Постанова

від 08.05.2023 по справі 5/530-03

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 5/530-03 (924/1244/20)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Коломис В.В. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

скаржника ГУ ПФУ у Вінницькій області - Главацької В.

Резніка Івана Івановича

арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) (повний текст складений 02.03.2023, суддя Яроцький А.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича

до 1) Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (правонаступник Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області)

2) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (правонаступник Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринка Вінницької області)

3) Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (правонаступник Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України)

4) Вінницького обласного центру зайнятості (правонаступник Жмеринського міськрайонного центру зайнятості)

5) Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких:

47431,39 грн з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області;

35597,41 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

457,79 грн з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області

1280,12 грн з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості;

поданої у межах справи №5/530-03

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі №5/530-03 (924/1244/20), у позові ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича до відповідачів про стягнення 84 766,71 грн. незаконно перерахованих коштів відмовлено. Стягнуто з ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі №5/530-03 (924/1244/20) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №5/530-03(924/1244/20) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі №5/530-03 (924/1244/20) скасовано. Справу №5/530-03(924/1244/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

У вказаній постанові від 30.08.2022 Верховний Суд вказав, що судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заяви ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів. Верховний Суд також звернув увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги та не дослідили саму суть кредиторських вимог по кожному з відповідачів (податки, збори інші нарахування), а також не встановили рахунків за кодом класифікації та фактичного отримувача грошових коштів перерахованих арбітражним керуючим Лещенком А.М. у погашення кредиторської заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) позов задоволений частково.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 47 431,39 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 1176,18 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 35 597,41 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 882,73 грн.

Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 457,79 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 11,35 грн.

Стягнуто з Вінницького обласного центру зайнятості на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 1280,12 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Вінницького обласного центру зайнятості судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 31,74 грн.

У задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського Хмельницької області від 20.02.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що Головне управління не здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, не надає платних послуг, не має інших джерел надходжень, які керівник може вільно використовувати та розподіляти на власний розсуд. Суд не врахував, що Головне управління є бюджетною установою та веде діяльність з урахуванням кошторису видатків, який не передбачає повернення коштів підприємствам - боржникам, щодо яких здійснюється провадження у справах про банкрутство. Водночас, на законодавчому рівні не визначено порядок повернення коштів кредитором, і зокрема органом Пенсійного фонду України на рахунок боржника (банкрута). Тому, у Головного управління відсутні правові підстави та фінансові можливості щодо повернення коштів. Суд безпідставно визнав Головне управління правонаступником Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринці, що свідчить про неповне з`ясування усіх обставин справи та надання переваги позивачу.

Листом від 23.03.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

30.03.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5/530-03(924/1244/20).

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) залишено без руху. Скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази доплати 1828,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами всім учасникам справи листом з описом вкладення. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

13.04.2023 на адресу суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про винесення окремої ухвали та повернення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для винесення окремої ухвали та повернення апеляційної скарги.

14.04.2023 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшла заява про усунення недоліків, до якого долучено докази сплати 1828,90 грн судового збору за подання апеляційної скарги та докази надіслання апеляційної скарги всім учасникам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20). Розгляд апеляційної скарги призначений на 08.05.2023 об 15:10 год.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу, скасувати рішення Господарського Хмельницької області від 20.02.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Про час та місце розгляду даної скарги повідомити апелянта.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", і ліквідатором Сокольвак М.В. пропущено трирічний строк на звернення до суду із позовом, а поважності причин такого пропуску не наведено. Скаржник вважає, що встановлений ст. 43 ПК України термін на повернення помилково сплачених грошових зобов`язань закінчився у 2008 році. Постановляючи рішення про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькій області коштів у розмірі 47431,39 грн, Господарський суд у Хмельницької області не зазначив положення жодного нормативно-правового, акту який надає можливість стягнути помилково сплачені податкові зобов`язання не з бюджету, а з податкового органу. Крім того у рішенні від 20.02.2023 не надано належного аргументування причин відхилення вимог статті 43 Податкового кодексу України

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) залишено без руху. Скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази доплати 469,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду; докази надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами третій особі та Державній казначейській службі України з описом вкладення.

28.04.2023 від апелянта Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області надійшов супровідний лист з доданими платіжною інструкцією на виконання вимог ухвали суду копією платіжної інструкції №635 від 18.04.2023 та оригіналами описів вкладення та копії фіскальних чеків.

Розпорядженням керівника апарату №01-05/117 від 01.05.2023 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №5/530-03 (924/1244/20) - Коломис В.В. у період з 24.04.2023 до 05.05.2023 включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №5/530-03 (924/1244/20).

Визначено склад колегії суддів згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20): головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20). Прийнято апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) до спільного розгляду. Розгляд апеляційних скарг призначити на "08" травня 2023 р. об 15:10год.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, справу №5/530-03 (924/1244/20) передано раніше визначеній колегії суддів.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Коломис В.В., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 прийнято апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) до свого провадження у новому складі суддів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 заяву ОСОБА_2 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Савченко Г.І., судді Коломис В.В., судді Павлюк І.Ю. від розгляду апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) визнано необґрунтованою та відмовлено в її задоволенні.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та 08.05.2023 задоволені клопотання ОСОБА_2 , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області та арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній. Уточнила, що Головним управлінням оскаржується рішення в частині щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 35 597,41 грн незаконно перерахованих коштів.

В судовому засіданні арбітражний керуючий Сокольвак М.В. заперечив доводи апеляційних скарг.

В судовому засіданні Резнік І.І. заперечив доводи апеляційних скарг.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, час і дату судового засідання повідомлялися належним чином.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з апеляційної скарги відповідача-1 вбачається, що Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області оскаржує рішення в частині стягнення з останнього на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 47431,39 грн незаконно перерахованих коштів.

Враховуючи приписи ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційні скарги в межах її доводів та вимог в частині стягнення із скаржників незаконно перерахованих коштів.

Колегія суддів, розглянувши апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2003 порушено провадження у справі №5/530-03 про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Жмеринці за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011, тобто до 19.01.2013).

За результатами розгляду справи в попередньому засіданні Господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626,95 грн, з яких:

Друга черга: заробітна плата працівників 85 827,63 грн;

Третя черга: Управління ПФУ у м. Жмеринці 255 955,34 грн; ВД ФССНВ у Жмеринському районі 1 661,59 грн; Жмеринський міськрайонний центр зайнятості 10 366,99 грн; Жмеринська ОДПІ 409 828,87 грн;

Четверта черга: ПП "Монтажсервіс" - 1 665,47 грн; Обласна організація профспілки працівників радіоелектроніки та машинобудування 4 391,09 грн; СО "Жмеринські ЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго" - 196 103,22 грн; Жмеринський відокремлений підрозділ водопровідно каналізаційного господарства ВОКПВ ВКУ "Вінницяводоканал" - 2 062,54 грн; ВД ФССНВ у Жмеринському районі з сумою 561,54 грн; Управління ПФУ у м. Жмеринка з сумою 313031,06 грн;

Шоста черга (пеня, штрафи, неустойка): Управління ПФУ у м. Жмеринка з сумою 14 800,92 грн; Жмеринська ОДПІ з сумою 11 221,77 грн; Жмеринський міськрайонний центр зайнятості з сумою 1 694,09 грн.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенко А.М.

Під час ліквідаційної процедури ухвалами Господарського суду Вінницької області від 02.09.2004, від 29.11.2005 визнано поточними кредиторами ВД ФССНВ у Жмеринському районі на загальну суму 435 828,86 грн, а ухвалою від 31.06.2006 УПФУ у м. Жмеринці на суму 313031,06 грн.

Строк ліквідаційної процедури ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" неодноразово продовжувався.

У період з 19.07.2004 по 19.11.2005 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перераховано кошти (за кодом бюджетної класифікації 14010100) загалом 47 431,39 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №5 від 19.07.2004 на суму 153,00 грн, №7 від 19.08.2004 на суму 77,00 грн, №23 від 17.09.2004 на суму 3 000,00 грн, №28 від 13.10.2004 на суму 4062,39 грн, №74 від 19.11.2004 на суму 17 500,00 грн, №76 від 24.11.2004 на суму 43,00 грн, №95 від 28.12.2004 на суму 5 096,00 грн, №10 від 31.03.2005 на суму 7 000,00 грн, №81 від 31.10.2005 на суму 10 000,00 грн, №75 від 19.11.2005 на суму 500,00 грн, (призначення "оплата ПДВ" та "податок на прибуток").

У період з 20.08.2004 по 12.04.2005 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перераховано до Управління Пенсійного фонду України м. Жмеринка кошти (за кодом бюджетної класифікації 50020100) загалом 35597,41 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №16 від 20.08.2004 на суму 1629,52 грн, №67 від 27.09.2004 на суму 1120,83 грн, №36 від 13.10.2004 на суму 4688,26 грн, №84 від 04.11.2004 на суму 7244,70 грн, №73 від 17.11.2004 на суму 13802,00 грн, №89 від 15.12.2004 на суму 1952,42 грн, №39 від 07.04.2005 на суму 1800,64 грн, №27 від 12.04.2005 на суму 3359,04 грн (призначення відшкодування пільгових пенсій по списку №2 "збір на держпенсстрахування 32%").

У період з 20.08.2004 по 07.04.2005 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перераховано (за кодом бюджетної класифікації 50030100) загалом 1280,12 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №13 від 20.08.2004 на суму 96,75 грн, №64 від 27.09.2004 на суму 66,14 грн, №33 від 13.10.2004 на суму 278,77 грн, №78 від 04.11.2004 на суму 430,15 грн, №86 від 15.12.2004 на суму 101,96 грн, №24 від 07.04.2005 на суму 106,91 грн, №23 від 07.04.2005 на суму 199,44 грн, (призначення "відрахування по безробіттю 1,9%").

Згідно з платіжним дорученням №35 від 13.10.2004 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" перераховано 457,79 грн за кодом бюджетної класифікації 50070000 (призначення "страхові внески 3,12% до фонду соціального страхування від нещасних випадків та профзахворювань, по заробітній платі).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у цій справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_2 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн. та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов`язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2013 у справі №5/530-03 зобов`язано ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ОСОБА_2 , зазначивши загальну суму його вимог в розмірі 75 639,44 грн, уточнений реєстр вимог кредиторів надати суду.

Ухвалою суду від 19.08.2013 ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. повторно зобов`язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині збільшення кредиторських вимог ОСОБА_2 , а також зобов`язано виконати усі передбачені законом та постановою ВГСУ від 24.04.2012 у цій справі дії у ліквідаційній процедурі ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", докази чого надати суду.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 (залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017) у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі № 5/530-03, стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 . В частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. по результатам його діяльності із жовтня 2003 року до 12.09.2006 та встановлення суми завданих збитків відмовлено.

З ухвали Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 вбачається, що судом звернуто увагу кредитора ОСОБА_2 на те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017, встановлено, що сума 84766,71 грн є коштами, які були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн та може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.

В ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2020 звернуто увагу ліквідатора на обставини щодо спрямування 84 766,71 грн коштів на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.; вказувалось на те, що це може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн; зазначалось, що дій щодо стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн, ліквідатор Сокольвак М.В. не здійснив, будь-яких аргументованих пояснень щодо причин невиконання вищенаведених ухвал та постанов судів не навів.

20.11.2020 ліквідатор ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражний керуючий Сокольвак М.В. звернувся до суду з позовною заявою до Головного Управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області та Жмеринського міськрайонного центру зайнятості про стягнення з відповідачів 84766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з підстав неправомірних дій ліквідатора Лещенка A.M. по перерахуванню коштів в сумі 84766,71 грн з порушенням норм закону, що встановлено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області є правонаступником Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області, а ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2021 замінено у справі №5/530-03 Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 43142454) на Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150); Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є правонаступником Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринка Вінницької області; Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 41315197, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) є правонаступником Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.04.2021 замінено у справі №5/530-03 Жмеринський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 06952196) на Вінницький обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 05392714).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду даної справи є позов ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича про стягнення, на підставі статті 1212 ЦК України, з відповідачів 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких: 47 431,39 грн з Головного Управління Державної податкової служби у Вінницькій області, 35 597,41 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, 475,79 грн з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, 1 280,12 грн з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості, в порядку статті 7 КУзПБ в межах справи про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

Підставою позову визначено те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенком A.M. кошти в сумі 84 766,71 грн були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги, внаслідок чого не задоволено вимоги кредитора другої черги Резніка І.І. по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.

Неправомірність дій ліквідатора Лещенка А.М. (порушення порядку задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості, незадоволення ліквідатором вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 в сумі 6 808,15 грн) встановлено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017.

Встановлено, що незаконне перерахування грошових коштів відбулося у період з 2004 по 2005 роки, під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.2004.

При цьому, 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами); постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановляння ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказані повноваження мають здійснюватися з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням балансу інтересів всіх учасників процесу неспроможності.

Арбітражного керуючого Сокольвака М.В. призначено ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2012.

Ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. позов заявлено в порядку статті 7 КУзПБ, на підставі статті 1212 ЦК України.

Суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що такий спосіб захисту - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом пред`явлення відповідного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають у даному випадку право платнику (банку) скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності органу державної влади шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми або помилково перерахованих грошових коштів) з Державного бюджету України.

З врахуванням встановлених судом обставин справи щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №910/1806/19.

Судом встановлено, що у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012 у справі №5/530-03 зроблено наступний висновок: "В ході ліквідаційної процедури суду належить зобов`язати ліквідатора вжити заходів до повернення незаконно виплачених коштів кредиторам третьої черги та задоволити за рахунок їх часткового повернення вимоги кредитора другої черги - ОСОБА_2 ".

У постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі №5/530-03, якою касаційні скарги кредитора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ОСОБА_2 та арбітражного керуючого Лещенка А.М. залишено без задоволення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі №5/530-03 залишено без змін, зроблено наступний висновок:

"Задовольняючи скаргу кредитора ОСОБА_2 в частині визнання незаконними дій арбітражного керуючого Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" щодо порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 , суди першої та апеляційної інстанцій виходили із встановлених обставин незадоволення ліквідатором ОСОБА_1 вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 на суму 6808,15 грн, як вимог другої черги, в той час як ним було спрямовано кошти на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги на загальну суму 84766,71 грн. При цьому, доводи апеляційної скарги арбітражного керуючого Лещенка А.М. про відсутність в його діях порушень вимог законодавства про банкрутство щодо черговості задоволення вимог кредиторів боржника з посиланням на обставини набрання законної сили ухвалою місцевого господарського суду від 09.02.2006 про визнання вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 на суму 5836,51 грн лише 18.07.2006, тоді як вимоги кредиторів третьої черги задовольнялися ліквідатором ОСОБА_1 у 2005 році, апеляційним судом відхиллено, оскільки ухвала суду першої інстанції від 09.02.2006 набрала законної сили з моменту її прийняття, так як не була оскаржена в апеляційному порядку в межах процесуального строку на подання апеляційної скарги, тому в період з 09.02.2006 по 20.04.2006 (день подання кредитором ОСОБА_2 апеляційної скарги на зазначену ухвалу) в ліквідатора Лещенка А.М. було достатньо часу для внесення вимог ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі №5/530-03 набрала законної сили 28.02.2017, відповідно обставини встановлення факту щодо порушення черговості ліквідатором ОСОБА_1 у задоволенні вимог кредиторів боржника, зокрема, незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 та можливості внесення вимог ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення не потребують додаткового доведення згідно ст. 75 ГПК України.

Також у постанові Вищого господарського суду України від 07.07.2015 у даній справі (№ 5/530-03) зроблено такий висновок:

"Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відсутність норм процесуального права щодо механізму повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету в ході ліквідаційної процедури боржника не може бути підставою для відмови стороні (учаснику провадження у справі про банкрутство) в захисті його майнового права (права ОСОБА_2 на отримання заборгованості по заробітній платі у другу чергу згідно реєстру вимог кредиторів). За таких обставин, суд не позбавлений права вжити в ході ліквідаційної процедури усіх можливих заходів щодо дотримання черговості задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 , як шляхом стягнення незаконно виплаченої суми кредиторам третьої черги, так і шляхом стягнення з ліквідатора боржника, який задовольняв вимоги кредиторів з порушенням черговості, збитків, завданих таким порушенням черговості відповідно до частин 6, 8 статі 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013р., та статті 1166 Цивільного кодексу України".

Колегія суддів вважає, що вказані висновки суду касаційної інстанції спростовують доводи скаржника про те, що на законодавчому рівні не визначено порядок повернення коштів кредитором, і зокрема органом Пенсійного фонду України на рахунок боржника (банкрута), тому, у Головного управління відсутні правові підстави та фінансові можливості щодо повернення коштів. Оскільки відсутність норм процесуального права щодо механізму повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету в ході ліквідаційної процедури боржника не може бути підставою для відмови стороні (учаснику провадження у справі про банкрутство) в захисті його майнового права (права ОСОБА_2 на отримання заборгованості по заробітній платі у другу чергу згідно реєстру вимог кредиторів)

Таким чином, касаційна інстанція у справі про банкрутство (№5/530-03) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" дійшла висновків, що кошти, які були спрямовано на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги на загальну суму 84766,71 грн мали бути спрямовані на погашення заборгованості перед кредиторами другої черги, в тому числі кредитора ОСОБА_2 .

Матеріалами справи підтверджується, що за період з 19.07.2004 по 19.11.2005 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на користь відповідачів (кредиторів третьої черги) сплачено 84766,71 грн, зокрема: 47431,39 грн за платіжними дорученнями: №5 від 19.07.2004 на суму 153,00 грн, №7 від 19.08.2004 на суму 77,00 грн, №23 від 17.09.2004 на суму 3 000,00 грн, №28 від 13.10.2004 на суму 4062,39 грн, №74 від 19.11.2004 на суму 17 500,00 грн, №76 від 24.11.2004 на суму 43,00 грн, №95 від 28.12.2004 на суму 5 096,00 грн, №10 від 31.03.2005 на суму 7 000,00 грн, №81 від 31.10.2005 на суму 10 000,00 грн, №75 від 19.11.2005 на суму 500,00 грн; 1280,12 грн за платіжними дорученнями: №13 від 20.08.2004 на суму 96,75 грн, №64 від 27.09.2004 на суму 66,14 грн, №33 від 13.10.2004 на суму 278,77 грн, №78 від 04.11.2004 на суму 430,15 грн, №86 від 15.12.2004 на суму 101,96 грн, №24 від 07.04.2005 на суму 106,91 грн, №23 від 07.04.2005 на суму 199,44 грн; 35597,41 грн за платіжними дорученнями: №16 від 20.08.2004 на суму 1629,52 грн, №67 від 27.09.2004 на суму 1120,83 грн, №36 від 13.10.2004 на суму 4688,26 грн, №84 від 04.11.2004 на суму 7244,70 грн, №73 від 17.11.2004 на суму 13802,00 грн, №89 від 15.12.2004 на суму 1952,42 грн, №39 від 07.04.2005 на суму 1800,64 грн, №27 від 12.04.2005 на суму 3359,04 грн, а також 457,79 грн згідно платіжного доручення №35 від 13.10.2004.

Отже, приймаючи до уваги висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 по справі № 5/530-03 та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що перерахування позивачем (банкрутом) грошових коштів в розмірі 84766,71 грн кредиторам третьої черги були здійснені з порушенням вимог черговості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих ними коштів у розмірі 84766,71 грн є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що суд безпідставно визнав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області правонаступником Управління пенсійного фонду у місті Жмеринці.

Судом встановлено та не заперечується скаржником, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 №803 "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України", Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринці та Управління Пенсійного фонду України у Жмеринському районі Вінницької області було реорганізовано, внаслідок чого утворено Управління Пенсійного фонду у місті Жмеринці та Жмеринському районі.

При цьому, ухвалою суду першої інстанції від 28.11.2019 у справі №5/530-03 заяву управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.11.2019р. про заміну кредитора у справі №5/530-03 правонаступником задоволено. Здійснено заміну кредитора у справі №5/530-03 - Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області на його правонаступника головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Судом встановлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1055 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" вирішено перейменувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 2, в тому числі - Управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі на Жмеринське об`єднане управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Жмеринське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області приєднано шляхом реорганізації до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (правонаступник).

Вказана ухвала суду є чинною, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Щодо доводів скаржника Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про застосування ст. 43 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства. Відповідно до п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов`язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно з Кодексом України з процедур банкрутства без застосування норм цього Кодексу.

Тому судом апеляційної інстанції відхиляються посилання відповідача-1 про необхідність і можливість застосування норм Податкового кодексу України до правовідносин у даному спорі, оскільки судом не вирішується питання повернення надміру сплачених коштів відповідно до положень Податкового кодексу України, а вирішується питання про стягнення безпідставно отриманих коштів відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції досліджено та встановлені рахунки за кодом класифікації та фактичного отримувача коштів, які були перераховані у період з 19.07.2004 до 19.11.2005, що спростовує доводи скаржника в цій частині.

Разом з тим, заперечуючи проти заявлених вимог позивача, в процесі судового розгляду даної справи управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне Управління Державної податкової служби у Вінницькій області у поданих до суду запереченнях (відзивах) від 26.11.2020, 02.11.2022 та 08.11.2022 вказували на те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Сокольваком М.В. пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідачів незаконно перерахованих коштів. Отже, відповідачами заявлено про застосування позовної давності у справі № 5/530-03 (924/1244/20).

Судом встановлено, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" разом з позовом подано клопотання про поновлення строку позовної давності при прийнятті до розгляду позовної заяви, в обґрунтування якої послався на поважність причин пропуску строків, при цьому зазначив, що вимоги про стягнення незаконно перерахованих коштів з кредиторів третьої черги ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" були встановлені ліквідатору ухвалами Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020 та 19.10.2020 по справі № 5/530-03, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, за умови якщо суд визнає його пропущеним.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів вважає необхідним вказати, що строки позовної давності є матеріальними строками порушених прав та законних інтересів, а також часовими межами існування суб`єктивного права у порушеному стані. Обчислення строків залежить від конкретних обставин і змісту правовідносин, а їх порушення тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

Тлумачення частини п`ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

Для спірних відносин (стаття 1212 ЦК України) застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі №922/5094/14).

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права. У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.03.2020 у справі №14/325"Б".

Судом встановлено, що відомості про перерахування грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн були відомі ліквідатору Сокольваку М.В. з часу винесення відповідних постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Вищого Господарського суду України від 28.02.2017 по справі № 5/530-03, однак, будь-яких дій ліквідатором до дати подання даного позову здійснено не було.

При цьому кредитор ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав внаслідок не внесення вимог ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення саме у період з 09.02.2006 по 20.04.2006.

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначено вище, вимоги ліквідатора про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у погашення кредиторських вимог, викладені у позові, заявлені до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Вінницького обласного центру зайнятості.

Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

20.11.2020 (разом з позовною заявою) ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. подано до суду клопотання з вимогою поновити строк позовної давності у спорі про стягнення незаконно перерахованих коштів у сумі 84 766,71 грн. у справі № 5/530-03.

Водночас, слід зауважити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).

З огляду на викладене, суд вважає за належне прийняти до уваги те, що про порушення арбітражному керуючому Сокольваку М.В. стало відомо з ухвали Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, а також ухвал Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020 та 19.10.2020 по справі № 5/530-03.

А саме, в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 зверталася увага ліквідатора на те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, встановлено, що сума 84 766,71 грн. є коштами, які були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн. та може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.

В ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2020 зверталася увага ліквідатора на обставини щодо спрямування 84 766,71 грн коштів на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн; вказувалось на те, що це може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.; зазначалось, що дій щодо стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн, ліквідатор Сокольвак М.В. не здійснив, будь-яких аргументованих пояснень щодо причин невиконання вищенаведених ухвал та постанов судів не навів.

Суд враховує, що Законом України №2996-IV (2996-15) від 19.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.3 було ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця. "Україна бере на себе зобов`язання, які випливають із частин ІІ та IІI цієї Конвенції, що передбачає захист вимог працівників за допомогою привілею та захист вимог працівників установою-гарантом".

Стаття 11 Конвенції МОП № 95 про захист заробітної плати 1949 року визначає, що в разі банкрутства або судової ліквідації компанії/підприємства, зайняті там працівники будуть розглядатися як привілейовані кредитори стосовно зарплати, яка їм належить. У межах категорії привілейованих кредиторів (їх може бути більше ніж один) національне законодавство країни може визначати пріоритетність, яким наділяється заробітна плата в межах цієї категорії. У цьому випадку заробітна плата як пріоритетна категорія заборгованості має бути повністю виплачена, перш ніж свою частку активів зможуть вимагати звичайні кредитори.

Також приймається до уваги тривалість розгляду справи, її неодноразове зупинення, неодноразове оскарження судових рішень, усунення попередніх арбітражних керуючих, неналежне виконання арбітражним керуючим Лещенком А.М. обов`язків.

При цьому, слід зауважити на тому, що відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вказані повноваження мають здійснюватися з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням балансу інтересів всіх учасників процесу неспроможності.

Дії ліквідатора - арбітражного керуючого Сокольвака М.В. (заявлення цього позову) направлені на формування ліквідаційної маси та повернення безпідставно перерахованих грошових коштів на ліквідаційний рахунок та на задоволення вимог кредиторів в порядку, встановленому КУзПБ.

Застосовуючи наведені вище положення ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, враховуючи характер спірних правовідносин, керуючись засадами здійснення господарського судочинства, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів позивача та кредитора у справі про банкрутство ВАТ Жмеренський завод Сектор №5/530-03 Резніка І.І., господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання причин пропуску арбітражним керуючим ліквідатором ВАТ Жмеренський завод Сектор Сокольваком М.В. строків позовної давності поважними.

З метою недопущення порушення прав позивача та кредитора у справі про банкрутство ВАТ Жмеренський завод Сектор №5/530-03 Резніка І.І. на доступ до правосуддя, визначених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.129 Конституції України, для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, строк позивачем пропущено з поважних причин, у зв`язку з чим такий строк підлягає поновленню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у даному випадку застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України), оскільки спірні правовідносини врегульовані ст. 1212 ЦК України, а не Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності, необхідність поновлення строку позовної давності та, відповідно, задоволення позовних вимог в частині стягнення 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких: 47431,39 грн з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області; 35597,41 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Щодо позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України судом враховується таке.

Згідно з приписами пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

У розумінні зазначеного Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку).

Згідно з пунктом 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

В частині 2 цієї статті зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням положень статті 6 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частина перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

У постанові від 16.04.2020 у справі №804/5950/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що за відсутності в законодавстві України такої підстави (у даній справі - не знаходиться на обслуговуванні та не має відкритих рахунків) для повернення виконавчого документа, з якої накази суду були повернуті стягувачу без виконання, дії ГУДКС України щодо повернення без виконання наказів про примусове виконання рішень судів є протиправними.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

На вищевказані обставини звертав увагу також і Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №5/530-03 (924/1244/20), направляючи дану справу на новий розгляд.

Згідно з ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів відповідно до встановленого порядку, а не відповідають за зобов`язаннями державних органів та інших юридичних осіб.

Враховуючи, що спірні кошти перераховувались в рахунок погашення вимог кредиторів, а не як самостійні сплати в бюджет, а також те, що окремо до Державної казначейської служби України самостійних позивних вимог позивачем не висувалось, а остання була залучено до участі у справі, як орган який буде виконувати рішення суду, у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України належить відмовити.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за наявності обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Суд звертає увагу на висновки ЄСПЛ у рішеннях від 26.07.2012 у справі "Савіцький проти України" (Savitskyy v. Ukraine, заява № 38773/05), від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" (Globa v. Ukraine, заява № 15729/07) та від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (Chizhov v. Ukraine, заява № 6962/02), в яких цей суд наголосив на недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

Таким чином, доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на скаржників відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №5/530-03 (924/1244/20) повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "11" травня 2023 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.