Рішення

від 10.05.2023 по справі 140/10710/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10710/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Таранко Дмитра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася в суд з позовом до приватного виконавця Таранко Дмитра Вікторовича (відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов у ВП №66111527 від 15.07.2021 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні постанови прийняті у межах виконавчого провадження №66111527 з примусового виконання виконавчого листа №161/6436/13-ц виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, згідно з яким в рахунок погашення наявної перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором № 151208К53 від 08.10.2008 та Кредитним договором № 151208К54 від 08.10.2008, укладеними в рамках Генеральної угоди № 151208N4 від 08.10.2008, а також за Кредитним договором № 151208К31 від 13.06.2008 в розмірі 33203495,09 дол. США (що складає 265 395 536, 25 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 26.03.2013) та 689 749,37 грн, звернути стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за Договором застави № 151209Z175 від 15.12.2009 року, а саме: Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» Код ЄДРПОУ 00446598, вид цінних паперів: прості іменні акції Код ISINUA1400671004, кількість цінних паперів, що передаються в заставу, шт.:558 495 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять штук), номінальна вартість, грн:0,05 (нуль гривень 5 копійок), номінальна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн:27 924,75 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 75 коп.), заставна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 1 812 374,00 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч п`ятдесят три гривні 00 коп.); частка у, статутному фонді емітента 19,087%, що належать ОСОБА_2 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 10,12.2009.

Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат», код ЄДРПОУ 00446598, вид цінних паперів: прості іменні акції, код ISIN; UA1400671004, кількість цінних паперів, що передаються в заставу, шт.:1 116 800 (один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот штук); номінальна вартість, грн.:0,05 (нуль гривень 5 копійок), номінальна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 55 840,00 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.); заставна вартість цінних паперів, які передаються в заставу: грн.: 3 624 132,00 (три мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сто тридцять дві гривні 00 коп.); частка у статутному фонді емітента 38,174 %, що належать ОСОБА_3 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 № 005624 від 10.12.2009, з визначенням способу реалізації предметів застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» судовий збір в розмірі 3 441,00 гривень по 1 147,00 (одній тисячі сто сорок сім) грн, з кожного.

Позивач вказує на те, що виконавчий лист № 161/6436/13-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.11.2013 у справі № 161/6436/13-ц, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили (23.10.2013), тобто такий строк закінчився 23.10.2014.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII - виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Вказує на те, що у виконавчому провадженні № 66111527 постанова відповідача про стягнення з боржника основної винагороди від 15.07.2021 містить, зокрема, відомості про виконавчий лист № 161/6436/13-ц виданий 28.11.2013 Луцьким міськрайонним судом Волинської області та про спосіб виконання рішення суду згідно резолютивної частини судового рішення у справі № 161/6436/13-ц, а також постановлено зокрема стягнути солідарно з боржника: ОСОБА_3 на користь стягувача - приватного виконавця Таранко Д.В. основну винагороду у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349,5 дол.США (USD) та 114,70 грн.

При цьому пунктом 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» передбачено, що приватний виконавець, який забезпечив повне чи часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Окрім того, згідно з висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 02.07.2014 (справа № 6-79цс14), аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов`язання) валютою платежу (засобом погашення грошового зобов`язання) і його виконання є національна валюта України - гривня. Відповідно, у національній валюті України підлягають обчисленню і стягненню й інші складові грошового зобов`язання (пеня, штраф, неустойка, проценти) та виплати, передбачені ст. 625 ЦК України, однак в оскаржуваній постанові такі суми вказані у доларах США.

З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи з урахуванням §2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) (а.с.21).

Ухвалою суду від 27.10.2021 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням в цивільній справі №161/13097/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Таранка Д.В. про визнання незаконними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії.Ухвалою суду від 10.05.2023 за клопотанням відповідача провадження у даній справі було поновлено.

У судове засідання, призначене на 10 год. 10.05.2023 сторони не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. При цьому, від представника позивача та від відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Частиною дев`ятою статті 205 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, оскільки неприбуття у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, перевіривши доводи позивача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Згідно частини 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 23.10.2013 набрало законної сили рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі №161/6436/13-ц, відповідно до якого було вирішено в рахунок погашення наявної перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором № 151208К53 від 08.10.2008 та Кредитним договором № 151208К54 від 08.10.2008, укладеними в рамках Генеральної угоди № 151208N4 від 08.10.2008, а також за Кредитним договором № 151208К31 від 13.06.2008 в розмірі 33203495,09 дол. США (що складає 265 395 536, 25 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 26.03.2013) та 689 749,37 грн, звернути стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за Договором застави № 151209Z175 від 15.12.2009 року, а саме: Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» Код ЄДРПОУ 00446598, вид цінних паперів: прості іменні акції Код ISINUA1400671004, кількість цінних паперів, що передаються в заставу, шт.:558 495 (п`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять штук), номінальна вартість, грн:0,05 (нуль гривень 5 копійок), номінальна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн:27 924,75 (двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 75 коп.), заставна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 1 812 374,00 (один мільйон вісімсот дванадцять тисяч п`ятдесят три гривні 00 коп.); частка у, статутному фонді емітента 19,087%, що належать ОСОБА_2 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 10,12.2009.

Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат», код ЄДРПОУ 00446598, вид цінних паперів: прості іменні акції, код ISIN; UA1400671004, кількість цінних паперів, що передаються в заставу, шт.:1 116 800 (один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот штук); номінальна вартість, грн.:0,05 (нуль гривень 5 копійок), номінальна вартість цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 55 840,00 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.); заставна вартість цінних паперів, які передаються в заставу: грн.: 3 624 132,00 (три мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сто тридцять дві гривні 00 коп.); частка у статутному фонді емітента 38,174 %, що належать ОСОБА_3 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 № 005624 від 10.12.2009, з визначенням способу реалізації предметів застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» судовий збір в розмірі 3 441,00 гривень по 1 147,00 (одній тисячі сто сорок сім) грн, з кожного.

На виконання вищевказаного рішення, Луцьким міськрайонним судом 28.11.2013 виданий виконавчий лист №161/6436/13-ц стосовно боржника ОСОБА_3 (у даний час боржник змінила прізвище на ОСОБА_5 , у зв`язку з укладенням шлюбу 04.09.2015 з ОСОБА_6 (актовий запис №1390)). Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлений до 24.10.2014 (а.с.39).

15.07.2021 приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В., розглянувши заяву про примусове виконання виконавчого листа №161/6436/13-ц виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, на підставі ст.ст. 3, 4, 24 -27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрив ВП № 66111527 відносно боржника ОСОБА_3 (на даний час ОСОБА_1 ). У пункті 3 вказаної постанови зазначено: стягнути солідарно з боржника основну винагороду в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349, 5 дол США та 114, 70 грн (а.с. 35 (зворот)-37).

Цього ж дня 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранко Д.В. винесені постанова ВП №66111527 про стягнення солідарно з боржника ОСОБА_3 (на даний час ОСОБА_1 ) основної винагороди в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349, 5 дол США та 114, 70 грн та постанова ВП №66111527 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження 150 грн (а.с. 9-11).

Вважаючи постанови від 15.07.2021 ВП №66111527 про стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження такими, що порушують її права та інтереси, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження (Закон №1404-VІІІ, який набрав чинності 05.10.2016).

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Зазначеною нормою Закону №1404-VІІІ вказано на порядок виконання та правового регулювання саме виконавчих дій, а не виконавчого провадження.

З урахуванням пункту 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VІІІ кожна окрема виконавча дія та відповідно прийнята постанова державного виконавця в межах виконавчого провадження має вчинятися (прийматися) на підставі того нормативно-правового акта, під час дії якого вона була розпочата.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Приписами абзацу другого частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ, частини четвертої статті 27 №1404-VIII визначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1404-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на час прийняття спірної постанов, тобто, станом на 15.07.2021) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. В такій редакції частина друга статті 27 названого Закону діє з 28.08.2018 у зв`язку із набранням чинності Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання (далі Закон №2475-VIII).

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону №1404 виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

З вказаних правових норм слідує, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, та його розмір становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач. Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

У розглядуваному випадку виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 161/6436/13-ц виданого 28.11.2013 Луцьким міськрайонним судом Волинської області відкрите 15.07.2021, а водночас з відкриттям відповідач на виконання ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» правомірно виніс постанови у ВП №66111527 від 15.07.2021 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Слід зазначити, що основним аргументом у позовній заяві було те, що відповідач безпідставно відкрив виконавче провадження у зв`язку із тим, що на думку позивача, стягувачем ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» був пропущений строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 161/6436/13-ц виданого 28.11.2013 Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Однак, суд не бере до уваги такі аргументи позивача з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області розглядалась справа №161/13097/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Таранка Д.В. про визнання незаконними дій, скасування постанов та зобов`язання вчинити дії. Юридично важливою обставиною є те, що ОСОБА_1 у скарзі на дії приватного виконавця, що розглядалась Луцьким міськрайонним судом Волинської області, просила визнати протиправною та скасувати постанову ВП №66111527 про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2021 винесену приватним виконавцем Таранко Д.В. з посиланням на ту обставину, що приватний виконавець Таранко Д.В. неправомірно відкрив виконавче провадження та наклав арешт на майно боржника, оскільки стягувачем був пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08.12.2021 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича у виконавчому провадженні №66111527 з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у цивільній справі №161/6436/13-ц за позовом Публічного акціонерного товаристваДержавний експортно-імпортний банк Українидо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовлено.

Зокрема, в ухвалі Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.11.2021 вказано: «суд дійшов висновку, що виконавчий лист був повторно пред`явлений стягувачем у липні 2021 року в межах встановлених законом строків, які перервалися та які слід обраховувати починаючи з 25 червня 2021 року, коли державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу. Тому приватний виконавець 15 липня 2021 року мав всі законні підстави відкрити виконавче провадження».

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не заслуговують також на уваги доводи представника позивача відносно того, що приватний виконавець, який забезпечив повне чи часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом з огляду на таке.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - № 1403-VIII).

Статтею 31 Закону № 1403-VIII врегульовано питання винагороди приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження.

Згідно з частинами першою, другою статті 31 Закону № 1403-VII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Частиною третьою статті 31 Закону № 1403-VII визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 31 Закону № 1403-VII). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина п`ята статті 31 Закону № 1403-VII).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VII).

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина сьома статті 31 Закону № 1403-VII).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 (в редакції станом на час винесення оскаржуваної постанови) приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом №1404-VIII одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Разом з тим, приватний виконавець зобов`язаний одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення основної винагороди, в якій навести розрахунок останньої та порядок її стягнення. Така постанова виноситься незалежно від початку примусового виконання. У постанові про стягнення основної винагороди зазначається її розмір, виходячи з усієї суми стягнення за виконавчим документом або вартості майна, що підлягає передачі.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення. При цьому, при винесені постанови про відкриття та на її підставі постанови про стягнення основної винагороди виконавець позбавлений можливості визначити таку винагороду в розмірі іншому ніж 10 відсотків, суми, що підлягає примусовому стягненню.

Судом встановлено, що відповідачем з метою примусового виконання виконавчого листа №161/6436/13-ц виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області в рахунок погашення перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором № 151208К53 від 08.10.2008 та Кредитним договором № 151208К54 від 08.10.2008, укладеними в рамках Генеральної угоди № 151208N4 від 08.10.2008, а також за Кредитним договором № 151208К31 від 13.06.2008 в розмірі 33203495,09 дол. США (що складає 265 395 536, 25 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 26.03.2013) та 689 749,37 грн, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.07.2021 ВП №66111527.

Одночасно з вказаною постановою на виконання вимог статті 27 Закону №1404-VIII в цьому ж виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з солідарно з боржника ОСОБА_3 (на даний час ОСОБА_1 ) основної винагороди в розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349, 5 дол США та 114, 70 грн.

Разом з тим, визначаючись із розрахунком суми винагороди, що підлягає стягненню в межах даного виконавчого провадження суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (частина шоста статті 48 Закону № 1404-VIII).

У даному випадку відповідачем суму основної винагороди визначено у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349, яка обрахована як 10 відсотків від суми заборгованості за Кредитним договором № 151208К53 від 08.10.2008 та Кредитним договором № 151208К54 від 08.10.2008, укладеними в рамках Генеральної угоди № 151208N4 від 08.10.2008, а також за Кредитним договором № 151208К31 від 13.06.2008 в розмірі 33203495,09 дол. США (що складає 265 395 536, 25 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 26.03.2013) та 689 749,37 грн.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в оскаржуваній постанові про стягнення з боржника основної винагороди, вказано про стягнення такої солідарно з боржника ОСОБА_3 (а не особисто). При цьому, при винесені постанови про відкриття та на її підставі постанови про стягнення основної винагороди виконавець позбавлений можливості визначити таку винагороду в розмірі іншому ніж 10 відсотків, суми, що підлягає примусовому стягненню.

А відтак вказана постанова є правомірною та такою, що цілком відповідає вимогам Законів України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що за своїм змістом основна винагорода (виконавчий збір) є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, лише за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Зокрема, таке тлумачення позивача грунтується на положеннях статті 27 Закону №1404-VIII у редакції, яка діяла до 28.08.2018, у якій передбачалось, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Однак, позивачем не враховано, що редакція вказаної частини другої статті 27 цього Закону (як і на сьогодні так і станом на час винесення оскаржуваної постанови) розмір виконавчого збору ставить у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З вищевикладеного слідує, що оскаржувана постанова про стягнення основної винагороди від 15.07.2021 ВП №66111527 винесена підставно і правомірно згідно з вимогами статті 27 Закону №1404-VІІІ (одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №66111527 з виконання виконавчого листа №161/6436/13-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області.

Не заслуговують на увагу доводи позивача відносно того, що в оскаржуваній постанові вказана сума у доларах США, оскільки відповідачем використано формулювання «про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320349,5 дол. США (USD) та 114,70 грн». Таким чином, приватний виконавець не вказав в оскаржуваній постанові суму у доларах США (не в національній валюті), лише зазначив, що така сума (розрахована у гривнях) має бути еквівалентна до певної суми доларів США.

Не підлягає також до задоволення позовна вимога про скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.07.2021ВП №66111527 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5. Зокрема, до витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку; 3) послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій; 4) послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 5) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 6) послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; 7) банківські послуги при операціях з іноземною валютою; 8) сплата судового збору; 9) плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем 15.07.2021 правомірно відповідно до статті 42 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 150 грн.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця Таранка Д.В. про визнання протиправними та скасування постанов слід відмовити, оскільки відповідач приймаючи оскаржувані постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України «Про виконавче провадження» та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову відсутні підстави для відшкодування позивачу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 268, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця Таранко Дмитра Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанов у ВП №66111527 від 15.07.2021 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 287 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: приватний виконавець Таранко Дмитро Вікторович (43020, Волинська область, місто Луцьк, вул. Рівненська, 53, РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складений 10 травня 2023 року

Суддя Т.М. Димарчук