Постанова

від 18.04.2023 по справі 907/315/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2023 р. Справа№ 907/315/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пушкарьова Н.Ф самопредставництво;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Рега Є.Є. за ордером;

від відповідача 3: Рега Є.Є. за ордером;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019

у справі №907/315/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет"

до 1) Закарпатської обласної державної адміністрації

2) Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Галини Василівни

3)Управління Мукачівської греко-католицької єпархії

третя особа Ужгородська міська рада

про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування рішення та запису про право власності,

УСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" (далі - позивач, Університет) звернувся у господарський суд з позовом до Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 1, Закарпатська ОДА), приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Галини Василівни (далі - відповідач 2, приватний нотаріус) та Управління Мукачівської греко-католицької єпархії (далі - відповідач 3, Управління єпархії), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Закарпатської ОДА №83 від 14.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45824837 від 05.03.2019;

- скасувати запис про право власності № 30571673 в реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі протиправного рішення індексний номер: 45824837 від 05.03.2019;

- зобов`язати Управління єпархії повернути майно, а саме, нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 11, законному користувачу - Університету.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.03.1999 Ужгородською міською радою (далі - третя особа, Ужгородська міськрада) було прийняте рішення, яким на баланс Університета у постійне безоплатне користування передано комунальне майно, а саме, будівлі за адресою: місто Ужгород, вулиця Замкові сходи, будинок 4; вулиця Волошина, будинок 43; вулиця Капітульна, будинок 11, але у кінці березня 2019 року позивачу стало відомо, що 28.02.2019 приватний нотаріус, на підставі розпорядження голови Закарпатської ОДА №83 від 14.02.2019, зареєструвала право власності на вищевказану будівлю по вулиці Капітульна, будинок 11, за Управлінням єпархії. При цьому, на думку позивача, норми закону не передбачають можливості і не надають обласним державним адміністраціям повноважень управління та розпорядження об`єктами комунальної власності територіальних громад.

Закарпатська ОДА, заперечуючи проти позову, посилалась на те, що спірна будівля належала Греко-католицькій кафедралі у м. Ужгороді, але була націоналізована за часів радянської влади, і згідно чинного законодавства вона підлягає поверненню у власність Управління єпархії, тому спірне розпорядження було прийняте у відповідності до норм законодавства та в межах повноважень голови Закарпатської ОДА.

Приватний нотаріус, заперечуючи проти позову, посилалась те, що згідно статті 366 Адміністративного кодексу УРСР 1927 року все майно церковних і релігійних громад в України було визнано державною власністю, тому держава є належним власником культових будівель і майна, а Закарпатська ОДА є державним органом, який реалізовує правомочності держави, як власника. Також вказувала відсутність між сторонами зобов`язальних правовідносин, що виключає можливість пред`явлення позову зобов`язального характеру, при цьому позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Управління єпархії, заперечуючи проти позову, посилалось на те, що спірна будівля належала Греко-католицькій кафедралі у м. Ужгороді, але було незаконно вилучено та в подальшому включено до переліку комунальних домоволодінь. Управління неодноразово зверталось до органів влади та місцевого самоврядування з клопотаннями про повернення вказаного майна і спірним розпорядженням голова Закарпатської ОДА, який мав на це повноваження, повернув культову споруду у власність релігійної організації, на підставі чого за Управлінням було зареєстровано право власності. Крім цього, впродовж багатьох років позивачем чи його попередником не було вчинено жодних дій, спрямованих на оформлення права свого володіння (користування на умовах оперативного управління чи повного господарського відання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд невірно ідентифікував об`єкт нерухомого майна комунальної власності (будівлю), що було повернуто у власність Управлінню єпархії; докази, які наявні у справі, свідчать про наявність двох будівель, одна з яких є культовою спорудою, а інша була передана позивачу, які не межують, однак внаслідок помилки мають тотожну адресу; передана позивачу будівля по вул. Капітульна, буд. 11, є комунальною власністю, не є і не була культовою спорудою, тому у відповідача 1 відсутні повноваження щодо розпорядження нею; Ужгородська міська рада мала право розпоряджатися вказаною будівлею; спірна будівля не передавалась з комунальної у державну власність; чинним законодавством заборонена передача будь-кому закріпленого за національними закладами майна; приватний нотаріус повинна була відмовити у державній реєстрації права власності за Управлінням єпархії.

Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти їх задоволення та просить залишити рішення без змін, посилаючись на те, що відсутні порушення норм законодавства в частині повернення спірної будівлі єпархії; наявні у справі докази свідчать, що будинок №11 по вул. Капітульній у різні періоди часу перебував у володінні греко-католицької єпархії, в подальшому передано в комунальну власність і користування позивача, що спростовує доводи по помилковість адрес та ідентифікування; держава взяла на себе зобов`язання з повернення культових будівель і майна правонаступникам тих релігійних організацій, у яких це майно було конфісковано (націоналізовано).

Відповідач 3 у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти їх задоволення та просить залишити рішення без змін, посилаючись на те, що спір про визнання протиправним рішення приватного нотаріуса розглядався Мін`юстом і у скарзі позивачу було відмовлено; Ужгородська міськрада не зверталась до суду за захистом права власності; спір про скасування запису про право власності є похідним від спору про визнання самого рішення; згідно статті 366 Адміністративного кодексу УРСР 1927 року все майно церковних і релігійних громад в України було визнано державною власністю, тому Закарпатська ОДА має повноваження ним розпоряджатись; відсутність між сторонами зобов`язальних правовідносин виключає можливість пред`явлення позову зобов`язального характеру, при цьому позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

15.01.2021 представником відповідача 3 подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження від 13.01.2020 №135/2020.

Третя особа подала письмові пояснення, в яких вказала, що по вул.Капітульна, 11, знаходяться об`єкти (учбовий корпус, лабораторії, прохідна) загальною площею 576,5 кв.м., що перебувають у комунальній власності, а за спірним розпорядженням повернуто культову будівлю площею 517 кв.м.; до переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини внесено дві різні будівлі з тотожною адресою - культова будівля Кафедральний собор (вул.Капітульна, 11) і не культова будівля - будинок, в якому жив А.Волошин (вул. Капітульна, 11), в якому розміщується кафедра фізичного факультету позивача, в свою чергу Кафедральний собор знаходиться за адресою: вул.Капітульна, 9 (наразі адреса - площа Бачинського Андрія, буд.1), і право власності на нього з 2009 року зареєстровано за єпархією, а дублювання адрес, ймовірно, виникло внаслідок їх неодноразової зміни. Також до пояснень додані додаткові докази.

04.02.2020 позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів щодо історичних будівель Ужгорода.

21.10.2020 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертного дослідження від 29.09.2020 №15/2ЕД.

Закарпатська ОДА 21.01.2021 подала заперечення щодо залучення до матеріалів справи висновку експертного дослідження від 29.09.2020 №15/2ЕД.

25.01.2020 відповідачем 3 подано клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 було призначено будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експертизи.

03.09.2021 від Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ надійшов висновок експертів за результатами будівельно-технічної експертизи від 26.08.2021 №436/1846-1848/21-28, у зв`язку із чим провадження у справі було поновлено.

15.02.2021 представником відповідачів 2 і 3 було подано клопотання про призначення у справі повторної експертизи, оскільки висновки експертизи сформовані лише на базі історичних даних і викликають сумніви у їх правильності.

Клопотання про призначення повторної експертизи було відхилено судом, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для встановлення всіх обставин.

25.01.2022 відповідач 1 подав пояснення щодо висновку експерта, в яких вказав, що експертами проігноровано дослідження суттєвих фактів щодо об`єкта експертизи, що призвело до їх невірної оцінки.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, судом було ухвалено долучити додатково подані сторонами докази до матеріалів справи.

17.04.2023 відповідачем 1 було подано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Ураховуючи положення статей 202, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, з огляду на обізнаність сторін про розгляд справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, і участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників відповідача 1 і третьої особи.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Представник відповідачів 2 і 3 у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Ужгорода Закарпатської області до об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону України "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" віднесено Кафедральний собор по вул. Капітульна, буд. 11 у м.Ужгород як пам`ятка архітектури національного значення (постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970); резиденція єпископа по вул. Капітульна, 9, у м.Ужгород як пам`ятка архітектури; будинок, в якому жив Закарпатський культурний та політичний діяч А.Волошин, по вул. Капітульна, 11, у м.Ужгород як пам`ятка історична.

Листом від 07 травня 1998 року Управління єпархії звернулась до Інвентарбюро м.Ужгорода та просила дати підтвердження, що будинок по вул.Капітульній, 11, до 1947 року був власністю Мукачівської греко-католицької єпархії.

Відповідно до довідки №1903 від 11.05.1998, виданої Міським державним міжрегіональним виробничим підприємством технічної інвентаризації, будинок № 11 по вул. Капітульній у м. Ужгород зареєстрований, згідно часткової виписки земельної книги лист №2489 від 1946 року будинок з двором по вул.Кремлівській був власністю греко-католицької єпархії.

Згідно часткової виписки з земельної книги (лист №2489) будинок пп.1037 в Ужгороді з двором по вул.Кремлівській, розміром 517 м.кв., належить Греко-католицькому кафедралу в Ужгороді. Також на виписці наявна примітка "право собственности Мукачевской епархии доказано 10/1.1947" (дослівно до тексту примітки).

Рішенням Ужгородської міської ради від 23.03.1999 "Про передачу будівель у постійне безоплатне користування" на баланс Ужгородському державному університету передано у постійне безоплатне користування: будівлі по вул. Замкові сходи, 4 (корпус "А", корпус "Д"), по вул. Волошина, 43, по вул.Капітульна, 11 (загальною площею 519,37 кв.м.), та встановлено, що зазначені будівлі підлягають поверненню у розпорядження міської ради у випадку, коли відпаде потреба в їх використанні для навчальних, наукових чи адміністративно-господарських цілей.

Згідно генерального плану (схеми) земельної ділянки по вул. Капітульна, 11, площа ділянки складає 1006 кв.м., на ній розташовані будівлі: учбовий корпус - А (заг.площа 347,90), майстерня-лабораторія - В (заг.площа 137,30 кв.м.), прохідна - М (заг.площа 56,40 кв.м.), лабораторія хімічної очистки - Б (заг. площа 24,10 кв.м.).

Згідно листа РВ ФДМУ по Закарпатській області від 04.06.2018 відомостей про нерухоме майно у м.Ужгород за місцезнаходженням вул.Капітульна, 11, (Кремлівська, 9/11) від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до реєстру не надавалися.

У січні 2019 року Управління єпархії звернулось до Комунального підприємства Ужгородської міської ради "Архітектурно-планувальне бюро", в якому вказало, що у 50-х роках було вилучене належне єпархії нерухоме майно (будівлі та споруди), які знаходилися по вул. Кремлівській (сьогодні - Капітульна), 11, 13 та 19 у м. Ужгород, тому просило надати копії наявних в інвентаризаційних справах документів на підтвердження факту належності єпархії цього майна в минулому.

Як вбачається з довідки №112 від 21.02.2019, виданої Комунальним підприємством Ужгородської міської ради "Архітектурно-планувальне бюро", відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 1903 та згідно із записом під реєстраційним № к1730, книга 6, будівлі по вул. Кремлівській, 2/5, у м.Ужгород (у справі їх адресу у різний час вказано як Капітульна, 2/5; Підзамкові сходи, 2; Кремлівська, 11) на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради депутатів трудящих від 08.12.1955 за № 716 "Про реєстрацію комунальних домоволодінь в місті Ужгороді" включено до переліку комунальних домоволодінь м. Ужгород та Ужгородським міжміським БТІ зареєстровано за Ужгородською міською радою. На підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради за №75 від 27.05.1992 вказаній вулиці повернуто попередню назву - вулиця Капітульна.

Згідно відомостей Списку домоволодінь міста Ужгород, які повинні перебувати на комунальному балансі (Додаток № 8 до рішення Виконкому №716 від 08.12.1955), до вказаного списку віднесено будинок №2/5 по вул.Кремлівський (Капітульній) у м. Ужгород (без зазначення його площі, характеристик тощо).

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, з наведених відомостей вбачається, що будинок № 11 по вул. Капітульній у різні періоди часу перебував у володінні греко-католицької єпархії, в подальшому вказаний об`єкт передано у комунальну власність.

24 січня 2019 єпархіальний єпископ владика Мілан звернувся до голови Закарпатської ОДА із заявою про повернення Управлінню єпархії колишньої церковної власності.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №83 від 14.02.2019 "Про повернення культової будівлі у власність релігійної організації" культову будівлю площею 517 кв.м. за адресою: вул. Капітульна, №11, м Ужгород вирішено повернути у власність управління Мукачівської греко-католицької єпархії.

У подальшому приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45824837 від 05.03.2019, та внесено запис про реєстрацію за Управлінням Мукачівської греко-католицької єпархії на праві приватної власності культової будівлі літ. А, Б, В, М, Н загальною площею 517 кв.м. за адресою: вул. Капітульна, буд. 11, м. Ужгород, Закарпатська область, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1779711221101. Вказані відомості підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Згідно листа РВ ФДМУ по Закарпатській області від 19.02.2019 нерухоме майно за місцезнаходженням м.Ужгород, вул.Капітульна, 13, обліковується в Реєстрі як державне майно та перебуває на балансі Університету, а стосовно майна за місцезнаходженням м.Ужгород, вул.Капітульна, 11, - відомості про нього від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися.

Листом від 11.04.2019 за вих.№155/03-33 виконком Ужгородської міськради повідомив Університету, що міськрадою не приймалось жодних рішень, які б змінювали чи скасовували рішення від 23.03.1999; не приймалось рішень щодо зміни власника майна по вул.Капітульній, 11; на підставі архівних документів будинок по вул.Капітульній, 11, відноситься до комунальної власності (рішення виконкому від 08.12.1995 №716); будівлі і споруди за вказаною адресою не передавались у державну власність; кафедральний собор по вул.Капітульна, 11, - культова будівля, пам`ятка культури національного значення, 1646-1848, розташований на території історичного ареалу міста, на території комплексу Замкової гори.

Згідно Бухгалтерської довідки від 23.05.2019 за №717 станом на 22.04.2019 на балансі Університету обліковуються: будівля кафедри фізичного факультету, підвал будівлі, огорожа.

Згідно листа КП Ужгородської міської ради "Архітектурно-планувальне бюро" від 24.05.2019, у відповідності до інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна по вул.Капітульній, 11, у м.Ужгород, адреса його у різний час та в різних документах в період з 1946 до 1948 років зазначена як: Капітульна, 2/5; Кремлівська 2/5, Підзамкові сходи, 2; Кремлівська, 11, а з 1959 року у матеріалах вказаної інвентаризаційної справи адреса цього майна зазначена як Капітульна, 11.

31.05.2019 Ужгородська міська рада звернулася до Міністерства юстиції України із скаргою на вказане рішення державного реєстратора (в порядку ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Наказом Міністерства юстиції України № 3025/7 від 07.08.2019 у задоволенні скарги Ужгородської міської ради від 31.05.2019 відмовлено у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки не містить обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги.

Управління містобудування та архітектури у листі (без дати та номеру), адресованому Департаменту міського господарства, повідомило, що відповідно до Історико-архітектурного опорного плану м.Ужгорода за адресою: вул.Капітульна, 11, зазначені: культова будівля - Кафедральний собор та не культова будівля - будинок, в якому жив Закарпатський культурний та політичний діяч А.Волошин, де розміщена кафедра фізичного факультету - прикладної фізики Університету.

Аналогічна інформація викладена в листі виконкому Ужгородської міськради від 12.06.2019, який адресований Університету.

Згідно інформації, яка наведена у наданому позивачем витягу з книги "Ужгород відомий і невідомий", в будівлі у ХІХ сторіччі була недільна греко-католицька школа, а у 20-х роках ХХ ст. у будинку деякий час проживав Августин Волошин. Переважна більшість колишніх споруд Мукачівської єпархії після припинення діяльності греко-католицької церкви на Закарпатті (1949) була передана Ужгородському університету.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2009, виданого виконкомом Ужгородської міської ради, Управління єпархії є власником будівель і споруд по вул.Капітульна, 9, - кафедральний собор, єпископська резиденція, гаражі, туалети, котельня, колодязь.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.06.2011, виданого виконкомом Ужгородської міської ради, Управління єпархії є власником будівель і споруд по площі Бачинського Андрія, 1, - кафедральний собор, єпископська резиденція (в тому числі мансардні житлові приміщення, влаштовані після реконструкції існуючого даху резиденції), гаражі, туалети, котельня, колодязь.

Згідно висновку експерта за результатами проведеного будівельно-технічного дослідження від 13.01.2020, складеного ПП "Юридично-експертна компанія "Юрекс-Закарпаття" на замовлення Управління єпархії, об`єкт нерухомого майна по вул.Капітульна, 11, в м.Ужгород є культовою будівлею та був невід`ємною частиною культового комплексу "Резиденція єпископів та кафедральний собор" відповідно до нормативних та наданих на дослідження документів.

Згідно висновку експертного дослідження від 29.09.2020, складеного Закарпатським НДЕКЦ, на замовлення Університету, будівля по вул.Капітульна, 11, не належить до категорії культових споруд та не є частиною культового комплексу "Резиденція єпископів та кафедральний собор", а тому підпадає під категорію споруд, що не підлягають поверненню релігійним організаціям.

Згідно висновку експертів за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26.08.2021, складеного Івано-Франківським відділенням Київського НДІСЕ, згідно ухвали апеляційного господарського суду, будівля за адресою: м.Ужгород, вул.Капітульна, буд.11, в якій розташована кафедра прикладної фізики, не належить до категорії культових споруд, використовувалась для проживання, а на даний час в ній розташовані учбові приміщення, вона не є частиною культового комплексу "Резиденція єпископів та кафедральний собор", оскільки вони не поєднані та мають різне функціональне призначення.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки спірне розпорядження було прийняте Закарпатською ОДА з додержанням норм чинного законодавства, а інші вимоги є похідними від вимоги про скасування розпорядження.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Цивільного кодексу УРСР у редакції від 27.12.1996 (яка діяла станом на день прийняття рішення про передачу позивачу у постійне безоплатне користування спірного майна) передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема, з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ужгородської міської ради від 23.03.1999 позивачу передано у постійне безоплатне користування будівлі по вул. Капітульній, буд. 11, у м.Ужгород.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначено Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" в управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об`єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам`яток історії та культури, збереженням житлового фонду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами. Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Таким чином, вирішення майнових питань релігійних організацій можливе: шляхом передачі культових будівель та майна, які становлять державну власність, організаціям, на балансі яких вони знаходяться у безоплатне користування; шляхом повернення у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, Уряду Республіки Крим культових будівель і майна, які становлять державну власність.

Згідно із ч. 4-6 ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам`яток історії та культури. Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників. Релігійні організації мають переважне право на передачу їм культових будівель із земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цих будівель.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, будівля по вул. Капітульній, буд.11, в м. Ужгород включена до переліку пам`яток та об`єктів культурної спадщини м. Ужгорода Закарпатської області. При цьому, згідно даних часткової виписки земельної книги лист №2486 від 1946 року будинок з двором по вул.Капітульній (колишня Кремлівська) був власністю греко-католицької Мукачівської єпархії.

З наданих самим позивачем історичних джерел також вбачається, що у ХІХ сторіччі у вказаній будівлі була недільна греко-католицька школа, а у 20-х роках ХХ сторіччі деякий час проживав Августин Волошин.

Згідно статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

З мотивувальної частини висновку експертів, який складений на виконання ухвали суду, вбачається, що він ґрунтується на припущенні експертів про те, що спірна будівля, до передачі позивачу, використовувалась для проживання, що суперечить джерелам, на які посилаються експертизи, в яких зазначено, що там недільна греко-католицька школа, тому вказаний висновок відхиляється судом.

Тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що спірна будівля входить в єдиний комплекс культових споруд, розташованих на території комплексу Замкової гори, та становить невід`ємну частину культового комплексу релігійного центру Управління Мукачевської греко-католицької єпархії.

Відповідно до положень статті 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року (втратив чинність згідно з Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21.08.1985 №807-XI) молитовні спеціального типу й культове майно, що є на облікові органів радянської влади, становлять державне майно.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Рекомендаціями Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад № 1556 (2002 р.) рекомендовано - гарантувати релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституцію цієї власності у визначений термін чи якщо це неможливо, справедливу компенсацію; необхідно стежити за тим, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації №83 від 14.02.2019, з метою відновлення порушених прав церков і релігійних організацій, зокрема, щодо повернення їм колишніх культових будівель, іншого церковного майна (у тому числі приміщень), що перебувають у державній власності, створення умов для реалізації конституційних прав громадян на свободу світогляду і віросповідання будівлю площею 517 кв.м. за адресою: вул.Капітульна, 11, у м. Ужгород вирішено повернути у власність Мукачівської Греко-Католицької Єпархії.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені судом обставини, які підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції прийшов до юридично правильного висновку про те, що спірне розпорядження Закарпатської ОДА прийняте у відповідності до вимог законодавства, враховуючи те, що вказана спірна будівля належала єпархії до її передачі у користування позивачу. Крім того, позивачу вказана будівля була передана у користування, що не виключає можливості передачі такої будівлі у користування іншим особам.

У зв`язку із встановленими обставинами суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації № 83 від 14.02.2019 та про зобов`язання Управління єпархії повернути майно Університету.

Позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса, скасування запису про право власності та зобов`язання повернути майно позивачу, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про скасування оспорюваного розпорядження, у задоволенні якої судом відмовлено.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.05.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук