Постанова

від 28.09.2023 по справі 640/19482/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 640/19482/22

адміністративне провадження № К/990/20279/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року (суддя-доповідач Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

у с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» (далі за текстом - ТОВ «Кофемакс», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№00046480702, 00046460702, 00046410702, 00046430702, 00046530702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2022 року позовну заяву Товариства залишено без руху у зв`язку із наявністю у ній недоліків та запропоновано позивачу у встановлений судом строк подати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, а також документ про сплату судового збору за подання позовної заяви.

На виконання вимог ухвали окружного суду Товариством подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду та докази оплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Товариство подало до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 травня 2023 року залишив скаргу Товариства без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року - без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, ТОВ «Кофемакс» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення й направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник вказує, що факт звернення Товариства до контролюючого органу із листом від 12 серпня 2022 року з вимогою надати копію рішення, прийнятого за результатами розгляду адміністративної скарги на податкові повідомлення-рішення, свідчить про те, що контролюючий орган не виконав власного обов`язку із надіслання позивачу копії такого рішення за результатами адміністративного оскарження. Така процесуальна бездіяльність податкового органу призвела до того, що ДПС України порушила строк розгляду скарги платника податку більш, ніж на чотири місяці, без жодних правових наслідків для фіскального органу та, в той же час, - з вкрай негативними для підприємства (пропуск строку звернення до суду). Повертаючись до, власне, обставин, які перешкоджали позивачу звернутись до суду першої інстанції до суду в установлений процесуальним законом строк, позивач наполягає на тому, що Товариство діяло за низки факторів, які свідчили про порушення нормального режиму функціонування підприємства. Більше того, на підтвердження таких обставин позивачем надано до суду докази, які свідчили про поважність причин пропуску такого строку (внутрішні накази підприємства, протокол опитування адвокатом бухгалтера Товариства, штатний розпис, витяги з вебсайтів щодо кількості оголошених у місті Києві повітряних тривог). Однак, як стверджує позивач, наведені ним обставини й докази не отримали належної оцінки у рішеннях судів попередніх інстанцій, натомість, суди поверхнево підійшли до вирішення питання поважності пропущеного строку на звернення до суду та, зрештою, дійшли помилкового, несправедливого й такого, що є проявом надмірного формалізму, висновку про відсутність правових підстав до поновлення позивачеві строку на звернення до суду з позовом щодо оскарження здійснених контролюючим органом зобов`язань на суму понад вісім мільйонів гривень.

У доводах касаційної скарги її заявник також наводить витяги з постанови Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/3744/20, у межах якої касаційний суд аналізував факт переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи поза межами офісу, що, вочевидь, може негативно позначатись на оперативності документообігу та можливості вчасно здійснити підготовку документів для подання їх до суду.

Окрім викладеного звертає увагу на рішення Верховного Суду щодо обставин пропуску учасниками справи строку на вчинення процесуальних дій, спричинених умовами воєнного стану в Україні, як таких, що можуть визнаватися поважними (постанови від 16 березня 2023 року у справі №520/23938/21, від 2 лютого 2023 року у справі №240/3085/22, від 26 січня 2023 року у справі №520/23453/21).

Як підсумок усього викладеного вище позивач вважає, що судами попередніх інстанцій надмірно суворо застосовано до Товариства наслідки пропуску процесуального строку, незважаючи на доведені належними й достовірними доказами обставини поважності причин його пропуску.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у доводах якого він заперечує проти аргументів скарги, просить залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. На думку відповідача суди як першої, такі і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що наведені апелянтом причини пропуску строку на звернення до суду не є поважними.

Так, позивачем скеровано до суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких він звертає увагу на пропуск відповідачем строку подання відзиву на касаційну скаргу. Щодо суті наведених відповідачем у відзиві доводів позивач зазначає, що застосований судами до позивача процесуальний наслідок у вигляді повернення позовної заяви не є пропорційним меті, яка має бути досягнута шляхом установлення цього обмежувального строку.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, оскаржувані судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Строки звернення до адміністративного суду регламентовано статтею 122 КАС України.

За приписами частин першої, другої, третьої означеної статті КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Своєю чергою, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Питання додержання платником податку строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення було, серед іншого, спірним у справі, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів (постанова від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19).

Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: положення пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальними щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду судом першої інстанції встановлено, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом 31 січня 2022 року.

Далі, як установлено судом першої інстанції з фактичних обставин справи, 16 лютого 2022 року Товариством подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 14 липня 2022 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2022 року №№00046480702, 00046460702, 00046410702, 00046430702, 00046530702. Означене рішення було отримано Товариством 16 лютого 2022 року.

