Постанова

від 11.05.2023 по справі 640/19482/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19482/22 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Кофемакс» звернулось до суду з позовом, у якому просило суд визнати протиправним і скасувати у повному обсязі податкові повідомлення - рішення від 24.12.2021 року № 00046480702, № 00046460702, № 00046410702, № 00046430702, № 00046530702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кофемакс» посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати вказану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що з огляду на введення дистанційного режиму роботи, заступник директора з економіки (бухгалтер) ТОВ «Кофемакс» не працювала в офісі та не мала безпосереднього доступу до усіх первинних документів.

В обґрунтування пропуску строку звернення до суду апелянт зазначає, що для підготовки значного обсягу первинних документів та порівняльних таблиць, що були додані до позовної заяви та мають критичне значення для доведення незаконності податкових повідомлень-рішень, необхідно було витратити значні обсяги робочого часу, а тому позивач об`єктивно не міг підготувати та подати позовну заяву протягом одного місяця.

Окрім цього, апелянт зазначає, що однією із причин пропуску процесуального строку стали постійні повітряні тривоги на території м. Києва та повідомлення про вибухи, які унеможливлювали нормальну роботу позивача та підготовку позовної заяви у встановлений строк.

Від Головного управління ДПС у м. Києві 09.05.2023 року до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 року позовну заяву ТОВ «Кофемакс» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску місячного строку та зазначенням обставин, які унеможливили звернення позивача протягом одного місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п.56.17 статті 56 Податкового кодексу України, а також надати документ про сплату судового збору у встановленому розмірі.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку, яка обґрунтована тим, що зважаючи на повномасштабну війну, яка триває, а також на постійну загрозу ракетних ударів, що супроводжується повітряними тривогами, зазначене впливає на нормальну роботу товариства.

Крім того, з 07.03.2022 року запроваджена дистанційна робота всіх працівників без виключення, документи товариства передані на зберігання директору товариства, а деякі працівники звільнились, що суттєво зменшило кількість осіб, яких можна було задіяти для підготовки додатків до позовної заяви.

Однак, суд першої інстанції повернув позовну заяву ТОВ «Кофемакс» на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не встановив жодних доказів щодо фізичної неможливості звернення позивача до суду у місячний строк, а вказані в заяві про поновлення строку обставини, визнав неповажними.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п. 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З матеріалів справи встановлено, що рішення за результатами розгляду скарги №7208/6/99-00-06-01-03-06 від 14.07.2022 було отримано ТОВ «Кофемакс» 16.08.2022, однак із адміністративним позовом позивач звернувся до суду 08.11.2022 року.

Щодо доводів апелянта про поновлення строку на звернення до суду у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, триваючою широкомасштабною збройною агресія Російської Федерації проти України, загрозами ракетних ударів по цивільних об`єктах, тривалими повітряними тривогами, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено права та обов`язки учасників справи.

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на звернення до суду із позовною заявою.

Отже, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання позовної заяви, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду у всіх абсолютно випадках.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 01.06.2022 по справі №826/3548/17.

Зазначені апелянтом причини пропуску строку на звернення до суду із позовною заявою та підстави для його поновлення, що зумовлені збройною агресією Російської Федерації проти України, не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання позовної заяви у місячний строк.

Так, в обґрунтування причин пропуску строку апелянтом зазначено, що підготовка та подача позовної заяви була ускладнена фактом перебування працівників позивача на дистанційному режимі роботи, що підтверджується наказом про переведення на дистанційну роботу від 04.03.2022 року №01/03-тр.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що за змістом статті 60 Кодексу законів про працю України, на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

З наведеного вище слідує, що дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи не нівелює обов`язку працівників підприємства належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності товариства та виконання керівником і працівниками товариства своїх функціональних обов`язків, а відтак позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне звернення з позовною заявою.

Щодо доводів апелянта про те, що для підготовки та подання позовної заяви необхідно було витратити значні обсяги робочого часу у зв`язку із підготовкою великої кількості первинних документів та порівняльних таблиць, колегія суддів зазначає наступне.

Неналежна організація процесу з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

За вказаних обставин, зважаючи на недоведеність з боку позивача поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, у тому числі, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про законність та обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви позивачеві на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Порушень норм процесуального права судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не допущено.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко