Постанова

від 15.04.2021 по справі 640/7706/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7706/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 22.12.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ЕЛЕКТРОНІКА до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю НІК-ЕЛЕКТРОНІКА звернулося з позовом до суду, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2020 року №0002520504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено.

30 листопада 2020 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка обґрунтована тим, що судом не вирішено питання про розподіл судових витрат в частині витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката згідно до Договору від 24 грудня 2019 року №2412/1 про надання правничої допомоги та вартості проведення економічної експертизи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ЕЛЕКТРОНІКА про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №640/7706/20 задоволено. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ЕЛЕКТРОНІКА понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 66033,24 грн. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ЕЛЕКТРОНІКА понесені ним витрати на проведення економічної експертизи у розмірі 49032,00 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.

Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зауважує, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повинно бути співмірним зі складністю справи, однак в даному випадку, стягнення такої суми витрат з відповідача є завищеним не є справедливим. Крім того, вказує на відсутності підстав стягнення витрат на проведення експертизи, оскільки дане питання було ініційовано позивачем а не судом.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було порушено питання щодо стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 63033,24 грн та витрат, пов`язаних з проведенням економічної експертизи у розмірі 49032,00 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року №2412/1, укладений між Адвокатським бюро Савельїчева Олександра та ТОВ НІК - ЕЛЕКТРОНІКА ;

- додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року №2412/1;

- акт приймання - передачі наданої правничої допомоги;

- платіжне доручення від 26 травня 2020 року №17131;

- акт здачі - приймання висновку експертів від 29 травня 2020 року №12898/12899/20-72/14394/14395/20-72;

- платіжне доручення від 21 травня 2020 року №22 на суму 50993,28 грн.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року №2412/1 виконавець зобов`язується за завданням замовника надати правничу допомогу (послуги) з питань захисту прав та інтересів замовника в адміністративних судах щодо оскарження та скасування податкового повідомлення - рішення від 27 січня 2020 року №0002520504 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 66033240,00 грн у відповідності до чинного законодавства України, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги.

Згідно з пунктом 3.1 вказаного договору вартість послуг (гонорар) виконавця становить 0,1 % від суми, на яку будуть зменшені суми грошових зобов`язань за податковим повідомленням - рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 27 січня 2020 року №0002520504.

У відповідності до акту приймання - передачі наданої правничої допомоги від 25 листопада 2020 року вартість послуг виконавця склала 66033,24 грн.

Судом першої інстанції вірно вказано, що витрати на виконання договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року №2412/1, відносяться до витрат на професійну правничу допомогу та, в розумінні приписів статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, є судовими витратами позивача.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати на виконання договору про надання правової допомоги від 24 грудня 2019 року №2412/1, що підтверджуються платіжним дорученням від 26 травня 2020 року №17131 на суму 63033,24 грн, а також витрати на проведення економічної експертизи, що підтверджуються платіжним дорученням від 21 травня 2020 року №22 на суму 50 993, 28 грн, є витратами, що пов`язані з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами, а також враховуючи, що ненадання відповідачем до суду будь-яких заперечень щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу та проведення економічної експертизи чи клопотання про зменшення таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ НІК - ЕЛКТРОНІКА витрат на правову допомогу у розмірі 66033,24 грн, а також, пов`язаних із проведенням економічної експертизи у розмірі 49032,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати є обґрунтованими, є співмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.

Враховуючи викладене у сукупності, а також фактичний об`єм виконаної роботи та її складність, суд вірно встановив, що заявлені до відшкодування витрати є розумними, обгрунтованими, справедливими та співмірними.

При цьому, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи те, що наданими до суду доказами витрати на правничу допомогу та проведення економічної експертизи у справі підтверджено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Апелянтом так і не було спростовано обгрунтованість розміру присуджених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу адвоката та проведення економічної експертизи, а лише здійснено посилання на неспівмірність таких витрат, проте без належних доказів в контексті того, в чому саме полягає помилковість висновків суду першої інстанції під час вирішення заяви.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення , а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 19.04.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна