Рішення

від 25.11.2024 по справі 362/642/22

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/642/22

Провадження № 2/362/1403/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Шмагун М.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2022 р. позивачка звернулася до суду із вказаним позовом. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її єдиний син ОСОБА_3 . Після смерті сина залишилось спадкове майно, до складу якого входить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 16 січня 2019 р. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина, оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущений строк для прийняття спадщини.

У прохальній частині позову просила встановити факти, що: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними матір`ю та сином; встановити факт, що вона - спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. позов задоволено частково, встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними матірю та сином. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04.05.2023 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. та постанову Київського апеляційного суду від 04.05.2023 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом на час відкриття спадщини скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив встановити факт, що спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкодавець ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_2 вважається такою, що прийняла спадщину.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. позов задоволено частково, встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними матірю та сином. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 60-62).

Постановою Київського апеляційного суду від 04.05.2023 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. залишено без змін (а.с. 88-92).

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2024 р. рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05.12.2022 р. та постанову Київського апеляційного суду від 04.05.2023 р. в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом на час відкриття спадщини скасовано і направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції (117-124).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14) .

Після його смерті залишилось спадкове майно - право на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори від 16 січня 2019 р. ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті її сина ОСОБА_3 , оскільки нею не надано доказів підтвердження родинного зв`язку між нею та померлим, а також пропущений строк для прийняття спадщини.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 розірвала шлюб з ОСОБА_5 і змінила прізвище на дошлюбне ОСОБА_6 ( а.с. 19) .

Як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_9 ( а.с. 20) .

Згідно довідки про народження № 90 від 17 жовтня 2019 р., виданої Виселковським районним управлінням РАЦС Російської Федерації, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі «мати» вказано - ОСОБА_4 (а.с. 16).

Державний нотаріус Васильківської районної державної нотаріальної контори постановою від 16 січня 2019 р., відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії зазначив, що неможливо встановити, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_3 , оскільки вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 із 18 березня 2008 р. по сьогоднішній день, згідно відмітки у паспорті, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подала ( а.с. 22 ).

Згідно довідки Виконавчого комітету Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 10.02.2020 р. № 909, ОСОБА_2 з 1982 р. по час видачі довідки постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 та була зареєстрована за вказаною адресою з 27.07.1989 р. до 15.03.2001 р. ОСОБА_10 у погосподарській книзі відкритий на ОСОБА_2 (а.с. 24).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 приїхала у с.Гвоздів у 1982 р. і весь час там знаходилась. Вона жила з чоловіком, сином ОСОБА_12 та мамою в будинку по АДРЕСА_4 . Син з 2007 року хворів онкологією і у 2013 році помер.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_2 приїхала у жила з чоловіком ОСОБА_14 , сином ОСОБА_12 та мамою в будинку в с.Гвоздів. Син хворів онкологією, заявниця з чоловіком довгий час його лікували, а коли він помер то поховали в селі.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибірмісця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій в означеній частині повністю погодитися не можна, оскільки відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що вона не проживала зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судами.

Вказане узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема у постанові від 10 січня 2019 р. у справі № 484/747/17 (провадження№ 61-44149св18).

Крім того, згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-84, 89, 228, 229, 235, 263-265 ЦПК України визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Отже, враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,16,357,368,372,1261,1268,1296 ЦК України, ст.ст.86,89,120 ЗК України, ст.ст.7,10,76-82,89,141,206,263-265,273,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, що спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спадкодавець ОСОБА_3 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали разом на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 і спадкоємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається такою, що прийняла спадщину.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко