Ухвала

від 10.05.2023 по справі 5/25-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

10 травня 2023 року Справа № 5/25-38 по скарзі Акціонерного товариства Орлея

на дії Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

по справі №5/25-38

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"

про звернення стягнення на заставлене майно

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від стягувача: н/з

від боржника: н/з

від ВДВС: Самчук О.П., довіреність від 06.03.2023

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Савчук І.А., посвідчення від 01.03.2023.

встановив: 01.05.2023 на адресу суду надійшла скарга Акціонерного товариства Орлея на дії Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), згідно якої просить зобов`язати ДВС вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника та винести постанову про закінчення виконавчого провадження (том 23, а.с. 154-172).

Ухвалою суду від 01.05.2023 скаргу Акціонерного товариства Орлея на дії Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 10.05.2023 об 11 год. 00 хв. Зобов`язано Луцький відділ ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) до 08.05.2023 подати суду пояснення по суті скарги з посиланням на докази, матеріали виконавчого провадження для огляду у судовому засіданні. Запропоновано прокуратурі, стягувачу до 08.05.2023 подати суду пояснення по суті скарги.

05.05.2023 на адресу суду надійшли пояснення ДВС, у яких зазначає, що 25.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54506075 по виконанню наказу суду від 17.09.2007 №5/25-38.Оскільки в межах виконавчого провадження боржником не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, постанову про їх стягнення виділено в окремі виконавчі провадження. На момент закінчення виконавчого провадження будь які арешти стосовно майна боржника відсутні, доказів їх наявності боржник не подав. Таким чином відсутній предмет спору в межах даної справи, у зв`язку з чим скарга не підлягає задоволенню (том 23, а.с. 183-189).

Стягувач у клопотанні від 08.05.2023 розгляд скарги просить здійснювати без участі його представника. У вирішенні питання розгляду скарги покладається на розсуд суду (том 23, а.с. 190-193).

Волинська обласна прокуратура у поясненнях від 05.05.2023, які на адресу суду надійшли 09.05.2023, у задоволенні скарги просить відмовити у зв`язку з необґрунтованістю (том 23, а.с. 194-202).

У судовому засіданні прокурор, державний виконавець у задоволенні скарги просили відмовити.

Скаржник правом участі у судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату ,час та місце розгляду скарги, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 01.05.2023 (том 23, а.с. 182).

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи строки розгляду скарги, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.03.2007 позов задоволено та постановлено:

1.Звернути стягнення на предмет застави по договору від 20.07.2001 на користь Української державної інноваційної компанії в особі Рівненського регіонального відділення, а саме на майно ВАТ Луцький райагропостач:

1)адміністративно-складське приміщення з металевою огорожею та площадкою площею 1308,9 кв.м.;

2)склад господарських товарів площею 597,1 кв.м.;

3)склад металевий (модуль) площею 525,8 кв.м.

2.Стягнути з ВАТ Луцький райагропостач в дохід Державного бюджету 12 006 грн. 68 коп. державного мита, а також в користь ДП Судовий інформаційний центр 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання судового рішення видано накази №5/25-1 від 17.10.2007, №5/25-2 від 17.10.2007, на підставі яких державним виконавцем 21.01.2013 відкрито виконавче провадження ВП №36081363.

15.08.2017 відкрито виконавче провадження № 54506075 по виконанню наказу Господарського суду Волинської області від 17.10.2007 № 5/25-1.

Згідно із частиною 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 2, 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Такі ж норми містяться і в Законі України "Про виконавче провадження" у нині чинній редакції.

У скарзі Акціонерне товариство Орлея просить зобов`язати ДВС вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна боржника та винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з відсутністю будь яких зобов`язань перед Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (том 23, а.с. 154-172).

У листі-відповіді від 06.03.2023 на заяву АТ «Орлея» від 30.01.2023 про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, ДВС зазначає, що на даний час державним виконавцем вживаються заходи щодо виконання вимог ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮ України від 02.04.2012 №512/5. Після завершення виконавчого провадження відповідні документи будуть направлені на адресу боржника (том 23, а.с. 160-162).

Згідно листа Державної інноваційної фінансово-кредитної установи від 20.12.2022 №07-528/22 (том 23, а.с. 163) станом на 20.12.2022 ПАТ «Орлея» немає заборгованості перед установою.

25.04.2023 ДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54506075 по виконанню наказу суду від 17.10.2007 №5/25-1, якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (том 23, а.с. 185).

Згідно інформаційної довідки з державних реєстрів від 05.05.2023 арешти, накладені на майно боржника в межах виконавчого провадження №54506075 відсутні (том 23, а.с. 186-188).

Ст. 343 ГПК України передбачає за результатами розгляду скарги право суду задовольнити вимоги скаржника або відмовити у задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене, закінчення виконавчого провадження №54506075 постановою від 25.04.2023, відсутність доказів наявності будь яких арештів, накладених на майно боржника, в межах вказаного виконавчого провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги.

При цьому судом враховано наявність виділеного органом ДВС виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, яке не є предметом спору в межах даної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст. ст. 234, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства «Орлея» від 27.04.2023 на дії Луцького відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 11.05.2023

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук