Рішення

від 28.04.2023 по справі 910/2585/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2023Справа № 910/2585/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоноліт."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "БУД-ЛАЙН"

про стягнення 47 604,07 грн.

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомоноліт" подало на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "БУД-ЛАЙН" про стягнення 47604,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 відкрито провадження у справі № 910/2585/23 та призначено засідання на 07.04.2023.

06.04.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 07.04.2023 відкладено розгляд справи на 28.04.2023.

21.04.2023 відділом діловодства суду від позивача отримано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомоноліт." про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

В судове засідання 28.04.2023 представник позивач з`явився, надав суду усні пояснення у справі та просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 28.04.2023 представник відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні судом винесено вступну та резолютивну частини рішення .

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з`ясовано наступне.

11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «БУД-ЛАЙН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМОНОЛІТ.» було укладено Договір № 11112021 надання послуг по подачі бетону на відстань (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець зобов`язувався надати Замовнику послуги по транспортуванню бетону на відстань за допомогою бетононасосу (надалі - послуги), у місце та час, вказаний Замовником, а Замовник зобов`язується сплатити їх вартість за погодженими Сторонами цінами.

Згідно з п.2.1 Договору ціна надання послуг визначається на підставі отриманої від Замовника заяви та вказується в рахунку, виставленому Замовнику.

Згідно з п.2.3 Договору оплата за надані Виконавцем послуги здійснюється в українській національній валюті (гривнях) шляхом попереднього перерахування грошових коштів Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до виставлених Виконавцем на підставі отриманої від Замовника заявки рахунків- фактур. Якщо час фактично наданих послуг перевищує час, вказаний у заявці Замовника, Замовник зобов`язаний здійснити доплату за надані послуги згідно додатково виставленого Виконавцем рахунку протягом трьох банківських днів з дати отримання рахунку.

Згідно з п.3.17 Договору послуги вважаються наданими Виконавцем і прийнятими Замовником з моменту підписання Сторонами Акту виконаних робіт/наданих послуг.

У п.11.11 Договору сторони визнають, що документи підписані шляхом факсимільного відтворення підпису, мають таку ж юридичну силу, що й документи, підписані уповноваженими особами Сторін власноручно.

На виконання умов даного Договору згідно із заявками Відповідача Позивач надав Відповідачу послуги по транспортуванню бетону на відстань, а Відповідач здійснював/повинен був здійснювати оплату наданих послуг.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим що відповідач порушив виконання взятого зобов`язання щодо сплати вартості наданих послуг в зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 39 000 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 39 000 грн. підлягають задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем порушено строк виконання взятих на себе зобов`язань за договором в зв`язку із чим позивачем нараховано 3% річних в розмір 999,16 грн., інфляційні втрати в розмір 7604,91 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 999,16 грн. - 3% річних та 7604,91 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Суд зазначає , що в пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «БУД-ЛАЙН» (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код 41949777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автмоноліт.» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського Михайла, буд. 15, кВ. 5, ідентифікаційний код 43892436) основну заборгованість у розмірі 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) грн., інфляційні втрати в розмірі 7604 (сім тисяч шістсот чотири) грн.91 коп., 3% річних в розмірі 999,16 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 16 коп., судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.05.2023.

Суддя В.І. Мельник