Постанова

від 24.08.2023 по справі 526/886/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/886/18 Номер провадження 22-ц/814/3763/23Головуючий у 1-й інстанції Шолудько А.В. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

За участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

За участю позивача ОСОБА_1 , представника Полтавської обласної прокуратури Цибульської М.Л., представника ГУ Державної податкової служби України Прокопчука О.О., представника Державної казначейської служби України Ткаченко А.М.,

розглянувши впорядку спрощеногопровадження зповідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2023 року у справіза позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Миргородської РДА, Васьківського Василя Івановича представника Президента України в Гадяцькому районі, Полтавської обласної прокуратури, Севастьянова Володимира Миколайовича прокурора Гадяцького району, Савченко Тетяни Миколаївни керуючої Гадяцьким відділенням Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», Головного управління національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_2 старшого уповноваженого по боротьбі з економічними злочинами Гадяцького районного відділу поліції, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, ОСОБА_3 старшого податкового інспектора Державної податкової інспекції по Гадяцькому району, Гадяцького районного суду Полтавської області, Великобудищанської сільської ради, ОСОБА_4 голови Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, ОСОБА_5 секретаря Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Державна казначейська служба України,

УСТАНОВИВ:

короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;

23.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до Держави України про стягнення моральної шкоди в розмірі 25 000 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Держава Україна винна у резонансних порушеннях його прав і свобод, він став жертвою політичних репресій. Починаючи з 1992 року від державних структур України матеріальну та моральну шкоду (переніс інфаркт на ногах, належного лікування, різко втрачає зір, ревматизм ніхто не лікував (ревмокардит), злочинці постійно викрадають його майно, а поліція (міліція) займає позицію сторонніх спостерігачів, його майно нищать, знущаються над його рідними, в Гадяцькому районі відбувається постійно, нещодавно було вбито доньку і побито його. В найлютіші морози відрізали (на замовлення) природний газ коли в будинку лежала хвора дитина і все це через його критичні статті в газетах. Держава Україна не захищає його, а провокує його, щоб він чимось порушив Закони або Конституцію України. Тому Держава Україна повинна нести відповідальність, тобто частково компенсувати йому моральну і матеріальну шкоду грошима з казначейства. Тут є корупційна та політична складова. Він у 1992 році в одиночній камері (камері смертників) оголосив сухе голодування, вимагав відставки прем`єра ОСОБА_6 , податківця Азарова та прибрати з площі ідола - ОСОБА_7 .

Порушення його прав полягає у наступному:

1. У 1992 році на замовлення керівника району ОСОБА_8 . Гадяцький прокурор ОСОБА_9 через міліцію та податківців та фальшивим документам блокував фінансово-господарську діяльність кооперативу «Пошук», головою якого він (позивач) був. Вони вимагали у нього хабарі, а він не давав. Практично його залишили без роботи і заробітку. Скарги до вищих органів влади і до судів нічого не дали. Тоді за зловживання владою ніхто не поніс покарання, а навпаки фігуранти в цій справі отримали нагороди та підвищення на посаді;

2. Виконуюча обов`язки керівника відділення Акціонерного комерційного Агропромислового банку «Україна» в м. Гадяч ОСОБА_10 незаконно на замовлення ОСОБА_8 та прокурора Севастьянова, зняла з рахунку кооперативу «Пошук» всі кошти і перевела в бюджет, без рішення податкової інспекції (по акту перевірки). Гроші не повернуто, за порушення Законів України ніхто не покараний, навпаки ОСОБА_10 отримала нагороду та підвищення на посаді;

3. Одночасно, по сфальшованих документах (на замовлення) працівники міліції відкрили кримінальну справу №92020161 від 06.07.1992 року за ст.86КК УРСР (стаття розстрільна) та намагалися його, дружину та батьків залякати. Його арештовують і поміщають в СІЗО на 15 діб, для цього використали суддю ОСОБА_11 . Тоді він переніс інфаркт на ногах.

Капітан поліції ОСОБА_12 та прокурор ОСОБА_13 шантажують його батьків, дружину, погрожують посадити його, єдиного сина, за грати, як мінімум на 8 років і цим морально вбивають його, рідних та батьків. Мама із загостреним почуттям справедливості, ветеран праці, помирає від інфаркту, а батько ОСОБА_14 , інвалід першої групи, від страждань помирає від інсульту. У дружини ОСОБА_15 з`явилося перше сиве волосся. Правоохоронці використовують для шантажу злу сусідку ОСОБА_16 , яка все життя бажає розширити своє дворище за рахунок сусідів та займалася самогоноварінням, вона стає кумою капітана поліції ОСОБА_17 . Вона нападає з кулаками на доньку ОСОБА_18 , на дружину ОСОБА_19 , труїть його собак і велику рогату худобу, а може і його. Події навколо нього набули широкого розголосу, справою зацікавилися слідчі Головного слідчого управління в Києві. Прокурор Севастьянов пояснив, що кримінальну справу закрили за відсутністю складу злочину. Податкова інспекція рахунок у банку закрила, відкрила і знову закрила. Робити кооперативу не дали, покарання ніхто не поніс, а ОСОБА_12 отримав нагороди, був підвищений по службі та став начальником Гадяцької міліції. Попри все гроші з кооперативу, із бюджету витягли місцеві чиновники на будівництво для себе і покровителів із Києва котеджів у м. Гадячі та навколишніх селах. Директор банку АК АПБ «Україна» ОСОБА_20 не давав чиновникам гроші кооперативу, тому його вигнали у відпустку і поставили ОСОБА_10 , яка розпорядилася кооперативними грошима на власний розсуд. З часом банк навмисно ліквідували, компенсації йому ніякої не сплатили. Порушники законів України навіть не вибачилися, а насміхалися з нього;

4. МП «Вікторія» в районі не реєстрували по надуманим мотивам, хоч було рішення Гадяцького суду на його користь (№2-82 від 11.05.1992). Практично керівники району залишили його без роботи, в той час як він одинокий батько сам виховував малолітніх дітей. Держава давала по 6 грн в місяць допомогу на одну дитину, від яких він відмовився, оскільки це була насмішка над його сім`єю. Вигодовував свиней та велику рогату худобу - 6 голів. Було дві дійних корови і телята. Моральна шкода від цього велика. Коли здав худобу на забій, то в с. Хітці нестало череди корів. Люди на нього розсердилися, бо немає кому тепер корів пасти. Споживацьке ставлення влади і людей до нього вбиває його морально;

5. Йому погрожують, його б`ють, викрадають домашні речі. Попри все, знаючи, що його шантажують правоохоронні органи і обіцяють його знищити, голова Книшівської сільської ради Мовчан Г.І. разом із секретарем сільради ОСОБА_5 продали його дім у с. Броварки без його згоди працівнику поліції. Дім до цього часу не переданий йому по праву, хоча є рішення від 11.03.1998 (справа 1-15 від 1998 року), прийняте Гадяцьким районним судом Полтавської області про визнання за ним права власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 , в цілому. Зараз у будинку все навмисно понищено, домашні речі розікрали.

Державна податкова інспекція свою вину не визнала. Поліція через прокуратуру і суд порушила 24 кримінальних провадження. Гадяцькою поліцією розслідуються 24 кримінальні провадження за акумулятори, за ознаками ст. 190 КК України. Подав на них позов за їх бездіяльність за смерть доньки ОСОБА_18 про відшкодування йому моральної шкоди на мільйон гривень, однак із суду ще немає відповіді.

Здоров`я його було підірване, що призвело до другої групи інвалідності (предінфарктний стан і тепер). Всі чекають його смерті, особливо вороги і заздрісники. Але його захищає Бог.

Відбулися важкі зміни в житті, порушено право власності, незаконно перебував під слідством та судом, порушено нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушено стосунки з оточуючими людьми.

Вважає, що держава Україна, її структури своїми умисними діями завдали йому моральну шкоду протягом 25 років, яка полягає у душевних стражданнях, які він зазнав і його сім`я внаслідок вказаних протиправних дій. Це призвело до зміни способу життя, почуття безпомічності, втрати душевної рівноваги, спокою, дискомфортного стану, відчаю та душевного болю. Він вимушений звертатися до юристів та вищих правоохоронних органів за допомогою (а це тисячі аркушів машинописного тексту), втратив спокійний сон, постійно перебуває у пригніченому стані, що негативно впливає на його відносини з оточуючими та на його здоров`я в цілому. У зв`язку з цим він оцінює в 25 мільйонів гривень.

Через бездіяльність начальника Гадяцької поліції він втратив багато, тому відносно Гадяцької поліції і прокуратури порушено два кримінальні провадження через Октябрський районний суд м. Полтави за його (позивача) заявами: кримінальні провадження №4201817000000091 від 21.03.2018, та №42018170000000001, які розслідує СВ УСБУ в Полтавській області за ознаками статей 364,365,366,368,396,397,398 КК України.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення місцевого суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Вказував, що він не погоджується з рішенням місцевого суду, вважав його несправедливим. Зазначив, що суд не викликав в судове засідання усіх учасників справи та не визнавав їх явку обов`язковою.

Місцевий суд не врахував наявні в матеріалах справи письмові докази, які підтверджують його вимоги.

Вказував, що справа має суспільно значущий інтерес.

узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;

Відповідачі у справі Головне управління державної податкової служби у Полтавській області, ОСОБА_9 - прокурора Гадяцького району, Великобудищанська сільська рада прохали рішення місцевого суду залишити без змін.

встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом встановлено, що на підставі повідомлення ГУДПС у Полтавській області від 26.05.2021 за вих.№8200/5/16-31-20-01 перевірка кооперативу «Пошук» була проведена у 1992 році начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_21 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. За результатами перевірки була донарахована значна сума податків. Донарахована сума списувалась інкасовими дорученнями з рахунку кооперативу «Пошук», так як платник самостійно не сплачував донараховані суми (термін зберігання актів документальних перевірок 5 років). Після проведеної перевірки та стягнення донарахованих сум головою кооперативу ОСОБА_1 була подана скарга до Державної податкової інспекції Полтавської обласної державної адміністрації, Державної податкової служби України та Генеральної прокуратури України. Державною податковою службою України була проведена перепровірка результатів діяльності кооперативу за період перевірки, яка проводилась начальником відділу оподаткування кооперативних і громадських організацій ОСОБА_21 та державним податковим інспектором цього ж відділу Чорнобривець Т.М. Донараховані суми підтверджено (том 3 а.с.115-125).

Позивачем надано копії інкасових доручень (розпорядження) від 06.04.1992, у яких зазначено платника Кооператив «Пошук»: 1) №43 вид платежу: прихований від оподаткування прибуток, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на суму 20896,00; 2) №44 вид платежу: штраф за прихований дохід, сума податку на прибуток, пеня, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на загальну суму 55769,79; 3) №45 вид платежу: податок на додану вартість, відповідно до акту перевірки від 24.03.1992 на суму 172032,00 (том 1 а.с.57-59, том 5 а.с.71-73).

У відповіді Прокуратури Гадяцького району Полтавської області від 22.05.1992 №661 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено на його телеграми, адресовані Адміністрації Президента України, що Державною податковою інспекцією у Гадяцькому районі проводилася документальна перевірка фінансово-господарської діяльності кооперативу «Пошук» за період з 01.01.1991 по 01.04.1992. За результатами перевірки виявлені порушення фінансово-господарської діяльності кооперативу. А саме, дорученням №177 від 07.04.1992 незаконно перераховано на особистий вклад в Ощадбанку ОСОБА_22 гроші в сумі 330 000 карбованців. Матеріали за даним фактом передані 14.05.1992 до Гадяцького РВВС для перевірки, після закінчення якої буде повідомлено заявнику про прийняте рішення (том 5 а.с.17).

Відповідно до повідомлення ГУНП в Полтавській області від 15.04.2021 за вих.№1151/115/33/01/2021, що надійшло на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2021 про витребування доказів, інформація про притягнення до кримінальної відповідальності на території України громадянина ОСОБА_1 за персонально-довідковими обліками єдиної інформаційної системи МВС не значиться (том 3 а.с.60).

Згідно з повідомленням Полтавської обласної прокуратури від 22.04.2021 за вих.№09/1-395вих21, що надійшло на виконання ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 07.04.2021 про витребування доказів, прокуратурою Полтавської області кримінальна справа №92020161 відносно ОСОБА_1 за ст.86-1КК України (в редакції 1960 року) не розслідувалася. Інформація про результати досудового розслідування вказаної справи відсутня (том 3 а.с.85).

Перелік вилучених 17.08.1992 документів у кооперативі «Пошук» (том 5 а.с.19) відповідає переліку повернутих документів (том 5 а.с.18). Про повернення вилучених документів зазначено й у відповіді СУ УМВС України в Полтавській області від 05.09.1994 та 14.10.1996 (том 5 а.с.35, 50).

ГУ МВС України в Полтавській області листом від 16.04.1993 за вих№13-К-593 повторно повідомлено ОСОБА_1 про припинення кримінальної справи за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» за відсутністю складу правопорушення (том 5 а.с.37).

На звернення ОСОБА_1 Генеральна прокуратура України від 29.12.1994 за вих.№16-25080-94, та Головне слідче управління МВС України від 01.12.1992 за вих. №15/К-59, повідомили, що Слідчим управління УВС Полтавської області кримінальна справа про розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» порушена за ст. 86-1 КК України 06.07.1992, припинена за відсутністю складу злочину (том 5 а.с. 99, 101).

У відповіді Гадяцького відділення АК АПБ «Україна» від 27.08.1993 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено, що в квітні 1992 року на підставі ст.53Закону України«Про банкиі банківськудіяльність» було прийнято до виконання розпорядження податкової інспекції № 43, 44, 45 на стягнення з рахунку кооперативу платежів бюджету і штрафів. Відповідальність за прийняття рішень по застосуванню фінансових санкцій несе податкова інспекція, а не відділення банку (том 1 а.с.65, том 5 а.с.21).

Відповідно до ухвали Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 13.04.1992 у прийнятті скарги кооперативу «Пошук» на неправомірні дії службових осіб державної податкової інспекції було відмовлено як такої, що непідсудна суду, оскільки на підставі ст.28Закону України«Про оподаткуваннядоходів підприємстві організацій» скарги на дії посадових осіб подаються до того органу, якому ці особи безпосередньо підпорядковуються, тобто до вищої інстанції. У випадку незгоди з прийнятим рішеннямможе бути оскаржено до суду (том 5 а.с.60, том 7 а.с.48).

Зазначене вище вказано у повідомленні Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 05.05.1993 №938, а також те, що ухвала суду від 13.04.1992 не оскаржена ОСОБА_1 , однак у порядку нагляду 15.06.1992 справа була витребувана Полтавським обласним судом після чого надана відповідь ОСОБА_1 про законність постановленої судом ухвали (том 5 а.с.33).

Згідно з копією ухвали Арбітражного суду Полтавської області від 18.03.1993 №256/9 відмовлено у прийнятті позову Комерційного кооперативу «Пошук», с. Хітці до Державної податкової інспекції, м. Гадяч про визнання актів Гадяцької податкової інспекції від 23.12.1991, 24.03.1992 недійсними (том 7 а.с.49).

Ухвалою арбітражного суду Полтавської області від 18-19.05.1993 у справі №5/7-ан за позовом Комерційного кооперативу «Пошук» с. Хітці Гадяцького району до Державної податкової інспекції по Гадяцькому району про визнання недійсними актів ревізії податкової інспекції по Гадяцькому району від 23.12.1991, 24.03.1992, 14.05.1992 про застосування до кооперативу фінансових санкцій, - провадження у справі припинено, оскільки вказаний позов не підлягає розгляду в арбітражному суді, так як акти ревізій чи документальних перевірок чи дії посадових осіб не можуть оскаржуватися в арбітражному суді. У той же час кооператив не позбавлений права на загальних підставах звернутися з майновим позовом про повернення безпідставно стягнутих сум. Судом встановлено, що даними актами відображені факти приховування доходів кооперативу і неповної сплати податку в дохід бюджету. Інкасовими розпорядженнями №44 від 06.02.1992, №170 від 11.09.1992, №215 від 22.12.1992 податкова інспекція по Гадяцькому району застосувала санкції до кооперативу, але тільки по доручення №44 було стягнуто в дохід бюджету 55769 крб 79 коп., інші два платіжних документи не були виконані (том 7 а.с.52).

Згідно з відповіддю Слідчого управління Міністерства Внутрішніх Справ від 14.10.1996 за вих. №13/К-207 за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 щодо порушення його прав при оформленні документів на будинок в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області та неповернення документів, що належать кооперативу «Пошук», заявнику повідомлено, що вирішення питання про належність зазначеного будинку не відноситься до компетенції органів внутрішніх справ та роз`яснення право звернення до суду з даного приводу. Бухгалтерські документи колишнього кооперативу «Пошук» були повернуті 22.07.1994 про що є відповідна розписка (том 7 а.с.37).

Відповідно до повідомлення прокуратури Полтавської області від 26.03.1996 №16/95-96 у відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 23.01.1996 на адресу Президента України, Генерального прокурора України та інших органів щодо притягнення до кримінальної відповідальності ряду посадових осіб, вирішити питання про кримінальну відповідальність будь-кого з вказаних осіб немає будь-яких підстав у зв`язку з відсутністю конкретних даних про їх злочинну діяльність, або даних про скоєння конкретного злочину. Попередні оскарження дій і рішень цих посадових осіб перевірялися відповідними органами і з цього приводу неодноразово давали вичерпні роз`яснення (том 7 а.с.38).

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 20.03.2000 року позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в Гадяцькому районі та Гадяцького районного відділу міліції про відшкодування заробітної плати та моральної шкоди, залишено без руху (том 5 а.с.61). Позивачем зазначено, що дана позовна заява була повернута судом.

Відповідно до повідомлення Національного банку України від 08.02.2022 за вих.№27-0006/11801, 27.09.1991 Національний банк України зареєстрував статут Республіканського акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна», про що внесений відповідний запис до Республіканської книги реєстрації банків за номером 2. 23.12.1992 Національний банк України зареєстрував зміни до статуту Республіканського акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» у зв`язку зі зміною його найменування на Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна». 29.06.2001 Правління Національного банку України прийняло постанову № 249 «Про відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій та ліквідацію Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна». 13.04.2009 Комісія Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків прийняла рішення № 167 «Про виключення Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» з Державного реєстру банків. Станом на 08.02.2022 Держаний реєстр банків не містить відомостей щодо реєстрації Національним банком України банку, що став правонаступником банку «Україна» (том 6 а.с.8).

Рішенням Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 11.05.1992 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано представника Президента по Гадяцькому районі зареєструвати ОСОБА_1 статут малого підприємства «Вікторія» (том 1 а.с. 44-45, том 5 а.с.39).

У відповіді Прокуратури Гадяцького району Полтавської області від 22.05.1992 №661 голові кооперативу ОСОБА_1 повідомлено на його телеграми, адресовані Адміністрації Президента України, що рішенням Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 11.05.1992 заява ОСОБА_1 задоволена та зобов`язано представника Президента України по Гадяцькому району зареєструвати Статут малого приватного підприємства «Вікторія» (том 5 а.с.17).

Щодо звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Гадяцького району Полтавської області про відмову в реєстрації малого підприємства «Вікторія», 16.03.1994 за вих. №294 повідомлено заявника про те, що ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області винесена ухвала «про відміну ухвали суду про призупинення виконання рішення суду від 11.05.1992 про реєстрацію МП «Вікторія». Відповідне рішення та ухвалу суду про реєстрацію підприємства районним судом направлені до Гадяцької державної адміністрації для виконання (том 5 а.с.38).

Згідно з відповіддю Управління з питань розвитку споживчого ринку сфери побутових послуг та підприємництва Полтавської обласної адміністрації від 09.02.2010 року за вих №К-5/01-09/111 заявнику ОСОБА_1 щодо його звернення щодо відмови у реєстрації статуту російською мовою малого підприємства «Вікторія». Статут малого підприємства «Вікторія» викладений російською мовою, що могло бути найімовірнішою підставою відмови у реєстрації статуту вказаного підприємства у 1992 році, оскільки відповідно статті 11 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР» (№8312-XI від 28.10.1989) мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. На даний час державна реєстрація юридичних осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридичні особи з організаційно-правовою формою "мале підприємство" на даний час не підлягають державній реєстрації (том 5 а.с.23).

Згідно з повідомленням Прокуратури Полтавської області від 11.11.1994 за вих. №16/399-94 для реєстрації МП «Вікторія» необхідно надати в Гадяцький райвиконком документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Крім того, повідомлено, що кримінальна справа №92020161 за ознаками ст. 86-1КК України закрита 04.11.1992 по ч.2 ст.6КПК України (том 5 а.с.48).

