Постанова

від 08.05.2023 по справі 640/7706/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/7706/20

адміністративне провадження № К/9901/17449/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

секретар судового засідання - Проценко Р.А.,

за участі представників:

позивача - Савельїчева О.В.,

відповідача - Бугаєнко С.С.,

розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІК-ЕЛЕКТРОНІКА" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2020 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.),

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (далі - ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2020 №0002520504, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 66 033 240 грн (за податковим зобов`язанням - 44 022 160 грн, за фінансовими (штрафними) санкціями - 22 011 080 грн).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказувало на безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, про фіктивний характер господарських операцій ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» з Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТЕЙМЕЛ», ТОВ «СЕРБЕН» за червень 2018 року, ТОВ «ХІОНА ГРУП» за квітень 2018 року, ТОВ «ІВЕРІОН ФОРТ» за червень 2018 року, ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ» за березень, травень 2019 року, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС» за січень 2019 року, ТОВ «БАЗІЛІОН ГРУП» за травень 2019 року, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ», ТОВ «СТОК ХОЛД», ТОВ «БРАЙТОН ПУЛЬС» за червень 2019 року, оскільки такі висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються наданими доказами. Позивач стверджував, що реальний характер господарських операцій із вказаними контрагентами підтверджується належними й достатніми первинними документами, а самі операції пов`язані із господарською діяльністю Товариства. Позивач вказував на помилковість висновку ГУ ДПС про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у контрагентів ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних товарів у ланцюгу постачання, кінцевою ланкою в якому є Товариство. Щодо посилань контролюючого органу на негативну податкову інформацію стосовно вищезазначених контрагентів позивач зазначав, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава для оцінки правочинів із вказаними контрагентами недійсними, а його господарських операцій з ними нереальними (безтоварними).

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки судження контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій з придбання товарів та послуг у вищезазначених контрагентів. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.

Суди встановили, що на момент здійснення зобов`язань за господарськими договорами поставки товарів перелічені вище контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, їх установчі документи недійними в судовому порядку не визнані. За висновком судів, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) платника податків (покупця) від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правил ведення бухгалтерського та/або податкового обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні правом цією особою .

ГУ ДПС подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі відповідач вказує на неправильне застосування судами норм пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок не врахування висновків Верховного Суду в постановах від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, від 27.01.2020 у справі №640/19386/18.

Верховний Суд відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалою від 27.07.2021 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції відповідач підтримав касаційну скаргу, представники сторін надали пояснення щодо обставин у справі, доводів кожної із сторін стосовно предмета та підстав позову, обґрунтованості судових рішень першої та апеляційної інстанцій. При цьому представник позивача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а представник відповідача просив скаргу задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 07.11.2019 по 13.11.2019 ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ «ТЕЙМЕЛ» (код 41850691), ТОВ «СЕРБЕН» (код 41794302) за червень 2018 року, ТОВ «ХІОНА ГРУП» (код 41315925) за квітень 2018 року, ТОВ «ІВЕРІОН ФОРТ» (код 42104554) за червень 2018 року, ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ» (код 42497089) за березень, травень 2019 року, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ» (код 42417752), ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС» (код 42485995) за січень 2019 року, ТОВ «БАЗІЛІОН ГРУП» (код 42848683) за травень 2019 року, ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ» (код 42670778), ТОВ «СТОК ХОЛД» (код 41628332), ТОВ «БРАЙТОН ПУЛЬС» (код 42854503), за червень 2019 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав акт від 20.11.2019 №283/26-15-05-04-04/33401202 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зафіксованими в акті перевірки, контролюючий орган встановив порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 44 022 160, 00 грн, у тому числі: травень 2018 року - 347 500, 00 грн, червень 2018 року - 165 150, 00 грн, липень 2018 року - 3 483 976, 00 грн, березень 2019 року - 360 144, 00 грн, квітень 2019 року - 12 555 000, 00 грн, травень 2019 року - 9 281 022, 00 грн, червень 2019 року - 15 757 195, 00 грн, липень 2019 року - 2 072 173, 00 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовані тим, що перевіркою не підтверджено факт продажу позивачу товарів від ТОВ «ТЕЙМЕЛ», ТОВ «СЕРБЕН», ТОВ «ХІОНА ГРУП», ТОВ «ІВЕРІОН ФОРТ», ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ», ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «БАЗІЛІОН ГРУП», ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ», ТОВ «СТОК ХОЛД», ТОВ «БРАЙТОН ПУЛЬС», а господарські операції між позивачем і цими суб`єктами підприємницької діяльності (контрагентами) фактично не відбулися. Так, вказані контрагенти мають спільні ознаки, які характеризують їх діяльність як фіктивну. Зокрема, ці контрагенти не мають матеріально-технічних та трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності в цілому; за результатами аналізу інформації з Єдиного реєстру податкових накладних придбання вказаними контрагентами-постачальниками товарів відповідної номенклатури по ланцюгу постачання не встановлено.

Вказувало ГУ ДПС і на той факт, що окремі контрагенти Товариства фігурують у кримінальних провадженнях як учасники схем незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Товариство не надало підтвердження транспортування (доставки) товару від цих контрагентів, надані подорожні листи не охоплюють всі поставки та не містять інформації щодо місця навантаження (відправлення); в ряді видаткових накладних місце поставки (передачі) товару не відповідає умовам договору (зазначено місто Маріуполь без вказівки адреси); особи, які згідно з офіційними реєстраційними даними є керівниками зазначених вище юридичних осіб, одночасно є керівниками від 7 до 133 інших юридичних осіб, що об`єктивно спростовує можливість здійснення ними підприємницької діяльності загалом, а не тільки з позивачем; на час перевірки в бухгалтерському обліку Товариства обліковувалась кредиторська заборгованість перед вище зазначеними контрагентами.

За висновком відповідача, ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» здійснило безпідставне документальне оформлення господарських операцій із вказаними вище контрагентами-постачальниками, чим порушило норму частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункти 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС, які були залишені без задоволення, а висновки - без змін.

На підставі висновків, зроблених в акті перевірки, відповідач 27.01.2020 прийняв щодо податкового обліку Товариства податкове повідомлення-рішення №0002520504, яким ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 66 033 240, 00 грн, у тому числі, за податковими зобов`язаннями на 44 022 160, 00 грн, за фінансовими (штрафними) санкціями на 22 011 080, 00 грн.

12.02.2020 ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» подало скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення - рішення від 27.01.2020 №0002520504.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.03.2020 №10475/6/99-00-08-05-01-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням - рішенням обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій цієї статті.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

На такі ж висновки Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, від 27.01.2020 у справі №640/19386/18 посилається і ГУ ДПС у касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у цій справі (№ 640/7706/20) судових рішень.

Цю правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, виснувавши, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що 23.05.2020 набрали чинності зміни до статті 112 ПК, внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, що до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Велика Палата підтвердила, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Заперечуючи проти висновку судів першої та апеляційної інстанцій про реальний характер господарських операцій ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» з придбання товарів у ТОВ «ТЕЙМЕЛ», ТОВ «СЕРБЕН», ТОВ «ХІОНА ГРУП», ТОВ «ІВЕРІОН ФОРТ», ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «БАЗІЛІОН ГРУП», ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ», ТОВ «СТОК ХОЛД», ТОВ «БРАЙТОН ПУЛЬС», відповідач у касаційній скарзі посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки.

Відхиляючи такі доводи відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що надані позивачем документи (господарські договори поставки, специфікації, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, подорожні листи, платіжні доручення, договори про уступку права вимоги до позивача, конкретних перелік яких із зазначенням номеру, дати, змісту досліджено в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2020 та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021) відповідають вимогам, встановленим правовими нормами, зокрема нормами частини другої статті 9 Закону №996-XIV до первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності і в сукупності підтверджують здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Також суди взяли до уваги висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи від 29.05.2020 №12898/12899/20-72/14394/14395/20-72, згідно з яким висновки акта перевірки документально не підтверджуються.

На противагу таким висновкам судів попередніх інстанцій ГУ ДПС не наводить доводів, що позивач самостійно склав первинні документи та вніс до них недостовірну інформацію щодо придбаних товарів та\або щодо їх постачальників. Так само відповідач не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів в первинних документах, на підставі яких сформував показники податкового обліку щодо сум податкового кредиту. В матеріалах справи відсутні докази, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, ГУ ДПС у касаційній скарзі не наводить.

Інші обставини, які б у своїй сукупності свідчили на користь висновку про безтоварний характер господарських операцій позивача з ТОВ «ТЕЙМЕЛ», ТОВ «СЕРБЕН», ТОВ «ХІОНА ГРУП», ТОВ «ІВЕРІОН ФОРТ», ТОВ «ВЕРДЕР АКТИВ, ТОВ «БАРСА ІНТЕРПРАЙМ», ТОВ «ДИПЛОМАТ УНІВЕРС», ТОВ «БАЗІЛІОН ГРУП», ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ», ТОВ «СТОК ХОЛД», ТОВ «БРАЙТОН ПУЛЬС», під час судового розгляду не встановлені.

Застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19. Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 06.06.2018 у справі №П/811/2247/14, від 27.01.2020 у справі №640/19386/18, на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко І.В. Дашутін М.М. Яковенко