Постанова

від 04.05.2023 по справі 362/642/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Ковбель М.М.

Єдиний унікальний номер справи № 362/640/22

Апеляційне провадження № 22-ц/824/6661/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Ігнатченко Н.В., Савченка С.І.,

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2022 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її єдиний син - ОСОБА_2 .

Після смерті сина залишилось спадкове майно,до складу якого входить 1\3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 16 січня 2019 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина, оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущений строк для прийняття спадщини.

У прохальній частині позову просить -

встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідними матір`ю та сином,

встановити факт, що вона та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_1 вважається такою,що прийняла спадщину .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково .

Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідними матір`ю та сином.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у встановленні факту, що вона та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_1 вважається такою,що прийняла спадщину ,посилаючись на порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині . Зазначала, що суд безпідставно не взяв до уваги судову практику з цього питання.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 травня 2023 року за адресами , які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Апелянтка ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, відсутні підстави вважати причини неявки до суду поважними.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14) .

Після його смерті залишилось спадкове майно право на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 16 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_2 , оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущений строк для прийняття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 розірвала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на дошлюбне - ОСОБА_1 ( а.с. 19) .

Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на ОСОБА_1 ( а.с. 20) .

Згідно довідки про народження № 90 від 17 жовтня 2019 року, виданої Виселковським районним управлінням РАЦС Російської Федерації, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , в графі «мати» вказано - ОСОБА_1 (а.с. 16).

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 2 ст. 256 ЦПК України визначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вирішуючи питання про встановлення даних фактів, суд має виходити з того, що відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Аналогічна позиція викладена у п. 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

За правилами п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 травня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов в частині встановлення факту родинних відносин ,що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 є рідними матір`ю та сином, підлягає до задоволення, оскільки підтверджується письмовими доказами у справі.

Протягом визначених ст. 1270 ЦК України шестимісячних строків після смерті кожного зі спадкодавців жоден із інших спадкоємців за законом 1-5 черг спадкування заяв про прийняття спадщини не подавали і на даний час на спадщину не претендують.

Державний нотаріус Васильківської районної державної нотаріальної контори постановою від 16 січня 2019 року, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії , зазначив , що не можливо встановити, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_1 проживала разом із ОСОБА_2 , оскільки вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 із 18 березня 2008 року по сьогоднішній день, згідно відмітки у паспорті, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала ( а.с. 22 ).

З огляду на встановлені обставини , висновок суду першої інстанції про відмову в частині встановлення факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину,є правильним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до сталої судової практики , заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини можливі лише, якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року. В даному випадку спадщина відкрилася після 13 серпня 2013 року.

Слід зауважити ,що позивачка ОСОБА_1 з вимогами щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ст. 1272 ЦК України не зверталася, і не позбавлена такої можливості

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08 травня 2023 року.

Головуючий:

Судді: