, а батько ОСОБА_15 інвалід першої групи, від страждань помирає від інсульту. У дружини ОСОБА_16 з`явилося перше сиве волосся. Правоохоронці використовують для шантажу злу сусідку ОСОБА_17 , яка все життя бажає розширити своє дворище за рахунок сусідів та займалася самогоноварінням, вона стає кумою капітана поліції ОСОБА_2 . Вона нападає з кулаками на доньку ОСОБА_5 , на дружину ОСОБА_18 , труїть його собак і велику рогату худобу, а може і його. Події навколо нього набули широкого розголосу, справою зацікавилися слідчі Головного слідчого управління в Києві. Прокурор Севастьянов пояснив, що кримінальну справу закрили за відсутністю складу злочину. Податкова інспекція рахунок у банку закрила, відкрила і знову закрила. Робити кооперативу не дали, покарання ніхто не поніс, а ОСОБА_13 отримав нагороди, був підвищений по службі став начальником Гадяцької міліції. Попри все гроші з кооперативу, із бюджету витягли місцеві чиновники на будівництво для себе і покровителів із Києва котеджів у м. Гадячі та навколишніх селах. Директор банку АК АПБ «Україна» ОСОБА_19 не давав чиновникам гроші кооперативу, тому його вигнали у відпустку і поставили ОСОБА_20 , яка розпорядилася кооперативними грошима на власний розсуд. З часом банк навмисно ліквідували, компенсації йому ніякої не сплатили. Порушники законів України навіть не вибачилися, а насміхалися з нього;

4. МП «Вікторія» в районі не реєстрували по надуманим мотивам, хоч було рішення Гадяцького суду на його користь (№2-82 від 11.05.1992). Практично керівники району залишили його без роботи, в той час як він одинокий батько сам виховував малолітніх дітей. Держава давала по 6 грн в місяць допомогу на одну дитину, від яких він відмовився оскільки це була насмішка над його сім`єю. Вигодовував свиней та велику рогату худобу 6 голів. Було дві дійних корови і телята. Моральна шкода від цього велика. Коли здав худобу на забій то в с. Хітці нестало череди корів. Люди на нього розсердилися, бо немає кому тепер корів пасти. Споживацьке ставлення влади і людей до нього вбиває його морально;

5. Йому погрожують, його б`ють, викрадають домашні речі. Попри все, знаючи, що його шантажують правоохоронні органи і обіцяють його знищити, голова Книшівської сільської ради Мовчан Г.І. разом із секретарем сільради ОСОБА_4 продали його дім у с. Броварки без його згоди працівнику поліції. Дім до цього часу не переданий йому по праву, хоча є рішення від 11.03.1998 (справа 1-15 від 1998 року), прийняте Гадяцьким районним судом Полтавської області про визнання за ним права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 , вцілому. Зараз у будинку все навмисно понищено, домашні речі розікрали.

Державна податкова інспекція свою вину не визнала. Поліція через прокуратуру і суд порушила 24 кримінальних провадження. Гадяцькою поліцією розслідуються 24 кримінальні провадження за акумулятори, за ознаками ст.190 КК України. Подав на них позов за їх бездіяльність за смерть доньки ОСОБА_5 про відшкодування йому моральної шкоди на мільйон гривень, однак із суду ще немає відповіді.

Здоров`я його було підірване, що призвело до другої групи інвалідності (предінфарктний стан і тепер). Всі чекають його смерті, особливо вороги і заздрісники. Але його захищає Бог.

Відбулися важкі зміни в житті, порушено право власності, незаконно перебував під слідством та судом, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми.

Вважає, що держава Україна, її структури своїми умисними діями завдали йому моральну шкоду на протязі 25 років, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав і його сім`я внаслідок вказаних протиправних дій. Це призвело до зміни способу життя, почуття безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану, відчаю та душевного болю. Він вимушений звертатися до юристів та вищих правоохоронних органів за допомогою (а це тисячі аркушів машинописного тексту), втратив спокійний сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та на його здоров`я вцілому. У зв`язку з цим він оцінює в 25 мільйонів гривень.

Через бездіяльність начальника Гадяцької поліції він втратив багато, тому відносно Гадяцької поліції і прокуратури порушено два кримінальні провадження через Октябрський районний суд м. Полтави за його (позивача) заявами: кримінальні провадження №4201817000000091 від 21.03.2018, та №42018170000000001, які розслідує СВ УСБУ в Полтавській області за ознаками статей 364, 365, 366, 368, 396, 397, 398 КК України.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.05.2018 позовна заява ОСОБА_1 до Держави України про відшкодування моральної шкоди у справі №526/886/18 залишена без руху (том 1 а.с.24-26).

19.06.2018 позивач на виконання вимог ухвали від 29.05.2018 подав до Гадяцького районного суду Полтавської області заяву про усунення недоліків позовної заяви (том 1 а.с.29-34), в якій додатково зазначив, що завдана йому шкода полягає у тому, що зазначені ним посадові особи на державних посадах скоювали кривди відносно нього та членів сім`ї на протязі 25 років: ОСОБА_8 вимагав у нього хабарі, змушував голів колгоспів, голів сільрад, прокуратуру, міліцію, податкову, банкірів робити йому (позивачу) кривди, погрожував фізичною розправою (задавити) через політичні переконання. Тут є не лише корупційна складова, а й політична. Як все було, який терор відносно нього правоохоронці та чиновники району описав та подав у міліцію, прокуратуру, СБУ Полтавської області. Це тисячі аркушів машинописного тексту. Політика тут була на першому місці і багато хто «нагрів руки» на його горі. Для цього і використала обов`язки АК АПБ «Україна» ОСОБА_21 , яка дозволила незаконно податківцю ОСОБА_22 зняти з рахунку кооперативу кошти за платіжними розпорядженнями №43, 44, 45 від 06 квітня 1992 року на суму 248697 руб., а суму до 400000 руб банкірам вдалося заблокувати на рахунку. Так робилося для того, щоб 400000 рублів «з`їла» інфляція. На той час комерційний курс долара США становив 50 рублів, а офіційний 6 рублів. Скористатися грошима не дали умисно і він втратив 8000 доларів США прямих збитків. Через деякий час люди вже отримували заробіток в мільйонах карбованців. Його гроші пропали. Звертався у вищі і найвищі органи влади і ніхто не допоміг. Доказами є статистичні дані, інформація з бірж і т.п. 8000 доларів США на депозиті в банку дає мінімум 1000 доларів. За 25 років сума виросла б до 50000 доларів США, а при активній підприємницькій діяльності сума виросла б до 1000000 доларів США, а він (позивач) був активний. Крім того, позивач зазначив, що він не отримував на протязі 25 років заробітну плату, а очікувана заробітна плата склала б за 25 років, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 2363 грн за 300 місяців, 708900 гривень, тобто 26356 доларів США. Всі разом сім посадовців ОСОБА_23 , ОСОБА_14 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 нанесли йому збитки на суму 1026356 доларів США, або х 25 = 25658000 гривень. Тобто, по 3665428 з кожного порушника законів України.

Окремий розрахунок для голови Книшівської сільської ради Мовчана Г.І., секретаря ОСОБА_4 за незаконний продаж належного йому будинку у с. Броварки Гадяцького району. Будинок він придбав 02.08.1988 року за 3000 крб, коли курс долара США був 60 копійок, а в 1991 році долар вже коштував 6 крб (офіційний курс). У 1992 році він втратив будинок, але 11.03.1998 року Гадяцький районний суд визнано його право власності на домоволодіння вцілому.

Голова сільської ради ОСОБА_3 відмовився передавати йому будинок як належить. У будинку все руйнували його друзі та викрали домашні речі згідно з актом від 02.04.1992 року) на суму 12892 грн. Землею, будинком йому практично не дали користуватися з 1992 року, а тому моральну шкоду тут оцінює в 50000 грн.

Всього збитків йому нанесено фігурантами справи на суму 25658000 гривень + 50000 моральна шкода за будинок = 25708000 гривень + 12892 грн.

МП «Вікторія» роками не реєстрували поки ОСОБА_8 керував у районі. Практично не давали йому працювати, доводили до злиднів, щоб почав викопувати заховані у землі долари і давати хабарі. Тут теж велика моральна шкода. А давати хабарі він не був готовий, міг подарувати, якщо справа сподобається. Не давали жити повнокровним та змістовним життям.

Враховуючи вище викладене, позивач просив врахувати заподіяну йому моральну і матеріальну шкоду, та стягнути з відповідачів на його користь завдану йому моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 25000 000 грн.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.07.2018 року позовна заява ОСОБА_1 повернута позивачу (том 1 а.с.106-108).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2018 року ухвала судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.07.2018 року про повернення позовної заяви позивачу залишена без змін (том 1 а.с.125-127).

На підставі постанови Верховного Суду України від 12.02.2020 року ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.07.2018 року та постанова Апеляційного суду Полтавської області від 30.08.2018 року скасовані, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 1 а.с.196-200).

Ухвалою судді Гадяцького районного суду Полтавської області Тищенко Л.І. від 16.03.2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (том 1 а.с. 211).

24.02.2020 Гадяцька районна державна адміністрація Полтавської області подала до Гадяцького районного суду Полтавської області відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту вчинення відповідачем протиправної поведінки, наслідком якої стало ушкодження здоров`я позивача, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні, а позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі (том 2 а.с. 1-2).

07.04.2020 ГУ ДПС у Полтавській області подало до Гадяцького районного суду Полтавської області відзив на позовну заяву (том 1 а.с.232-253), у якому зазначено, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 ДФС України прийнято наказ від 01.02.2019 №80 «Про затвердження положень про Головні управління ДФС в областях та м. Києві». Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДФС у Полтавській області, Головне управління ДФС є правонаступником усіх прав та обов`язків Гадяцької ОДПІ ДФС у Полтавській області. Пунктом 1 Положення про ГУ ДПС у Полтавській області, затвердженого наказом ДПС України від 12.07.2019 № 14, передбачено, що ГУ ДІС є правонаступником усіх прав та обов`язків ГУ ДФС у Полтавській області.

Щодо суті позовних вимог до ГУ ДПС у Полтавській області зазначено: перевірка кооперативу «Пошук» була проведена у 1992 році начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_29 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. За результатами перевірки була донарахована значна сума податків. Донарахована сума списувалась інкасовими дорученнями з рахунку кооперативу «Пошук», так як платник самостійно не сплачував донараховані суми. Термін зберігання актів документальних перевірок 5 років. Після проведеної перевірки та стягнення донарахованих сум ОСОБА_1 (на той час головою кооперативу) була подана скарга до Державної податкової інспекції Полтавської обласної державної адміністрації, Державної податкової служби України та Генеральної прокуратури України. Державною податковою службою України була проведена перепровірка результатів діяльності кооперативу за період перевірки, яка проводилась начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_29 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. Донараховані суми підтверджено. Разом з тим, стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтований розмір відшкодування шкоди в сумі 25 000 000 грн та не підтверджено її документально. 3 огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження вказаних позивачем обставин, підстави для задоволення позову відсутні, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також зазначає, що позиція Головного управління ДПС у Полтавській області також підтверджується судовою практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 18.09.2018 у справі № 324/740/17 (61-10632cB18).

26.01.2021 Книшівська сільська рада Гадяцького району Полтавської області подала до Гадяцького районного суду Полтавської області відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення (том 2 а.с.167).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.09.2020 року визначено підсудність справи №526/886/18, яку передано на розгляд Зіньківського районного суду Полтавської області (т.2 а.с. 74-75).

Розпорядженням в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області Должка С.Р. «Щодо передачі справи на розгляд до іншого суду» від 03.09.2021 року №14, цивільну справу №526/886/18, передано Котелевському районному суду Полтавської області (том 4 а.с.23).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 09.09.2021 року справа №526/886/18 передана головуючому судді Цвітайлу П.В. (том 4 а.с.37-38), яка ним прийнята до провадження ухвалою від 14.09.2021 року та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження (том 4 а.с. 39-40).

У зв`язку з відставкою судді Цвітайла П.В., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 28.09.2021 року, справа №526/886/18 надійшла на розгляд судді Шолудько А.В. (том 4 а.с.74-75).

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 08.10.2021 справа №526/886/18 прийнята до провадження у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (том 4 а.с.89-91).

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 28.01.2022 за клопотаннямипозивача замінені первісні відповідачі у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області, Прокуратури Гадяцького району, Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», ГУ НПУ в Гадяцькому районі Полтавської області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Гадяцького районного суду Полтавської області, Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, секретаря Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області Мільки Тетяни Петрівни, про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України, належними відповідачами Миргородська районна державна адміністрація, Васьківський Василь Іванович представник Президента України в Гадяцькому районі, Полтавська обласна прокуратура, Севастьянов Володимир Миколайович прокурор Гадяцького району, Савченко Тетяна Миколаївна керуюча Гадяцьким відділенням акціонерного комерційного Агропромислового банку «Україна», Головне управління національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_2 старший уповноважений по боротьбі з економічними злочинами Гадяцького районного відділу поліції, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, ОСОБА_22 старший податковий інспектор Державної податкової інспекції по Гадяцькому району, Гадяцький районний суд Полтавської області, Великобудищанська сільська рада, Мовчан Григорій Іванович голова Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_4 секретар Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області (том 5 а.с.205-208).

16.02.2021 відповідач ОСОБА_4 подала до Гадяцького районного суду Полтавської області та 10.02.2022 до Котелевського районного суду Полтавської області відзив на позовну заяву (том 2 а.с.219-223, том 6 а.с.1-2), в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю у зв`язку з безпідставністю та зазначила, що за рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.03.1998 за позивачем визнано право власності на житловий будинок в с. Броварки Книшівської сільської ради Гадяцького району. Але позивач не вчинив жодних дій щодо подальшої реєстрації за собою права власності на вказаний житловий будинок, вселення до нього, та не проводив ніяких дій по утриманню даного будинку. Позивач не надав суду належних обґрунтувань та доказів факту вчинення відповідачем протиправної поведінки, наслідком якої стало ушкодження здоров`я позивача спричинення йому моральної шкоди, розрахунку визначення її розміру.

21.02.2022 відповідач Полтавська обласна прокуратура подала до Котелевського районного суду Полтавської області відзив на позовну заяву (том 6 а.с.16-33), в якому вказала, що позивачем не зазначено у чому полягає оспорювання, невизнання або порушення прав позивача Полтавською обласною прокуратурою. Також, до обласної прокуратури не заявлено жодної позовної вимоги. Відтак, Полтавська обласна прокуратура не є належним відповідачем у справі. Свої вимоги позивач пов`язує із розслідуванням правоохоронними органами ряду кримінальних проваджень.

Так, кримінальну справу за № 92020161 за ч. 1 ст. 86-1 КК України (у редакції 1960 року) 27.01.1992 скеровано до УМВС України в Полтавській області та 04.11.1992 закрито за відсутністю складу злочину. У подальшому зазначену кримінальну справу знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Разом із цим, у провадженні СВ УБУ в Полтавській області перебували кримінальні провадження за №№ 42018170000000001, 42018170000000091, які у подальшому передано за підслідністю до ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві.

Водночас, слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018170000000001 від 05.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 369 КК України, за заявою ОСОБА_1 за фактом підробки документів та приховуванні злочину працівниками Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області. На думку заявника службові особи вказаного підрозділу поліції займаються «підтасовуванням» документів і приховують злочини у численних кримінальних провадженнях. За наслідками досудового розслідування у вказаному провадженні слідчим 03.08.2021 прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке на даний час не скасовано.

Також слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018170000000091 від 27.03.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 1 ст. 397 КК України за заявою ОСОБА_1 за фактом вчинення неправомірних дій слідчим Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області Танченко Є.В. під час здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях. За наслідками досудового розслідування у вказаному провадженні 03.08.2021 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке на даний час не скасовано. Зазначає, що заявлені позивачем вимоги є безпідставними, а тому просить відмовити у задоволенні позову, але у разі, якщо суд знайде підстави для стягнення матеріальної шкоди, просить застосувати строки позовної давності.

24.05.2022 до Котелевського районного суду Полтавської області надійшов спільний відзив на позовну заяву відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (том 6 а.с. 199-202, 224-228, 229-232), в якому вони просять відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 та проводити розгляд справи без їх участі. В обґрунтування заперечень по суті позову зазначили, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ними, як відповідачами, ОСОБА_1 завдана моральна шкода; не обґрунтована ситуація, яка пов`язана нібито з незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності та взяттям і триманням його під вартою на протязі 15 діб, що саме ці дії, а не інші були для позивача психотравмуючими обставинами, котрі вплинули на подальший перебіг його звичайного стану проживання; позивачем безпідставно звинувачено ОСОБА_9 в обставинах порушення кримінальної справи та взяття і тримання позивача під вартою, так як за ці процесуальні дії прокурор може нести відповідальність, лише коли він особисто підписує постанову про порушення кримінальної справи чи звертається до суду про обрання запобіжного заходу (тримання під вартою), що він особисто не робив по відношенню до позивача, так як на той час подібною компетенцією, незалежно від прокурора, були наділені працівники міліції та судді; також позивачем безпідставно звинувачено ОСОБА_2 в обставинах взяття і тримання позивача під вартою, так як подібними діями атестовані працівники міліції наділені лише за наявності підпису начальника районного відділу міліції та винесення в подальшому постанови суду, грошовий еквівалент достатній для відшкодування нібито завданої ними шкоди розрахований не відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»; а також, що їх безпідставно включено до загальної суми відшкодування нарівні із нібито неправомірними адміністративними чи комерційними діями інших відповідачів; не підтверджено доказами, що безпосередньо їх діями було завдано позивачеві моральну шкоду, в якому розмірі така шкода оцінена саме по відношенню окремо до них, як відповідачів за нібито неправомірні дії; ??позивачем не надано доказів причинного зв`язку між шкодою, яку нібито йому завдано окремо взятим кожним із відповідачів і нібито протиправними конкретними саме їх діями та ??не надано жодних доказів встановлення їх ОСОБА_9 та ОСОБА_2 вини у завданні ОСОБА_1 шкоди, наявність у них умислу на спричинення будь-якої шкоди ОСОБА_1 . Та зазначили, що позивач звернувся з позовом до суду із пропуском строку позовної давності.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2021 витребувано докази від ГУНП в Полтавській області, Прокуратури Полтавської області та ГУ ДПС у Полтавській області (том 3 а.с.43). Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 09.12.2021 витребувано докази від Гадяцького районного суду Полтавської області (том 4 а.с.242, том 5 а.с.3). Котелевським районним судом Полтавської області 31.01.2022 витребувано докази від Гадяцького районного суду Полтавської області (том 5 а.с.215).

Підготовче провадження у справі закрито ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21.02.2022 (том 6 а.с.44-45).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, та додатково зазначив, що дана справа є політичною, усі були комуністами, а коли комуністичну партію заборонили то всі посадові особи були злі, і нападали на нього, оскільки знали, що він беззахисний. Вважає, що Держава повинна відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду. У 1992 році на замовлення ОСОБА_8 прокурор Севастьянов В.М., податківці за фальшивими документами вимагали у нього хабарі, а він їх не давав. Коли він відкрив своє підприємство, вони вирішили йому нашкодити забрали і землю і хату, спалили сіно, викрадали майно. Відрізали газ, за те, що він писав статтю в газеті, що ми не повинні платити за газ. У суді розглядається окремий позов за це. Коли він обміняв свою машину на труби йому стали заздрити, вирішили посадити в тюрьму. У ході перевірки роботи кооперативу «Пошук» податківці вилучили документи. Він звертався до ДПС і в міліцію. Міліція повернула всі вилучені нею документи, а податківці не всі повернули. Матеріали кримінальної справи не повинні були знищувати. Писав критичні статті в газетах, за що сидів в «одиночній» камері, вимагав прибрати з площі «ідола», органи дочки після її смерті продали.

Представник відповідача Держави України в особі Полтавської обласної прокуратури Скиба Д.І. позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що Полтавська обласна прокуратура не є належним відповідачем у справі. У кримінальній справі за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» ОСОБА_1 підозра та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не пред`являлася, кримінальне провадження було закрите. Заявив про застосування строків позовної давності до заявлених вимог позивача.

Представник відповідача Держави України в особі ГУ ДПС в Полтавській області Прокопчук О.О. позовні вимоги не визнав у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 як керівник кооперативу звернувся зі скаргою до ДПС України та Генеральної прокуратури. У результаті перевірки за скаргою ОСОБА_1 підтверджено наявність порушення в роботі кооперативу «Пошук». З виступу позивача та наявних доказів не вбачається наявності доказів та судових рішень щодо неправомірності дій податкової служби, порушення прав позивача як фізичної особи. Він був лише керівником кооперативу «Пошук» - юридичної особи. У матеріалах справи відсутні докази, щодо руху коштів на банківському рахунку позивача як фізичної особи, та докази на підтвердження неправомірних дій працівниками податкової служби, що потягли заподіяння моральної шкоди позивачу як фізичній особі, або про наявність причинно-наслідкового зв`язку з наслідками перевірки в кооперативі «Пошук» - позивачу як фізичній особі. Органи податкової служби не мають відношення до невиплати позивачу заробітної плати в кооперативі «Пошук».

Інші учасники справи та їх представники про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (том 7 а.с.201-228, 231-237).

Відповідач ОСОБА_3 подав 23.02.2021 заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що йому невідомо хто продавав житловий будинок у с. Броварки Книшівського району, який сім`я ОСОБА_1 придбала у 1988 році (том 3 а.с.4-5). 08.02.2022 ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та повідомив, що він не має будь-якого відношення до будинку ОСОБА_30 (том 6 а.с.6).

25.05.2021, 09.07.2021 та 17.04.2023 відповідач ОСОБА_21 подала до суду заяви про розгляд справи без її участі, в яких, у тому числі, зазначила, що позов ОСОБА_1 вона не визнає у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю, позов є надуманим та необґрунтованим. Вказала, що з жовтня 1992 року по квітень 2002 року вона працювала керуючою відділення АК АПБ «Україна» в м. Гадячі Полтавської області. У 2001 році за рішенням Національного Банку України АК АПБ «Україна» було ліквідовано (припинено діяльність по всій Україні). НБУ також приймав рішення про виплату залишків вкладів вкладникам АК АПБ «Україна» через відділення Ощадбанку. Після ліквідації АК АПБ «Україна» Крат М.В. не звертався до неї з питання невиплати вкладів. Свої посадові обов`язки виконувала відповідно до вимог Закону (том 3 а.с.112-113, 221, том 7 а.с.237-238).

22.02.2022 до суду надійшла заява відповідача Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області про розгляд справи без участі її представника. При ухваленні рішення покладається на розсуд суду (том 6 а.с.72).

Великобудищанська сільська рада 20.03.2023 подала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника (том 7 а.с.229).

28.04.2022 відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав у повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову. 14.04.2023 подав до суду телефонограму про розгляд справи без його участі (том 6 а.с.164-165, том 7 а.с.236). Під час судового розгляду у судовому засіданні 28.04.2022 відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав у повному обсязі у зв`язку з їх безпідставністю, та пояснив, що він у 1992-1994 роках працював старшим інспектором відділу боротьби з розкрадання соціалістичної власності Гадяцького відділу внутрішніх справ. Вказав, що не мав будь-якого відношення до перевірки роботи кооперативу «Пошук», що проводилася податковою інспекцією. Кримінальної справи за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» за ознаками ст.86-1 КК України не порушував, будь-яких справ щодо ОСОБА_1 чи кооперативу «Пошук» він не розслідував. Будь-яких неправомірних вказівок щодо майна ОСОБА_1 від Васьківського та прокурора він не отримував.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

На підставі повідомлення ГУДПС у Полтавській області від 26.05.2021 за вих.№8200/5/16-31-20-01 перевірка кооперативу «Пошук» була проведена у 1992 році начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_29 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. За результатами перевірки була донарахована значна сума податків. Донарахована сума списувалась інкасовими дорученнями з рахунку кооперативу «Пошук», так як платник самостійно не сплачував донараховані суми (термін зберігання актів документальних перевірок 5 років). Після проведеної перевірки та стягнення донарахованих сум головою кооперативу ОСОБА_1 була подана скарга до Державної податкової інспекції Полтавської обласної державної адміністрації, Державної податкової служби України та Генеральної прокуратури України. Державною податковою службою України була проведена перепровірка результатів діяльності кооперативу за період перевірки, яка проводилась начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_29 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. Донараховані суми підтверджено (том 3 а.с.115-125).

Позивачем надано копії інкасових доручень (розпорядження) від 06.04.1992, у яких зазначено платника Кооператив «Пошук»: 1) №43 вид платежу: прихований від оподаткування прибуток, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на суму 20896,00; 2) №44 вид платежу: штраф за прихований дохід, сума податку на прибуток, пеня, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на загальну суму 55769,79; 3) №45 вид платежу: податок на додану вартість, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на суму 172032,00 (том 1 а.с.57-59, том 5 а.с.71-73).

У відповіді Прокуратури Гадяцького району Полтавської області від 22.05.1992 №661 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено на його телеграми, адресовані Адміністрації Президента України, що Державною податковою інспекцією у Гадяцькому районі проводилася документальна перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу «Пошук» за період з 01.01.1991 по 01.04.1992. За результатами перевірки виявлені порушення фінансово-господарської діяльності кооперативу. А саме, дорученням №177 від 07.04.1992 року незаконно перераховано на особистий вклад в Ощадбанку ОСОБА_31 гроші в сумі 330 000 карбованців. Матеріали за даним фактом передані 14.05.1992 року до Гаряцького РВВС для перевірки, після закінчення якої буде повідомлено заявнику про прийняте рішення (том 5 а.с.17).

Відповідно до повідомлення ГУНП в Полтавській області від 15.04.2021 за вих.№1151/115/33/01/2021, що надійшло на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2021 про витребування доказів, інформація про притягнення до кримінальної відповідальності на території України громадянина ОСОБА_1 за персонально-довідковими обліками єдиної інформаційної системи МВС не значиться (том 3 а.с.60).

Згідно з повідомленням Полтавської обласної прокуратури від 22.04.2021 за вих.№09/1-395вих21, що надійшло на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2021 про витребування доказів, прокуратурою Полтавської області кримінальна справа №92020161 відносно ОСОБА_1 за ст.86-1 КК України (в редакції 1960 року) не розслідувалася. Інформація про результати досудового розслідування вказаної справи відсутня (том 3 а.с.85).

Перелік вилучених 17.08.1992 року документів у кооперативі «Пошук» (том 5 а.с.19) відповідає переліку повернутих документів (том 5 а.с.18). Про повернення вилучених документів зазначено й у відповіді СУ УМВС України в Полтавській області від 05.09.1994 та 14.10.1996 (том 5 а.с.35, 50).

ГУ МВС України в Полтавській області листом від 16.04.1993 за вих№13-К-593 повторно повідомлено ОСОБА_1 про припинення кримінальної справи за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» за відсутністю складу правопорушення (том 5 а.с.37).

На звернення ОСОБА_1 Генеральна прокуратура України від 29.12.1994 за вих.№16-25080-94, та Головне слідче управління МВС України від 01.12.1992 за вих. №15/К-59, повідомили, що Слідчим управління УВС Полтавської області кримінальна справа про розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» порушена за ст.86-1 КК України 06.07.1992, припинена за відсутністю складу злочину (том 5 а.с. 99, 101).

У відповіді Гадяцького відділення АК АПБ «Україна» від 27.08.1993 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено, що в квітні 1992 року на підставі ст.53 Закону України «Про банки і банківську діяльність» було прийнято до виконання розпорядження податкової інспекції № 43, 44, 45 на стягнення з рахунку кооперативу платежів бюджету і штрафів. Відповідальність за прийняття рішень по застосуванню фінансових санкцій несе податкова інспекція, а не відділення банку (том 1 а.с.65, том 5 а.с.21).

Відповідно до ухвали Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 13.04.1992 у прийнятті скарги кооперативу «Пошук» на неправомірні дії службових осіб державної податкової інспекції було відмовлено як такої, що непідсудна суду, оскільки на підставі ст.28 Закону України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» скарги на дії посадових осіб подаються до того органу, якому ці особи безпосередньо підпорядковуються, тобто до вищої інстанції. У випадку незгоди з прийнятим рішенням може бути оскаржено до суду (том 5 а.с.60, том 7 а.с.48).

Зазначене вище вказано у повідомленні Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 05.05.1993 №938, а також те, що ухвала суду від 13.04.1992 не оскаржена ОСОБА_1 , однак у порядку нагляду 15.06.1992 справа була витребувана Полтавським обласним судом після чого надана відповідь ОСОБА_1 про законність постановленої судом ухвали (том 5 а.с.33).

Згідно з копією ухвали Арбітражного суду Полтавської області від 18.03.1993 №256/9 відмовлено у прийнятті позову Комерційного кооперативу «Пошук», с. Хітці до Державної податкової інспекції, м. Гадяч про визнання актів Гадяцької податкової інспекції від 23.12.1991, 24.03.1992 недійсними (том 7 а.с.49).

Ухвалою арбітражного суду Полтавської області від 18-19.05.1993 у справі №5/7-ан за позовом Комерційного кооперативу «Пошук» с. Хітці Гадяцького району до Державної податкової інспекції по Гадяцькому району про визнання недійсними актів ревізії податкової інспекції по Гадяцькому району від 23.12.1991, 24.03.1992, 14.05.1992 про застосування до кооперативу фінансових санкцій, - провадження у справі припинено, оскільки вказаний позов не підлягає розгляду в арбітражному суді, так як акти ревізій чи документальних перевірок чи дії посадових осіб не можуть оскаржуватися в арбітражному суді. У той же час кооператив не позбавлений права на загальних підставах звернутися з майновим позовом про повернення безпідставно стягнутих сум. Судом встановлено, що даними актами відображені факти приховування доходів кооперативу і неповної сплати податку в дохід бюджету. Інкасовими розпорядженнями №44 від 06.02.1992, №170 від 11.09.1992, №215 від 22.12.1992 податкова інспекція по Гадяцькому району застосувала санкції до кооперативу, але тільки по доручення №44 було стягнуто в дохід бюджету 55769 крб 79 коп., інші два платіжних документи не були виконані (том 7 а.с.52).

Згідно з відповіддю Слідчого управління Міністерства Внутрішніх Справ від 14.10.1996 за вих. №13/К-207 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо порушення його прав при оформленні документів на будинок в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області та неповернення документів, що належать кооперативу «Пошук», заявнику повідомлено, що вирішення питання про належність зазначеного будинку не відноситься до компетенції органів внутрішніх справ та роз`яснення право звернення до суду з даного приводу. Бухгалтерські документи колишнього кооперативу «Пошук», були повернуті 22.07.1994 про ще є відповідна розписка (том 7 а.с.37).