Згідно з повідомленнями Гадяцького районного суду Полтавської області від 24.05.2017 за вих. 01/19/4786/17 та від 23.12.2021 за вих.№526/886/18 (що надійшло на виконання ухвали Котелевського районного суду Полтавської області від 09.12.2021 про витребування доказів), та від 01.02.2022 за вих№01/19/766/2022, у результаті пожежі, яка сталася 07.09.2008 в старому приміщенні суду знищено частину архіву, у тому числі й алфавітні показчики, журнали реєстрації, кримінальні, цивільні та справи про адміністративні правопорушення, а тому надати будь-які матеріали (в тому числі копію постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 1992 рік, справи за 2000 рік) немає можливості (том 5 ст.40, 134, 233, 240).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 повідомив, що з заявою про відновлення втраченого судового провадження до Гадяцького районного суду Полтавської області не звертався.

Як встановлено у ході судового розгляду, відповідно до протесту прокурора Гадяцького району від 15.07.1992 №17/92, 06.07.1992 року народним суддею Гадяцького районного народного суду Полтавської області Остапенком П.Г. ОСОБА_1 був підданий адміністративному арешту строком на 15 діб, у зв`язку з тим, що 16.06.1992 у телефонній розмові з начальником Гадяцької державної податкової інспекції ОСОБА_23 висловлював в його адресу нецензурні слова. У зв`язку з надходженням до прокуратури Гадяцького району від ОСОБА_23 письмової заяви в порядку ст.27КПК України про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по ст.126КК України за образу, постанову народного судді Гадяцького районного народного суду Остапенка П.Г. від 06.07.1992 року про адміністративний арешт відмінено. У протесті прокурора також зазначено, що відповідно до ст.27КПК України за заявою ОСОБА_23 щодо ОСОБА_1 прийняти рішення по суті (том 5 а.с.56).

У ході судового розгляду не встановлено будь-яких доказів, що під час судового розслідування кримінальної справи № 92020161 за ст.86-1КК України (в редакції 1960 року) за фактом розкрадання грошових коштів в кооперативі «Пошук» відносно ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи вище викладене під час судового розгляду не встановлено, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою судді Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 06.07.1992 у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, є незаконним.

У ході судового розгляду позивачем визнавалося, що постанова Гадяцького районного народного суду Полтавської області від 06.07.1992 у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, за якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту, в апеляційному порядку ним не оскаржувалася.

Відповідно до дублікату договору купівлі-продажу будинку від 02.08.1988, який посвідчений виконавчим комітетом Книшівської сільської Ради народних депутатів Гадяцького району Полтавської області, зареєстрованого у книзі для записів нотаріальних дій під №45, ОСОБА_24 продав, а ОСОБА_1 купив жилий будинок в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області, жилою площею 40 кв.м. (том 1 а.с.35-36).

Гадяцьким районним народним судом Полтавської області 27.05.1992 повернуто ОСОБА_1 скаргу на дії Книшівської сільської ради без розгляду, оскільки його дружина ОСОБА_25 була членом колгоспу «Червона Україна», згідно погосподарської книги Книшівської сільської Ради була головою колгоспного двору, а ОСОБА_1 у цьому колгоспному дворі не проживав і не був членом колгоспного двору, тому сільська рада мала право оформити договір купівлі-продажу, та роз`яснено право звернення до суду з позовом за наявності вимог до ОСОБА_25 (том 1 а.с.40, том 5 а.с.94).

Позивачем надана відповідь від 12.09.1996 за вих.№02-18/17 (з частковим відображенням тексту відсутні дані про те, хто підписав вказаний документ), адресована позивачу та голові Гадяцької райдержадміністрації ОСОБА_8 згідно з якою, ОСОБА_1 виписаний з житлового будинку в с. Броварки Книшівської сільскої ради 30.01.1989. Після чого головою колгоспного двору стала дружина позивача ОСОБА_25 , яка 14.02.1992 продала вказаний будинок, а також повідомлено про відсутність повноважень сільської ради вселяти ОСОБА_1 у будинок на підставі рішення суду, за яким ОСОБА_25 є власником 1/2 частини будинку, оскільки це є повноваженнями судового виконавця, а щодо встановлення факту володіння будинком в цілому рекомендовано звернутися до народного суду (том 1 а.с.41).

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.03.1998 заяву ОСОБА_1 про визнання факту володіння домоволодінням в цілому на праві особистої власності задоволено, та визнано за ОСОБА_1 право власності на домобудування, розміщене в АДРЕСА_1 , в цілому. Додаткові позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду. Під час розгляду справи судом встановлено, що на час купівлі та продажу спірного житлового будинку подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_25 перебували у шлюбі, а 14.02.1992 ОСОБА_25 без згоди чоловіка продала та оформила договір купівлі-продажу на спірний будинок ОСОБА_26 у виконкомі Книшівської сільської Ради.

Рішенням Гадяцького районного суду від 30.11.1995 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину домобудування. ОСОБА_25 відмовилася від належної їй частки домоволодіння про що подала до суду письмову заяву (том 1 а.с.37-39, том 5 а.с.66-67).

Згідно з повідомленням ДСУ «Головне бюро СМЕ МОЗ України» від 01.11.2021 повідомлено про надходження матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12017170130000155 за фактом смерті ОСОБА_27 , зазначено про знаходження вказаних матеріалів у черзі. Ексгумація здійснюється виключно за постановою прокурора та рішення про можливість або неможливість її проведення не є компетенцією судово-медичної експертизи (том 7 а.с.42).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, трави, каліцтв у колишніх військовослужбовців № 373 від 12.09.2018, поранення, контузія (множинні осколкові проникаючі поранення грудної клітки, лівої верхньої кінцівки, контузія головного мозку (1942 р.)), колишнього військовослужбовця ОСОБА_22 , 1923 року народження, наслідком яких стало захворювання: „Загальний атеросклероз", яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 19.07.1994 Біленьківською селищною Радою м. Краматорськ Донецької області (том 7 а.с.173).

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0554353 від 05.09.2020 ОСОБА_1 є інвалідом по зору, загальне захворювання, безтерміново (том 1 а.с.7, 8, том 5 а.с.87), Згідно з довідкою №253, виданою лікарсько-консультативною комісією КРП «Гадяцька ЦРЛ» 03.08.2020, ОСОБА_1 є інвалідом ІІ з/по зору з дитинства (том 5 а.с.88).

У наданому позивачем консультативну висновку № 50-60від 09.08.2022 зазначені виявлені порушення у стані здоров`я позивача ОСОБА_1 (том 7 а.с.174).

Позивачем надано копії ухвали слідчих суддів Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.01.2018, 09.10.2020, 07.12.2020, 02.02.2021, 02.02.2021, 02.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 04.02.2021, 08.02.2021, 08.02.2021, 18.02.2021, 18.02.2021, 18.02.2021, 26.03.2021, 14.04.2021 про скасування (відповідно) постанов слідчого про закриття кримінальних проваджень №12017170130000422 від 27.05.2017, №12017170130000155 від 07.03.2017, №12017170130000593 від 15.07.2017, №12017170130001007 від 12.12.2017, №12017170130001008 від 12.12.2017, №12017170130001009 від 13.12.2017, №12017170130000422 від 27.05.2017, №12017170130000423 від 27.05.2017, №12017170130000424 від 27.05.2017, №12017170130000541 від 30.06.2017, №12017170130000393 від 15.05.2017, №12017170130000735 від 04.09.2017, №12017170130001006 від 12.12.2017, №12018170130000076 від 25.01.2018, №12018170130000195 від 26.02.2018, №12018170130000469 від 12.06.2018, №12017170130000706 від 21.08.2017, №12017170130001009 від 13.12.2017, №12017170130000424 від 27.05.2017, та від 02.04.2021 про зобов`язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 22.03.2021 (том 3 а.с.63-83).

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог місцевий суд дійшов висновку, що обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач послалася на душевні та психічні страждання, які були завдані йому незаконним рішенням досудового розслідування, суду, органу державної влади та органу місцевого самоврядування, та просив стягнути на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 000 грн.

Під час судового розгляду у даній справі не встановлено наявності фактів незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №92020161, незаконного перебування під слідством та судом, незаконного затримання та незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту. Позивачем не доведено наявності шкоди, протиправності діяння відповідачів та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

У ході судового розгляду не встановлено доказів, у тому числі судових рішень, щодо неправомірності дій податкової служби у ході перевірки діяльності кооперативу «Пошук» та порушення прав позивача як фізичної особи. У матеріалах справи відсутні докази, щодо протиправного списання чи блокування руху коштів на банківському рахунку позивача як фізичної особи, та докази на підтвердження неправомірних дій працівниками податкової служби, що потягли заподіяння моральної шкоди позивачу як фізичній особі, або про наявність причинно-наслідкового зв`язку у її заподіянні з наслідками перевірки в кооперативі «Пошук».

Наявність у відповідача ряду захворювань та ІІ групи інвалідності з дитинства, а також наявність захворювання, пов`язаного з пораненням та контузією як колишнього військовослужбовця батька позивача, яке призвело до його смерті, не свідчить про наявність причинного зв`язку з їх виникненням та діями відповідачів, зазначеними позивачем як протиправними.

Наявний у позивача спір щодо реєстрації МП «Вікторія» був вирішений судом, та подальше звернення даного рішення до виконання залежало від ініціативи з цього питання з боку позивача щодо подання необхідних документів для реєстрації, а не звернення до Міністерства юстиції України з приводу відповідності дій органу, що здійснював відповідну реєстрацію малого підприємства в період існування такої вимоги закону про реєстрацію малих підприємств.

Спори щодо нерухомого майна - жилого будинку в с. Броварки Гадяцького району Полтавської області, були вирішені позивачем шляхом звернення з відповідними позовами до суду. Вирішення питання щодо проживання у вказаному житловому будинку, догляд за ним є, відповідно, правом та обов`язком позивача.

Позивачем не надано будь-яких доказів та не встановлено їх наявності під час судового розгляду щодо застосування відносно позивача політичних репресій, провокацій з боку Держави до вчинення позивачем порушень вимог Закону та Конституції України, вимагання хабарів посадовими особами, бездіяльності поліції за фактами розкрадання його майна, знущання над рідними, нанесення йому побоїв, протиправності припинення газопостачання до будинку за місцем проживання сім`ї позивача, продажу органів померлої дочки.

Позивачем не доведено наявність причинного зв`язку між протиправними, на думку позивача, діями сусідки ОСОБА_16 та споживацьким ставленням односельців до позивача, про які зазначає ОСОБА_1 , невиплатою позивачу заробітної плати в кооперативі «Пошук» та моральною шкодою, яку, як він стверджує, завдала йому Держава Україна в особі відповідачів.

Позивачем не доведено використання коштів кооперативу «Пошук» на будівництво об`єктів нерухомості посадовими особами органів державної влади.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та майнової шкоди, встановлення факту протиправності дій органів поліції (міліції), факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування. В ході розгляду справи позивач не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Враховуючи, що будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог позивачем не надано, на обґрунтування заявлених вимог позивачем здебільшого зазначаються загальні висловлювання, на підставі об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі матеріалів, з`ясування фактичних обставин, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши подані сторонами докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.

Інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для задоволення позовних вимог, позивач не зазначив і судом не встановлено.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

У відповідності з вимогами ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України), відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Так, статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У відповідності з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо виклику в судове засідання усіх учасників справи

У відповідності з вимогами ст. 12, 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності з вимогами ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення, то викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки в судовезасідання відповідача,повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі у справі належним чином були повідомлені про день, час судового розгляду справи. Жоден із них судове рішення з підстав неналежного їх повідомлення про судове засідання не оскаржував.

Зазначеними вище нормами процесуального права не визначений обов`язок суду визнавати явку відповідачів в судове засідання обов`язковим. Це дискреційне право суду в кожному конкретному випадку заслухати особисте пояснення відповідачів.

Апеляційна скарга не містить жодних обґрунтувань кого саме з відповідачів суд повинене був особисто заслухати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі скористалися своїми процесуальними правами та обов`язками, та письмово виклали свою позицію щодо вирішення даного спору.

Щодо оцінки доказів у справі

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 12, 81,89 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість,у цивільнихсправах законне вимагаєтакого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Апеляційний суд вважає, що вищезазначені принципи процесуального права при дослідженні доказів у справі судом було дотримано.

В апеляційній скарзі апелянт зробив лише загальне посилання, що місцевим судом не враховано письмові докази у справі, однак жодноговисновку місцевогосуду щодовстановлених обставинне оспорив та не зазначив,які самеписьмові докази не були враховані судом.

Щодо заподіяння моральної шкоди

Частинами першою та другою статті 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що справа має суспільно-значущий інтерес та, що він відчуває шалений біль через несправедливість.

Як зазначено вище, місцевий суд встановив відсутність протиправних дій державних органів відносно позивача у справі, відсутність належних та достатніх доказів на заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між діями відповідача та заподіяння шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростували.

Апеляційний суд не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги.

висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, то підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених під час апеляційного розгляду справи, відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 17 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя П.С. Абрамов

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль