Ухвала

від 11.05.2023 по справі 352/1031/23

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/1031/23

Провадження № 2-з/352/5/23

УХВАЛА

11 травня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Олійник М.Ю. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

10 травня 2023 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тиніва І.Д. надійшла заява позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення боргу, а також одночасно була подана заява про забезпечення позову, в якій він просив:

- накласти арешт на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на гараж під номером НОМЕР_1 , загальною площею 23,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає заадресою: АДРЕСА_3 , вчиняти будь-які дії щодо уступлення (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за Договором № ЖРК/23/ІІІ про цільовий внесок у діяльність від 08.10.2021р., укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудовників 21» та ОСОБА_2 ; вчиняти будь- які дії щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №3, орієнтовною загальною площею 38,7 кв.м., на цокольному поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , у випадку введення такого об`єкта в експлуатацію.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що підставою подання позовної заяви є невиконання відповідачкою зобов`язань щодо повернення позивачу боргу у сумі 15 745(п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять) евро, що в гривневому еквіваленті становить 633 897 (шістсот тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто сім) грн., 32 349 (тридцять дві тисячі триста сорок дев`ять) доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 182 958 (один мільйон сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн., та 400 000 (чотириста тисяч) гривень, який відповідачка зобов`язувалась повернути до 10.11.2022р., згідно боргової розписки від 13.10.2022р.

Під час надання відповідачці у борг грошових коштів у сумах вище зазначених, остання, з метою доведення реального наміру повернення боргу, в рахунок забезпечення своїх боргових зобов`язань залишила позивачеві на зберігання оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 , а також оригінал договору № ЖРК/23/ІІІ про цільовий внесок у діяльність від 08.10.2021р., на підставі якого відповідачка набула майнові права на нерухоме майно, яке буде створено в майбутньому.

Для ефективного захисту та поновлення порушених/оспорюваних прав Позивача, та охорони матеріально-правових інтересів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, Позивач просив суд забезпечити його позов.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд доходить такого висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Судом з`ясовано, що між сторонами виник спір щодо стягнення коштів за договором позики і компенсаційних платежів в загальному розмірі 2 348 688,26 грн.

Відповідачу ОСОБА_2 належить таке нерухоме майно на праві спільної сумісної власності: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , вартістю 3672689 грн.; гараж під номером НОМЕР_1 , загальною площею 23,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 27250 грн.; а також майнові прав на майбутній об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №3, яке буде створене у визначені договором строки, загальною площею 38,7 кв.м., на цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_5 (23 корпус) на загальну вартість 815486 грн.

Вказані обставини підтверджені копіями відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Відтак, суд погоджується із доводами представника позивача, викладеним в заяві, і вважає, що за наявності підтвердження належності майна відповідачу, застосування заходів забезпечення позову унеможливить подальшу зміну власника зазначеного майна до закінчення розгляду справи, а вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки є тимчасовим обмеженням права розпоряджатися ним.

Згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з принципу співмірності, суд враховує, що нерухома майно належить відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, тому накладенні арешту можливе лише на її частину в розмір частки відповідно нерухомого майна.

Щодо майнових прав відповідача ОСОБА_2 , суд звертає увагу на таке:

Згідно змісту договору № ЖРК/23/ІІІ про цільовий внесок у діяльність від 08.10.2021р., укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудовників 21» та ОСОБА_2 , Кооператив зобов`язується за рахунок цільового внеску ОСОБА_2 здійснити будівництво і передати ОСОБА_2 обумовлений даним договором об`єкт - нежитлове приміщення №3, яке буде створене у визначені договором строки, загальною площею 38,7 кв.м., на цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_4 , а замовник за цим договором зобов`язується забезпечити вчасне внесення цільового внеску, цим самим забезпечивши відповідне фінансове забезпечення Об`єкту будівництва та прийняти Об`єкт у свою власність на виконання Статутних вимог Кооперативу, умов даного та для задоволення потреб у житті.

Згідно п. 1.2. договору, цільовим внеском Замовника являються грошові кошти в розмірі 815 486 (вісімсот п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) грн. 00 копійок.

Згідно абзацу 2 пункту 1.4. договору, перша частка від цільового внеску на Об`єкт нерухомості, зазначеної у п. 1.2. Договору, становить 326 616 (триста двадцять шість тисяч шістсот шістнадцять) грн. 00 копійок.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнове право - це обумовлене право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Водночас стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості фізичної особи. Згідно ч. 1 даної статті Закону, звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Виходячи з вище наведених норм Закону, наявні у позивачки майнові права на нерухоме майно, яке буде створено в майбутньому, набуті нею на підставі договору № ЖРК/23/ІІІ про цільовий внесок у діяльність від 08.10.2021р., є такими, що підлягають грошовій оцінці, та можуть відчужуватись третім особам, як в добровільному (договірному порядку), так і в примусовому, шляхом звернення стягнення на майнові права.

Відтак, за рахунок майнових прав позивачки на нерухоме майно, яке буде створено в майбутньому, а саме: нежитлове приміщення №3, яке буде створене у визначені договором строки, загальною площею 38,7 кв.м., на цокольному поверсі за адресою: АДРЕСА_4 , можуть бути задоволені майнові вимоги позивача, як кредитора, у випадку, якщо відповідачка не поверне борг через відсутність у неї грошових коштів, чи з інших причин.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що є достатні підстави, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.149,150 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Тиніва Ігоря Дмитровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про стягнення боргу - задовольнити частково.

Накласти арешт на частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Накласти арешт на частину гаражу під номером АДРЕСА_6 .

Заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , вчиняти будь-які дії щодо уступлення (відступлення) права членства та своїх зобов`язань за Договором № ЖРК/23/ІІІ про цільовий внесок у діяльність від 08.10.2021р., укладеного між Обслуговуючим кооперативом «ЖБК «Спілка забудовників 21» та ОСОБА_2 ; вчиняти будь- які дії щодо оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення №3, орієнтовною загальною площею 38,7 кв.м., на цокольному поверсі за будівельною адресою: АДРЕСА_4 , у випадку введення такого об`єкта в експлуатацію.

Копію ухвали направити заявнику, особам, яких стосуються заходи забезпечення позову - для виконання.

Ухвала підлягає до негайного виконання. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківськогоапеляційного суду протягомп`ятнадцяти днівз дняїї проголошення.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.н. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.н. НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три роки.

Суддя Максим ОЛІЙНИК