Установивши, що останнім днем подачі даного позову до адміністративного суду було 19 вересня 2022 року, натомість, позивач звернувся до окружного суду 08 листопада 2022 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, суд першої інстанції ухвалою від 17 листопада 2022 року запропонував позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали окружного суду Товариством скеровано на адресу суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, аргументовану тим, що, повномасштабне вторгнення російської федерації, а також постійна загроза ракетних ударів, що супроводжувалась тривалими та частими оголошеннями про повітряну тривогу, вплинуло на нормальне функціонування Товариства. Крім того, з 07 березня 2022 року запроваджена дистанційна робота всіх без виключення працівників Підприємства, документи Товариства передані на зберігання директору, а деякі працівники звільнились, що, як стверджував позивач, суттєво зменшило кількість осіб, які моли б бути задіяні для підготовки позовної заяви та додатків до неї.

Надаючи оцінку наведеним позивачем доводам суд першої інстанції виходив із того, що факт запровадження на ТОВ «Кофемакс» дистанційної роботи не перешкоджав зверненню до ДПС України із листом від 12 серпня 2022 року про надання рішення за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, тобто, перебування працівників Товариства в дистанційному режимі роботи не вплинуло на забезпечення виконання необхідної для Підприємства роботи. Оскільки позивачем не надано доказів щодо фізичної неможливості звернутись до адміністративного суду у місячний строк, окружний суд констатував, що позивачем подано позовну заяву з пропуском строку звернення до адміністративного суду, а обставини, вказані в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, є неповажними. В той же час суд погодився із тим, що дійсно, обставина введення воєнного стану на території України може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду, однак в розумних межах.

Здійснюючи апеляційний перегляд ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з мотивами цього суду щодо неповажності наведених Товариством причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Апеляційний суд додатково вказав, що вказані позивачем причини пропуску строку на звернення до суду із позовною заявою та підстави для його поновлення, що зумовлені збройною агресією російської федерації проти України, не можуть вважатися об`єктивними та непереборними причинами, що унеможливлювали подання позовної заяви у встановлений законом строк.

В аспекті висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а також доводів, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Так, доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач переконливими аргументами й доказами доводив в судах попередніх інстанцій поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Зокрема, позивач наголошує у касаційній скарзі на тому, що суди не надали належної оцінки наступним аргументам: період податкової перевірки охоплював п`ять років господарської діяльності підприємства, протягом якого було складено чималу кількість документів загальною сукупністю більше тисячі аркушів; підготовка та подання адміністративного позову зайняла багато часу та зусиль, з огляду на дистанційний режим роботи підприємства та скорочення штату працівників підприємства; відсутність у бухгалтера підприємства безпосереднього доступу до первинних та інших бухгалтерських документів, які, своєю чергою, були попередньо переміщені за межі міста Києва з метою збереження; бухгалтер підприємства, працюючи у дистанційному режимі, не мала можливості належним чином виконати свої посадові обов`язки, з огляду на постійні оголошення повітряної тривоги та ракетні обстріли міста Києва та області.

Колегія суддів бере до уваги, що на підтвердження таких обставин позивачем надано до суду першої та апеляційної інстанції докази, які, на його переконання, свідчили про поважність причин пропуску такого строку, а саме: внутрішні накази підприємства (про переведення, звільнення працівників, затвердження штатного розпису), протокол опитування адвокатом бухгалтера Товариства щодо неможливості належного виконання своїх обов`язків, штатний розпис, лист про припинення надання послуг із доступу до мережі інтернет, витяги з вебсайтів щодо кількості та тривалості оголошених у місті Києві повітряних тривог та інші документи.

Поряд із тим, не всі аргументи та докази, надані позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, отримали оцінку судами попередніх інстанцій, окремі з них не згадані у судових рішеннях, як і не було зроблено судами комплексного аналізу сукупності таких доказів.

Так, поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Водночас, колегія суддів зазначає, що пропуск строку може бути визнаний судом поважним у кожному конкретному випадку з урахуванням певних обставин справи. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку суд, в межах кожної конкретної справи, надає комплексну оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Дійсно, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Водночас, колегія суддів зауважує, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

У цьому конкретному випадку в діях позивача вбачається сумлінне добросовісне ставлення до процесуальних прав і обов`язків з урахуванням об`єктивності причин (надання клопотання про поновлення строку із відповідними доказами, сплата судового збору у визначений судом строк), що, своєю чергою, може свідчити про незловживання ним своїм процесуальним правом на звернення з позовною заявою. Відтак, колегія суддів уважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість підстав поважності пропуску строку для звернення до суду у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, тому вони підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофемакс» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року скасувати, справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

С.С. Пасічник