Постанова

від 02.05.2023 по справі 501/2887/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 року м. Одеса

справа №501/2887/16

провадження №22-ц/813/5134/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Кутурланова О.В., Приходько Л.А.,

секретар судового засідання: Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2023року, постановлену під головуванням судді Смирнова В.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу в Одеській області Колечка Дмитра Миколайовича про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження за виконавчим листом №501/2887/16ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив :

У грудні 2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до приватного виконавця виконавчого округу в Одеській області Колечка Д.М. про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження за виконавчим листом у справі №501/2887/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Заява мотивована тим, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12 березня 2019року стягнуто з заявника на користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 52000,00 доларів США.

В провадженні приватного виконавця Колечка Д.М. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №501/2887/16-ц, виданого 12 серпня 2020року Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 коштів, в межах якого виконавцем накладено арешти на належні боржнику земельні ділянки та проведено грошову оцінку цього нерухомого майна, з якою заявник не згоден, з приводу чого звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Колечка Д.М. при оцінці вартості земельних ділянок (справа №501/3706/22).

Пославшись на положення ч.5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», якою оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом, ОСОБА_1 просив:

постановити ухвалу про зупинення передачі земельних ділянок за кадастровими номерами 5122785800:01:001:0152, 5122785800:01:001:0157, 5122785800:01:001:0158, які знаходяться за адресою: Одеська область, Лиманський (Комінтернівський) район, Сичавська сільська рада, належні на праві власності ОСОБА_1 , на реалізацію в межах виконавчого провадження 69815911 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2023року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення передачі земельних ділянок, належних боржнику, на реалізацію в межах виконавчого провадження, відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що розгляд поданої боржником заяви не передбачений процесуальним законом, а тому заява має бути відхилена судом.

Суд вказав, що звернувшись із заявою про зупинення передачі на примусову реалізацію майна, боржник не послався на норми процесуального закону, у порядку яких ця заява мала бути розглянута. Проаналізувавши доводи заявника, суд першої інстанції вважав, що заява подана в порядку глави 10 розділу І ЦПК України щодо забезпечення позову у справі. Встановивши наведене, суд зазначив про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна боржника в межах виконання рішення суду.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 ,посилаючисьна неправильнезастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права, просив ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2023року скасувати, прийняти у справі нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про зупинення передачі земельних ділянок, належних боржнику, на реалізацію в межах виконавчого провадження.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно витлумачив подану ОСОБА_1 заяву як забезпечення позову, оскільки заявник не просив застосовувати заходи забезпечення позову, а подав заяву в порядку ст.57 ч.5 Закону України «Про виконавче провадження», згідно другого абзацу якої саме суду надано право зупинення передачі майна на реалізацію.

Зазначив, що подана ним заява про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію фактично є відстроченням виконання судового рішення та мала розглядатися у відповідності до положень ст.435 ЦПК України.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Пудлінська Л.І. апеляційну скаргу просила задовольнити, з підстав, викладених у скарзі.

Адвокат Зауліна О.Г., яка діє в інтересах приватного виконавця Колечка Д.М., вказавши на законність та обґрунтованість ухвали суду від 15 лютого 2023року, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу в Одеській області Колечка Д.М. з 08 вересня 2022року перебуває виконавче провадження ВП №69815911 з примусового виконання виконавчого листа №501/2887/16-ц, виданого 12 серпня 2020року Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 52000,00 доларів США.

У ході перевірки майнового стану боржника встановлена належність на праві власності ОСОБА_1 трьох земельних ділянок за кадастровими номерами 5122785800:01:001:0152, 5122785800:01:001:0157, 5122785800:01:001:0158, які розташовані за адресою: Одеська область, Лиманський район, Сичавська сільська рада, та на які постановою виконавця від 17 жовтня 2022року накладений арешт. 28 жовтня 2022року виконавцем винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні щодо визначення вартості земельних ділянок. Після отримання звіту про експертну грошову оцінку землі, 15 грудня 2022року виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на земельні ділянки та підготовлені відповідні паспорти торгів.

Не погодившись із визначеною експертом грошовою оцінкою земельних ділянок, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Колечка Д.М. при оцінці вартості земельних ділянок (справа №501/3706/22).

В той же час у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 подав заяву про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження за виконавчим листом №501/2887/16ц, зазначивши, що заява подана ним згідно ст.57 ч.5 абз.2 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

При зверненні до суду заявник не послався на норми процесуального закону, у порядку яких, на його думку, заява має бути розглянута. В ході розгляду заяви суд першої інстанції визначився, що заява ОСОБА_1 підлягає розгляду за правилами розгляду заяв про забезпечення позову, у відповідності до положень ст. 149- 153 ЦПК України.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про зупинення передачі майна на реалізацію, суд дійшов правильного висновку про відмову у забезпеченні позову шляхом зупинення реалізації майна боржника в рамках виконання рішення суду. При цьому, суд правомірно послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі №524/7234/18, провадження № 61-12652св20, в якій суд касаційної інстанції дійшов правового висновку, що: «Фактично обраний позивачем спосіб забезпечення позову зупиняє виконання судового рішення у іншій справі № 2-4952/11. Верховний Суд виходить із того, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, зупинення продажу на публічних електронних торгах арештованого нерухомого майна порушує права ПАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», як стягувана у виконавчому провадженні, відтак обраний позивачем спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його заява про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження фактично є заявою про відстрочення виконання судового рішення та мала розглядатися в порядку ст.435 ЦПК України, колегія суддів визнає неспроможними.

Згідно ст.13 ч.1, 3 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частинами 1-4ст.12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції. може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 4 ст.435 ЦПК України визначено обставини, які враховуються судом при вирішенні питання відстрочення виконання судового рішення.

Аналіз поданої ОСОБА_1 заяви про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження, не дає підстав вважати, що заява подавалася у відповідності до положень ст.435 ЦПК України, оскільки за своїм змістом вона не відповідає вимогам наведеної норми права, у тому числі, не обґрунтована обставинами, які унеможливлюють для боржника виконання рішення; не передбачає строк відстрочення виконання судового рішення, тощо.

Посилання ОСОБА_1 про наявність правових підстав для задоволення його заяви про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження згідно ст.57 ч.5 абз.2 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів оцінює критично, з огляду на неправильне тлумачення заявником норм закону, за якими суду надано право зупинення передачі майна на реалізацію, наприклад, у разі подання особою позову про визнання права власності на спірне майно та зняття з нього арешту, а не зупинення передачі майна на реалізацію у разі оскарження результатів визначення вартості чи оцінки майна, на що посилався заявник.

Дослідивши зміст заяви ОСОБА_1 про зупинення передачі земельних ділянок на реалізацію в межах виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що фактично ця заява спрямована на вжиття заходів забезпечення скарги на дії приватного виконавця Колечка Д.М. при оцінці вартості земельних ділянок шляхом зупинення вчинення виконавчих дій.

За положеннями частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне застосувати до виниклих правовідносин правовий висновок наведений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021року у справі №752/26606/18 про те, що «згідно зістаттею 14 Конституції Українитастаттею 18 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участіу справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Положеннястатей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України),поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

УЦПК Українивідсутня правова норма, яка б надавала суду повноваженняу порядку, передбаченому статтями149,150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Ураховуючи викладене, заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню».

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення та зміну ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2023року, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367,374, 376, 382- 384 ЦПК України, суд,

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 15 лютого 2023року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 10 травня 2023року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді : О.В. Кутурланова

Л.А. Приходько