Відповідно до повідомлення прокуратури Полтавської області від 26.03.1996 №16/95-96 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 23.01.1996 на адресу Президента України, Генерального прокурора України та інших органів, щодо притягнення до кримінальної відповідальності ряду посадових осіб, вирішити питання про кримінальну відповідальність будь-кого з вказаних осіб немає будь-яких підстав у зв`язку з відсутністю конкретних даних про їх злочинну діяльність, або даних про скоєння конкретного злочину. Попередні оскарження дій і рішень цих посадових осіб перевірялися відповідними органами і з цього приводу неодноразово давали вичерпні роз`яснення (том 7 а.с.38).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.03.2000 року позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Гадяцькому районі та Гадяцького районного відділу міліції про відшкодування заробітної плати та моральної шкоди, залишено без руху (том 5 а.с.61). Позивачем зазначено, що дана позовна заява була повернута судом.

Відповідно до повідомлення Національного банку України від 08.02.2022 за вих.№27-0006/11801, 27.09.1991 Національний банк України зареєстрував статут Республіканського акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», про що внесений відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 2. 23.12.1992 Національний банк України зареєстрував зміни до статуту Республіканського акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» у зв`язку зі зміною його найменування на Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна». 29.06.2001 Правління Національного банку України прийняло постанову № 249 «Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». 13.04.2009 Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийняла рішення № 167 «Про виключення Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» з Державного реєстру банків. Станом на 08.02.2022 Держаний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації Національним банком України банку, що став правонаступником банку «Україна» (том 6 а.с.8).

Рішенням Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 11.05.1992 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано представника Президента по Гадяцькому районі зареєструвати ОСОБА_1 статут малого підприємства «Вікторія» (том 1 а.с. 44-45, том 5 а.с.39).

У відповіді Прокуратури Гадяцького району Полтавської області від 22.05.1992 №661 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено на його телеграми, адресовані Адміністрації Президента України, що рішенням Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 11.05.1992 заява ОСОБА_1 задоволена та зобов`язано представника Президента України по Гадяцькому району зареєструвати Статут малого приватного підприємства «Вікторія і я» (том 5 а.с.17).

Щодо звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Гадяцького району Полтавської області про відмову в реєстрації малого підприємства «Вікторія», 16.03.1994 за вих. №294 повідомлено заявника про те, що ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області винесена ухвала «про відміну ухвали суду про призупинення виконання рішення суду від 11.05.1992 про реєстрацію МП «Вікторія». Відповідне рішення та ухвалу суду про реєстрацію підприємства районним судом направлені до Гадяцької державної адміністрації для виконання (том 5 а.с.38).

Згідно з відповіддю Управління з питань розвитку споживчого ринку сфери побутових послуг та підприємництва Полтавської обласної адміністрації від 09.02.2010 року за вих №К-5/01-09/111 заявнику ОСОБА_1 щодо його звернення щодо відмови у реєстрації статуту російською мовою малого підприємства «Вікторія». Статут малого підприємства «Вікторія» викладений російською мовою, що могло бути найімовірнішою підставою відмови у реєстрації статуту вказаного підприємства у 1992 році, оскільки відповідно статті 11 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР" (№8312-XI від 28.10.1989) мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. На даний час державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", юридичні особи з організаційно-правовою формою "мале підприємство" на даний час не підлягають державній реєстрації (том 5 а.с.23).

Згідно з повідомленням Прокуратури Полтавської області від 11.11.1994 за вих. №16/399-94 для реєстрації МП «Вікторія» необхідно надати в Гадяцький райвиконком документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, повідомлено, що кримінальна справа №92020161 за ознаками ст.86-1 КК України закрита 04.11.1992 по ч.2 ст.6 КПК України (том 5 а.с.48).

Згідно з повідомленнями Гадяцького районного суду Полтавської області від 24.05.2017 за вих. 01/19/4786/17 та від 23.12.2021 за вих.№526/886/18 (що надійшло на виконання ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 09.12.2021 про витребування доказів), та від 01.02.2022 за вих№01/19/766/2022, у результаті пожежі, яка сталася 07.09.2008 року в старому приміщенні суду знищено частину архіву, у тому числі й алфавітні показчики, журнали реєстрації, кримінальні, цивільні та справи про адміністративні правопорушення, а тому надати будь-які матеріали (в тому числі копію постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 1992 рік, справи за 2000 рік) немає можливості (том 5 ст.40, 134, 233, 240).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 повідомив, що з заявою про відновлення втраченого судового провадження до Гадяцького районного суду Полтавської області не звертався.

Як встановлено у ході судового розгляду, відповідно до протесту прокурора Гадяцького району від 15.07.1992 №17/92, 06.07.1992 року народним суддею Гадяцького районного народного суду Полтавської області Остапенком П.Г. ОСОБА_1 був підданий адміністративному арешту строком на 15 діб, у зв`язку з тим, що 16.06.1992 року у телефонній розмові з начальником Гадяцької державної податкової інспекції ОСОБА_32 висловлював в його адресу нецензурні слова. У зв`язку з надходженням до прокуратури Гадяцького району від ОСОБА_33 письмової заяви в порядку ст.27 КПК України про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по ст.126 КК України за образу, постанову народного судді Гадяцького районного народного суду Остапенка П.Г. від 06.07.1992 року про адміністративний арешт відмінено. У протесті прокурора також зазначено, що відповідно до ст.27 КПК України за заявою ОСОБА_33 щодо ОСОБА_1 прийняти рішення по суті (том 5 а.с.56).

У ході судового розгляду не встановлено будь-яких доказів, що під час судового розслідування кримінальної справи № 92020161 за ст.86-1 КК України (в редакції 1960 року) за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» відносно ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вище викладене під час судового розгляду не встановлено, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою судді Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 06.07.1992 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, є незаконним.

У ході судового розгляду позивачем визнавалося, що постанова Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 06.07.1992 року у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, в апеляційному порядку ним не оскаржувалася.

Відповідно до дублікату договору купівлі-продажу будинку від 02.08.1988, який посвідчений виконавчим комітетом Книшівської сільської Ради народних депутатів Гадяцького району Полтавської області, зареєстрованого у книзі для записів нотаріальних дій під №45, ОСОБА_34 продав, а ОСОБА_1 купив жилий будинок в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області, жилою площею 40 кв.м. (том 1 а.с.35-36).

Гадяцьким районним народним судом Полтавської області 27.05.1992 повернуто ОСОБА_1 скаргу на дії Книшівської сільської ради без розгляду, оскільки його дружина ОСОБА_35 була членом колгоспу «Червона Україна», згідно погосподарської книги Книшівської сільської Ради була головою колгоспного двору, А ОСОБА_1 у цьому колгоспному дворі не проживав і не був членом колгоспного двору, тому сільська Рада мала право оформити договір купівлі-продажу, та роз`яснено право звернення до суду з позовом за наявності вимог до ОСОБА_35 (том 1 а.с.40, том 5 а.с.94).

Позивачем надана відповідь від 12.09.1996 за вих.№02-18/17 (з частковим відображенням тексту відсутні дані про те, хто підписав вказаний документ), адресована позивачу та голові Гадяцької райдержадміністрації ОСОБА_8 , згідно з якою, ОСОБА_1 виписаний з житлового будинку в с. Броварки Книшівської сільскої ради 30.01.1989. Після чого головою колгоспного двору стала дружина позивача ОСОБА_36 , яка 14.02.1992 продала вказаний будинок, а також повідомлено про відсутність повноважень сільської ради вселяти ОСОБА_1 у будинок на підставі рішення суду, за яким ОСОБА_1 є власником 1/2 частини будинку, оскільки це є повноваженнями судового виконавця, а щодо встановлення факту володіння будинком вцілому рекомендовано звернутися до народного суду (том 1 а.с.41).

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.03.1998 заяву ОСОБА_1 про визнання факту володіння домоволодінням вцілому на праві особистої власності задоволено, та визнано за ОСОБА_1 право власності на домобудування, розміщене в АДРЕСА_1 , вцілому. Додаткові позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду (так в тексті рішення). Під час розгляду справи судом встановлено, що на час купівлі та продажу спірного житлового будинку подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_36 перебували у шлюбі, а 14.02.1992 року ОСОБА_36 без згоди чоловіка продала та оформила договір купівлі-продажу на спірний будинок ОСОБА_37 у виконкомі Книшівської сільської Ради. Рішенням Гадяцького районного суду від 30.11.1995 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину домобудування. ОСОБА_36 відмовилася від належної їй частки домоволодіння про що подала до суду письмову заяву (том 1 а.с.37-39, том 5 а.с.66-67).

Згідно з повідомленням ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» від 01.11.2021 повідомлено про надходження матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017170130000155 за фактом смерті ОСОБА_38 , зазначено про знаходження вказаних матеріалів у черзі. Ексгумація здійснюється виключно за постановою прокурора та рішення про можливість або неможливість її проведення не є компетенцією судово-медичної експертизи (том 7 а.с.42).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, трави, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 373 від 12.09.2018, поранення, контузія (множинні осколкові проникаючі поранення грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, контузія головного мозку (1942 р.)), колишнього військовослужбовця ОСОБА_39 , 1923 року народження, наслідком яких стало захворювання: „Загальний атеросклероз", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.07.1994 Біленьківською селищною Радою м. Краматорськ Донецької області (том 7 а.с.173).

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0554353 від 05.09.2020 ОСОБА_1 є інвалідом по зору, загальне захворювання, безтерміново (том 1 а.с.7, 8, том 5 а.с.87), Згідно з довідкою №253, виданою лікарсько-консультативною комісією КРП «Гадяцька ЦРЛ» 03.08.2020, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ з/по зору з дитинства (том 5 а.с.88).

У наданому позивачем консультативну висновку № 50-60від 09.08.2022 зазначені виявлені порушення у стані здоров`я позивача ОСОБА_1 (том 7 а.с.174).

Позивачем надано копії ухвали слідчих суддів Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.01.2018, 09.10.2020, 07.12.2020, 02.02.2021, 02.02.2021, 02.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 08.02.2021, 08.02.2021, 18.02.2021, 18.02.2021, 18.02.2021, 26.03.2021, 14.04.2021 про скасування (відповідно) постанов слідчого про закриття кримінальних проваджень №12017170130000422 від 27.05.2017, №12017170130000155 від 07.03.2017, №12017170130000593 від 15.07.2017, №12017170130001007 від 12.12.2017, №12017170130001008 від 12.12.2017, №12017170130001009 від 13.12.2017, №12017170130000422 від 27.05.2017, №12017170130000423 від 27.05.2017, №12017170130000424 від 27.05.2017, №12017170130000541 від 30.06.2017, №12017170130000393 від 15.05.2017, №12017170130000735 від 04.09.2017, №12017170130001006 від 12.12.2017, №12018170130000076 від 25.01.2018, №12018170130000195 від 26.02.2018, №12018170130000469 від 12.06.2018, №12017170130000706 від 21.08.2017, №12017170130001009 від 13.12.2017, №12017170130000424 від 27.05.2017, та від 02.04.2021 про зобов`язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 22.03.2021 (том 3 а.с.63-83).

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно довимог ст.440-1ЦК України(вредакції 1963року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 443 ЦК України (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 441 ЦК України (в редакції 1963 року) організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

На підставі ст. 442 ЦК України (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов`язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах (статті 440 і 441 цього

Кодексу), якщо інше не передбачено законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.443 ЦК України (в редакції 1963 року) шкода, заподіяна громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування взяття під варту як

запобіжного заходу, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду в порядку, встановленому законом.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає, зокрема,у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду передбачені нормою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чибездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода,завдана фізичній або юридичній особінезаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями субєктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює яквказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення обов`язку відшкодувати завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність дій посадових осіб правоохоронних органів, органів влади та місцевого самоврядування.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Ними передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є необхідною, однак не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які підлягають доведенню у відповідних спорах. Підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 641/5005/20 (провадження № № 61-19219св21) зазначено, що "суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Тому, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, у даному випадку позивач повинний довести факт протиправної поведінки стосовно нього, які описані у ст.ст. 23, 1167 ЦК України у вигляді підстав для спричинення моральної шкоди, яка в таких випадках презюмується, а також її розмір, а на відповідача (органу державної влади) покладається процесуальний тягар доказування правомірності таких дій (бездіяльності) посадових (службових) осіб та спростовування презумпції своєї вини у заподіянні шкоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач послалася на душевні та психічні страждання, які були завдані йому незаконним рішенням досудового розслідування, суду, органу державної влади та органу місцевого самоврядування, та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 000 грн.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», прийнятий 1 грудня 1994 року

№ 266/94-ВР.

Відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України"Про оперативно-розшукову діяльність","Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"та іншими актами законодавства.У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1)встановлення вобвинувальному вирокусуду чиіншому рішеннісуду (крімухвали судупро призначеннянового розгляду)факту незаконногоповідомлення пропідозру увчиненні кримінальногоправопорушення,незаконного взяттяі триманняпід вартою,незаконного проведенняв ходікримінального провадженняобшуку,виїмки,незаконного накладенняарешту намайно,незаконного відстороненнявід роботи(посади)та іншихпроцесуальних дій,що обмежуютьчи порушуютьправа тасвободи громадян,незаконного проведенняоперативно-розшуковихзаходів; закриттякримінального провадженняза відсутністюподії кримінальногоправопорушення,відсутністю удіянні складукримінального правопорушенняабо невстановленнямдостатніх доказівдля доведеннявинуватості особиу судіі вичерпаннямможливостей їхотримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 63, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляє державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

У постанові від 30.01.2019 у справі № 199/1478/171 (провадження № 61-4779св18) Верховний Суд зазначив, що сам факт зобов`язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені. Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органу прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 462/3763/18 ( провадження № 61-1166св21).

Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 638/11414/18(провадження № 61-2685св19) зазначив, що самі факти винесення слідчим суддею ухвал про зобов`язання відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та розпочати розслідування, а також про скасування постанови про закриття кримінального провадження є не достатніми для застосування наслідків цивільно-правового характеру делікту. Не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник маєправо вчинятищодо свогомайна будь-якідії,які несуперечать закону. Власність зобов`язує. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, при цьому, як встановлено судом, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та моральною шкодою, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок з діями посадових осіб.

Під час судового розгляду у даній справі не встановлено наявності фактів незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №92020161, незаконного перебування під слідством та судом, незаконного затримання та незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту. Позивачем не доведено наявності шкоди, протиправності діяння відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

У ході судового розгляду не встановлено доказів, у тому числі судових рішень, щодо неправомірності дій податкової служби у ході перевірки діяльності кооперативу «Пошук» та порушення прав позивача як фізичної особи. У матеріалах справи відсутні докази, щодо протиправного списання чи блокування руху коштів на банківському рахунку позивача як фізичної особи, та докази на підтвердження неправомірних дій працівниками податкової служби, що потягли заподіяння моральної шкоди позивачу як фізичній особі, або про наявність причинно-наслідкового зв`язку у її заподіянні з наслідками перевірки в кооперативі «Пошук».

Наявність у відповідача ряду захворювань та ІІ групи інвалідності з дитинства, а також наявність захворювання, пов`язаного з пораненням та контузією як колишнього військовослужбовця батька позивача, яке призвело до його смерті, не свідчить про наявність причинного зв`язку з їх виникненням та діями відповідачів, зазначеними позивачем як протиправними.

Наявий у позивача спір щодо реєстрації МП «Вікторія» був вирішений судом, та подальше звернення даного рішення до виконання залежало від ініціативи з цього питання з боку позивача щодо подання необхідних документів для реєстрації, а не звернення до Міністерства юстиції України з приводу відповідності дій органу, що здійснював відповідну реєстрацію малого підприємства в період існування такої вимоги закону про реєстрацію малих підприємств.

Спори щодо нерухомого майна жилого будинку в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області, були вирішені позивачем шляхом звернення з відповідними позовами до суду. Вирішення питання щодо проживання у вказаному житловому будинку, догляд за ним є, відповідно, правом та обов`язком позивача.

Позивачем не надано будь-яких доказів та не встановлено їх наявності під час судового розгляду щодо застосування відносно позивача ОСОБА_1 політичних репресій, провокацій з боку Держави до вчинення позивачем порушень вимог Закону та Конституції України, вимагання хабарів посадовими особами, бездіяльності поліції за фактами розкрадання його майна, знущання над рідними, нанесення йому побоїв, протиправності припинення газопостачання до будинку за місцем проживання сім`ї позивача, продажу органів померлої дочки.

Позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними, на думку позивача, діями сусідки ОСОБА_17 та споживацьким ставленням односельців до позивача, про які зазначає ОСОБА_1 , невиплатою позивачу заробітної плати в кооперативі «Пошук» та моральною шкодою, яку, як він стверджує, завдала йому Держава Україна в особі відповідачів.

Позивачем не доведено використання коштів кооперативу «Пошук» на будівництво об`єктів нерухомості посадовими особами органів державної влади.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та майнової шкоди, встановлення факту протиправності дій органів поліції (міліції), факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування. В ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Враховуючи, що будьяких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано, на обґрунтування заявлених вимог позивачем здебільшого зазначаються загальні висловлювання, на підставі об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі матеріалів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши подані сторонами докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач не зазначив і судом не встановлено.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі№ 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18).

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Відповідно достатті 129 Конституції Україниосновними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу статті 12, 13ЦПК Українитакож гарантують те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, є інвалідом 2 групи, то судові витрати у вигляді судового збору необхідно віднести на рахунок держави. Відповідачі про понесення ними судових витрат не повідомляли.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 82, 89, 259, 264 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Миргородської районної державної адміністрації, Васьківського Василя Івановича представника Президента України в Гадяцькому районі, Полтавської обласної прокуратури, Севастьянова Володимира Миколайовича прокурора Гадяцького району, Савченко Тетяни Миколаївни керуючої Гадяцьким відділенням Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Головного управління національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_2 старшого уповноваженого по боротьбі з економічними злочинами Гадяцького районного відділу поліції, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, Чорнобривець Тетяни Михайлівни старшого податкового інспектора Державної податкової інспекції по Гадяцькому району, Гадяцького районного суду Полтавської області, Великобудищанської сільської ради, ОСОБА_3 голови Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_4 секретаря Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000000 (двадцять п`ять мільйонів) гривень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Державна казначейська служба України, відмовити повністю.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.04.2023 року.

Суддя А.В.Шолудько